Вивірка

Це дрібні гризуни, які мають довгасті тіла з довгими пухнастими хвостами. Вага: 176–768 грамів, довжина тіла без хвоста: 160–308 мм, довжина хвоста: 149–313 мм. Верхня губа розділена. Задні кінцівки довші за передні й мають фізіологічні пристосування в щиколотках, які дозволяють повертатися на 180 градусів; ступні п'ятипалі. Моляри горбкуваті. Є невеликий статевий диморфізм у Sciurus, але більшість середніх показників маси та довжини близькі.

Вивірки всеїдні: крім горіхів, насіння, плодів, грибів і зеленої рослинності вони також вживають в їжу комах, яйця і навіть невеликих птахів, а крім того дрібних ссавців і жаб. У весняний період можуть живитися бруньками рослин.

Однією з притаманних ознак вивірок, є здатність запасати їжу на зиму, зокрема горіхи, закопуючи їх в землю, чи ховаючи в дуплах дерев. Часто вони не знаходять ці запаси, чим сприяють поширенню насіння рослин.

Гризуни з роду Sciurus ведуть денний спосіб життя і витрачають значну частину свого діяльного дня на пошук їжі та розсіювання насіння. Завдяки своїй деревній природі та фізіологічним пристосуванням до лазіння, вони проводять більшу частину часу на деревах і чудово вміють робити прості розрахунки щодо стрибків між деревами на основі хитання гілок і ваги. Ці види переміщують насіння в невеликі сховища для подальшого вилучення. Вони, зазвичай, будують свої гнізда у вигляді круглястої конструкції з гілок і листя в дуплах дерев або розвилках гілок.

Вони харчуються здебільшого горіхами та іншим насінням, фруктами та деякими частинами рослин і, рідше, випадковою тваринною їжею, як от комахи, яйця, пташенята й інші дрібні тварини.

Види Sciurus мають середню тривалість життя 5–10 років, хоча в неволі цей вік може подвоїтися до майже 20 років.

Рід вивірка (Sciurus) є типовим для родини вивіркових (Sciuridae) та всіх його мотрійкових складових: триби Sciurini та підродини Sciurinae. Водночас, родина вивіркових є типовою для надродини вивіркуватих (Sciuroidea), підряду вивірковидих (Sciuromorpha) та групи підрядів «вивіркощелепні», або «сціурогнати» (Sciurognathi). Тобто повна мотрійка має такий вигляд (цифри за [1] [Архівовано 3 червня 2010 у Wayback Machine.]):

• рід вивірка — Sciurus (один з 5-ти родів триби Sciurini)
• триба вивірки — Sciurini (одна з двох триб підродини Sciurinae)
• підродина вивіркові — Sciurinae (одна з 5-ти підродин родини Sciuridae)
• родина вивіркові — Sciuridae (одна з трьох родин підряду Sciuromorpha)
• підряд (або інфраряд) вивірковиді — Sciuromorpha (три родини)
• групи підрядів (або підряд) «вивіркощелепні», або «сціурогнати» (Sciurognathi).

Найближчими до вивірок гризунами є чотири роди, що разом з вивіркою входять до складу триби Sciurini:

• триба Sciurini
  • рід Microsciurus (3 види)
  • рід Rheithrosciurus (1 вид)
  • рід вивірка — Sciurus (28 видів)
  • рід Syntheosciurus (1 вид)
  • рід Tamiasciurus (3 види)

Рід вивірка поділяють на 7 підродів та 30 видів^[9]. Номінативний підрід Sciurus s. str. охоплює 13 видів.

Типовим видом роду є вивірка звичайна (Sciurus vulgaris).

• Рід Sciurus
  • Підрід Tenes
    • Sciurus anomalus — вивірка кавказька
  • Підрід Sciurus
    • Sciurus vulgaris — вивірка звичайна
    • Sciurus lis — вивірка японська
    • Sciurus carolinensis — вивірка сіра
    • Sciurus alleni
    • Sciurus arizonensis
    • Sciurus aureogaster
    • Sciurus colliaei
    • Sciurus deppei
    • Sciurus meridionalis
    • Sciurus nayaritensis
    • Sciurus niger
    • Sciurus oculatus
    • Sciurus yucatanensis
    • Sciurus variegatoides
  • Підрід Hesperosciurus
    • Sciurus griseus
  • Підрід Otosciurus
    • Sciurus aberti
  • Підрід Guerlinguetus
    • Sciurus aestuans (у т. ч. S. ingrami)
    • Sciurus brasiliensis
    • Sciurus gilvigularis
    • Sciurus granatensis
    • Sciurus ignitus
    • Sciurus pucheranii
    • Sciurus richmondi
    • Sciurus sanborni
  • Підрід Hadrosciurus
    • Sciurus flammifer
    • Sciurus pyrrhinus
  • Підрід Urosciurus
    • Sciurus igniventris
    • Sciurus spadiceus
  • Підрід Simosciurus
    • Sciurus nebouxii
    • Sciurus stramineus

В Україні, як і по всій Європі, поширений один вид цього роду — Вивірка звичайна (Sciurus vulgaris). Найближчий у географічному вимірі інший вид вивірок — вивірка кавказька (Sciurus anomalus), розповсюджена у Грузії і в Закавказзі.

Словник Б. Грінченка подає українське «вивірка» (з варіантами «веві́рка», «вевю́рка»^[10]; останнє тотожне пол. wiewiórka) як відповідник до російського «бѣлка»^[2], але також наводить синоніми «білка»^[6] і «біли́ця»^[11], «віве́риця»^[12] (останнє — на Галичині^[12]).

Слово «вѣверица» засвідчене в давньоруській мові. Воно походить від праслов'янських форм *věverъka, *věverica. Вважають, що праслов'янська назва вивірки утворена від подвоєння праіндоєвроп. кореня *ver («вигинати», «виправляти»), з якого походить також лат. viverra (див. «Вівера»)^[13].

«Білка», «білиця» — пізні утворення від дав.-рус. бѣла вѣверица («біла вівериця»). Первісно «білицями» («білками») звали лише вивірок з білою шерстю (таке хутро цінувалося особливо високо), потім це слово стало загальним позначенням всіх вивірок^[13][14].

В українській теріологічній літературі існує дві видозміни родової назви Sciurus. У хронології в теріологічних оглядах рід згадується так^[15]:

• 1874 вывѣрка звычайна (Sciurus vulgaris) (Полянській, М. «Зоологія». — Прага, 1874)
• 1920/1927 вивірка, білка (Шарлемань, 1920, 1927),
• 1922 вивірка (Іван Верхратський, 1922)
• 1925 вивірка (Храневич, 1925),
• 1928/1931 вивірка (Паночіні, 1931)
• 1930 вивірка (Ернст, Київ, 1930)
• 1930 вивірка, білка (Sciurus vulgaris) (Українська загальна енциклопедія, Іван Раковський (гол. ред.))
• 1938/1952/1965 білки (Мигулін, 1938; Корнєєв, 1952, 1965),
• 1956 рос. — белка, векша, місцеве — вивірка, білиця (Татаринов К. А. Звірі західних областей України, 1956),
• 1962 Голоскевич Г. Правописний словник
• 1983 білка, вивірка (Маркевич, Татарко, 1983),
• 1997 вивірка (Загороднюк, Покиньчереда, 1997),
• 1999—2006 вивірка (Загороднюк, 1999, 2004, 2006; Дулицкий, 2001),
• 2005/2006 вивірка (білка) (Делеган та ін., 2005; Булахов, Пахомов, 2006).

У працях зоологів до 1932 року і після 1991 при позначенні роду Sciurus (якому присвячено цю сторінку) переважає назва «вивірка», у період 1933—1991 року родову назву «вивірка» ставили синонімом до видової назви «білка» або вилучали^{[джерело?]}. Поза зоологічною літературою становище дещо інше: більшість словників української мови (зокрема словники Грінченка^[16], Огієнка^[17] та Тимченка^[18], а також Енциклопедія українознавства^[19]) подають слова «білка» та «вивірка» як синоніми. Огієнко у Стилістичному словнику української мови вказує, що на Наддніпрянській Україні слово «вивірка» для позначення роду Sciurus невідоме, замість нього вживають слово «білка»^[17].

Вивірка доволі часто згадується в українській художній літературі. Кілька прикладів вживання:

• Як «вивірка»:

Ольга Кобилянська, повість «Через кладку» (1913):

Тут і там ставали ми, здержувані зчудовано блискавичними скоками вивірки по струнких соснах, і мовчали.

Іван Ле, повість «Кленовий лист» (1960):

Під час відпочинку Роман виліз на дерево і ганяв вивірку на невимовну втіху дівчаток.

Олександр Кузьменко, замальовка «Зустріч» (1968):

Притулившись до дерева, я упродовж усієї боротьби розважаю: сонячна вивірка щастя мешкає поряд із тим, хто жадає володіти нею, однак переплигує на інше місце, як тільки людина намагається перехопити її собі в обладу.

Іван Багряний, «Тигролови» (1944):

Перед очима, по буйній яскравій зелені, бігали сонячні зайчики. Десь реготала вивірка.

Дмитро Павличко, «Поля, немов токи скляні» (1965):

Край хати — журавель-батіг, Соснова кучерява шапка, Де сонця золотий горіх Тримає вивірка у лапках.

• Як «білка»:

Олесь Гончар^[20], «Бригантина» (1973):

Хто на драбинах, приставлених до розкішних черешневих веж, а декотрі воліють і без драбини обходитись, шастають, мов білки, між гіллям, меткі, верткі, тільки листя шелестить та лоби крізь кетяги черешень проблискують…

Осип Назарук^[20], «Роксоляна» (1930):

Почала бігти [Ель Хуррем] парком дрібними ніжками, оглядаючись на нього, як молода вивірка-білка.

Олесь Донченко^[20]:

Десь у хвойній верховині завовтузилася білка.

Іван Нехода^[21]:

І падає сніг, і шумлять дерева… Десь лускає білка горішки дебелі.

Також з назвою роду пов'язані фразеологізми «крутитися як (наче) [та] білка в колесі» та «обідрати як (мов, наче) білку»^[22].

• Синоніми у зоологічній систематиці в українській мові
• 7334 Sciurus — астероїд, названий на честь роду.

Коментарі

Виноски

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Зоологічне товариство Японії (яп.)
• Список ссавців України та суміжних країн [Архівовано 18 січня 2011 у Wayback Machine.]
• Білки можуть всиновлювати дитинчат-сиріт (рос) [Архівовано 5 червня 2010 у Wayback Machine.]
• Суперечливі назви родів звірів фауни України. Назва роду Sciurus. [2] [Архівовано 26 листопада 2015 у Wayback Machine.]
• Таксономія і номенклатура немишовидних гризунів фауни України [Архівовано 18 грудня 2013 у Wayback Machine.]
• Назви вивірки в різних мовах^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Рід Вивірка (Sciurus) в монографії Види ссавців світу, 2005
• Chester Dewey, Ebenezer Emmons. Reports on the Herbaceous Plants and on the Quadrupeds of Massachusetts. — Folsom, Wells, and Thurston, Printers, 1840. — С. 65.

• Поперечна Д. За 80 років на території України може зникнути 97% білок [Архівовано 11 червня 2021 у Wayback Machine.] // «Українська правда. Життя», 11 червня 2021

Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.