Харбін

Розташований у регіоні Маньчжурія, лежить над річкою Сунгарі.

Клімат

Місто знаходиться у зоні, котра характеризується вологим континентальним кліматом зі спекотним літом. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 22.8 °C (73 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою -17.8 °С (0 °F).^[11]

Міський округ поділяється на 9 районів, 2 міста та 7 повітів:

Карта
Шуанчен ① ② Хулань Баянь ③ ④ ⑤ ⑥ Учан Ачен Бінь Мулань Шанчжи Яньшоу Фанчжен Тунхе Їлань ① Даолі ② Сунбей ③ Наньган ④ Даовай ⑤ Пінфан ⑥ Сянфан
Статус	Назва	Оригінал	Населення (2020)
Район	Ачен	阿城区	500 327
Район	Даовай	道外区	811 178
Район	Даолі	道里区	1 097 430
Район	Наньган	南岗区	1 390 679
Район	Пінфан	平房区	238 945
Район	Сунбей	松北区	413 515
Район	Сянфан	香坊区	1 120 185
Район	Хулань	呼兰区	769 997
Район	Шуанчен	双城区	633 880
Місто	Учан	五常市	724 705
Місто	Шанчжи	尚志市	463 358
Повіт	Баянь	巴彦县	420 409
Повіт	Бінь	宾县	444 314
Повіт	Їлань	依兰县	258 345
Повіт	Мулань	木兰县	176 245
Повіт	Тунхе	通河县	179 828
Повіт	Фанчжен	方正县	183 789
Повіт	Яньшоу	延寿县	182 725

Рання історія

Історію людської діяльності в Харбіні можна простежити до епохи пізнього палеоліту 22 000 років тому.  У епоху бронзи 3000 років тому територія Харбіна сьогодні належить до району поширення найдавнішої культури Веньшен Цзіньбао в Хейлунцзяні.  Харбін також є батьківщиною династії Цзінь і Цін в історії Китаю.

Українці у Харбіні

До 1918

До 1945 в Харбіні існувала численна українська колонія (20—30 тисяч осіб) — переважно залізничні службовці й інженери, які підтримували тісні зв'язки з Україною, а також з українцями Зеленого Клину.

Українське життя виявлялося в діяльності аматорських (зазвичай при клубах залізничників) і професійних гуртків; 1907 року в Харбіні постав український клуб.

Значне пожвавлення українського життя принесла революція 1917. Тоді засновано ряд установ, які брали активну участь в українському політичному житті Далекого Сходу та підтримували тісний зв'язок з Києвом; наприкінці 1917 вислано з Харбіну українську військову частину на Україну під командуванням Петра Твердовського, який восени 1918 повернувся до Харбіна як український консул; організовано українську школу й гімназію, українську православну парафію та низку українських установ, які були об'єднані в будинку українського клубу.

1918—1945

У 1922—1931 українське життя в Харбіні загальмувалося через припинення зв'язків з Зеленим Клином, а також через труднощі, які чинила китайська адміністрація, опанована рос. впливами. Тоді значну ролю відогравало товариство «Просвіта», діяв тижневик «Українське Життя».

Умови для життя покращали від часу, коли 1931 японці створили буферну державу Маньчжоу-Го. Воно знову скупчилося в Українському Народному Домі. В Харбіні 1935 постала Українська Національна Колонія як центр для всіх українців у Маньчжурії. У 1932—1937 pp. виходив «Манджурський Вісник» (редактор І.Світ), з 1934 українці мали свої радіопередачі.

Після окупації Маньчжурії 1945 радянськими військами більшість українців була заарештована й вивезена, а українські установи ліквідовані.

Кількість українців у 1930—1940-х роках — близько 15 000.

• Байда Анатолій Ілліч (народився в 1906 в м. Харбін, за іншими даними в с. Мрин — помер 1978) — будівельник, керівник тресту Південзахідтрансбуд, Герой Соціалістичної Праці (1966, за спорудження Палацу культури «Україна»), кавалер ордена Леніна та інших урядових нагород.
• Володченко Микола Герасимович (нар. 20 листопада 1862, Глухів — після 24 вересня 1945, м. Харбін, Китай)  — військовий діяч, генерал-поручник Армії УНР.
• Гнатів Михайло — керівник «Трускавецької боївки» ОУН, організатор вдалого замаху на керівника східного відділу МЗС Польщі Тадеуша Голувка. Представник ОУН в Маньчжурії.
• Вертинська Лідія Володимирівна (1923—2013) — радянська і російська актриса, художник.
• Кощавцев Борис Петрович (1910—1939) — радянський льотчик-випробувач.
• Купецький Григорій — активний діяч ОУН, учасник нападу на пошту в місті Городку 30 листопада 1932. Очільник Української Далекосхідної Січі в Маньчжурії.
• Мон За Літ — козак 4-ї Київської дивізії Армії УНР, Герой Другого Зимового походу.
• Мандрика Георгій Якимович — начальник 2-го Січового Запорізького корпусу Армії УНР. Помер та похований у Харбіні.
• Мозолевський Іван Вікторович — доктор медицини. Заступник українського консула в Харбіні.
• Світ Іван Васильович — український громадський діяч, автор досліджень про українців Азії.
• Сніжний Йосип — член Української Центральної Ради, відомий бандурист і майстер бандур.
• Файда Григорій — активний діяч ОУН, учасник нападу на пошту в місті Городку 30 листопада 1932. Представник ОУН в Маньчжурії.
• Яхно Павло — український громадський діяч.

З 1920-х по 1943 рік існувала Російська фашистська партія (згодом всеросійська), яка складалася з етнічних росіян Харбіну та російських біженців з СРСР.

Керівниками партії були Костянтин Родзаєвський та Анастасій Вонсяцький.

• Харбінський крижано -сніговий світ—найбільший відкритий масштабний розважальний проект на відкритому повітрі з темою льоду та снігу.
• Меморіальна вежа протистояння повені Харбіна—побудована 1 жовтня 1958 року на згадку про жителів Харбіна, які перемогли «надзвичайну повінь 1957 року».
• Парк «Сонячний острів»—мальовниче місце водно-болотного типу, розташоване в центрі міста.
• Центральний проспект—Перша комерційна пішохідна вулиця Китаю.
• Російський Софійський собор—став найбільшою православною церквою на Далекому Сході, є історичним свідком і важливою реліквією вторгнення царської Росії на північний схід Китаю.
• Вежа Дракона — радіотелевізійна вежа Хейлунцзян, має висоту 336 метрів.

У 2013 році в місті був відкритий метрополітен. Станом на кінець 2021 року в місті працює 3 повністю підземні лінії метро загальною довжиною близько 80 км^[12].

• Зелений Клин
• Маньчжурія
• Українська Національна Колонія Харбін
• 2851 Харбін — астероїд, названий на честь міста^[13].
• Харбінська соборна мечеть