Павлодарська область

Вигідне розташування дозволяє зв'язуватися області з іншими державами і областями Казахстану по Південно-Сибірській і Середньосибірській залізницях, автомобільних, авіаційних, електронних, трубопровідних та річкових видах транспорту.

Велику частину області займає степова рівнина, яку казахи спрадавна називали Сариарка (в перекладі «Жовта рівнина»), — Золотий степ (Казахський дрібносопковик). Вона і справді зберігає в собі величезні багатства. На території області знаходиться Баянаульський національний парк — перлина Павлодарського Приіртишшя, одне з найкрасивіших місць Республіки Казахстан. Гори, соснові ліси, тваринний світ, озера Жасибай, Торайгир, Сабиндиколь справляють незабутнє враження. Тут знаходиться найбільша зона відпочинку і місце паломництва туристів зі всіх кінців Казахстану і Росії.

Клімат

Клімат Павлодарської області різко-континентальний, характеризується холодною тривалою зимою (5,5 місяців), спекотним і коротким літом (3 місяці).

Населені пункти з чисельністю населення понад 10000 осіб:

Населення області — 747,1 тис. осіб (1 січня 2012). Останніми роками демографічна ситуація в Павлодарській області характеризується збільшенням природного приросту населення (абсолютне число дітей, що народилися, в Павлодарській області збільшилося з 8,7 тис. 1999 року до 9,7 тис. 2003 року, що більше приблизно на 11,1 %). За станом на 1 січня 2004 року — 154,3 тисяч дітей у віці від 0-14 років (20,7 % від загальної чисельності), осіб у віці від 15-59 років — 498,1 тис. (66,8 %), літніх людей у віці 60 років і старше — 92,8 тисяч осіб (12,5 %).

В області проживають представники понад 70 національностей — казахи, росіяни, українці, німці, татари, білоруси та інші. За період 1999-04 рр. чисельність казахів в Павлодарській області зросла на 2,6 %. Питома вага міського населення — 64 %.

Павлодарська область — один з головних індустріальних регіонів Казахстану. Історично тут сформувався один з найбільших в економічному просторі СНД територіально-виробничий комплекс з оптимальним поєднанням традиційно складних виробництв і підприємств, що займаються освоєнням мінеральної і вуглеводневої сировини.

Величезний природно-ресурсний потенціал області, наявність розвиненої виробничої і соціальної інфраструктури, високий науково-технічний потенціал, її місцеположення між Центральною Азією і Сибіром привертають пильну увагу промисловців і підприємців різних країн і континентів.

Крім того, до цих показників економічного рівня можна додати і інші привабливі галузі регіону: розвинена банківська сфера, динамічний розвиток малого і середнього бізнесу, наявність фахівців високого класу, сучасна транспортно-комунікаційна інфраструктура, присутність іноземних інвесторів, наявність державних програм розвитку. На території Павлодарської області склався багатогалузевий індустріальний комплекс.

Промисловий потенціал регіону визначають великі експортноорієнтовані промислові компанії. Ними виробляється вугілля, електро- і теплоенергія, глинозем, феросплави. На долю області припадає близько 7 % промислового виробництва Республіки, близько 70 % республіканського видобутку вугілля, 3/4 республіканського виробництва феросплавів, близько 40 % республіканського виробництва електроенергії і нафтопродуктів. В області є достатній потенціал для розвитку підприємств хімічної, машинобудівної і металообробної галузей.

В області активно діє близько 5 тис. підприємств різної форми власності. Найбільш великі з них: АТ «Алюміній Казахстану», філія «Аксуський завод феросплавів» АТ ТНК «Казхром», ТОО «Багатир Аксес Комір», АТ «Євроазіатська енергетична корпорація», АТ «Павлодарський нафтохімічний завод», АТ «Казахстантрактор», АТ «Павлодарський машинобудівний завод», АТ «Павлодарський картонно-руберойдовий завод» і багато інших. Більшість з них добре відомі не лише в республіці, але і за її межами.

Крім того, регіон має в своєму розпорядженні сировинну базу і виробничі потужності по переробці сільгосппродуктів. Енергетичне серце Казахстану — найбільші електростанції Екібастузські, Аксуська ГРЕС, а також череда великих теплостанцій, які обслуговують енергоємкі підприємства Павлодарського промислового комплексу. Безперечною перевагою цих електростанцій є близькість до вугільних джерел і споживачів електричної і теплової енергії.

Чимала роль в області приділяється і сільському господарству. Площу сільськогосподарських угідь регіону становить 11,2 млн га. Основною оброблюваною в області культурою є пшениця — близько половини площі посівів. Біля 15-17 % посівів припадає на інші зернові. Крім того, в області культивуються картопля, овочеві і баштанні культури.

Створений в області промисловий потенціал зумовив необхідність розширення транспортних комунікацій і транспортно-економічних зв'язків. Областю є складний транспортно-комунікаційний вузол: тут беруть початок найбільший казахстанський нафтопровід на південь країни (у місто Шимкент), лінії далеких передач електроенергії в різні регіони Казахстану і Росії, канал Іртиш — Караганда.

Археологічні дослідження вказують на те, що в Приіртиш'ї ще в доісторичні часи жили численні племена. Сліди стоянок давньої людини знайдені в Баянаульському районі, на березі Іртиша. Знайдені кам'яні знаряддя, кремнієві наконечники стріл і списів. Проходили тисячоліття, змінювалися культури різних племен. Тут кочували кимаки, усуні, кангли, наймани.

Перші експедиції на територію сучасного Павлодарського Пріїртиш'я почалися відразу ж після зміцнення державної влади в Сибіру і установи Тобольської губернії.

Прабатько Павлодару — поштовий форпост Коряковський виник на березі Іртиша 1720 року. 1838 року форпост був перетворений в однойменну станицю, а 1861 року — в місто Павлодар. Тоді ж, на початку 19-го століття намітився підйом сільського господарства, розвиток галузей по переробці сільськогосподарської сировини, гірничої справи. З другої половини 19-го століття ведеться розробка видобутку вугілля в Екібастузі, видобуток солі на озерах Коряковське і Великий Калкаман.

У першій половині 20-го століття з будівництвом залізниці Кулунда-Павлодар (1923) і розвитком судноплавства на Іртиші, господарство розвивається швидкими темпами. Павлодар, що став обласним центром 1938 року, виявився на перехресті судноплавної річки Іртиш і залізниці, отримав надійний зв'язок з Екібастузом, Уралом, Сибіром. Це послужило подальшому розвитку економіки міста і області. На місці дрібних майстерень виросли великі промислові підприємства.

З 1956 року Павлодар став одним з центрів освоєння цілинних і царинних земель. В результаті підйому цілини посівні площі області збільшилися в десятки разів. Видобуток вугілля і освоєння цілини дали потужний поштовх розвитку продуктивних сил Павлодарської області.

З 1949 по 1962 рік південь території Павлодарської області, входив в склад Семіпалатинського ядерного полігону.

Вигідне економіко-географічне положення, багатющі ресурси, наявність транспортних доріг, каналу Іртиш-Караганда сприяло тому, що в 1957 році був створений Павлодар-Екібастузський територіально-промисловий комплекс, до складу якого увійшли Павлодар, Екібастуз, Аксу (Єрмак). На основі дешевого Екібастузського вугілля створена енергетична база і отримали розвиток нові галузі промисловості: чорна і кольорова металургія, машинобудування, алюмінієва, нафтопереробна і хімічна.

Сьогодні Павлодарська область виділяється серед всіх областей високим промисловим потенціалом, має багатогалузеве сільське господарство, повністю забезпечує себе продуктами сільського господарства. Тут отримали розвиток всі види транспорту, окрім морського, і всі галузі невиробничої сфери.

Область займає одне з провідних місць в мінерально-сировинному комплексі Республіки Казахстан.

Загальна вартість балансових запасів твердих корисних копалини Павлодарського Приіртиш'я оцінюється в 460 мільярдів доларів. Це — вугілля і самі різні метали, включаючи золото, будівельні матеріали і багато що інше. Частина родовищ давно і успішно розробляється, на інших ведуться додаткові геолого-розвідувальні роботи, уточнюються реальні обсяги корисних копалини, умови видобутку.

У Павлодарській області зосереджено більш за третину всіх вугільних запасів Казахстану. Найбільші з родовищ — Екібастузське і Майкубенське, які зберігають, відповідно, 10,5 мільярда і 2,2 мільярда тонн енергетичної сировини. Перспективні для освоєння і дев'ять інших родовищ із загальним запасом вугілля близько трьох млрд тонн.

Особливість більшості всіх цих родовищ в тому, що вугілля в них залягає неглибоко місцями його пласти виходять прямо на поверхню землі. Через це видобуток виробляється відкритим способом. За перші півстоліття освоєння Екібастузського басейну здобуто понад 2 мільярди тонн вугілля.

Підготовлено до освоєння найбільше мідно-порфірне родовище «Бощекуль». Руди тут залягають близько від поверхні землі і містять в промисловій концентрації не лише мідь, але і молібден, срібло, інші коштовні метали. Загальні запаси міді у всіх родовищах складають три з половиною мільйони тонн.

Майже в 150 тонн оцінюються прогнозовані запаси родовищ золото, яке окрім цього дорогоцінного металу, містить також срібло, мідь, цинк, барит. Ці метали добуваються в основному (близько 300 тисяч тонн руди на рік, з якої виплавляється 300 кілограмів золота, п'ять тонн срібла і 500 тонн цинку (на 2004 рік)) на Майкаїнському родовищі.

Родовища кобальту оцінюються в 14 тисяч тонн, нікелю — в 251 тисяча тонн, марганцю — в 70 тисяч тонн. Найважливіша особливість рудних запасів краю — їх багатокомпонентний склад: окрім основних названих металів, вони містять молібден, берилій, індій, талій, галій, кадмій, германій, селен, телур тощо. В області знайдені родовища малахіту і бірюзи. Деякі фахівці вважають, що є реальні передумови для виявлення технічних і ювелірних алмазів. У Павлодарському Приіртиш'ї відсутні відкриті родовища нафти і газу, проте, майже половину території області займає Приіртишська западина, яку геологи вважають перспективною на величезні запаси вуглеводневої сировини. Прогнозні ресурси нафти оцінюються в 315 мільйонів тонн, а газу в 148 мільярдів кубічних метрів.

В області налічується 89 родовищ так званих загальнопоширених корисних копалини: це сировина для виробництва різних будівельних матеріалів, для потреб промисловості і для інших цілей. Так, наприклад, Карасорське родовище формувальних пісків — найбільше в СНД. Приблизно 700 мільйонів тонн коштовної сировини зберігає Сухановське родовище каолінових вогнетривких глин.

У регіоні великі водні ресурси. По території області протікають більше 140 річок. Об'єм річного стоку Іртиша — близько ста тисяч кубічних кілометрів. Унікальний канал Іртиш-Караганда, що не має аналогів у світі. Майже на всьому 500-кілометровому протязі іртишська вода по ньому тече в гору, долаючи вододіл в півкілометра заввишки, оснащені 22 насосними станціями. Без каналу неможливий був би розвиток вуглевидобування і енергетики в Екібастузі, чорної металургії в Караганді.

У Павлодарській області налічується 1200 великих і малих озер. Близько сотні з них прісні, а решта солоні. На території області розвідано одинадцять родовищ підземних вод з експлуатаційними запасами 3,8 мільйона кубічних метрів на добу. Всі вони придатні для пиття і зрошування.

• Офіційний сайт акимату Павлодарської області [Архівовано 6 серпня 2019 у Wayback Machine.] (казах.), (рос.), (англ.)
• Погода у Павлодарській області. Казахстан [Архівовано 18 грудня 2012 у Wayback Machine.]
• Казахстан. Павлодарська область [Архівовано 23 липня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)

Це незавершена стаття з географії Казахстану. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.