Антонін Дворжак
Антонін Леопольд Дворжак (чеськ. Antonín Leopold Dvořák МФА: [ˈantoɲiːn ˈlɛopolt ˈdvor̝aːk] ⓘ) (8 вересня 1841 — 1 травня 1904) — чеський композитор i диригент епохи романтизму, слідом за Бедржихом Сметаною розвивав національні традиції й затвердив світове значення чеської музики та чеської музичної школи. Твори Дворжака, де часто проявляються мотиви та елементи народної музики Моравії та Богемії, відрізняються мелодійністю, багатством, розмаїтістю ритму й гармонії, барвистістю інструментування, стрункістю форми. До найвідоміших творів Дворжака належать Stabat Mater (1877), «Слов'янські танці» (1878, 1886), Реквієм (1890), Симфонія № 9 «З Нового світу» (1893), «Американський» струнний квартет (1893), Концерт для віолончелі з оркестром (1895) та опера «Русалка» (1900).
Антонін Леопольд Дворжак | |
---|---|
чеськ. Antonín Leopold Dvořák | |
А. Дворжак, бл. 1880 року | |
Основна інформація | |
Повне ім'я | чеськ. Antonín Leopold Dvořák |
Дата народження | 8 вересня 1841[1][2][…] |
Місце народження | Нелагозевесd, Богемське королівство, Австрійська імперія[4][5][…] |
Дата смерті | 1 травня 1904[1][2][…] (62 роки) |
Місце смерті | Нове Мєсто, Богемське королівство, Австро-Угорщина[7] |
Причина смерті | інсульт |
Поховання | Вишеградський цвинтар[8] |
Громадянство | Богемське королівство і Долитавщина |
Віросповідання | католицтво[9] |
Професія | композитор, диригент, скрипаль |
Освіта | Празька школа органістів |
Вчителі | Йозеф Леопольд Звонарж і Antonín Liehmannd |
Відомі учні | Вітезслав Новак, Оскар Недбал, Йозеф Сук, Camille Zeckwerd, John Stepan Zamecnikd, Emil Kühneld, Rudolf Frimld, Франц Легар, Ярослав Коціан, Will Marion Cookd[10], William Arms Fisherd[11], Edwin Franko Goldmand[12] і Clara Anna Kornd |
Інструменти | орган, фортепіано, скрипка, альт |
Жанр | класична музика |
Заклад | Provisional Theatred, Church of Saint Adalbertd, National Conservatory of Music of Americad і Празька консерваторія |
Нагороди | |
Батько | František Dvořákd |
Мати | Anna Dvořákovád |
Діти (9) | Otilie Sukovád, Otakar Dvořákd і Magdalena Dvořákovád |
Автограф | |
antonin-dvorak.cz | |
Цитати у Вікіцитатах Файли у Вікісховищі |
Біографія
Ранні роки
Народився у Нелагозевсі, передмісті Праги у сім'ї Франтішека Дворжака (1814–1894) м'ясника, власника постоялого двору та Ганни Зденкової (1820–1882). Був першою дитиною у сім'ї з чотирнадцяти народжених і восьми дітей, що дожили до дорослого віку[13]. Батько майбутнього композитора добре грав на цитрі й досить рано розпізнав обдарованість сина й вирішив віддати його до місцевої музичної школи, коли тому виповнилося шість років. Азів музики та гри на скрипці навчав сільський церковний органіст та вчитель музики у школі Йозеф Шпіц[14]. Граючи на скрипці у сільському ансамблі та у церкві, проявив, на радість батькові, неабиякий талант та віртуозність[15]. У 1853 батько настояв, щоб син переїхав до свого дядька по материнській лінії Антоніна Зденька у невелике містечко Злоніце для опанування професії різника та поглибленого вивчення німецької мови. Водночас він і далі займався музикою, вивчаючи її теорію та беручи уроки гри на фортепіано, органі, скрипці й альті у місцевих учителів-канторів Йозефа Томана та Антоніна Лєманна (нім. Antonín Liehmann)[16]. У листопаді 1856 року Дворжак отримав свідоцтво про закінчення навчання, а далі, щоб відкривати власну справу, слід було пройти річну практику. Оскільки в нього з німецькою не все було гаразд, батько відправив його на практику «до німців» — у місто Ческа-Каменіце, де переважало німецькомовне населення. Він відвідував німецьку школу й завдяки турботам Лєманна займався музикою: настоятель місцевого храму, випускник празької Органної школи Франтішек Ганке вчив хлопця теорії та гри на органі. Після закінчення навчання з оцінками «дуже добре» Дворжак повернувся у Злоніци, де його чекала радісна новина: Лєманн після важких умовлянь добився згоди батька Франтішека Дворжака звільнити сина від сімейної професії і дати можливість здобути музичну освіту в Празі[17].
У 1857 році Дворжак переїхав до Праги і вступив до Школи органістів, де почав складати музику. У його перших композиціях відчувається вплив композиторів-романтиків Р. Шумана, Ф. Ліста, Р. Вагнера. Його вчителями були Й. Звонарж і Ф. Блажек.
Композитор та органіст
Закінчивши школу, Дворжак працював спочатку в празькому концертному ансамблі, а потім у відкритому 1862 року чеському «Тимчасовому театрі», яким керував відомий композитор Б. Сметана. До 1860-х років Дворжаком були складені ряд камерних і симфонічних творів — струнний квінтет, струнний квартет, симфонії до мінор «Злонницькі дзвони» та сі-бемоль мажор, а також і створення першої опери — «Альфред», завершеної у 1870 році.
У 1871 році Дворжак залишає роботу в оркестрі і присвячує себе цілковито композиторській роботі. В цьому ж році відбулося перше публічне виконання вокальних творів Дворжака, а наступного , 1872 року — виконання щойно завершеної опери «Король і вугляр» під керуванням Б. Сметани та фортепіанного квінтету.
У 1873 році А. Дворжак одружився з А. Чермаковою, хористкою Тимчасового театру, з якою вони за 31 рік перебування у шлюбі виховали дев'ятеро дітей. Матеріальна скрута примушує Дворжака займатися приватною педагогічною діяльністю, а також працювати органістом у храмі св. Войтеха. Проте в ці роки творчість Дворжака поступово завойовує визнання — у 1874 була здійснена прем'єра симфонії сі-бемоль мажор і другої редакції опери «Король і вугляр», у 1876 — опери «Ванда».
У 1875 році завдяки сприянню Й. Брамса та музичного критика Едуарда Гансліка Дворжаку вдалося одержати державну стипендію (400 золотих в австрійській валюті на рік), яка значно поліпшила його матеріальне становище і дозволила зосередитись на творчій діяльності. Й. Брамс допоміг молодому композиторові і в публікації його творів у відомого віденського видавця Фріца Зімрока. Перша збірка «Слов'янських танців», опублікована у 1878 році, одразу ж стала популярною. У ці роки Дворжак уже був автором багатьох творів — симфоній, опер, концертів, камерних інструментальних і вокальних творів. Він брав участь у багатьох подіях громадського життя Праги, зближується з передовими діячами чеської інтелігенції.
Міжнародне визнання
У 1880-і роки Дворжак розпочинає гастрольну діяльність як диригент-виконавець власних творів. У 1883 він здійснює поїздку до Гамбурга, де відбулася постановка його опери «Хитрий селянин». У 1884 він здійснює свою першу з дев'яти поїздок в Англію, де він виступає як піаніст і як диригент. Його симфонія № 7 була написана спеціально для британської столиці, де відбулась її прем'єра у 1885 році. Піаністкою у нього працювала видатна чеська театральна актриса Гана Квапілова.
У 1891 р. за виконання симфонії № 8 та Stabat mater у Кембриджському університеті отримав звання доктора наук.
В 1888 році в Празі відбувається знайомство Дворжака з П. І. Чайковським, що приїжджав у Прагу. Це знайомство сприяло поїздці Дворжака в Росію; в 1890 році він диригував у Москві й Петербурзі концертами зі своїх творів. З 1891 року Дворжак веде педагогічну роботу в Празькій консерваторії.
В 1892–1895 роках Дворжак живе в США, де очолює Національну консерваторію в Нью-Йорку. Він дає авторські концерти у Бостоні, виступає на всесвітній виставці у Чикаго. Значний успіх в США мала його 9-а симфонія — «З Нового Світу», написана протягом зими-весни 1893-го, в основу якої лягли інтонації народних негритянських й індійських мотивів. Особливу популярність серед американців ця симфонія дістала й тому, що вона стала першим зі значних симфонічних творів, в яких були використані американські народні мотиви. Влітку 1893 року гостює у чеської громади у Спіллвіллі (штат Айова). Тут, в оточенні родичів й земляків в еміграції, він створює 2 струнних квартети й сонатину для фортепіано зі скрипкою. Матеріальна невизначеність, поряд зі зростаючою популярністю в Європі й тугою за домівкою, спонукали Дворжака повернутися до Чехії.
Після повернення на батьківщину Дворжак знову викладає в Празькій консерваторії, а в 1901 році стає її директором. В останні роки життя він продовжує інтенсивну творчу роботу; пише оперу в народному дусі «Чорт і Кача» (пост. 1899, Прага), поетичну казкову оперу «Русалка» (пост. 1901, Прага), з успіхом що йдуть і на нашій сцені, 2-й віолончельний концерт, що займає почесне місце в репертуарі віолончелістів.
Помер композитор в Празі, 1 травня 1904 року від крововиливу у мозок. Похований на Вишеградському кладовищі.
Творчість
Разом із Бедржихом Сметаною, Антонін Дворжак вважається чільним представником чеської композиторської школи. Його творча спадщина охоплює різні жанри — симфонії (найвідоміша — мі мінор «З нового світу» op. 95, 1893), струнний квартет, опери (найвідоміша — «Русалка»), симфонічні поеми, пісні, меси, фортепіанні твори та інструментальні концерти, зокрема найвідоміший — віолончельний концерт сі мінор op.103, про який Й. Брамс писав наступне: «Якби знав, що віолончель здатна до таких речей, сам написав би цей концерт»
Дворжак широко використав жанрові й ритмоінтонаційні особливості чеського й моравського музичного фольклору. Риси національної самобутності виявилися в комічній опері «Король і вугляр», патріотичному гімні «Спадкоємці Білої Гори» для хору й оркестру й вокальних «Моравських дуетах»; особливо яскраво національний характер відчуємо в «Слов'янських танцях» (спочатку для фортепіано в 4 руки, пізніше для оркестру, й інших інструментів) і «Слов'янських рапсодіях».
Ряд творів Дворжака присвячені історичному минулому Чехії й національно-визвольних устремлінь народу; серед них — ораторія «Свята Людмила», «Гуситська увертюра», музика до спектаклів драматичного театру, у тому числі до п'єси «Йозеф Каетан Тил». Опери Дворжака поряд з операми Б. Сметани становлять основу національного музично-театрального репертуару.
Найціннішим внеском у світову музичну культуру є симфонії Дворжака, що заклали фундамент національного симфонізму, концерт для віолончелі з оркестром і камерно-інструментальні твори (тріо «Думки»). Багато творів Дворжака приваблюють життєрадісністю, теплим ліризмом, м'яким гумором, відбивають картини чеської природи й побуту. Своєрідний світ чеських казок і легенд розкривається в симфонічних поемах «Водяний», «Напівзоряниця» й ін.
У Празі працюють товариство та музей його імені (з 1932). У Нелагозевесі в будинку, де народився Дворжак, також відкритий музей. Ім'я Дворжака носить один із празьких квартетів.
Вшанування
У 1950-х роках у Чехословаччині було видане повне зібрання творів Дворжака (гол редактор О. Шоурек, з 1956- Ф. Бартош). У Празі існує товариство Дворжака, а також його музей, музеї Дворжака були засновані й в інших містах Чехословаччини, зокрема в Нелагозевесі у будинку, де народився композитор. Ім'я Дворжака носить один із струнних квартетів Праги. Твори А. Дворжака увійшли в репертуар багатьох музичних колективів, а 9-а симфонія стала також невід'ємною частиною навчального репертуару молодих диригентів-симфоністів.
Список творів
Спадщина Антоніна Дворжака досить велика і жанрово багатоманітна — вона налічує 120 опусів, значне місце займають оркестрові, вокально-інструментальні та музично-драматичні твори. Усі твори Дворжака були хронологічно каталогізовані Ярмілом Бургхаузером (чеськ. Jarmil Burghauser) у виданій у 1960-му в Празі книзі «Антонін Дворжак. Тематичний каталог. Бібліографія. Огляд життя і творчості»[18]. За прізвищем укладача скорочено каталоговий номер пишеться з латинською літерою B (нім. Burghauser; наприклад, Симфонія № 9 op. 95 — B.178). У музикознавстві, однак, поряд з цією нумерацією продовжують використовувати і опуси (авторська нумерація творів) — почасти за звичкою, а почасти для полегшення роботи зі старими виданнями. Найчастіше зустрічаються опуси в афішах та концертних програмах.
Опери
Для симфонічного оркестру
Інструментальні концерти | Вокально-інструментальні твори
Камерні твори
Для фортепіано
Пісні і романси
Здійснив обробки українських народних пісень «Ой у полі вишня» і «Ой кряче, кряче та й чорненький ворон». |
Видані в українському перекладі
- Дворжак А. Три циганські пісні: Для голосу і ф-но /Укр. пер. Б.Тена,- К.: Мистецтво, [Б.р.].- 13 с.- Літ. текст: укр., рос.
- Дворжак А. Дзвонистий трензель //Дворжак А. Три циганські пісні: Для голосу і ф-но /Укр. пер. Б.Тена,- К.: Мистецтво, [Б.р.].- С. 10-13.- Літ. текст: укр.,рос.
- Дворжак А. Згадую //Дворжак А. Три циганські пісні: Для голосу і ф-но. /Укр. пер. Б.Тена. — К.: Мистецтво, [Б.р.]. С. 3-5. — Літ. текст: укр., рос.
- опубліковані онлайн
- «В серцях буває мертво так» [Архівовано 25 вересня 2017 у Wayback Machine.] (V tak mnohém srdci mrtvo jest з циклу «Любовні пісні», Písně milostné)
Мультимедіа
- Концерт для віолончелі з оркестром сі мінор, 1-а частина (файл)
- Концерт для віолончелі з оркестром сі мінор, 2-а частина (файл)
- Концерт для віолончелі з оркестром сі мінор, 3-я частина (файл)
- Карнавальна увертюра, Op. 92 (файл)
- Performed by the Skidmore College Orchestra. Courtesy of Musopen
- Симфонія № 9 мі мінор 'З Нового Світу', Op. 95 — I. Adagio — Allegro Molto (файл)
- Виконує оркестр Skidmore College, матеріали сайту Musopen
- Симфонія № 9 мі мінор 'З Нового Світу', Op. 95 — II. Largo (файл)
- Виконує оркестр Skidmore College, матеріали сайту Musopen
- Симфонія № 9 мі мінор 'З Нового Світу', Op. 95 — III. Molto Vivace (файл)
- Виконує оркестр Skidmore College, матеріали сайту Musopen
- Симфонія № 9 мі мінор 'З Нового Світу', Op. 95 — IV. Allegro con Fuoco (файл)
- Виконує оркестр Skidmore College, матеріали сайту Musopen
Див. також
- 2055 Дворжак — астероїд, названий на честь композитора[19].
Примітки
Література
- Sychra, Antonín. Estetika Dvořákovy symfonické tvorby. — Praha, 1959.
- Burghauser, Jarmil. Antonín Dvořák. — Praha : Bärenreiter Supraphon, 2006. — ISBN 80-86791-26-2.
- Berkovec, Jiří. Antonín Dvořák. — Praha, 1969.
- Clapham, John. Dvořák. — New York : W.W.Norton, 1979. — 238 с. — ISBN 0-393-01204-2.
- Stanley Sadie. Dvořák, Antonín (Leopold) // New Grove Dictionary of Music and Musicians. — London : MacMilla, 1980. — Т. 5. — С. 765–792. — ISBN 0-333-23111-2.
- Hughes, Gervase. Dvořák, His Life & Music. — London : Casell, 1967.
- Smaczny, Jan. Dvorak: Cello Concerto. — Cambridge : Cambridge University Press, 1999. — (Cambridge Music Handbooks)
- Šourek, Otakar. Život a dílo Antonína Dvořáka. 4 sv. — Vyd. III. — Praha, 1954-1957.
- Белза И. Антонин Дворжак (1841—1904). — М.-Л. : Изд-во и типолитогр. Музгиза, 1949. — 140 с.
- Егорова В. Н. Антонин Дворжак. — М. : Музыка, 1997. — 616 с. — (Классики мировой музыкальной культуры) — ISBN 5-7140-0641-0.
Джерела і посилання
- Дворжак Антонін // Українська музична енциклопедія. Т. 1: [А – Д] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2006. — С. 585.
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Антонін Дворжак |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Антонін Дворжак |
- Дворжак // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Сайт, присвячений композиторові [Архівовано 20 листопада 2007 у Wayback Machine.] (чеська, англ.)
- Вільні ноти авторства Антонін Дворжак на сайті International Music Score Library Project (IMSLP)
- Antonin Dvorak [Архівовано 19 жовтня 2017 у Wayback Machine.] / Encyclopædia Britannica (англ.)
- Твори А. Дворжака [Архівовано 26 жовтня 2011 у Wayback Machine.] на «Mutopia Project» (англ.)
- Сторінка на сайті peoples.ru [Архівовано 24 лютого 2008 у Wayback Machine.](рос.)
- Сторінка на сайті ccl.mv.ru [Архівовано 19 грудня 2007 у Wayback Machine.](рос.)