Рудні гори
Рудні гори (нім. Erzgebirge, чеськ. Krušné hory) — система гірських хребтів на межі Чехії (Богемія) та Німеччини (Саксонія). Довжина Рудних гір становить близько 150 км, висота до 1244 м (г. Клиновець). Наявні родовища руд вольфраму, олова, бісмуту, цинку та урану. Є термальні води та мінеральні джерела.
| Рудні гори | ||||
| Назва на честь (епонім): | ||||
|---|---|---|---|---|
.jpg){kind=small} | ||||
50°30′ пн. ш. 13°00′ сх. д. / 50.500° пн. ш. 13.000° сх. д. 13°00′ сх. д. / 50.500° пн. ш. 13.000° сх. д. | ||||
| Країна |  Німеччина і  Чехія | |||
| Регіон | Рудні Гори Середня Саксонія Саксонська Швейцарія — Східні Рудні Гори Карловарський край[1] Устецький край Фогтланд | |||
| Система | Krušnohorská hornatinad | |||
| Тип | low mountain ranged геоморфологічна одиниця і гірський хребет | |||
| матеріал | осадові гірські породи, метаморфічні гірські породи, магматичні гірські породи | |||
 | ||||
  Рудні гори Рудні гори (Німеччина) | ||||
 | ||||
 Рудні гори у Вікісховищі | ||||
Найвищі точки — Клиновець[en] (чеськ. Klínovec, нім. Keilberg, 1244 м) та Фіхтельберг[en] (нім. Fichtelberg, 1215 м).
Геологія
Рудні гори є герцинським блоком, нахиленим так, що уривається в бік Богемії та має пологий схил до Німеччини[2]. Вони формувалися тривалий час. Під час варисційського орогенезу метаморфізм відбувався глибоко під землею, утворюючи сланці і гнейси. Крім того, метаморфічні породи зазнали інтрузії гранітних плутонів. До кінця палеозойської ери (пермський період) гори були еродовані до невисоких пагорбів, оголюючи тверді породи.
У третинний період ці залишки гір зазнали сильне стискання через тектонічний рух плит, під час яких було утворено Альпи[en] та відбулось розокремлення Північноамериканської та Євразійської плит. Оскільки породи Рудних гір були занадто крихкими та непластичними, вони утворили брилові гори, які були підняті і нахилені на північний захід. Це дуже добре видно на висоті 807 м над рівнем моря (NN) на г. Комарі-Віжка, що лежить на чеській стороні, на схід від Альтенбергу.
Цей гірський хребет є бриловими горами, що прорізані цілим рядом річкових долин, річки яких стікають на південь до Огрже, на північ до Мульде або безпосередньо до Ельби.
Основна геологічна особливість Рудних гір — пізньопалеозойський гранітний плутон Айбеншток, який має завдовжки 25 миль та завширшки до 15 миль. Прямує по осі NW-SE. Цей плутон оточений зонами контактового метаморфізму, в яких палеозойські сланці та філіти були змінені на роговики, андалузитні роговики та кварцити. Рудні жили включають залізо, мідь, олово, вольфрам, свинець, срібло, кобальт, вісмут, уран та марганець[3].
Історія розробки корисних копалин
Видобуток руд ведеться давно. Перші згадки про видобуток олова і срібла в районі м. Фрайберґ належать до 1168 року. Розробка олово-рудного родовища Альтенберґ велася з 1440 року.
Відмічають близьке в часі опанування гірниками як їх західної (саксонської), так і східної (чеської) частини.
Традиції
Рудні гори відомі своїми народними промислами, особливо різьбленням по дереву, виготовленням іграшок (лускунчиків) та традиційних різдвяних прикрас: різдвяних пірамід, вертепів, фігурок ангелів тощо.
Див. також
- інше
- 8020 Ерцґебірґе — астероїд, названий на честь гір[4].
Примітки
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Гайко Г. І., Білецький В. С. Історія гірництва: Підручник. — Київ-Алчевськ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», видавництво «ЛАДО» ДонДТУ, 2013. — 542 с.
