Галеніт

Латинський термін «Галена» для позначення мінералу застосований ще римським ученим Плінієм Старшим (прибл. 23-79 рр. н.е.). Використання гірничого терміну „Glanz“ ("глянець", "блиск") для позначення свинцевої руди було задокументовано з 16 століття, але пізніше стало загальним збірним терміном для всіх блискучих сульфідних руд («мідний блиск», «срібний блиск»). Авраам Ґотлоб Вернер (1749–1817) ввів термін «свинцевий блиск», щоб розрізнити їх. Термін «галеніт» увійшов у науковий обіг з 1850 року.

Галеніт є одним із найстаріших рудних мінералів у історії гірництва. Найдавніші відомі знахідки свинцю походять із поселення кам'яної доби Чатал-Гьоюк, приблизно з 5500 до 4800 років до нашої ери. Свинець був відомий також у Стародавній Греції. Однак родовище Pb-Ag Лавріон в основному використовувалися для видобутку срібла, тоді як побічний свинець переважно викидали.

Мінерал класу сульфідів, PbS. Хімічний склад: Pb — 86,1 %, S — 13,4 %. Домішки: часто має Ag, Cu, Zn; інколи Se, Bi, Sb, Sn, Fe, Cd та ін. елементів, більшість з яких наявна внаслідок мікроскопічних включень сторонніх мінералів.

Склад і властивості галеніту змінюються від сірчистого різновиду PbS до селенистого Pb(S, Se).

Розрізняють:

• ґаленіт-клаусталіт (та саме, що ґаленіт);
• ґаленіт мідистий (суміш ґаленіту з халькозином);
• ґаленіт селенистий (різновид ґаленіту — сульфід-селенід свинцю Pb (S, Se), який містить 0,5-1,3 % Se, рідкісний).

Сингонія кубічна. Гексаоктаедричний вид симетрії. Структура галеніту належить до типу NaCl-PbS-MgO. Основою її є кубічна гранецентрована ґратка, в якій іони розміщені у вершинах куба і в центрі кожної грані.

Агрегати і габітус

Галеніт зустрічається у вигляді зернистих і суцільних скупчень, а також вкраплеників і друз. Кристали мають кубічний і кубооктаедричний, рідше октаедричний габітус. Головні форми {100}, {111}, рідше {110}. Поява октаедричних граней на кубічних кристалах геленіту пояснюється селективною адсорбцією атомів срібла у вигляді аргентиту Ag₂S.Розвинені двійники проростання і зростання по (111). Часто двійникування виникає при пластичних деформаціях, внаслідок чого на гранях куба з'являється штрихуватість. Відмічені епітаксійні зростання галеніту з арсенопіритом, тетраедритом, самородним золотом і бурнонітом.

Колір свинцево-сірий. Риска — сірувато-чорна. Спайність — досконала по кубу (100). Блиск металічний. Непрозорий. Густина 7,4-7,6. Твердість 2-3. Злом плоский, напівраковистий, у щільних масах плоскораковистий. Крихкий. Має слабку електропровідність і детекторні властивості.

Переважна більшість родовищ галеніту утворилася гідротермальним шляхом, головним чином при середніх температурах. Знаходиться в гідротермальних жилах разом з іншими сульфідами. Галеніт зустрічається тут у тісному парагенезисі з цинковою обманкою, а також разом з халькопіритом, бляклими рудами, арсенопіритом, піритом. У контактово-метасоматичних родовищах асоціює зі сфалеритом, піритом, піротином та ін.Великі родовища галеніту відомі в США — штати Міссурі, Колорадо, у Канаді (родовище Сулліван), в Австралії. Добрі кристали галеніту характерні для свинцево-срібних жил Фрейберга.У Росії великі родовища галеніту є на Алтаї та Забайкаллі.В Україні галеніт зустрічається у Закарпатті в районах Берегового і Вишкова, в Нагольному кряжі у Донбасі, на Українському щиті.

Галеніт — найважливіша руда свинцю, а також руда срібла. Звичайно розробляються родовища, в яких вміст свинцю дорівнює 3-5 %, але можливо розробка родовищ, в яких добувається разом з цинком.Попутно з нього добуваються цінні домішки, що завжди містяться в ньому. З деяких срібловмісних галенітів витягують срібло як побічний продукт. Основна частка видобутку срібла і кадмію припадає саме на поліметалічні руди.Основний метод збагачення — флотація, що передбачає отримання концентрату за колективно-селективною або прямою селективною схемою.

До відкриття молібдену як самостійного елементу (Шеєле, 1778) свинцевий і молібденовий блиск вважали одним і тим же мінералом. Molybdaena означало латинською мовою «свинцевий блиск».^[5]

• Список мінералів