Акмолинська область

• 14 жовтня 1939 — створено Акмолінську область Казахської РСР з центром у місті Акмолінськ, до якої ввійшли 15 районів і 2 міста обласного значення
• 29 травня 1940 року — створено Шортандинський район
• 5 листопада 1941 року — зі складу Карагандинської області переданий Кургальжинський район
• 16 березня 1944 року — Арик-Балицький, Енбекшильдерський, Зерендинський, Рузаєвський і Щучинський райони ввійшли до Кокчетавської області
• 14 вересня 1954 року — до складу Кокчетавської області відійшло місто Степняк.
• 22 жовтня 1955 року — створені Баранкульський та Кійминський райони
• 26 грудня 1960 — скасовано Акмолінську область, її територія ввійшла до Цілинного краю
• 24 квітня 1961 — створено Цілиноградську область
• 24 квітня 1961—16 жовтня 1965 — область у складі Цілинного краю
• 23 листопада 1970 — із частин Кустанайської і Цілиноградської областей утворена Тургайська область
• 2 червня 1988 — до складу Цілиноградської області ввійшли Державінський, Єсільський, Жаксинський, Жанадалинський і Кійминський райони колишньої Тургайської області
• 17 серпня 1990 — із частин Кустанайської і Цілиноградської областей утворена Тургайська область
• 6 липня 1992 — Цілиноградську область перейменовано на Акмолинську
• 22 квітня 1997 — до складу області входять Державінський, Єсільський, Жаксинський, Жанадалинський і Кійминський райони скасованої Тургайської області
• 8 квітня 1999 — до складу області включені Єнбекшильдерський, Зерендинський та Щучинський райони і Кокшетауська міськрада Північноказахстанської області
• 22 квітня 1999 — центр Акмолинської області перенесено з Астани до Кокшетау

Область займає західну окраїну Казахської складчастої країни і прилеглі до неї рівнини. На південному заході і сході області виступають окремі невисокі пологі узгір'я й горби — залишки древніх гір. Улоговини часто заповнені мілководними солоними й прісними озерами. Крайня північно-східна частина області лежить у межах Західно-Сибірської низовини. Корисні копалини: боксити, кам'яне вугілля, сурма, залізна руда, будматеріали та ін.

Клімат різко континентальний, посушливий, зі спекою влітку й холодною малосніжною зимою. Річна сума опадів на півночі бл. 300 мм, на півдні зменшується до 200 мм і нижче.

Водами, особливо прісними, область бідна. Річки мілководні, влітку часто пересихають. Головні річки Ішим (притока Іртиша) і його притоки Терсаккан, Жабай та ін., Нура, на якій споруджено водосховище. Найбільші озера: Тенгіз (солоне) і Коргалжин (прісне).

Ґрунти — в північній частині області чорноземи, в середні частині темнокаштанові, ще південніше змінюються світлокаштановими і бурими, серед яких з'являються солонці і солончаки. Рослинність степова і, частково, напівпустельна (на півдні).

Область входить до Карагандинського економічного району. Сучасне господарство області створене за роки радянської влади. Особливо великого розвитку набуло господарство області в зв'язку з освоєнням цілинних і перелогових земель в країні. Валова продукція промисловості в 1958 році зросла порівняно з 1940 у 7 разів. Промисловість: гірничовидобувна (видобування кам'яного вугілля, бокситів, сурми), машинобудівна, харчова, деревообробна і будматеріалів. В області є машиноремонтні заводи, великий деревообробний комбінат, порцеляновий і цегельний заводи, комбінат будматеріалів, кам'яні кар'єри та ін. У Макинську спеціалізований завод, що виготовляє поршневі кільця для тракторів.

Уся посівна площа — 4727,4 тис. га (1959). У землеробстві переважають зернові — 4045,3 тис. га (1959). Провідна культура — яра пшениця (3657,4 тис. га), ячмінь (128,7 тис. га), овес (113,4 тис. га), просо (130,8 тис. га). Із технічних — соняшник (26 тис. га), льон (19,6 тис. га), кукурудза на зерно, силос і зелений корм (126,9 тис. га). Тваринництво м'ясо-молочного напряму. Велика рогата худоба (в тис. голів) — 463,3 (на 1 січня 1959), в тому числі корів — 169,4; свиней — 176,1; овець і кіз — 1021,6; коней — 70.

Розвинуті автотранспорт і повітряне сполучення.

Населені пункти з чисельністю населення понад 10000 осіб:

Населення — 782995 осіб (2021; 743226 у 2009^[3], 828996 у 1999, 1039952 у 1989).

Населення Акмолинської області — поліетнічне.

Національний склад населення станом на 2016 рік:

• казахи — 375162 особи (50,40 %)
• росіяни — 250069 осіб (33,59 %)
• українці — 33791 особа
• німці — 26369 осіб
• татари — 13440 осіб
• білоруси — 10434 особи
• поляки — 8016 осіб
• інгуші — 4818 осіб
• чеченці — 3254 особи
• азербайджанці — 2065 осіб
• башкири — 1921 особа
• молдовани — 1629 осіб
• корейці — 1432 особи
• вірмени — 1268 осіб
• удмурти — 1046 осіб
• мордва — 948 осіб
• марійці — 779 осіб
• інші — 7979 осіб

Українці почали поселятись на території сучасної Акмолинської області з кінця XIX століття. Найгустіше заселені північна і центральна частини області.

• Нур-Султан (Астана)
• Кокшетау
• Казахстан

• http://www.akmo.gov.kz [Архівовано 5 травня 2017 у Wayback Machine.] Офіційний сайт акимату Акмолинської області (казах.), (англ.), (рос.)
• Погода у Акмолинській області. Казахстан [Архівовано 28 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
• Казахстан. Акмолинська область [Архівовано 5 березня 2013 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття з географії Казахстану. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.