7 Ірида

астероїд

7 Іри́да — великий астероїд головного поясу та можливий залишок планетезималі, що обертається навколо Сонця між Марсом і Юпітером. Це четвертий за яскравістю об'єкт в поясі астероїдів. Його класифікують як астероїд S-типу, що означає, що він має кам'яний склад.

7 Ірида 
Зображення Іриди, отримане за допомогою Дуже великого телескопа
Відкриття
Відкривач Джон Рассел Гайнд
Місце відкриття Лондон
Дата відкриття 13 серпня 1847
Позначення
Позначення 7 Iris
Названа на честь Ірида
Тимчасові позначення відсутні
Категорія малої планети Астероїд головного поясу
Орбітальні характеристики[1]
Епоха 23 травня 2014 (2 456 800,5 JD)
Велика піввісь 2,385988714843 а. о.
Перигелій 1,836101991481 а. о.
Афелій 2,935875438205 а. о.
Ексцентриситет 0,230464930509
Орбітальний період 1346,173399825 д
Середня орбітальна швидкість 0,267424686928 °/д
Середня аномалія 18,71248757916°
Нахил орбіти 5,524376908795°
Довгота висхідного вузла 259,6357275189°
Аргумент перицентру 145,4366658189°
Фізичні характеристики
Розміри 199,83 км
Маса 1,36× 1019 кг[2]
Середня густина 2,72±0,43 г/см³[2]
Прискорення вільного падіння на поверхні 0,055 м/с²
Друга космічна швидкість 0,11 км/с
Період обертання 7,139 год
Альбедо 0,2766
Температура ~171 K
макс: 275 K (+2 °C)
Спектральний тип S (Толен)
S (SMASS)
Видима зоряна величина 6,7[3][4] до 11,4
Стандартна зоряна величина 5,51
Кутовий розмір 0,32" до 0,07"
CMNS: 7 Ірида у Вікісховищі

Відкриття і назва

Ірида була відкрита 13 серпня 1847 року Джоном Гайндом з Великобританії. Це було перше відкриття астероїда Гайндом і сьомий відкритий астероїд загалом.

Ірида була названа на честь богині веселки Іриди в грецькій міфології, яка була посланцем богів, особливо Гери. Її функція помічниці Гери особливо відповідала обставинам відкриття, оскільки Ірида була помічена менш ніж за годину прямого сходження після 3 Юнони (Юнона є римським еквівалентом Гери).

Первісним символом Іриди були веселка і зірка: або простіше .

Порівняння розмірів перших 10 астероїдів і Місяця. Ірида — номер 7.
Орбіта Іриди у порівнянні з орбітами Землі, Марса та Юпітера.

Геологія

Ірида — астероїд типу S. Її поверхня яскрава і, ймовірно, є сумішшю металів нікель-залізо та силікатів магнію та заліза. Її спектр подібний до спектру хондритів L[en] і LL[en] з поправками на космічне вивітрювання[5], тому вона може бути важливим джерелом цих метеоритів. Планетарна динаміка також вказує на те, що Ірида має бути значним джерелом метеоритів[6].

Серед астероїдів S-типу Ірида займає п'яте місце за середньогеометричним діаметром після Евномії, Юнони, Амфітріти та Геркуліни. Її форма відповідає сплюснутому сфероїду з великою виїмкою на екваторі, що свідчить про те, що це залишок планетезималі. З Іридою не пов'язане жодна сім'я астероїдів, — ймовірно, через те, що зіткнення відбулося на початку історії Сонячної системи, і викинуті уламки вже встигли розсіятись в поясі астероїдів[7].

Яскравість

Яскрава поверхня Іриди та невелика віддаленість від Сонця роблять її четвертим за яскравістю об'єктом у поясі астероїдів після Вести, Церери та Паллади. В протистояння вона має середню зоряну величину +7,8, порівнянну з зоряною величиною Нептуна, і її можна легко побачити в бінокль в більшість протистоянь. У типових опозиціях Ірида яскравіша за більшу, але темнішу Палладу[8]. Але в рідкісні протистояння біля перигелію Ірида може досягати зоряної величини +6,7, наздоганяючи за яскравістю Цереру. Востаннє таке сприятливе протистояння сталось 31 жовтня 2017 року, коли зоряна величина Іриди досягла +6,9[3].

Особливості поверхні

Використовуючи прилад SPHERE на Дуже великому телескопі, Hanus et al. змогли визначити на поверхні Іориди вісім кратерів діаметрами від 20 до 40 км, а також сім геологічних утворень невідомої природи. Через невпевненість та спостереження на краю диска Іриди, ці геологічні утворення залишились безіменними і були тільки позначені літерами від A до G. Кратери ж авторами статті були названі грецькими назвами кольорів, що відповідає веселці як знаку Іриди[7]. Однак інформації про розгляд і затвердження цих назв Міжнародним астрономічним союзом немає.

Кратери на Іриді (за Hanus et al.)[7]
кратерангл.д.-грецьк.значення
ХлоросChlorosχλωρόςзелений
ХрисосChrysosχρῡσόςзолотий
КіросCirrhosκιρρόςпомаранчевий
КіаносCyanosκύανοςсиній
ЕрітросErythrosἐρυθρόςчервоний
ГлаукосGlaucosγλαυκόςсірий
ПорфіраPorphyraπορφύραфіолетовий
КсантосXanthosξανθόςжовтий

Обертання

Ірида має період обертання 7,14 години. Північний полюс Іриди вказує на екліптичні координати (λ, β) = (18°, +19°) з невизначеністю 4° (Viikinkoski та ін. 2017) або (19°, +26°) з невизначеністю 3° (Hanuš та ін. 2019). Це означає, що осьовий нахил Іриди є дуже великим, так що на більшій частині кожної півкулі сонце не заходить влітку і не сходить взимку. На безповітряному тілі це призводить до дуже великої різниці температур.

Покриття

Спостерігались покриття зір Іридою 26 травня 1995 року, а потім 25 липня 1997 року. Обидва спостереження дали діаметр близько 200 км.

Див. також

Примітки

Посилання