K-pop

Одним із досягнень жанру є практичні результати у процесі зближення Південної та Північної Кореї («КНДР»).

Ще з 1950-х років Південна Корея за допомогою гучномовців через кордон транслювала музику K-pop у напрямку КНДР. Це декадами дратувало північнокорейских прикордонників. В 2015 році напруга виросла до такого рівня, що КНДР почала атакувати гучномовці на території сусідньої держави^[6].

Але вже 31 березня 2018 року Південна Корея відправила у КНДР 160 артистів, включно з багатьма зірками К-попу, для виступу на концерті «Весна іде» (Spring Comes). На концерті був присутнім Лідер КДНР Кім Чен Ин і йому концерт сподобався. Він змінив свій розклад, щоб зустрітися з південнокорейською к-поп-групою Red Velvet.

На концерті «Spring Comes» Кім Чен Ин сказав виконавцям з Півдня, що дві країни «повинні частіше проводити культурні та мистецькі заходи разом»^[7].

Міністр культури Південної Кореї Дон Чжунхуван вважає, що К-поп мав значний культурний вплив на громадян КНДР. За словами професора Руальда Малінгкая (Roald Maliangkay), директора Інституту Кореї в Австралійському національному університеті, є підстави для того, що K-pop став музичним експортом Південної Кореї:

«К-поп звучить оптимістично і сильно, а тексти пісень зображають сильний об'єднаний південнокорейський фронт. К-поп є засобом пропаганди, він показує Південну Корею як гіпер-модерну, багату країну, яка населена лише пристрасними та привабливими людьми».

Важливою частиною цього рівняння є орієнтація K-pop на батьків. Малінгкай стверджує:

«K-pop не має політичних чи релігійних послань, не говорить про секс, наркотики чи агресію. Це робить його приємною альтернативою більшій частині того, що мають північні корейці. К-поп важливий для більшої частини корейського суспільства, але це не представляє корейське суспільство в цілому. Лірика не виражає суспільно-політичні проблеми народу. K-pop просто створює імідж.»

Цей імідж обумовлений також цензурою Південної Кореї. Міністерство рівності та сім'ї має повноваження цензурувати будь-яку музику^[8], яку воно вважає занадто політизованою. Громадська телекомпанія KBS заборонила пісню з останнього альбому суперзірки кей-попу Psy.

Вірячи в значення K-pop, Південна Корея зробила його офіційним пріоритетом ще в 1998 році, коли сформувала Міністерство культури і туризму. У агентстві був цілий відділ, присвячений виключно цьому жанру, з метою підтримки індустрії поп-музики в країні та сприяння виникненню перших колективів, таких як Seo Taiji & Boys.

Уряд Кореї підтримує K-pop фінансово^[9], включаючи фонд в розмірі 1 мільярд доларів для допомоги галузі у 2005 році За даними Корейського рекламного агентства з питань вмісту, квитки на концерти K-pop та пов'язані товари у 2016 році склали рекордну суму в 4,7 мільярда доларів. Південна Корея заробила приблизно 5 доларів за кожен 1 долар, вкладений у розвиток K-pop.

Окрім прибутковості, К-поп є також є засобом підвищення рейтингу Південної Кореї у світі. К-поп свідомо розроблений, щоб звертатися до глобальної аудиторії. Південнокорейські політики та бюрократи використали K-pop для укріплення «м'якої сили» Південної Кореї — щоб показати, наскільки сучасною, витонченою і розвиненою країною вони є.

Виконавці K-pop вважаються послами Південної Кореї, тому часто вимушені проявляти досконалість у кожному аспекті свого життя. Наприклад, член гурту BigBang написав публічний лист з вибаченням^[10] після того, як він отримав позитивний тест на марихуану^[11] під час проходження військової служби. Обмеження в контрактах багатьох виконавців К-попу перешкоджають їм займатися навіть деякими законними справами, такими як секс та знайомства.

• J-pop
• Музичні шоу Південної Кореї

• Офіційний канал кей-попу на YouTube [Архівовано 3 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
• Хіт-парад Billboard Korea K-Pop Hot 100 [Архівовано 9 жовтня 2014 у Wayback Machine.] — Billboard.com

Це незавершена стаття про музику. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.