Хронологія еволюції людини

Комірцеві джгутиконосці можуть бути предками всього тваринного світу, і, зокрема, вони можуть бути прямими предками губок.^[2]

Протогубки (рід хоанофлагелятів) є кращими живими прикладами того, як міг виглядати преддок всіх тварин. Вони живуть в колоніях і демонструють примітивний рівень клітинної спеціалізації для різних завдань.

Губки відносяться до найпростіших тварин з частково диференційованими тканинами.

Губки (Porifera) є філогенетично найстарішим типом тварин, існуючий сьогодні.

Найвідоміші знайдені скам'янілості тварин були морськими видами часів кембрійського вибуху.

Ланцетник, який все ще живе сьогодні, зберігає деякі характеристики примітивних хордових, чим нагадує пікаю.

З'являються перші хребетні: остракодерми, безщелепні риби, з якими пов'язані сучасні міноги і міксини. Haikouichthys і Myllokunmingia є прикладами цих безщелепних риб. Вони не мали щелепи і їх внутрішні скелети були хрящовими. У них не було парних (грудних і тазових) плавців, як у просунутішої риби. Вони були попередниками кісткових риб.^[7]

Панцирні риби (Placodermi) були одними з перших щелепних (Gnathostomata), їх щелепи розвивалися з першої зябрової дуги.^[8] Голова і груди плакодерми були покриті зчленованими броньованими пластинами, а інша частина тіла була лускатою або оголеною. Проте, знайдені скам'янілості вказують, що вони не залишили нащадків після закінчення девону і менш тісно пов'язані з живими кістковими рибами, ніж акули.^{[джерело?]}

Деякі прісноводні лопатепері риби (Sarcopterygii) розвивають ноги і дають початок тетраподам.

Перші чотириногі розвивалися в дрібних і болотистих прісноводних місцепроживаннях.

Примітивні чотириногі розвинулися з лопатоперих риб, з дводольним мозком у сплюснутому черепі, широким ротом і короткою мордою, чиї звернені догори очі вказують, що вони були мешканцями дна, і які вже розробили пристосовані м'ясисті плавці з кістками («Живий викопний» латимерія — родинна з лопатоперими риба, але без цих мілководних пристосувань). Тетраподні риби використовували свої плавці як лопаті у мілководних місцях проживання, забитих рослинами і детритом. Універсальні тетраподні характеристики передніх кінцівок, які згинаються назад в ліктях, і задніх кінцівок, що згинаються вперед в коліні, можна з певністю простежити в ранніх чотириногих, що жили на мілководді.^[10]

Пандеріхтіс — 90–130 сантиметрова довга риба пізнього девонського періоду (380 млн років тому). В неї була велика тетраподоподібна голова. Panderichthys показує особливості, перехідні між лотоперими рибами і ранніми чотириногими.

Відбитки слідів, зроблені чимось, що нагадує кінцівки іхтіостеги, були зроблені 390 млн років тому в морських припливних відкладеннях Польщі. Це свідчить про те, що еволюція тетраподів є давнішою, ніж датовані скам'янілості Пандеріхтіса до Іхтіостеги.

Дводишні зберегли деякі характеристики ранніх тетраподів. Одним із прикладів є рогозуб.

Тіктаалік — рід лопатоперих риб з пізнього девону з багатьма тетраподобними ознаками, що вказує на його чіткий зв'язок між Пандеріхтісом і Іхтіостегою.

Акантостега — вимерла амфібія, серед перших тварин, у якій були пізнавані кінцівки. Це кандидатка на перших хребетних, що змогли вийти на суходіл. Їй не вистачало зап'ясть і вона зазвичай погано адаптувалася до життя на суші. Кінцівки не могли підтримувати вагу тварини. Акантостега мала як легені, так і зябра, що також вказує на те, що вона була сполучною ланкою між лопатоперими рибами і наземними хребетними.

Іхтіостега була найранішим чотириногим. Будучи однією з перших тварин з ногами, руками і кістками пальців, іхтіостега розглядається як гібрид між рибою і земноводним. Іхтіостега мала кінцівки, але вони, ймовірно, не використовувалися для ходьби. Вона, можливо, проводила дуже мало часу поза водою і використовувала свої лапи, щоб просуватися через бруд.^[11]

Земноводні були першими чотириногими тваринами, що розвинули повноцінні легені, котрі, можливо, еволюціонували від гінерпетона 360 млн років тому.

Земноводні, що живуть сьогодні, досі зберігають багато характеристик ранніх чотириногих.

Від земноводних з'явилися перші плазуни: Гілоном — найраніший з відомих плазунів. Він був 20 см завдовжки (включаючи хвіст) і, ймовірно, виглядав би досить схожим на сучасних ящірок.Він мав невеличкі гострі зуби та, імовірно, їв багатоніжок і ранніх комах. Це попередник пізніших амніотів і звіроподібних плазунів. Вперше тут розвивається альфа кератин, який знаходиться в пазурах сучасних ящірок і птахів, а також у волоссі ссавців.^[12]

Еволюція амніотичного яйця призводить до появи амніотів, плазунів, які можуть розмножуватися на землі і відкладати яйця на суші, тому їм більше не потрібно було повертатися до води для розмноження. Ця адаптація дала їм можливість вперше заселитися вглиб материка.

В плазунів дужче розвинулася нервова система, у порівнянні з земноводними. В них дванадцять пар черепних нервів.

Найранішими звіроподібними плазунами були пелікозаври. Вони були першими тваринами, в яких були черепні фенестри. Пелікозаври ще не були терапсидами, але невдовзі вони породили їх. Терапсиди були прямими пращурами ссавців.

Терапсиди мали все звіроподібніші черепні фенестри, ніж пелікозаври, їх зуби показують послідовнішу диференціацію, а пізніші форми розвили вторинне піднебіння. Вторинне піднебіння дозволяє тварині їсти і дихати одночасно і є ознакою активнішого, можливо, теплокровного способу життя.^[13]

В однієї підгрупи терапсидів, цинодонтів, усе більше розвивалися звіроподібні ознаки.

Щелепи цинодонтів нагадують сучасні щелепи ссавців. Досить імовірно, що ця група тварин містила вид, який став прямим пращуром всіх сучасних ссавців.^[14]

Першими ссавцями були еуцинодонти (інфраряд цинодонтів). Більшість ранніх ссавців були дрібними землерийними тваринами, які харчувалися комахами. Хоча немає ніяких доказів в знайдених скам'янілостях, цілком імовірно, що у цих тварин була постійна температура тіла і молочні залози для вигодовування потомства. Область неокортексу мозку спочатку еволюціонувала саме від ссавців і тому унікальна тільки для них.

Однопрохідні є яйцекладущей групою ссавців, представленої серед сучасних тварин качкодзьобом і єхиднами. Недавнє секвенування генома у качкодзьоба вказує на те, що його статеві гени ближче до пташиних, ніж до живородних ссавців (звірів). Порівнюючи це з іншими ссавцями, можна зробити висновок у тому, що перші ссавці, які отримали статеву диференціацію внаслідок існування або відсутності гена SRY (виявленого в Y-хромосомі), еволюціонували після розщеплення монотріальной лінії.

Juramaia sinensis^[15] — найраніший з відомих евферийских ссавців.

Група маленьких, нічних і деревних комахоїдних ссавців, яких називають еуархонтами, починається з видоутворення, яке призведе до приматів, тупаєподібних і шерстокрилих. Приматоморфи — надряд еуархонтів, до якої входять примати і вимерлі плезіадапоподібні. Одним з найраніших протоприматів був Плезіадап. Він все ще зберігав кігті і мав очі, розташовані з боків голови. Через це, вони були швидші на землі, ніж на верхів'ї дерев, але також стали витрачати багато часу на нижніх гілках дерев, де поїдали плоди і листя. Найімовірніше, до плезіадапоподібних входив вид, який став пращуром всім приматам.^[16]

Одним з останніх плезіадапоподібних був Carpolestes simpsoni. В нього були кінцівки, пристосовані до хапання, але очі все ще були з боків.

Сухоносі розділилися на широконосих  і вузьконосих приматів. Широконосі, або мавпи Нового Світу, мають чіпкі хвости, а самці — дальтоніки. Вони, можливо, мігрували до Південної Америки на плоту з рослинності через відносно вузький Атлантичний океан (близько 700 км). Вузьконосі примати залишилися переважно в Африці, коли два континенти розійшлися. Можливими ранніми пращурами вузьконосих були Єгиптопітеки і Саадани.

Вузьконосі розпалися на дві надродини: мавпуваті (Cercopithecoidea) і людинуваті (Hominoidea). У цей період має своє генетичне походження наш трихроматичний (кольоровий) зір.

Проконсул був раннім родом вузьконосих приматів. У ньогобула суміш ознак мавпуватих і людинуватих характеристик. У мавпячі особливості проконсула належали тонка зубна емаль, легка статура з вузькою грудною кліткою і короткими передніми кінцівками, та деревний чотириногий спосіб життя. Його людиноподібні особливості були відсутність хвоста, людиноподібні лікті і дещо більший мозок щодо розміру тіла.

Африканський проконсул є можливим пращуром як вищих, так і малих мавп, включаючи людей.

Каталонський піеролапітек  вважається спільним предком людей і інших людиноподібних мавп або, принаймні, видом, що наближує нас до спільного предка ближче, ніж будь-яке попереднє викопне відкриття. В нього були спеціальні пристосування для лазіння по деревах, як і сучасних людей і інших вищих мавп: широка пласка грудна клітка, жорстка нижня частина хребта, гнучкі зап'ястя і лопатки, що лежать уздовж його спини.

Гомініна, підтриба гомінінів, відокремлюється від пращурів шимпанзе. І у шимпанзе, і у людей є гортань, яка переміщається протягом перших двох років життя на місце між горлом і легенів, вказуючи, що їх спільні предки мали цю ж функцію, як одну з передумов для вокалізації мовлення у людей.

Останній загальний пращур людей і шимпанзе жив за часів Сахельантропа бл. 7 млн років тому, [2] [Архівовано 19 січня 2008 у Wayback Machine.]та іноді стверджують, що саме S. tchadensis був їх останнім спільним предком, але точних підтверджень наразі не виявлено. Найраніший відомий представник з пращурів людської лінії після поділу з лінією шимпанзе був Orrorin tugenensis («Людина тисячоліття», Кенія; бл. 6 млн років тому).

Ардипітек є або може бути дуже раннім родом гомінінів. У літературі описані два види: A. ramidus, який жив близько 4,4 мільйонів років тому^[18] в ранньому Пліоцені, і A. kadabba, датований приблизно 5,6 мільйонам років^[19] (пізній Міоцен). A. ramidus мав малий мозок потужністю між 300 і 350 см³. Цей мозок приблизно такого ж розміру, як мозок сучасних бонобо і самиць звичайного шимпанзе; він набагато менше мозку австралопітеків, таких як Люсі (400—550 см³), і ледве більш п'ятої величини сучасного мозку Людини розумної.

Ардипітек був деревним, тобто жив переважно в лісі, де конкурував з іншими лісовими тваринами за їжу, без сумніву, включаючи пращура нинішнього шимпанзе. Ардипітек був, напевно, двоногим, про що свідчить його чашоподібна форма тазу, кут його великого потиличного отвору і його тонкі кісточки зап'ястя, хоча його ноги досі були пристосовані для хапання, а не для ходьби на великі відстані.

Представник афарського австралопітека залишив схожі на людські сліди на вулканічному попелі в Лаетолі, Кенія (Північна Танзанія), що є переконливим свідченням безперервного біпедалізму. Австралопітек афарський жив між 3,9 і 2,9 млн років тому і вважається одним з ранніх гомінінів — тих видів, які розвивалися і становили лінію найближчих родичів Людини після поділу з лінією шимпанзе.

Вважається, що А. афарський був пращуром як роду австралопітеків, так і роду людей. У порівнянні з сучасними і зниклими людиноподібними мавпами, у А. афарського скоротилися ікла і моляри, хоча вони були все ще відносно більше, ніж у сучасних людей. А. афарський також мав відносно невеликий розмір мозку (380—430 cm³) і прогнатичне (тобто, що виступає вперед) обличчя.

Австралопітеки були знайдені в саванах; ймовірно, вони почали включати до свого раціону м'ясо. Аналіз нижніх хребців африканського австралопітека показує, що ці кістки змінилися у жінок так, щоб вони могли підтримувати двоногість навіть під час вагітності.

Рід людей (Homo) з'являється в Східній Африці; разом з більшістю австралопітеків вони вважаються першими гомінінінами, тобто, вони позначаються (деякими) так, як ті самі ранні люди і людські родичі або пращури, які відійшли від лінії Пан, шимпанзе. Інші вважають рід Пан гомінінами, і, можливо, взагалі першими гомінінами.

Поява складних кам'яних знарядь відзначає початок Нижнього Палеоліту.

З'являється Людина уміла — перший, або один з перших, гомінін, який освоює технологію кам'яних інструментів. Інструменти кам'яного знаряддя також знайдені разом з Австралопітеком гарі, котрий датований трохи ранішим періодом..

Людина уміла, хоча і значно відрізняється анатомією і фізіологією, вважається родоначальником Людини працюючої, або африканської Людини прямоходячої; але також відомо, що він співіснував з Людиною прямоходячою протягом приблизно півмільйона років.

В Африці розвивається Людина прямоходяча. Вона матиме разючу подібність з сучасними людьми, але мозок буде складати біля 74 відсотків від розміру сучасної людини. Її лоб менш похилий, ніж у Людини умілої, і зуби менші.

Людина працююча, відома як африканська Людина прямоходяча, і інші види гомінін, такі як Грузинська людина, Пекінська людина, Гейдельберзька людина, часто поміщаються під загальну назву виду Л. прямоходячої.^[21] Починаючи з Грузинської людини, знайденого в республіці Грузії віком 1,8 млн років, таз і хребет стали схожіши на людські, що дозволило б Л. грузинської долати дуже великі відстані і слідувати за стадами копитних тварин; це найстаріша скам'янілість гомініна, знайдена за межами Африки.

Освоєння вогню первісними людьми відбулося 1,5 млн років тому Людиною працюючою. Вона вже досягала висоти до 1,9 метрів. Формування темної шкіри, яка пов'язана з втратою волосся на тілі у людських пращурів, завершується 1,2 млн років тому. Пекінська людина вперше з'являється в Азії близько 700 тис. років тому, але, відповідно до теорії африканського походження людей, вона не могла бути пращуром сучасних людей, а скоріше за все була відгалуженим двоюрідним видом Л. прямоходячої. Гейдельберзька людина був дуже великим гомініном, який розробив досконаліши ріжучі знаряддя і, можливо, полював на велику дичину, таку як коні.

(тисячу років тому)

Три півтораметрові Гейдельберзькі людини залишили сліди в вулканічному попелі, затверділому в Італії. Л. гейдельберзька може бути спільним предком людей і неандертальців. Вона морфологічно дуже схожа на Л. прямоходячу, але Л. гейдельберзька мала більший череп, приблизно 93 % від розміру Л. розумної. Голотип виду був високим, 1,8 м заввишки і м'язистіша, ніж сучасні люди.Початок середнього палеоліту.

За дослідження 2015 року, гіпотетичний Y-хромосомний Адам, за оцінками, жив у Східній Африці близько 250 тисяч років тому. Він був би останнім спільним предком, з якого походять всі чоловічі людські Y-хромосоми.^[30]

Передбачувана мітохондріальна Єва, за оцінками, проживала в Східній Африці від 99 до 200 тисяч років тому.

Люди мігрують з Африки як єдине населення.^[35] У наступному тисячолітті нащадки цього населення мігрують в Індію та Азію. Мутація M168 (переноситься усіма неафриканськими чоловіками). Початок верхнього палеоліту.

Поява мт-гаплогруп U і K.

^[37]

Поява Y-гаплогрупи R2 та мт-гаплогрупи J і X.

Поява Y-гаплогрупи R1а та мт-гаплогрупи V і T.

Еволюція світлої шкіри у європейців (SLC24A5).^[38][39]

Флореська людина вимирає, залишаючи Людину розумну як єдиний живий вид роду Людини.