Центральні міста Японії

Центра́льні міста́ (яп. 中核市, чю:каку-ші) — статус міст Японії, який можуть отримати ті населені пункти, населення яких становить понад 200 000 мешканців.^[1] Вони визначаються урядовою постановою на підставі 1 параграфа 22 розділу 252 статті «Закону Японії про місцеве самоврядування» і спільного рішення міської ради міста-кандидата та ради префектури.^[2] Вимоги для отримання статусу з часом змінювалися: до 2014 року чисельність населення мала бути понад 300 000 осіб (в окремих випадках в категорію могли бути включені міста з населенням 200 000 — 300 000 мешканців),^[1][3] а до 2006 року — також площа міста мала становити понад 100 км².^[1] Після скасування категорії особливих міст 1 квітня 2015 року, будь-яке місто з населенням понад 200 000 осіб може подати запит на отримання статусу центрального.^[2]

Центральним містам делегуються повноваження префектур у галузі дошкільної освіти, охорони здоров'я, фінансів, планування і розвитку міста, але їхній обсяг набагато менший, ніж той, яким володіють міста державного значення Японії.