Ґріммів закон

Ґрі́ммів зако́н (також «зако́н Ра́ска — Ґрі́мма», «пе́рший пересу́в при́голосних», «Ра́скове пра́вило») — фонетичний закон у прагерманській мові, що полягав у зміні прагерманських змичних приголосних. Явище пересуву 1814[1], можливо, 1818[2] року відкрив Расмус Раск, а 1822 року Я. Ґрімм, виправивши Расмусові помилки, у книзі «Німецька граматика» (нім. Deutsche Grammatik)[3] довів систему переходу до досконалості[2], додавши нових змін[4]. Перший пересув приголосних відбувся між V і ІІ століттям до н.е. і зачепив усі приголосні, окрім лише [s].

Якоб Ґрімм
Расмус Раск
Праіндоєвропейська моваҐріммів законПрагерманська
ГубніЗубніВелярніЛабіовелярніГубніЗубніВелярніЛабіовелярні
Глухі проривніptkfþx (h)xʷ (hʷ)Глухі фрикативні
Дзвінкі проривніbdgptkГлухі проривні
Дзвінкі придиховіgʷʰβ [b]ð [d]ɣ [g]ɣʷ [gʷ]Дзвінкі фрикативні (проривні)

Суть

Суть пересуву змичних можна представити так[5][6]:

Приклади звукових змін

Нижче наведено приклади Ґріммового закону на початку слів[7][8]:

Винятки

Винятки з Ґріммового закону становлять такі випадки:

Хронологія

Перший пересув приголосних відбувся між V і ІІ століттям до н.е. і зачепив усі приголосні, окрім лише [s].

Дія закону мала місце до германської акцентуаційної зміни, тобто до того, як наголос було зафіксовано на початку всіх слів[9].

Причини пересуву

Психологічна теорія

Я. Ґрімм пов'язував пересув приголосних зі схильністю германців до зміни місця проживання, тобто з їхньою етнопсихологією. Він убачав у переході дзвінких («слабких») звуків у глухі («сильні») прояв сміливості та гордості давніх германців. Звичайно, що таку гіпотезу прийнято вважати «наївною», «антинауковою», подекуди навіть «шовіністичною».

Джерела

  • Lyle Campbell. Historical linguistics. An Introduction. — Cambridge, Massachusetts : The MIT Press, 1998. — С. 46-47. — ISBN 0-262-53159-3.
  • Левицький В.В. Основи германістики. — Вінниця : Нова Книга, 2008. — С. 209. — ISBN 966-8609-66-2.

Примітки