Дхарма
Дга́рма[1], дха́рма[2] ([dʱəɾmə]; тиб. [Чьо]; санскрит: धर्म[3][4]; палі: धम्म dhamma ; кит., яп. 法 — Fǎ (кит), Hō (яп.)) — релігійно-філософська категорія «універсального Закону» або «правила» в індуїзмі та буддизмі.
Дхарму можна описати як сукупність встановлених норм і правил, дотримання яких необхідне для підтримки космічного порядку. Поняттю дхарми важко знайти еквівалент. Слово «дхарма» буквально перекладається як «той, що утримує або підтримує» (від санскритського кореня дхарм — «підтримувати»). Залежно від контексту, дхарма може означати «моральні основи», «норми моральної поведінки», «порядність» (в універсальному значенні), в загальному «релігійний обов'язок», «універсальний закон буття» і т. ін.
Дхарма грає першорядну роль у доктринах індійських релігій, кожна з яких сповідує і практикує дхармічні принципи. В індійських релігійних традиціях прийнято вважати, що люди, які живуть відповідно до норм дхарми, здатні досягти мокші або нірвани. В індуїстському суспільстві дхарма є релігійно-моральною доктриною про права та обов'язки кожного індивіда.
Дхарма, в своєму загальному значенні, на думку ряду релігієзнавців[хто?], має певну схожість із дао і даосизмом[джерело?]. Мова йде про безособовий початкок Буття, про Буття у вищому сенсі слова. Протилежністю дхарми є адхарма[джерело?]. Символ дхарми в буддизмі і деяких напрямках індуїзму — дхармачакра — центральний мотив у національному прапорі Індії.
Термін вказує не на конкретний, а на фундаментальний закон.
У давній європейській філософії аналог — лоґос.[джерело?]У давньокитайській — дао.[джерело?]
Індуїзм
- Універсальний закон буття;
- Божество індійського пантеону — персоніфікації закону і справедливості;
- Моральний обов'язок людини, що базується на релігійних законах чи правилах.
Буддизм
Див. також
Примітки
Посилання
- Дхарма [Архівовано 4 березня 2021 у Wayback Machine.] // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
- Дхармамахаматри // Релігійна політика стародавніх і середньовічних держав: Навч. посібник / Омельчук В. В., Ліснича В. М. — Київ : Персонал, 2011. — С. 564.