Нікарагуа

країна в Північній Америці між Тихим океаном і Карибським морем
(Перенаправлено з Нікараґуа)

Нікара́гуа (ісп. Nicaragua МФА[nikaˈɾaɣwa] Нікара́гва), офіційно Респу́бліка Нікара́гуа — країна в Центральній Америці. Найбільша за площею (139 494 тис. км²) серед центральноамериканських держав. Є членом ООН, Організації американських держав (ОАД), Системи центральноамериканської інтеграції (СЦАІ), Центральноамериканського спільного ринку (ЦАСР), Латиноамериканської економічної системи[en] (ЛАЕС), Співтовариства держав Латинської Америки та Карибського басейну[en] (СДЛАК), Руху неприєднання та ін.

Республіка Нікарагуа
ісп. República de Nicaragua

Прапор Герб
Гімн: Salve a ti, Nicaragua
Розташування Нікарагуа
Розташування Нікарагуа
Столиця
(та найбільше місто)
Манагуа
12°09′ пн. ш. 86°16′ зх. д.country H G O
Офіційні мовиіспанська мова
Форма правлінняРеспубліка
 - ПрезидентДаніель Ортега
Незалежність 
 - від Іспанії15 вересня 1821 
Площа
 - Загалом129 494 км² (97)
 - Внутр. води7,14 %
Населення
 - оцінка 2022 6,751,000
 - Густота42/км² (157)
ВВП (ПКС)2005 р., оцінка
 - Повний$20 966 мільярдів (108)
 - На душу населення$3 636 (119)
ІЛР (2006) 0,698 (medium) (112)
ВалютаКордоба (NIO)
Часовий пояс (UTC-6)
Коди ISO 3166NI / NIC / 558
Домен.ni
Телефонний код+505
Мапа
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Нікарагуа

Назва

Офіційна назва — Республіка Нікарагуа, Нікарагуа (ісп. Republica de Nicaragua, Nicaragua)[1]. Назва країни походить від назви найбільшого індіанського поселення Нікарао в цих місцях, що на нього натрапив іспанський конкістадор Ґіль Ґонсалес Давіла[es] під час експедиції 1522-1523 років. Частка «агуа» (ісп. agua) означає воду, тобто великі озера поблизу поселення, Манагуа і Нікарагуа. Іноді назву виводять не від назви поселення, а від імені індіанського вождя Нікарао (?-1523), який був підступно вбитий іспанськими конкістадорами[2].

Географія

Нікараґуа на мапі Південної Америки

Країна розташована між Тихим океаном та Карибським морем, межує на півночі з Гондурасом, на півдні з Коста-Рикою.

Загальна довжина морського узбережжя Нікараґуа — 910 км. Нікараґуа має вихід як до Тихого океану, так і до Карибського моря.

Основні річки: Коко, Прінсаполька, Ріо-Ґранде та інші.

 Гондурас  Гондурас
Тихий океан Карибське море
Тихий океан  Коста-Рика
Мапа рельєфу Нікараґуа

Рельєф

У межах території Нікараґуа, що відрізняється великою різноманітністю ландшафтів, можна виділити чотири великі природні області.

Прибережна частина Нікарагуа — низовини, усередині країни — нагір'я з хребтами висотою до 2438 м. На заході від нагір'я — тектонічна западина з великими озерами Нікараґуа та Манагуа.

Уздовж західної околиці западини протягається ланцюг згаслих і діючих вулканів: Косігуїна (859 м), Ель-В'єхо (1780 м), Момотомбо (1258 м) і інші.

Вся зона західної западини високосейсмічна. У зоні діючих вулканів часто відбуваються землетруси.

Країну перетинають два довгих гірських пасма, у яких налічується понад 40 вулканів.

Клімат

Кліматична мапа Нікараґуа (за Кеппеном)
Світлина з космосу, березень 2003
Економічна мапа Нікараґуа, 1979
Рослинність Нікараґуа, 1979
Топографічна мапа Нікараґуа

Територія Нікарагуа лежить у тропічному кліматичному поясі[3]. Увесь рік панують тропічні повітряні маси[4].

Сезонний хід температури повітря чітко відстежується[4]. Найхолодніший місяць – січень, температура на висоті 1500 м, на західному узбережжі, становить 16 °C.

У Нікараґуа переважають східні пасатні вітри.

Повітря достатнє зволоження (на підвітряних схилах відчувається значний дефіцит вологи)[4].

Досить чітко простежується два сезони: сухий (листопад — квітень) та вологий (травень — жовтень). Середня денна температура сухого періоду: 24-32 °C.

У теплий сезон з морів та океанів часто надходять тропічні циклони[4]. У навітряних, відкритих пасату східних частинах території випадає більше опадів на рік. Далі на захід кількість опадів знижується. Подекуди у країні щорічно випадає більше 3100 мм опадів.

Історія

Докладніше: Історія Нікарагуа
  • 1821 рік — в ході війни за незалежність іспанських колоній в Америці територія Нікарагуа входить до складу Мексики.
  • 1823—1838 — Нікарагуа в складі З'єднаних провінцій Центральної Америки.
  • 1838 — незалежність Нікарагуа.
  • 1858 — столиця Нікарагуа — Манагуа.
  • 1910 — початок правління військової хунти.
  • 1912—1933 — окупація США. На прохання уряду в 1912 році розміщені військові бази США; партизанські групи на чолі з Аугусто Сандіно виступали проти. У 1933 році американські військові залишили країну, залишивши генерала Сомосу на чолі національної гвардії.
  • 1926 — початок національно-визвольної боротьби під керівництвом Августо Сесара Сандіно.
  • 1934—1979 — правління клану Сомоси (останній правитель — Анастасіо Сомоса Дебайле).
  • У 1962 році для боротьби з режимом Сомоси сформувався Сандиністський фронт національного визволення.
  • 1979—1990 — правління сандіністів. Сомоса скинутий у 1979 році. Почалася громадянська війна проти контрас. США стали підтримувати контрреволюційні сили (див. контрас), був оголошений надзвичайний стан, американці замінували гавані Нікарагуа. Президент США Рональд Рейган звинувачував уряд сандіністів, але вони перемогли на виборах.
  • У 1987 році нікарагуанські лідери підписали мирний договір, що був знову порушений у 1988 році. Після нових переговорів відбулися в 1989 році демобілізація повстанців і звільнення сомосівців.
  • 1990 — в результаті демократичних виборів сандіністи зазнали поразки і до влади прийшов проамериканський уряд. На виборах переміг Союз національної опозиції — підтримувана США коаліція. Віолета Барріос де Чаморро була обрана президентом, антиурядові виступи продовжилися.
  • У листопаді 2006 р. президентом стає Данієль Ортега, який очолював Нікарагуа в 1985-1990 рр. — лідер Сандіністського фронту національного визволення (СФНО), який набрав на виборах 38,07 % голосів.
Політична мапаа Нікараґуа

Державно-політичний устрій

Нікараґуа — президентська республіка. Очільником держави та уряду є президент Нікараґуа, який обирається терміном на 5 років.

Данієль Ортега Сааведра — президент Нікарагуа у 1985-1990 рр. і з листопада 2006 р. по теперішній час.

Адміністративно-територіальний поділ

Нікараґуа поділяється на 15 департаментів та 2 автономних регіони.

Департаменти Нікарагуа
ПрапорГербНазваАдмінцентрНаселення[5]
(осіб, 2012 р.)
Площа[6]
(км²)
Щільність,
осіб/км²
Мапа
1 МадрисСомото158 0201 708,2392,51
2 Нуева-СеговіяОкоталь243 0143 491,2869,61
3 ХінотегаХінотеґа417 3729 222,4045,26
4 Автономний регіон
Північно-Карибського узбережжя
Пуерто-Кабесас453 54133 105,9813,70
5 ЧинандегаЧинандега423 0624 822,4287,73
6 ЕстеліЕстелі220 7032 229,6998,98
7 МатагальпаМатагальпа542 4196 803,8679,72
8 Автономний регіон
Південного Карибського узбережжя
Блуфілдс369 25427 260,0213,55
9 ЛеонЛеон404 4715 138,0378,72
10 МанагуаМанагуа1 448 2713 465,10417,96
11 БоакоБоако174 6824 176,6841,82
12 ЧонталесХуіґальпа182 8386 481,2728,21
13 КарасоХінотепе186 8981 081,40172,83
14 МасайяМасайя348 254610,78570,18
15 ГранадаГранада200 9911 039,68193,32
16 РівасРівас174 5892 161,8280,76
17 Ріо-Сан-ХуанСан-Карлос122 6667 540,9016,27
Всього6 071 045120 339,5450,45

Населення

Чисельність населення, станом на 2022 рік, налічує 6 751 000 осіб. Склад населення (станом на 2001 рік): метиси — 70 %, нащадки іспанців — 15 %; афроамериканці — 10 %, індіанці 5 %.

Мови

Державна мова — іспанська, також населення розмовляє мискіто, суму, матагальпа, рама та англійською.

Релігія

Переважна більшість населення країни сповідує католицтво. Вихідці з Вест-Індії — переважно протестанти, значну частку серед яких становлять моравські брати.

Економіка

Нікарагуа — переважно аграрна країна. Основні галузі промисловості: харчова, хімічна, металовиробна, текстильна та легка промисловість, нафтова. У загальному вантажообігу країни провідна роль належить автотранспорту. Основна частина транспортних артерій зосереджена в західній частині країни. У 1993 році загальна протяжність доріг у країні — понад 24 тис. км, здебільшого без твердого покриття. Національна авіакомпанія «Аероніка» здійснює польоти на внутрішніх і міжнародних лініях зі столичного летовища Лас-Мерседес. Головні морські порти — Корінто, Пуерто-Кабесас і Блуфілдс. Найбільший морський порт — Корінто, сполучений зі столицею залізницею.

Експорт: кава, бавовна, цукор, банани, м'ясо.

За даними (Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001):

  • ВВП — $ 2,2 млрд.
  • Темп зростання ВВП — 4 %.
  • ВВП на душу населення — $452.
  • Прямі закордонні інвестиції — $ 133 млн.
  • Імпорт (нафта, несільськогосподарська сировина, споживчі товари тривалого користування і обладнання) — $ 1,5 млрд (г. ч. США — 31 %; Гватемала та Японія — по 10 %; Нідерланди — 7,7 %; Мексика — 2,8 %).
  • Експорт (сільськогосподарська продукція, передусім кава, бавовна, цукор, м'ясо і банани) — $ 896 млн (г. ч. США — 36 %; Німеччина — 12,7 %; Коста Рика — 4,5 %; Іспанія — 4,2 %).

Зовнішня політика

Країна має стосунки з багатьма країнами світу.

Відносини з Україною

Дипломатичні відносини з Україною були встановлені 30 листопада 1992 р.[7] З 7 листопада 1990 р. підтримуються дипломатичні відносини з Тайванем[8]. Нікарагуа — одна з небагатьох країн, які вслід за Росією визнали незалежність самопроголошеної держави Абхазії[9].

На початку 2021 року Україна, виконуючи рішення РНБО, ввела секторальні санкції на 5 років проти Нікарагуа через недружні дії щодо України, у результаті яких, ігноруючи протести МЗС України, Нікарагуа відкрило «почесне консульство Нікарагуа» на території окупованого Криму[10]. Міністерство закордонних справ України неодноразово направляло звернення до Міністерства закордонних справ Нікарагуа з вимогою скасувати своє неправомірне рішення, однак офіційна Манагуа ігнорувала звернення української сторони[11].

Культура

Спорт

Найпопулярніший вид спорту в Нікарагуа — бейсбол. Також поширений бокс, який набув популярності завдяки успіху Алексіса Аргуельйо. Інші популярні види спорту: футбол, важка атлетика та плавання. За часів Сандіно уряд доклав зусиль для популяризації спорту серед жінок. Олімпійські спортсмени з Нікарагуа вперше представили свою країну в Мехіко в 1968 році[12].

Див. також

Примітки

Посилання