Ромен Гарі

Ромен народився у російськомовній сім'ї єврейського походження. Батько — Ар'є-Лейб Кацев — був комерсантом, торгував хутром. Мати — Ніна (або Міна) Овчинська (Mina або пол. Nina Owczynska) — професійно шила.

Пізніше Гарі розповідав, ніби його мати була колись акторкою, але французька дослідниця Міріам Анісімов у книзі «Ромен Гарі, хамелеон»^[3] стверджує, що це, ймовірніше за все, вигадка.

Ар'є-Лейб Кацев залишає сім'ю у 1925 році. Романа виховує мати.

З Вільнюса (тоді — частини Польщі) сім'я переїжджає до Варшави. Звідти Овчинська з сином емігрують до Франції (Роману тоді 13 років). Вони оселяються у Ніцці.

У 1938 році Роман іде до армії. Військовий пілот. У 1940, після капітуляції Франції, перебирається до Англії, де приєднується до Вільної Франції (фр. France libre) — армії генерала Де Голля. Продовжує битися у складі повітряних сил.

Після війни працює дипломатом, у 1950-х роках — генеральним консулом Франції у Лос-Анджелесі. Був секретарем посольств Франції у багатьох країнах світу.

Гарі починає писати ще до війни. Тоді ж з'являються його перші публікації. Проте справжньої майстерності він досягає лише у повоєнний період.

Гарі приділяв велику увагу стильності, бездоганності свого зовнішнього вигляду та одягу.

Закінчив життя самогубством у 1980 році. Тіло кремовано. Частину попелу розсипано над Середземним морем^[4].

• Під іменем Ромен Кацев (Romain Kacew):
  • Вино мерців (фр. Le vin des morts) (1937, повернуто видавництвом, ніколи не опубліковано)
• Під іменем Ромен Гарі (Romain Gary):
  • Європейська освіта (фр. Éducation européenne) (1945)
  • Тюльпан (1946)
  • Le Grand Vestiaire (1949)
  • Les Couleurs du jour (1952)
  • Коріння неба (фр. Les Racines du ciel) (1956), Гонкурівська премія
  • Обіцянка на світанку (фр. La Promesse de l'aube) (1960)
  • Johnie Cœur (1961)
  • Gloire à nos illustres pionniers (1962, nouvelles)
  • Lady L. (1963)
  • The Ski Bum (1965)
  • Pour Sganarelle (Frère Océan 1) (1965, essai)
  • Les Mangeurs d'étoiles (La Comédie américaine 1) (1966)
  • La Danse de Gengis Cohn (Frère Océan 2) (1967)
  • La Tête coupable (Frère Océan 3) (1968)
  • Adieu Gary Cooper(La Comédie américaine 2) (1969)
  • Білий пес (фр. Chien blanc) (1970)
  • Скарби Червоного моря (фр. Les Trésors de la Mer Rouge) (1971)
  • Європа (Europa) (1972)
  • Les Enchanteurs (1973)
  • Ніч буде довгою (фр. La nuit sera calme) (1974, інсценуація інтерв'ю, нібито з Франсуа Бонді (фр. François Bondy))
  • Au-delà de cette limite votre ticket n'est plus valable (1975)
  • Блиск жіночності (Clair de femme) (1977)
  • Charge d'âme (1977)
  • La Bonne Moitié (1979)
  • Les Clowns lyriques (1979)
  • Повітряні змії (фр. Les cerfs-volants) (1980, рос. переклад 1994)
  • Життя і смерть Еміля Ажара (фр. Vie et mort d'Emile Ajar) (1981, посмертне)
  • Людина з голубом (фр. L'Homme à la colombe) (1984, остаточна посмертна версія)
• Під іменем Еміль Ажар (Émile Ajar):
  • Gros-Câlin (1974)
  • Життя попереду (фр. La Vie devant soi) (1975), Гонкурівська премія
  • Псевдо (фр. Pseudo) (1976)
  • L'Angoisse du roi Salomon (1979)
• Під іменем Фоско Сінібальді (Fosco Sinibaldi):
  • Людина з голубом (фр. L'Homme à la colombe) (1958)
• Під іменем Шатан Богат (Shatan Bogat псевдонім утворено від російсько-кавказького «шайтан богат») :
  • Голова Стефані (фр. La Tête de Stéphanie) (1974)

• «Поговоримо про героїзм», «На Кіліманджаро все гаразд», «Декаданс». Оповідання. Переклав Ярослав Коваль. Київ: журнал Всесвіт, № 3, 1983 р., № 2, 1987 р.
• «Життя попереду»: роман / пер. з франц. М.Марченко. — Київ: К. І. С., 2009. — 168 с.^[5] — Відзнака Премії ім. Сковороди 2009 року.
• «Обіцяння на світанку»: роман / пер. з франц. М.Марченко. — Київ: К. І. С., 2011. — 376 с.^[6] — Премія ім. Сковороди 2011 року.
• Коріння небес: роман / пер. з франц. Л. Кононовича. — Харків: Фоліо, 2012. — 603 с.