Портал:Океанологія

Бурі водорості в переважній більшості належать до морських біотопів, їхні зарості трапляються у літоральній та субліторальній зонах, до глибин 40—100 м. Представників класу Phaeophyceae можна побачити в усіх морях земної кулі, однак найбільша їхня концентрація — у приполярних та помірних широтах, де вони домінують на глибині від 6 до 15 м. Зазвичай бурі водорості ростуть прикріплено до скель та каміння різної величини, і лише в тихих місцях та на великій глибині вони можуть утримуватись на стулках молюсків або гравію. Серед усього розмаїття бурих водоростей представники лише 4 родів Heribaudiella, Pleurocladia, Bodanella та Sphacelaria можуть траплятися у прісних водоймах. Деякі морські види можуть потрапляти до прибережних солонуватих вод, де нерідко є одним з основних компонентів флори солончакових боліт..::::::::::::::::читати далі

Підводні гори (рос. подводные горы, англ. sea-mounts, нім. submarine Berge m pl) — ізольовані гори різного генезису (частіше вулканічні — гайоти), які піднімаються з дна океанічних котловин. Найвідоміші у Тихому океані — гори Музикантів, Картографів, Магеллана.::::::::::::::::читати далі

Червоне море (араб. البحر الأحمر‎ Bahr el-Ahmar) — частина Індійського океану, між Африкою і Аравійським півостровом; Баб-ель-Мандебською протокою й Аденською затокою сполучене з океаном. На півночі має Синайський півострів, затоку Акаба і Суецьку затоку (з якої прямує Суецький канал).

Існують декілька версій походження назви Червоного моря.

Перша версія пояснює походження назви цього моря від неправильного читання семітського слова, що складається з трьох букв: «х», «м» і «р». З цих букв в стародавніх написах складено ім'я семітського народу - хим'ярити, - жили у Південній Аравії до її завоювання арабами. У стародавній південноаравійській писемності короткі голосні звуки графічно не зображувалися на письмі. Тому з'явилося припущення, що при розшифровці арабами південноаравійських написів поєднання «х», «м» і «р» було прочитано як арабське «Ахмар» (червоний)..::::::::::::::::читати далі

Аму́рська зато́ка —пн.-зх. частина затоки Петра Першого (Японське море).

Довж. бл. 70 км, шир. 10—20 км.

Сх. береги високі, вкриті лісами; пн. та зх.—низинні, заболочені.

На березі А. з. — м. Владивосток.

Амурська затока — північно-західна частина затоки Петра Великого (Японське море). Довжина близько 70 км, ширина 10—20 км, глибина до 20 метрів. Східні береги високі, вкриті лісами; північні та західні — низинні, заболочені. .::::::::::::::::читати далі

Лусонська протока - важлива протока, що з'єднує Філіппінське море в західній частині Тихого океану і Південно-Китайське море, між Тайванем І Лусоном.

Ширина протоки 250 км. У протоці розташовано два архіпелаги: Бетанські острови провінції Батанес та острови Бабуян провінції Кагаян.

Протока має поділ на декілька дрібніших проходів. Прохід Бабуян відокремлює Лусон від островів Бабуян, які відокремлені від Бетанських островів проходом Балінтанг. Бетанські острови відокремлені від Тайваню проходом Баші..::::::::::::::::читати далі

Гвіанська течія (Карибська течія) — тепла течія в Атлантичному океані біля північно-східних берегів Південної Америки, відгалудження Південної Пасатної течії. Починається в районі мису Сан-Рокі (Бразилія) і тече на північний захід .::::::::::::::::читати далі

Жолоб Літке — океанічний жолоб на північний схід від Гренландії, і близько 350 км північніше від Шпіцбергена, в Євразійському басейні, Північний Льодовитий океан. Найглибша точка у Північному Льодовитому океані — 5,449 м знаходиться у жолобі. Жолоб займає 20-те місце з найглибших жолобів світу..::::::::::::::::читати далі

Американсько-Антарктичний хребет  — короткий спрединговий хребет (дивергентна границя) між Південно-Американською і Антарктичною плитою. Прямує морським дном від трійника Буве на півдні Атлантичного океану на південний захід до Південно-Сандвічевого трансформного розлому біля Південних Сандвічевих островів, знаходячи своє продовження в зсуві вздовж південного краю дуги Скотія. У будові цього хребта трансформні розломи субширотного простягання мають більшу протяжність, ніж розділені ними меридіональні відрізки осі спредингу.::::::::::::::::читати далі

Вели́ка Си́ня Печера (Діра) (англ. Great Blue Hole) — велика підводна печера біля узбережжя Белізу. Вона розташована біля центральної частини рифу Лайтгаус, невеликого атола за 100 км від материка і міста Беліз. Печера має круглу форму, понад 330 м в діаметрі і 140 м завглибшки. Вона сформувалася як вапнякова печера протягом останнього льодовикового періоду, коли рівень моря був набагато нижчим..::::::::::::::::читати далі

Мис До́брої Наді́ї (англ. The Cape of Good Hope; афр. Kaap die Goeie Hoop) — скелястий мис, розташований у Південно-Африканській Республіці неподалік Кейптауна.

Він не є найпівденнішою точкою Африки, але берегова лінія Африканського континенту тут уперше повертає на схід, відкриваючи прохід з Атлантичного океану в Індійський. Зараз мис Доброї Надії — крута скеля.

У 1488 році мис Доброї Надії було відкрито португальським мореплавцем Бартоломеу Діашем і названо мисом Бур. Проте португальський король Жуан II перейменував мис, сподіваючись на те, що тоді вже було відкрито морський шлях до Індії.

У 1497 році Вашку да Ґама, оминувши мис Доброї Надії, був першим європейцем, хто дійшов до Індійського океану. Уряд Португалії встановив два навігаційні маяки::::::::::::::::читати далі

Ньюфа́ундленд (англ. Newfoundland МФА: [nufənˈlænd] Нуфанле́нд "новознайдена земля"; фр. Terre-Neuve) — острів біля північно-східних берегів Північної Америки, частина канадської провінції Ньюфаундленд і Лабрадор.

Площа острова — 111 390 км², довжина берегової лінії 9 656 км, висота над рівнем моря до 814 м.

Населення — 479 105 чол. (2006), найбільше місто — Сент-Джонс (99 182).

Ньюфаундленд є островом материкового походження, що відокремився в антропогеновому періоді. Він відокремлюється від материкової частини неширокою (16 км) протокою Белл-Айл на півночі і протокою Кабота – на південному заході. Його рельєф так само розчленований і гірський, як і Північних Аппалачів. Переважають хвилясті рівнини із залишковими горбами.::::::::::::::::читати далі

Брита́нські острови́ (ірл. Éire agus an Bhreatain Mhór, англ. British Isles, шотл. Breetish Isles, менс. ny h-Ellanyn Goaldagh) — архіпелаг на північному заході Європи, між Північним морем і Атлантичним океаном. На Британських островах розташовані держави Велика Британія та Ірландія, а також території під владою британської корони.

Площа островів — 315,1 тис. км². Від материкової частини Європи відокремлені Північним морем і протоками Па-де-Кале і Ла-Манш.

Включають великі острови Велика Британія і Ірландія.::::::::::::::::читати далі

Нафтогазоносний басейн Перської затоки — область унікальної концентрації нафти й газу. Запаси нафти 53 млрд т, газу — 26.7 трлн. м³.

Площа 293 тис. км², з них 290 тис. км² акваторії. 371 нафтове і газонафтове та 55 газових родовищ. м³..::::::::::::::::читати далі

Вели́кий бар'є́рний риф — найбільша у світі система коралових рифів, розташована в Кораловому морі, уздовж східного узбережжя Австралії, біля узбережжя штату Квінсленд. Простягається на &&&&&&&&&&&02300.&&&&002300 км з півдня на північ, починаючи від тропіка Козерога між містами Гладстон і Бандаберг до протоки Торреса, що відокремлює Австралію від Нової Гвінеї. Загальна площа - &&&&&&&&&0348698.&&&&00348 698 км². У північній частині має ширину близько 2 км, у південній — 152 км. На півдні віддалена від берега на 300 км, а далі на північ, біля мису Мелвілла, наближається до материка на відстань до 32 км. Складається з мільярдів коралових поліпів..::::::::::::::::читати далі

Підводний комунікаційний кабель — кабель, який прокладено по морському чи океанічному дну для забезпечення передачі даних через водойму. Перші підводні комунікаційні кабелі були прокладені в 1850-х роках та передавали телеграфні сигнали. Наступні покоління забезпечували телефонний зв'язок, потім трафік даних, в тому числі — Інтернет. Сучасні кабелі використовують оптоволоконні технології..::::::::::::::::читати далі

Сінгапу́р, також Сингапур (санскр. सिंह siMha — лев і पुर pura — місто) — місто-держава у Південно-Східній Азії на краю Малаккського півострова. Площа 622 км²; столиця — Сінгапур. Складається з острова Сінгапур і 57 дрібних островів.::::::::::::::::читати далі

Джака́рта (колишня назва Батавія, офіційна назва Спеціальний столичний регіон Джакарта, індонез. Daerah Khusus Ibukota Jakarta) — найбільше місто і столиця Індонезії, одне з найбільших міст світу.

Місто розташоване на північно-західному узбережжі острова Ява при впадінні річки Чилівунг у Яванське море. Адміністративно входить у Регіон Ява.

Джакарта розташована на північно-західному узбережжі Яви, в гирлі річки Чилівунг (англ. Ciliwung River, яван. Kali Ciliwung, індонез. Ci Liwung) в бухті Джакарта (англ. Jakarta Bay), яка є затокою Яванського моря. Офіційно, територія Спеціального Округу Джакарти займає 662 км².::::::::::::::::читати далі

Морське право (міжнародне морське право) - підгалузь міжнародного приватного права, яка регулює майнові відносини, ускладнені іноземним елементом, що виникають у процесі міжнародного економічного обороту та пов'язані з використанням моря.

Морське право слід відрізняти від міжнародного морського публічного права, яке регламентує відносини між державами з питань використання світового океану.

Міжнародне морське право є однією з найстарших галузей міжнародного права, тому що з давніх часів Світовий океан, що займає 71% території планети Земля, грав важливу роль у задоволенні господарських потреб народів, що населяють її.Етапи становлення міжнародного морського права прямо пов'язані з етапами становлення людської цивілізації.::::::::::::::::читати далі

Наявний список островів, відсортований за площею, включає всі острови з площею понад 2500 км², деякі острови площею понад 500 км². Для порівняння наведені також площі континентів...

Острови площею понад 250 000 км²

{

Дике майбутнє (Дикий світ майбутнього, англ. The Future Is Wild) — псевдодокументальний міні-серіал 2002 року. Заснований на дослідженнях та інтерв'ю кількох науковців, він показує як може розвиватися життя на Землі в разі зникнення людей. У версії, трансльованій Discovery Channel, ця передумова була змінена, припускаючи, що в майбутньому людство полишить Землю і присилатиме на планету дослідні зонди для вивчення змін її життя протягом часу.

Телесеріал вийшов разом з виданням одноіменної книги геолога Дугала Діксона, автора кількох книг в жанрі спекулятивної біології (як «Після людини: Зоологія майбутнього», «Людина після людини» та «Нові динозаври»), у співавторстві з Джоном Адамсом..::::::::::::::::читати далі

Російська гідрографічна експедиція Північного Льодовитого океану (1910 - 1915) була організована з метою розробки та освоєння Північного морського шляху. В її складі було два криголамних пароплави - «Вайгач» і «Таймир». Експедиція просувалася північною акваторією Північного Льодовитого океану зі сходу на захід.::::::::::::::::читати далі

Український гідрометеорологічний центр (колишня Державна гідрометеорологічна служба України Держгідромет) — державна установа в складі Державної служби України з надзвичайних ситуацій, що провадить метеорологічні спостереження на території України. УкрГМЦ у межах своєї компетенції реалізує державну політику у сфері гідрометеорології та моніторингу довкілля та здійснює управління і контроль у сфері гідрометеорологічної діяльності. Діяльність УкрГМЦ спрямовується, координується та контролюється Департаментом з питань цивільного захисту та ДСНС України..::::::::::::::::читати далі

Респу́бліка Марша́ллові Острови́ — тихоокеанська держава в Мікронезії. Межує на заході та південному заході з територіальними водами Федеральних Штатів Мікронезії, на півдні — з територіальними водами Кірибаті, з інших боків — з нейтральними водами Тихого океану. Довжина прибережної смуги — 370,4 км. Республіка Маршалові Острови розташована на 29 атолах і 5 островах архіпелагу Маршалові острови, котрий складається з ланцюгів Ралік і Ратак. Загальна площа суші — 181,3 км²; території, зайнятої лагунами, — 11 673 км². Населення Маршалових Островів — 63 174 чол. (2008, оцінка). Столиця — Маджуро.

Першим островом, поміченим європейцями, став атол Бокак, відкритий іспанським мореплавцем Алонсо Де Салазаром у 1526 році. Згодом Маршаллові Острови по черзі ставали територією різних колоніальних держав.::::::::::::::::читати далі

Патус (озеро), Бразилія

Зелені водорості (Chlorophyta або Chlorophycota, Chlorophycophyta) — група еукаріотичних організмів, що налічує приблизно 20 000 видів, та зазвичай класифікується як відділ царства Зелені рослини ( чи Chlorobionta NCBI, класифікація Бремера). Вперше класифікація на рівні відділу виділена за забарвленням А. Пашером (Pasher) в 1914 році. Історично вона класифікувалася до підцарства Нижчі рослини царства Рослини та, пізніше, царства Найпростіші. Проте, перш за все сам поділ є штучним та базується на комплексі ознак (морфологічних, цитологічних, біохімічних та даних молекулярної біології). За деякими даними, Chlorophyta відносять до нетаксономічної категорії — супергрупи Архепластид (Archaeplastida). Вважається, що Вищі рослини походять від Chlorophyta. ::::::::::::::::читати далі

Ву́гор япо́нський (Anguilla japonica), відомий також як Уна́ґі (яп. 鰻, ウナギ) — вид риб роду вугор (Anguilla), ряду вугроподібних (Anguilliformes). Тіло сягає близько 40 см, максимальна довжина 1 м.

Поширений біля берегів Японії і в Східно-Китайському морі, біля берегів Тайваню, Кореї, Китаю і півночі Філіппін.

Може жити як в прісній, так і морській воді. Мешкає на дні, на глибині до 400 м. Вночі може пересуватися суходолом. Нерестовища цього виду виявлені в західній частині Маріанських островів. Нереститься в морі..::::::::::::::::читати далі

Ва́ско да Га́ма (порт. Vasco da Gama, вимовляється: Вашку да Ґама, МФА: ['vaʃku dɐ 'gɐmɐ], *1469 — †24 грудня 1524) — португальський дослідник і мореплавець, який відкрив морський шлях до Індії довкола Африки...Ще з часів принца Генріха (Енріке) Мореплавця (1394–1460) португальці ретельно готувалися до відкриття морського шляху до Індії, адже з Індії в Європу постачалися прянощі, шовкові тканини, ювелірні вироби і слонова кістка. Проте на суходільному шляху з Індії до Європи лежало кілька арабських країн, які збирали високе мито з купців; далі товар потрапляв у руки генуезьких та венеційських купців, які теж добре наживалися на посередницькій торгівлі, внаслідок чого первісна ціна на товари розкоші впродовж торговельного шляху зростала кількасоткратно. Відкриття прямого морського шляху до Індії обіцяло величезні прибутки, і саме тому принц Енріке впродовж 40 років готував і посилав морські експедиції на розвідку африканського узбережжя. Під час цих експедицій були відкриті Азорські острови і острів Мадейра, а венеціанець Альвізе да Кадамосто в 1455 році досягнув крайньої західної точки Африки — Зеленого мису..::::::::::::::::читати далі

Жак Пікар (фр. Jacques Piccard; * 28 липня 1922 року, Брюссель, Бельгія — † 1 листопада 2008 року, Швейцарія) — швейцарський океанолог, один з трьох людей, хто побував на дні Маріанської западини.

Жак Пікар народився в Брюсселі в сім'ї фізика і винахідника Огюста Пікара. Разом з батьком брав участь у будівництві і випробуваннях батискафа «Трієст». Назву апарат отримав на честь міста Трієст, Італія, в якому було виконано основні роботи зі створення апарата. «Трієст» було спущено на воду в серпні 1953 і він зробив кілька занурень у Середземному морі з 1953 до 1957 року..::::::::::::::::читати далі

Сер Чарльз Лаєлл , або Лайелл (англ. Sir Charles Lyell; 14 листопада 1797 - 22 лютого 1875) - британський вчений геолог, вулканолог, палеонтолог та гляціолог,основоположник сучасної геології, член Лондонського королівського товариства з розвитку знань про природу. Найбільш відомий як автор трактату "Принципи геології", який популяризовував уніформізм --- ідею, що Земля була сформована тими ж процесами, які відбуваються і зараз. Лаєлл також один з перших, хто вважав (на основі геологічних аномалій), що Земля старша 300 млн. років. Лаєлл був близьким другом Чарльза Дарвіна.

Найбільшим результатом наукової діяльності Лаєля залишаються «Принципи», розділені ним згодом на дві окремі книги: «Елементи геології - історія земної кори» та «Принципи геології - діяльність сучасних геологічних агентів» (динамічна геологія). Перша робота витримала за життя автора 8, а друга - 11 видань, з яких кожне представляє грунтовну переробку попереднього на підставі нових спостережень, причому найважливіші з цих спостережень перевірялися особисто Лайєлем. У цих книгах знайшли відображення дві улюблені теорії Лайеля - актуалізм і уніформізм ..::::::::::::::::читати далі

Лауреат Нобелівської премії миру 1922 року — «за багаторічні зусилля з надання допомоги беззахисним».

2000 року співвітчизники проголосили його норвежцем Тисячоліття..::::::::::::::::читати далі

Сергій Миколайович Скадовський (* 31 серпня (12 вересня) 1886, Білозерка, нині Херсонської області — 2 травня 1962, Москва) — радянський гідробіолог, творець еколого-фізіологічного напряму в гідробіології, доктор біологічних наук, професор (1935).

Походить з Херсонської гілки роду Скадовських. Батько — Скадовський Микола Львович, український художник, ініціатор і співзасновник Товариства періодичних виставок південно-російських художників в Одесі, помер, коли Сергієві не виповнилося ще й шести років. Мати вдруге вийшла заміж за відомого невропатолога і психолога Григорія Россолімо..::::::::::::::::читати далі

Жак-Ів Кусто́ (фр. Jacques-Yves Cousteau; *11 червня 1910, Сент-Андре-де-Кюбзак, Бордо — †25 червня 1997, Париж) — французький дослідник Світового океану, фотограф, режисер, винахідник, автор великої кількості книг і фільмів, першовідкривач. Був членом Французької академії. Командор Ордена Почесного легіону. Відомий як Капітан Кусто (фр. Commandant Cousteau). Разом з Емілем Ган'яном розробив і випробував акваланг.::::::::::::::::читати далі

Кшиштоф Едвард Скура (пол. Krzysztof Edward Skóra; 30 вересня 1950, Гдиня — 13 лютого 2016) — польський біолог, іхтіолог, океанограф.

Закінчив III загальноосвітній ліцей ім. ВМФ Польщі у Гдині. Вивчав океанографію на факультеті біології, географії й океанології Гданського університету (1973). У 2004 році там же захистив дисертацію на тему «Загроза природному різноманіттю видів нектону Гданьської затоки».

Член Польської академії наук: Відділ VII — Науки про землю і науки про надра, а також комітет досліджень моря.

Лауреат Шведської балтійської премії (Swedish Baltic Sea Water Award) 2008 року, яка вручається за значний внесок в охорону вод Балтики (започаткована Швецією у 1999 році). Нагороду було вручено під час Всесвітнього водного тижня. Кшиштоф Скура перший, хто отримав її особисто, до цього лауреатами були лише дослідні інститути..::::::::::::::::читати далі

Ю́рій Ю́рійович Юрк (1905–1976) — український геолог родом з Дніпропетровщини.

Закінчив Харківський ІНО (1932), з 1934 науковий співробітник Інституту геологічних наук АН УРСР; 1956 — 73 — директор, 1973 — 76 — завідувач відділу Інституту мінеральних ресурсів. Основні праці Юрка присвячені питанням геології й .::::::::::::::::читати далі

Олександр Герст (нім. Alexander Gerst; нар. 3 травня 1976, Кюнцельзау, Баден-Вюртемберг, ФРН) — німецький вчений, геофізик, вулканолог, астронавт ФРН, астронавт ЄКА.

З травня 2009 року по листопад 2010 року Олександр Герст проходив курс загальнокосмічної підготовки (ЗКП) в Європейському космічному агентстві..::::::::::::::::читати далі

Мішель Сіфр (фр. Michel Siffre, р.н. 1939, Ніцца) — французький вчений, геолог, спелеолог, «спелеонавт». Здобув широку популярність завдяки серії хронобіологічних експериментів «Поза часом», в ході яких кілька місяців знаходився на самоті в печері без можливості визначення часу та дати, вивчаючи суб'єктивне відчуття плину часу.

В результаті досліджень виявив, що людський організм самостійно пристосовується до 24-годинного або 48-годинного циклу..::::::::::::::::читати далі

Шнюков Євген Федорович — вчений-геолог, академік НАН України (1982), заслужений діяч науки і техніки України (1991), двічі лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1989, 2000), дійсний член Міжнародної академії наук (МАН) Євразії.

Народився 23 березня 1930 року в м. Архангельську в родині службовців. Школу закінчив із золотою медаллю в м. Одесі. У 1953 з відзнакою закінчив Київський університет ім. Т. Г. Шевченка, здобувши освіту за фахом «геолог-геохімік».

У 1953–1956 навчався в аспірантурі Інституту геологічних наук АН УРСР. У 1958 успішно захистив кандидатську дисертацію. Її основою стали дослідження.::::::::::::::::читати далі

Сеньковський Юрій Миколайович (* 20 квітня 1931, Львів) — український геолог, учений у галузі генетичної літології, теоретичної мінералогії, геологічної та геохімічної палеоокеанографії.

Завідувач відділу седиментології провінцій горючих копалин Інституту геології і геохімії горючих копалин НАН України (з 1980), доктор геолого-мінералогічних наук (1975), професор, член-кореспондент НАН України (1997), лауреат премії імені В. І. Вернадського НАН України (1994), член Наукового товариства імені Шевченка, член Регіонального об'єднання дослідників Гуцульщини.::::::::::::::::читати далі

Роберт Дуейн Баллард (англ. Robert Duane Ballard; нар. 30 червня 1942(19420630), Вічита, США) — колишній командир управління ВМС США і професор океанології при університеті Род-Айленда. Відомий своїми знахідками в галузі підводної археології.::::::::::::::::читати далі

Щоб побачити підкатегорії натисніть на ▻

• {{Океанологія}} 
• {{Океанські течії}} 
• {{Острів}} 
• {{Мис}} 
• {{Картка:Протока}} 
• {{Незавершені статті з океанології}} 

• Ichthyophis biangularis — започаткував 27 квітня 2024 користувач Стефанко1982

• USS Charger — започаткував 27 квітня 2024 користувач V Ryabish

• Крачани-Богельов — започаткував 27 квітня 2024 користувач Леонід Панасюк

• Плавуча установка для видобутку, зберігання та відвантаження природних вуглеводнів — започаткував 26 квітня 2024 користувач Білецький В.С.

• Гергард Бергер (підводник) — започаткував 26 квітня 2024 користувач Антон Даньків

• Саут-Баттон-Айленд (національний парк) — започаткував 26 квітня 2024 користувач ДмитрОст

• Седл Пік (національний парк) — започаткував 26 квітня 2024 користувач ДмитрОст

• Ґабчіково (стічний канал) — започаткував 26 квітня 2024 користувач Леонід Панасюк

• HMS Zealous — започаткував 26 квітня 2024 користувач Maksym Palamarchuk

• Маунт-Гаррієт (національний парк) — започаткував 26 квітня 2024 користувач ДмитрОст

• Formosania — започаткував 25 квітня 2024 користувач Сергій Зінченко

• Strigilodus tollesonae — започаткував 25 квітня 2024 користувач Стефанко1982

• Псота — започаткував 25 квітня 2024 користувач Леонід Панасюк

• Gershwinia thailandensis — започаткував 25 квітня 2024 користувач Стефанко1982

• HMS York — започаткував 25 квітня 2024 користувач Maksym Palamarchuk

• Gobiobotia — започаткував 24 квітня 2024 користувач Сергій Зінченко

• Евселяхії — започаткував 24 квітня 2024 користувач 195.135.246.212

• ANTARES — започаткував 24 квітня 2024 користувач Oleksiy.golubov

• KM3NeT — започаткував 24 квітня 2024 користувач Oleksiy.golubov

• Хотарний канал — започаткував 24 квітня 2024 користувач Леонід Панасюк

• Берегова охорона Китаю — започаткував 24 квітня 2024 користувач Liubomyr Kovalovskyi

• HMS Undine — започаткував 24 квітня 2024 користувач Maksym Palamarchuk

• U-1172 — започаткував 24 квітня 2024 користувач Erik tavr

• U-754 — започаткував 23 квітня 2024 користувач Erik tavr

• Старий канал — започаткував 23 квітня 2024 користувач Леонід Панасюк

• Здатна на все — започаткував 23 квітня 2024 користувач ValBach

• HMS Kingston — започаткував 23 квітня 2024 користувач Maksym Palamarchuk

• Formosania immaculata — започаткував 22 квітня 2024 користувач Стефанко1982

• U-375 — започаткував 22 квітня 2024 користувач Erik tavr

• Вілард Нормчароен — започаткував 22 квітня 2024 користувач Yukh68