Вірменська абетка

письмо, що застосовується для запису вірменської мови

Вірменська абетка (вірм. Հայոց այբուբեն) — звукове письмо, що застосовується для запису вірменської мови. Письмо створене Месропом Маштоцом у 405-406 роках за зразком грецького алфавіту й деяких давніх вірменських систем письма[1]. Доповнене в XII столітті двома буквами (Օ та Ֆ), письмо і сьогодні використовують вірмени. Внаслідок орфографічної реформи 1920-х років було додано нову букву և (великі букви: ԵՎ), яка перед тим була лігатурою ե+ւ. Також з абетки забрали букву Ւ ւ, і створено нову букву ՈՒ ու (яка перед тим була диграфом; буква Ւ ւ стала частиною цієї новоствореної букви).

Вірменська абетка
Հայոց այբուբեն
Вид
абетка
Мови вірменська, тюркські (історично), курдська (історично, впродовж 1921—1928 років)
Творець Месроп Маштоц
Період
405 — сьогодення
Походження
змодельована на основі грецької абетки
Сестринські системи
латинська абетка
коптська абетка
грузинська абетка
кирилиця
Напрям зліва направо
U+0530–U+058F
Ця стаття містить символи МФА та знаки описуваної системи письма. Якщо у Вас не встановлений відповідний шрифт, то замість юнікодівських символів Ви можете побачити знаки питання, квадратики або інші знаки.

Історія вірменської мови

Дописемний період
Вірменська гіпотеза
Греко-вірменська прамова
Протовірменська мова 
Писемний період
Давньовірменська мова
(V–XI століття)
Середньовірменська мова
(XI–XVII століття)
Сучасна вірменська мова
(з XVII століття)  
Вірменська писемність
Вірменська абетка
Історія створення абетки
Даниїлові письмена
Вірменська пунктуація
Інше
Вірменістика
Вірменська література
Вірменська історіографія 

Абетка

ЛітераНазва літериВимова (МФА)ТранслітераціяЧисло-
ве
значе-
ння
Тра-
диц.
орфо-
гра-
фія
Ре-
форм.
орфо-
гра-
фія
ВимоваУкраїнськаКласич-
на
вірм.
Сх.-
вірм.
Зах.-
вірм.
Класич-
на
ISO 9985Кири-
лиця[2]
Класич-
на
вірм.
Сх.-
вірм.
Зах.-
вірм.
Ա աայբ[aɪb][aɪpʰ]айб[ɑ]aа1
Բբբեն[bɛn][pʰɛn]бен[b][pʰ]bб2
Գգգիմ[ɡim][kʰim]ґім[ɡ][kʰ]gґ3
Դ դդա[dɑ][tʰɑ]да[d][tʰ]dд4
Եեեչ[jɛt͡ʃʰ]єч[ɛ], на початку слова [jɛ]eе (є)5
Զ զզա[zɑ]за[z]zз6
Էէէ[ɛː][ɛ]е[ɛː][ɛ]ēêе7
Ըըըթ[ətʰ]ет[ə]əëи (е)8
Թթթօթո[tʰo]то[tʰ]t‘т9
Ժ ժժէժե[ʒɛː][ʒɛ]же[ʒ]žж10
Իիինի[ini]іні[i]iі20
Լլլիւնլյուն[lʏn]люн[l]lл30
Խ խխէխե[χɛː][χɛ]хе[χ]xх40
Ծծծա[t͡sɑ][t͡sʼɑ][d͡zɑ]ца[t͡s][t͡sʼ][d͡z]cçц50
Կկկեն[kɛn][kʼɛn][ɡɛn]кен[k][kʼ][ɡ]kк60
Հհհօհո[ho]го[h]hг70
Ձձձա[d͡zɑ][t͡sʰɑ]дза[d͡z][t͡sʰ]jдз80
Ղ ղղատ[ɫɑt][ʁɑtʼ][ʁɑd]гат[l], або [ɫ][ʁ]łġг90
Ճ ճճէճե[t͡ʃɛː][t͡ʃʼɛ][d͡ʒɛ]че[t͡ʃ][t͡ʃʼ][d͡ʒ]čč̣ч100
Մմմեն[mɛn]мен[m]mм200
Յյյիհի[ji][hi]ї[j][h], [j]yй300
Նննու[nu]ну[n]nн400
Շշշա[ʃɑ]ша[ʃ]šш500
Ոոո[o][vo]во[o], на початку слова [vo]oо (во)600
Չչչա[t͡ʃʰɑ]ча[t͡ʃʰ]č‘čч700
Պպպէպե[pɛː][pʼɛ][bɛ]пе[p][pʼ][b]pп800
Ջջջէջե[d͡ʒɛː][d͡ʒɛ][t͡ʃʰɛ]дже[d͡ʒ][t͡ʃʰ]ǰдж900
Ռռռա[rɑ][ɾɑ]ра[r][ɾ]р1000
Սսսէսե[sɛː][sɛ]се[s]sс2000
Վվվեւվեվ[vɛv]вев[v]vв3000
Տտտիւնտյուն[tʏn][tʼʏn][dʏn]тюн[t][tʼ][d]tт4000
Րրրէրե[ɹɛː][ɹɛ][ɾɛ]ре[ɹ][ɾ]rр5000
Ցցցօցո[t͡sʰo]цо[t͡sʰ]c‘ц6000
Ււհիւն[hʏn]гюн[w][v]wв7000
Փփփիւրփյուր[pʰʏɹ][pʰʏɾ]пюр[pʰ]p‘п8000
Քքքէքե[kʰɛː][kʰɛ]ке[kʰ]k‘к9000
Օօօ[o]о[o]ôòо
Ֆֆֆէֆե[fɛː][fɛ]фе[f]fф
ևև[jev]єв[ev], на початку слова [jev]ewев (єв)
ՈՒ Ու ուու[u]у[u]uowу
ЛітераТра-
диц.
орфо-
гра-
фія
Ре-
форм.
орфо-
гра-
фія
Класич-
не
вірм.
Сх.-
вірм.
Зах.-
вірм.
УкраїнськаКласич-
на
вірм.
Сх.-
вірм.
Зах.-
вірм.
Класич-
на
ISO 9985Кири-
лиця
Число-
ве
значе-
ння
Вимова
Назва буквиВимова (МФА)Транслітерація

В західновірменській мові використовуються диграфи էօ для звука [œ] та իւ для звука [ʏ]

Транслітерація

Особливо проблемною є передача вірменської голосної фонеми [ə] (ը), яка у вірменській ортографії зазвичай не позначається літерою, за винятком початку, кінця слова та при поділі слова для перенесення на новий рядок, але обов'язково вимовляється при збігу кількох приголосних. Тож поширена передача вірменських прізвищ Մկրտչյան, Բդոյան, Տրդատյան як Мкртчян, Бдоян, Трдатян є некоректною з точки зору оригінальної вимови та незручна для мови-акцептора. У таких випадках рекомендовано вставляти епентетичний голосний [ɪ],[2] цебто літеру И (Микиртич'ян тощо).

Традиційно в більшості вірменських прізвищ перед суфіксом -ян, попри вимову, не використовується розділовий знак м'якшення або апостроф. Проте після шиплячих, аби уникнути спотворення, рекомендовано ставити розділовий знак: Мануш'ян, Макіч'ян тощо.[3]

Використання для інших мов

Курдська абетка 1921—1928 років на основі вірменської

Впродовж 250-ти років, починаючи з початку 18 століття і до 1950-го року, було надруковано більше 2000 книг турецькою мовою з використанням вірменської абетки. Вірменська абетка використовувалась також турецькомовними вірменами впродовж 1840 — 1890 років [4][5]. В ті часи у Стамбулі виходила преса турецькою мовою вірменським письмом. Вірменським письмом користувались кипчацькомовні вірмени впродовж 1524 — 1669 років, що проживали на Поділлі та на Галичині (Україна)[6]. Вірменська абетка була офіційним письмом курдської мови в 1921 — 1928 роках у Радянській Вірменії[7].

Посилання

Примітки