Портал:Афроамериканці

Афроамерика́нці (англ. African Americans) — громадяни чи мешканці США, предками яких були представники чорношкірих народів Африканського континенту.

Більшість афроамериканців походять від рабів, завезених у 1619—1865 роки з Африки на територію сучасних Сполучених Штатів. Водночас, значну частину чорношкірих американців складають ті, хто добровільно іммігрував до США з Африки, Карибських островів, Центральної та Південної Америки тощо. Однак не всі афроамериканці-нащадки рабів визнають останніх за афроамериканців.

Афроамериканці — найбільша расова меншина США і друга за кількістю расова група (після білих).

У 2008 році президентом США вперше у історії було обрано афроамериканця Барака Обаму, матір якого була білою американкою, а батько — іммігрантом з Кенії. .::::::::::::::::читати далі

Америка́но-мексика́нська війна́ — військовий конфлікт між США та Мексикою в 1846—1848 роках. У Мексиці війну називають Північноамериканською інтервенцією або Війною 47-го року. Війна виникла як наслідок претензій Мексики на Техас після його анексії Сполученими Штатами Америки. Після війни за незалежність Техасу, Мексика відмовилася визнати втрату Техасу, і заявила про свої наміри повернути цю територію назад, вважаючи її власною бунтівною провінцією. Також причинами війни стали експансія американців на захід, політична нестабільність у Мексиці та нездатність мексиканського уряду керувати віддаленими північними провінціями після війни за незалежність. Більшість техасців вітали початок війни. У США її підтримували демократи, але критикували віги. Щодо Мексики, то тут ця війна стала справою національної честі та вважалася способом повернути втрачені землі.

Найважливішими наслідками війни стали значні територіальні втрати Мексики, у результаті яких провінції Верхня Каліфорнія та Нова Мексика були віддані США, — землі сучасних штатів Каліфорнія, Нью-Мексико, Аризона, Невада та Юта. Американські політики провели в напруженні декілька років, обговорюючи проблему рабовласництва на нових територіях, і нарешті зважилися на Компроміс 1850 року (лише Каліфорнія була визнана штатом, вільним від рабства)..::::::::::::::::читати далі

Місяць афроамериканської історії (також Місяць чорної історії, Місяць негритянської історії, англ. Black History Month) відзначається щороку в лютому в США та Канаді. Під час цього місяця проводять пам'ятні заходи, присвячені боротьбі суспільства з рабством, расизмом, упередженнями та бідністю. Також відзначається внесок афроамериканців у культурне і політичне життя країни. Аналогічний місячник щороку проводять у Великій Британії в жовтні.

У 1926 році чорношкірий історик та журналіст Картер Дж. Вудсон^[en] заснував Тиждень негритянской історії («Negro History Week»), вибравши другий тиждень лютого, оскільки на нього припадали дні народження Президента США Авраама Лінкольна і відомого аболіціоніста Фредеріка Даґласа..::::::::::::::::читати далі.

Кванза (англ. Kwanzaa, [ˈkwɑːn.zə]) — це тижневе свято, що відзначається у США і в інших країнах африканської діаспори^[en] в Америці. Святкування вшановує африканську спадщину в афроамериканській культурі^[en] і триває з 26 грудня по 1 січня, завершуючись обміном подарунками.> Кванза має сім основних принципів (Nguzo Saba). Свято започаткував Маулана Каренга^[en]; уперше його відзначили у 1966-67 роках.

Маулана Каренга придумав Кванзу в 1966 році, як перше суто афроамериканське свято, (див. також Juneteenth). За словами Каренги, назва «Кванза» походить від вислову matunda ya kwanza мовою суахілі, що означає «перші плоди врожаю», хоча звичайним перекладом буде просто «перші плоди». Вибір суахілі, східноафриканської мови, відображає її статус як символу панафриканізму, особливо в 1960-ті роки, хоча більша частина трансатлантичної работоргівлі, внаслідок якої африканці опинилися в Америці, відбувалася в Західній Африці.

Кванза — це святкування, корені якого сягають чорного націоналістичного● руху 1960-х, воно було започатковане, щоб допомогти афроамериканцям воз'єднатися зі своєю африканською культурною та історичною спадщиною через об'єднання в медитації і вивченні африканських традицій і Nguzo Saba, «семи принципів африканської спадщини», які, за словами Каренги, є «комунітарною африканською філософією». ..::::::::::::::::читати далі.

Сожурне Трус (англ. Sojourner Truth, справжнє прізвище: Ізабелла Бомфрі; нар. 1797 — пом. 26 грудня 1883) — американська активістка, що зробила великий внесок у боротьбу за права жінок. Її виступи, присвячені правам жінок, і концепція справедливості, яку вона в них висловила, були популяризовані білими феміністками, а сама Трус набула символічного статусу «праматері» чорних жінок.

Народилася у Суорткіллі, Нью-Йорк у 1797 однією з тринадцяти дітей Джеймса і Елізабет Бомфрі, рабів полковникаГарденберга. Після смерті полковника уся його власність, у тому числі раби, перейшла до його сина Чарльза Гарденберга.

У 1806 Гарденберг продав Трус за $100 Джону Нілі. До того як її продали, Трус говорила лише нідерландською.

У рабстві Трус пройшла через багато випробувань і принижень, пізніше згадувала про Нілі як про жорстоку і жорстку людину, який одного разу побив її зв’язкою батогів. Також Трут розповідала про те, що він щоденно бив її і ґвалтував. У 1808 році Нілі продав Трус за $105 Мартінусу Шіверу, утримувачу таверни, там вона служила протягом 18 місяців. Шівер продав її у 1810 за $175 Джону Дюмону. Попри те, що її четвертий господар ставився до неї більш приязно, його дружина робила усе, щоб ускладнити її існування.

Приблизно у 1815 році Трус закохалася у раба на ім’я Роберт. Він належав власнику сусідньої ферми, який припинив ці стосунки, адже якби у рабів народилися діти, то вони належали б власнику Трус. У 1817 році Трус змусили одружитися з рабом Томасом. У них народилося п’ятеро дітей: Діана, Елізабет, Ганна, Пітер і Софія...::::::::::::::::читати далі

Ніл Деграсс Тайсон (англ. Neil deGrasse Tyson, 5 жовтня 1958(19581005)) — американський астрофізик, популяризатор науки, письменник, агностик.

З 1996 року він є директором планетарію імені Фредеріка П. Роуза в Рожевому центрі Землі і Космосу в Нью-Йорку. Центр є частиною Американського музею природознавства, де Тайсон заснував відділення астрофізики в 1997 році і був науковим співробітником департаменту з 2003 року.

Тайсон навчався в Гарвардському університеті, Техаському університеті в Остіні і Колумбійському університеті. З 1991 по 1994 рік - науковий співробітник Принстонського університету. У 1994 році він вступив в планетарій Хейдена в якості штатного вченого і на факультет Принстона в якості запрошеного наукового співробітника і лектора. У 1996 році він став директором планетарію і курирував проєкт реконструкції вартістю 210 мільйонів доларів, який був завершений в 2000 році.

З 1995 по 2005 рік Тайсон писав щомісячні есе в колонці "Всесвіт" для журналу Natural History, деякі з яких згодом були опубліковані в його книгах Death by Black Hole (2007) і Astrophysics for People in a Hurry (2017). У той же період він написав щомісячну колонку в журналі StarDate, відповідаючи на питання про всесвіт під псевдонімом "Мерлін". Матеріал з колонки з'явився в його книгах Merlin's Tour of the Universe (1998) і Just Visiting This Planet (1998). Тайсон був членом урядової комісії 2001 року по майбутньому аерокосмічної промисловості США і комісії 2004 р Місяця, Марса та Інших. У тому ж році він був нагороджений медаллю НАСА за видатні заслуги на державній службі. З 2006 по 2011 рік він вів телевізійне шоу NOVA Sciencenow на PBS. З 2009 року Тайсон є ведучим щотижневого подкасту StarTalk. Спін-офф, також з назвою StarTalk, почав транслюватися на National Geographic в 2015 році. У 2014 році він став ведучим телесеріалу Космос: подорож у просторі та часі, наступника серіалу Карла Сагана 1980 року Космос: персональна подорож. У 2015 році Національна академія наук США нагородила Тайсона медаллю суспільного добробуту за його "видатну роль у пробудженні громадськості про чудеса науки"..::::::::::::::::читати далі

Вінус Ібоні Старр Ві́льямс (англ. Venus Ebony Starr Williams; 17 червня 1980, Лінвуд, штат Каліфорнія) — американська тенісистка,семиразова чемпіонка турнірів Великого шолома в одиночному розряді, чотириразова олімпійська чемпіонка, олімпійська медалістка, колишня перша ракетка світу, старша сестра Серени Вільямс.

Вінус Вільямс отримала статус професіоналки в 1994. У 1997 досягла першого в своїй кар'єрі фіналу турніру Великого шолома на Відкритому чемпіонаті США, де програла Мартіні Хінгіс. У 2000 вона стала переможницею двох турнірів Великого шолома (Вімблдон і США), а також здобула дві золоті медалі на Олімпійських іграх в Сіднеї, одну в одиночному розряді, іншу в парі з сестрою Сереною. В 2001 вона повторила свій торішній успіх.

25 лютого 2002 Вінус очолила рейтинг найкращих тенісисток WTA. До 2003 Венера доходила чотири рази до фіналів Великого шолома, але в фіналі їй також чотири рази протистояла сестра Серена, якій вона програвала.

2006 року Вінус взяла участь лише в шістьох турнірах. У Варшаві, а також на Rolan Garros'і вона досягла чвертьфіналу, в Римі — напівфіналу. Виступаючи на турнірі в Люксембурзі, граючи проти польки Агнешки Радванської, отримала травму обох зап'ясть і через це пропустила всі наступні турніри року.

У сезоні 2007 року Вінус усе ще через травми пропускала Австралійський чемпіонат, і лише 19 лютого взяла участь на турнірі в Мемфісі, який виграла, у фіналі зустрівшись з ізраїльтянкою Сарі Пер.::::::::::::::::читати далі

Рабство в США — система рабовласництва та використання праці рабів, що існувала в США в 1619–1865 роках. Більшість рабів були африканцями, насильно вивезеними з місць проживання, і їх нащадками.

Вперше африканські невільники були завезені в британську Вірджинію англійськими колоністами в 1619 р. Станом на 1860 рік, з 12-мільйонного населення 15 американських штатів, де зберігалося рабство, 4 мільйони були рабами. З 1,5 млн сімей, що жили в цих штатах, понад 390 тис. сімей мали рабів.

Праця рабів широко використовувався в плантаційному господарстві, дозволяючи отримувати американським рабовласникам високі прибутки. У першій половині XIX століття національне багатство Сполучених Штатів значною мірою було засновано на експлуатації рабської праці. За період з XVI століття по XIX століття в країни Америки було завезено близько 12 мільйонів африканців, з них близько 645 тис. — на територію сучасних США.

У січні 1849-го Авраам Лінкольн вніс до Конгресу білль про заборону рабства у федеральному окрузі Колумбія. Поправку відхилили, хоча позиція загалом була досить поміркованою. Скасування рабства в столиці США не означало його остаточного знищення і було важливим, радше, з морально-етичного погляду: столицю держави, яка претендувала на першість на американському континенті, мали населяти вільні люди. ::::::::::::::::читати далі

Місяць афроамериканської історії (також Місяць чорної історії, Місяць негритянської історії, англ. Black History Month) відзначається щороку в лютому в США та Канаді. Під час цього місяця проводять пам'ятні заходи, присвячені боротьбі суспільства з рабством, расизмом, упередженнями та бідністю. Також відзначається внесок афроамериканців у культурне і політичне життя країни. Аналогічний місячник щороку проводять у Великій Британії в жовтні.

У 1926 році чорношкірий історик та журналіст Картер Дж. Вудсон^[en] заснував Тиждень негритянской історії («Negro History Week»), вибравши другий тиждень лютого, оскільки на нього припадали дні народження Президента США Авраама Лінкольна і відомого аболіціоніста Фредеріка Даґласа..::::::::::::::::читати далі.

«Хатина дядька Тома» (англ. Uncle Tom's Cabin; Life Among the Lowly) — роман американської письменниці Гаррієт Бічер-Стоу антирабовласницького спрямування, опублікований 1852 року. На думку історика Вілла Кауфмана роман «сприяв утвердженню підґрунтя громадянської війни».

Стоу була вчителькою й активною аболіціоністкою. Головним персонажем свого роману вона зробила дядька Тома, старого чорношкірого раба, відданого своїм білим господарям. Роман, написаний у дусі сентименталізму, зображує реалії життя рабів, водночас проводячи думку, що християнська любов здатна здолати навіть таке негативне явище, як рабство.

Роман став одним із бестселерів XIX століття^[1], другою за кількістю продажів книгою після Біблії. Через три роки після публікації його вже називали «найпопулярнішим романом нашого часу». Існує легенда, що на початку громадянської війни в США Авраам Лінкольн зустрівся із Стоу і проголосив: «Ви і є ця сама маленька жінка, що почала цю велику війну?». Однак відомості про цю зустріч і слова Лінкольна з'явилися в пресі тільки в 1896 році й, можливо, були зумовлені бажанням тогочасних інтелектуалів підкреслити роль літератури в сприянні суспільним змінам.

Книга та поставлені за її мотивами п'єси допомогли утвердженню й популяризації стереотипів чорношкірого населення США годувальниці-негритянки, чорношкірих дітей та дядька Тома як сумлінного багатостраждального слуги, вірного своєму господарю чи господині. З часом ставлення американців до таких стереотипів змінилося, вони стали сприйматися як образливі, що дещо затьмарило історичне значення книги як «важливого антирабовласницького знаряддя».

Стоу народилася в Коннектикуті й викладала в Гартфорській жіночій академії, водночас беручи активну участь в русі за скасування рабства. Свій роман вона написала у відповідь на другий акт про рабів-втікачів 1850 року. Більша частина книги була написана в Брансвіку, штат Мен, де в Боудін-коледжі викладав її чоловік Калвін Елліс Стоу..::::::::::::::::читати далі

Джек Ру́звельт «Джекі» Ро́бінсон — (англ. Jack Roosevelt «Jackie» Robinson; 31 січня 1919, Кейро, Джорджія, США — 24 жовтня 1972, Стемфорд, Коннектикут, США) — американський бейсболіст, перший темношкірий гравець у Головній бейсбольній лізі в 20-у столітті. Брав участь у шести Світових серіях, одну з яких виграв у складі «Бруклін Доджерс» у 1955 році. Обирався шість разів поспіль (з 1949 по 1954) до команди всіх зірок ГБЛ. У 1947 році Робінсон став найпершим володарем трофею Новачок року ГБЛ. У 1949 отримав нагороду Найціннішого гравця Національної ліги — і став першим темношкірим, якому вдалося виграти цей приз. Ім'я Робінсона внесено до Національної зали слави бейсболу в 1962 році. У 50-річний ювілей його дебюту в лізі, 15 квітня 1997 року всі команди Головної бейсбольної ліги в знак шани досягнень спортсмена закріпили номер Робінсона («42»).::::::::::::::::читати далі

• Список афроамериканських астронавтів^[en]
• Список афроамериканських вчених та винахідників^[en]
• Список афроамериканських акторів^[en]
• Список афроамериканських митців образотворчих та прикладних мистецтв^[en]
• Список афроамериканських співаків та співачок^[en]
• Список афроамериканських письменників та письменниць^[en]
• Список афроамериканських математиків^[en]
• Списки афроамериканців^[en]
• Список пам'ятників видатним афроамериканцям^[en]

Тоні Моррісон (англ. Toni Morrison; уроджена Хлоя Арделія Вофорд, англ. Chloe Ardelia Wofford; 18 лютого 1931(19310218), Лорейн, США — 5 серпня 2019, Бронкс, Нью-Йорк) — американська письменниця, лауреатка Нобелівської премії з літератури 1993 року як авторка, «що у своїх наповнених мріями і поезією романах пожвавила важливий аспект американської реальності». Лауреатка Пуліцерівської премії за художню книгу (1988 рік) за роман «Кохана». 29 травня 2012 нагороджена Президентською медаллю Свободи. Творчість відноситься, зокрема, до таких жанрів, як фантастика та екофемінізм.

Народилася в місті Лорейн, Огайо, США другою з чотирьох дітей у робітничій родині. З дитинства любила читати, серед її улюблених авторів були Джейн Остін і Лев Толстой. Батько, який працював зварником, у вільний час любив розповідати історії з життя чорношкірих жителів Америки, що пізніше знайшло відображення в книгах письменниці.

1949 року Моррісон вступила до Говардського університету на спеціальність «англійська мова й література». Там взяла псевдонім «Тоні» — похідний від її другого імені Ентоні. У 1953 році закінчила університет зі ступенем бакалавра, в 1955-му здобула ступінь магістра в Корнельському університеті на підставі дисертації про тему самогубства в романах Вільяма Фолкнера й Вірджинії Вулф. Закінчивши навчання, стала викладати англійську в Університеті Південного Техасу (Х'юстон, Техас) (1955–1957), а потім повернулася працювати в Говардський університет. Тривалий час була редакторкою у видавництві «Рендом гауз»..::::::::::::::::читати далі

Вупі Голдберг (англ. Whoopi Goldberg; справжнє ім'я Карін Джонсон. *13 листопада 1955, Нью-Йорк, США) — американська акторка, співачка, феміністка. Найбільш відома своїми ролями у фільмах «Барва пурпурова», «Джек-стрибунець●», «Привид» (премія «Оскар»), «Сестро, дій» та інших. Одна з небагатьох професійних акторів, хто має всі чотири головні мистецькі премії США: «Тоні», «Еммі», «Греммі» та «Оскар».

Карін Джонсон народилася в чорному кварталі Нью-Йорка.

Прізвисько Вупі отримала завдяки здібності голосно пускати гази (whoopee cushion — «подушечка-пердушечка»). Прізвище Голдбер взяла від єврейської половини родини.

В 60-тих всією душею зустріла молодіжну революцію. Після бурхливого захоплення хіппі жила на допомогу з безробіття, намагаючись позбавитися від наркотичної залежності.::::::::::::::::читати далі

Стіві Вандер (англ. Stevie Wonder, справжнє ім'я Стівленд Гардвей Джадкінс (Steveland Judkins); нар. 13 травня 1950, Саґіно, Мічиган, США) — американський музикант, співак, клавішних, композитор, аранжувальник, автор текстів, продюсер.

Незабаром після народження Стів втратив зір, однак незважаючи на цю трагедію у семирічному віці Вандер почав брати уроки гри на гітарі, а у дев'ять років опанував частково ще й гармоніку та ударні. Коли 1954 року його родина переїхала до Детройта, Стів приєднався до церковного хору, а вплив музики госпел на його подальшу творчість був врівноважений ритм-енд-блюзом Рея Чарльза та Сема Кука, чиї записи він постійно слухав по радіо.

1961 року Вандера запримітив Ронні Уайт з The Miracles і організував йому прослуховування на фірмі «Motown». Беррі Голдмен відразу уклав угоду з молодим артистом, давши йому псевдонім Літл Стіві Вандер (Little Stevie Wonder) і доручив опіку над ним автору та продюсеру Кларенсу Полу, який і стежив за першими записами багатообіцяючого дебютанта. Ці записи презентували великий талант Вандер як мультиінструменталіста, але не визначили певного музичного напрямку виконавця. Однак 1963 року видання концертного синглу "Fingertips (Part 2)" принесло артисту великий комерційний успіх. Фірма "Motown" швидко видала серію альбомів, рекламуючи Вандера як "дванадцятирічного генія", прагнучи цим порівняти його з іншим генієм — Реєм Чарльзом. Однак спроба повторити успіх синглом "Fingertips" закінчилась невдачею, а коли 1964 року у Стіва почалась мутація голосу, його кар'єра тимчасово перервалася..::::::::::::::::читати далі

Жан-Мішель Баскія (англ. Jean-Michel Basquiat, 22 грудня 1960(19601222), Нью-Йорк, США — 12 серпня 1988, Нью-Йорк, США) — американський художник. Уславився спочатку як графіті-художник у Нью-Йорку, а потім, в 1980-их, як дуже успішний неоекспресіоніст.

Баскія народився в Нью-Йорку — в Брукліні. Його мати, Матильда, була з Пуерто-Рико, а батько, Джерард, мав гаїтянське коріння. Завдяки цьому Мішель з дитинства вільно розмовляв французькою, іспанською та англійською мовами, читав книги, такі як поезія символистів, міфи й історію. Вже в ранньому віці він проявляв здібності до мистецтва, і його мати це заохочувала.

В 1977, у віці 17 років, Баскія і його друг Al Diaz почали малювати графіті на стінах будинків на Мангеттені, підписувалися «SAMO» або «SAMO shit». Малюнки складалися зі змістовних фраз, зміст яких важко перекласти українською, наприклад, «Plush safe he think. SAMO» («Він думає, що плюш оберігає (його). SAMO») або «SAMO as an escape clause» («SAMO як застереження»). В грудні 1978 р. в Вілладж Войс була опублікована стаття про ці написи. Проєкт закінчився епітафією «SAMO IS DEAD» («SAMO мертвий»). В 1978, Баскія залишає рідний дім, живе з друзями, заробляє на життя продажем футболок і листівок на вулиці. Також у кінці сімдесятих Баскія з друзями організовує групу Gray, яка грає в різних клубах Мангеттена.

В червні 1980-го Баскія бере участь в The Times Square Show, колективній виставці художників. В 1981-му поет і арткритик Рене Рікар]...::::::::::::::::читати далі.

• http://www.greatblackheroes.com/
• https://blackinventor.com/
• http://www.avoiceonline.org/
• https://www.afar.com/magazine/african-american-museums-historical-sites-united-states
• http://slaverebellion.org/?page=home
• http://www.colum.edu/CBMR/
• https://libguides.nypl.org/african-american-women-writers-of-the-19th-Century
• http://www.pointecoupeehistory.com/
• https://www.thehistorymakers.org/
• https://news.un.org/en/tags/african-americans
• http://www.blackbaseball.com/
• https://ncnw.org/
• http://henriettalacksfoundation.org/
• https://sci-tech.squarespace.com/
• http://xroads.virginia.edu/~Hyper/WPA/wpahome.html
• http://eblackcu.net/portal/
• https://williamsinstitute.law.ucla.edu/publications/lgbt-afro-am-indv-and-ss-couples/
• http://www.theatlantic.com/unbound/flashbks/black/blahisin.htm
• http://blackquotidian.org/?utm_source=newsletter&utm_medium=email&utm_content=Black%20Quotidian&utm_campaign=DH%20Monthly%20Mailing%20//%20Delmont%20-%20November%202019
• http://memory.loc.gov/ammem/browse/updatedList.html
• https://www.blackinappalachia.org/
• http://www.alcyone.com/max/lit/slavery/
• https://www.wyohistory.org/blog/wyomings-black-past
• https://www.virginia.org/blackhistoryattractions/
• https://freedomonthemove.org/
• https://www.upress.virginia.edu/plunkett/mfp.html
• https://www.blackpast.org/research-guides-websites/
• https://web.archive.org/web/20110815220254/http://go.footnote.com/blackhistory/
• https://www.valleyforge.org/revolution/the-places/african-american-historic-sites/
• https://www.tnvacation.com/articles/places-tennessee-explore-african-american-history
• https://www.brookings.edu/articles/black-progress-how-far-weve-come-and-how-far-we-have-to-go/
• https://www.pewresearch.org/topics/african-americans/
• https://www.nps.gov/subjects/tellingallamericansstories/africanamericanheritage.htm
• https://www.valleyforge.org/revolution/the-places/african-american-historic-sites/
• https://www.americanprogress.org/issues/economy/reports/2019/12/05/478150/african-americans-face-systematic-obstacles-getting-good-jobs/
• https://www.pbs.org/wnet/african-americans-many-rivers-to-cross/history/on-african-american-migrations/
• https://www.cdc.gov/vitalsigns/aahealth/index.html
• https://thekingcenter.org/
• https://www.smithsonianmag.com/history/the-changing-definition-of-african-american-4905887/
• https://www.historyisfun.org/learn/learning-center/colonial-america-american-revolution-learning-resources/american-revolution-essays-timelines-images/african-americans-and-the-american-revolution/
• https://www.tshaonline.org/handbook/entries/african-americans
• https://www.googleadservices.com/pagead/aclk?sa=L&ai=DChcSEwjO5PTb64LvAhVG6bIKHeIwC-0YABABGgJscg&ae=2&ohost=www.google.com&cid=CAASEuRo4guO_JpnkIF5bWnVLQe8tA&sig=AOD64_2ad3D_uCnDeZuUetWZLcpWO7GjNA&q&adurl&ved=2ahUKEwj97u3b64LvAhVphosKHbaqDmQ4ChDRDHoECAgQAQ
• https://case.edu/ech/articles/a/african-americans
• https://www.fictionunbound.com/blog/celebrating-black-speculative-fiction-some-favorites
• https://www.nami.org/Your-Journey/Identity-and-Cultural-Dimensions/Black-African-American
• https://www.blackpast.org/research-guides-websites/

• Сенді Седдлер — започаткував 24 квітня 2024 користувач Crazydoktor

• Fivio Foreign — започаткував 23 квітня 2024 користувач Rawodid187

• Тоні Сайпресс — започаткував 22 квітня 2024 користувач Дар'я Савченко

• Eternity (альбом Еліс Колтрейн) — започаткував 21 квітня 2024 користувач Radioheaden

• Георгі Мінчев — започаткувала 21 квітня 2024 користувачка Анна Мороз

• Сахіб Шихаб — започаткував 21 квітня 2024 користувач Radioheaden

• Маккой Тайнер — започаткував 21 квітня 2024 користувач Radioheaden

• Cosmic Music — започаткував 21 квітня 2024 користувач Radioheaden

• World Galaxy — започаткував 20 квітня 2024 користувач Radioheaden

• Фароа Сандерс — започаткував 20 квітня 2024 користувач Radioheaden

• Universal Consciousness — започаткував 20 квітня 2024 користувач Radioheaden

• Lord of Lords — започаткував 15 квітня 2024 користувач Radioheaden

• A Monastic Trio — започаткував 15 квітня 2024 користувач Radioheaden

• Ptah, the El Daoud — започаткував 15 квітня 2024 користувач Radioheaden

• A Love Supreme — започаткував 14 квітня 2024 користувач Radioheaden

• Impulse! Records — започаткував 14 квітня 2024 користувач Radioheaden

• Яа Ґ'ясі — започаткував 12 квітня 2024 користувач Hootystan4ever

• Обрі Лоґан — започаткував 12 квітня 2024 користувач Konstrooktor

• Gabriels — започаткував 10 квітня 2024 користувач U24by7

• Cowboy Carter — започаткував 7 квітня 2024 користувач Анастасія Баранівська

• Енджі Томас — започаткував 29 березня 2024 користувач Dariya676

• Пернелл Вітакер — започаткував 26 березня 2024 користувач Валерій-СЧП

• Келвін Гроув — започаткував 25 березня 2024 користувач Валерій-СЧП

• Андреа Гайнеманн Сімон — започаткувала 24 березня 2024 користувачка Letherian3

• Болді Джеймс — започаткував 23 березня 2024 користувач U24by7

• Bartees Strange — започаткував 21 березня 2024 користувач U24by7

• Лютер Вендросс — започаткував 16 березня 2024 користувач Rawodid187

• Seven Steps to Heaven — започаткував 16 березня 2024 користувач Radioheaden

• Tonight at Noon — започаткував 16 березня 2024 користувач Radioheaden

• Let My Children Hear Music — започаткував 16 березня 2024 користувач Radioheaden

• The Black Saint and the Sinner Lady — започаткував 16 березня 2024 користувач Radioheaden

• Доун Стейлі — започаткував 13 березня 2024 користувач Mdis2411

• Джон Тейт — започаткував 12 березня 2024 користувач Валерій-СЧП

• Джоді Лендон — започаткував 2 березня 2024 користувач Дмитро Боришполець

• Невдачливий — започаткував 26 лютого 2024 користувач Шабля

• Folkways Records — започаткував 24 лютого 2024 користувач Фіксер

• Потрясіння — започаткував 23 лютого 2024 користувач Шабля

• Desiigner — започаткував 19 лютого 2024 користувач Rawodid187

• Марк Джонсон (боксер) — започаткував 17 лютого 2024 користувач Валерій-СЧП

• Ty Dolla Sign — започаткував 15 лютого 2024 користувач Rawodid187

Scott Joplin.jpg