Баварський діалект

Бава́рський діалект німецької мови або ба́йріш (нім. Bairisch, бавар. Boarisch, старонімецькою Bairisch) — один з найвіддаленіших від літературної німецької мови діалектів.

Веде своє походження від мови, якою говорили члени баварського племені, що його Карл Великий відтиснув до Дунаю. Всього в Баварії більш як 60 різних діалектів, але офіційною мовою є німецька.

Усі баварські діалекти поділяються на три великі мовні групи, а саме:

• власне баварський діалект, що ним говорять мешканці Верхньої і Нижньої Баварії та Верхнього Пфальцу.
• швабський діалект, що належить до швабсько-алеманської мовної групи — ним говорять баварські шваби (округ Швабія на кордоні Баварії та землі Баден-Вюртемберг).
• східнофранкський діалект — Верхня, Нижня та Середня Франконія.

Власне баварський діалект відомий також як австро-баварський діалект (в основному, в Австрії, але терміном також користуються в англомовних країнах), хоча багато дослідників вважають, що це два різні діалекти (див. нижче відмінності у вимові).

Окрім названих вище округ Баварії, ним говорять в Австрії та Італії (Південний Тіроль), а також у декількох округах Швейцарії та навіть в Угорщині (Шопрон).

Перший дослідник, що зацікавився баварськими діалектами, був Й. А. Шмеллер^[de] (1785—1852), що в XIX столітті уклав чотиритомний баварський словник.

Баварський діалект відрізняється м'якістю вимови і є антиподом різко звучного берлінського діалекту, а саму Баварію завжди сприймано як антипода Пруссії. У наш час значення діалекту поступово меншає, тому що навчання в австрійських і баварських школах ведено стандартною німецькою мовою.