Коппа (літера)

У фінікійському алфавіті існувала літера коф, що позначала фонему /q/, звичайну для семітських мов. Форма букви може походити від зображення голки з вушком, вузла, чи навіть мавпи зі звішеним донизу хвостом^[1][2][3]. Деякі навіть припускали, що походження накреслення літери «коф» ще давніше: від єгипетського ієрогліфа з фонетичним значенням wj^[4][5]. Греки, адаптувавши фінікійське письмо для своєї мови, дали літері назву «коппа».

Припускають, що первісно «коппа» призначалася для передачі лабіалізованого велярного проривного, наприклад, /kʷ/ чи /kʷʰ/^[6]; глухий язичковий проривний звук /q/ був відсутній у грецькій фонологічній системі. Надалі в давньогрецьких діалектах /kʷ/ і /kʷʰ/ змінилися відповідно в /p/ і /pʰ/^[7]. Тому різні накреслення букви «коппа» перетворили на дві окремі літери: Ϙ («коппа»), що стала позначати фонему /k/ перед голосними заднього ряду;^[8] і Φ, φ («фі»), яка первісно передавала придиховий звук /pʰ/, чия вимова надалі змінилася в /f/^[9][10].

Деякий час «коппа» використовувалася для позначення /k/ перед голосними заднього ряду, але згодом була витіснена буквою Κ, κ («каппа»), однак продовжувала використовуватися для позначення числа 90. З часом накреслення літери змінилося і стало Z-подібним ( ).

Нащадки

• У латині від коппи походить літера Q («ку»).
• У кирилиці — кирилична коппа.

Коппа була символом міста Коринфа, назва якого історично писалася як Ϙόρινθος.

• Коф
• Q (латиниця)

• Woodard, Roger D. (1997). Greek Writing from Knossos to Homer. New York: Oxford University Press. ISBN 0195105206.

• коппа (англ.)

Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.