ち

Опис

Фонема сучасної японської мови. Складається з одного ясенного приголосного звука та одного неогубленого голосного переднього ряду високого піднесення /і/ (い). Приголосні бувають різними залежно від типу.

При додаванні голосного [і] до знаків кани рядка い, зазвичай, відбувається явище палаталізації. Проте у випадку додавання [і] до [t] та [d], замість палаталізації відбувається перетворення їх у нові звуки — [t͡ɕ] та [ʑ] • [d͡ʑ]. Відповідно, ち записується в транскрипції МФА як [t͡ɕi], а не палаталізований [tʲ]; в свою чергу ぢ передається як [ʑi] • [d͡ʑi], а не палаталізований [dʲ].

До XII століття ち і ぢ вимовлялися як [ti] та [di]. У середньовіччі ці звуки поступово еволюціонували в [t͡ɕi] та [ʑi] • [d͡ʑi].

У сучасній японській мові використання ぢ обмежене. Замість нього на письмі, переважно, вживається じ.

[ʨi]

Порядок

Місце у системах порядку запису кани:

• Порядок ґодзюону: 17.
• Порядок іроха: 8. Між と і り.

Абетки

• Хіраґана: ち

Походить від скорописного написання ієрогліфа 知 (ті, знання).

• Катакана: チ

Походить від скорописного написання ієрогліфа 千 (ті, тисяча).

• Манйоґана: 知 • 智 • 陳 • 千 • 乳 • 血 • 茅

Транслітерації

ち

• Кирилиця:

  Система Поліванова: ТІ (ті).

  Альтернативні системи: ТІ (ті), ЧІ (чі), ЦІ (ці).

• Латинка

  Система Хепберна: CHI (chi).

  Японська система: TI (ti).

  JIS X 4063: ti, chi

  Айнська система: TI (ti).

ぢ

• Кирилиця:

  Система Поліванова: ДЗІ (дзі).

  Альтернативні системи: ДЗІ (ді), ЗІ (зі), ДЖІ (дзі), ЖІ (жі).

• Латинка

  Система Хепберна: JI (ji).

  Японська система: ZI (zi).

  JIS X 4063: di

  Айнська система: ZI (zi).

Інші системи передачі

• Шрифт Брайля:

  ●－ ●● ●－

• Радіоабетка: ТІдорі но ТІ (ちどりのチ; «ті» пісочника)
• Абетка Морзе: ・・－・

• Японська система ромадзі (яп.)
• Система ромадзі Хепберна для оформлення японських паспортів (яп.)
• Система ромадзі JIS X 4063:2000 (яп.)