Глаголиця

Глаголиця була створена майже в той же час, що й кирилиця. Найімовірніше, що в її основі лежав вже наявний розподіл слов'янської мови на звуки. Можливими причинами створення глаголиці, або правильніше двох, а не одної абетки, було існування двох чи кількох докирилівських слов'янських абеток. У всякому разі про існування докирилівських письмен йдеться в VIII главі «Паннонського життя» Кирила: до створення кирилівської абетки слов'яни використовували для письма «риски і різи». Крім того, Кирило ще до створення азбуки знаходив слов'янські книги і чоловіка, «глаголющого тою бесідою», який і навчив його читати ті книги. Найімовірніше, що ці книги були написані на основі грецького алфавіту, пристосованого до слов'янської мови і, можливо, доповненого новими літерами, необхідними для передачі звуків мови. Кирило ж переробив цей матеріал, створив азбуку (кирилицю), переклав низку книг і активно сприяв просвітництву.

Іншою можливою причиною створення іншої азбуки — глаголиці — було переслідування німецько-католицькими монахами слов'янських книг, оскільки вони були написані літерами, подібними на грецькі, тобто візантійським письмом. Боротьба між західною і східною церквами часто набувала жорстких форм. Метою захистити слов'янські книги і могло бути створення глаголиці — азбуки, яка дуже відрізнялася від кирилівської і не була подібна на грецьку. Втім, більша зручність кирилиці дала їй змогу згодом витіснити глаголицю.

Графіка деяких символів глаголиці виглядає незручною для постійного вжитку, тому припускають, що вона була розроблена за короткий проміжок часу і не пройшла «шліфування» часом. Спрощення форм не відбулося в такому обсязі, як, наприклад, у грецькій абетці.^[3]

Глаголиця має чотири літери, що позначають звук [і]: Ⰹ, Ⰺ, Ⰻ, Ⱛ. Кирилиця має три: И, І, Ѵ. Відповідними сучасній кириличній «і» є два варіанти:

звичайний (Ⰹ) і особливий (Ⰺ) для позиції на початку слова, щоб у текстах, які на той час не мали пробілів, не було плутанини між прикінцевим «ъ» Ⱏ (Ѥръ) і початковою «і» Ⰹ в наступному слові з літерою «ы», яка позначалася як ⰟⰉ.

Так само як давніша кирилиця, глаголиця не має літери для звуку [у]. Власне Ⱆ є лігатурою двох літер: Ⱁ та Ⱛ.

Глаголиця не містить питомо грецьких «ксі» (Ѯ) та «псі» (Ѱ), на відміну від кирилиці.

Глаголична пунктуація подібна на кириличну, оскільки розвивалися вони пліч-о-пліч. І наголоси, і титла, зокрема скорочення (як от ⰱ҃҃ — «бог»), цілком припустимі.

Концепція глаголиці передбачала пари твердих і м'яких звуків [г] і [х]: [г] твердий — Ⰳ, [г] м'який — Ⰼ, [х] твердий — Ⱒ, [х] м'який — Ⱈ.

Запис чисел не збігається з кириличною системою (скопійованою з грецької). Глаголиця використовує наскрізну нумерацію літер за зростанням, що не дає змоги записувати числа більші від 5999. Числа в тексті виділяють крапками та/або титлом і пропуском порядків, рівних нулю, через відсутність його позначення. Наприклад: 1980 = · ⰝⰜⰑ ·. Літера Ⰹ ніколи не використовувалася як цифра, а тільки її варіант Ⰺ. Так як і кирилицею числа від 11 до 19 пишуться з перестановкою розряду: 11 = ⰀⰊ·, а не ⰊⰀ·.^[4]

Символ в Unicode	Малюнок	Церковнослов'янська назва	Звук	Числове значення	Припущення щодо походження	Відповідники в кириличних абетках
Ⰰ		Азъ	/ɑ/	1	Символ хреста або гебрейська א	A
Ⰱ		Боукы	/b/	2	Невідомо	Б
Ⰲ		Вѣдѣ	/ʋ/	3	Можливо, з латинської V	В
Ⰳ		Глаголи	/ɡ/	4	Грецька Γ γ	Г
Ⰴ		Добро	/d/	5	Грецька Δ δ	Д
Ⰵ		Ѥсть	/ɛ/	6	Можливо, самаритянська /ге/	Е; Є; Э
Ⰶ		Живѣте	/ʒ/	7	Можливо, коптська Ϫϫ («жанжа»)	Ж
Ⰷ		Ѕѣло	/dz/	8	Можливо, Ϛ ϛ	Ѕ
Ⰸ		Землѧ	/z/	9	Варіант Θ θ	З
Ⰹ, Ⰺ	,	Ижеи	/i/, /j/	10	Грецька Ι ι з дієрезою	І; Й
Ⰻ		И десѧтичноѥ	/i/, /j/	20	Можливо, комбінація християнських символів кола і трикутника	И
Ⰼ		Гъерв	[dʑ]	30	Невідомо	Ћ; Ђ, Ѓ, Ґ
Ⰽ		Како	/k/	40	Гебрейська ק	К
Ⰾ		Людиѣ	/l/, /ʎ/	50	Грецька Λ λ	Л; Љ
Ⰿ		Мыслите	/m/	60	Грецька Μ μ	М
Ⱀ		Нашь	/n/, /ɲ/	70	Невідомо	Н; Њ
Ⱁ		Онъ	/ɔ/	80	Невідомо	О
Ⱂ		Покои	/p/	90	Грецька Π π	П
Ⱃ		Рци	/r/	100	Грецька Ρ ρ	Р
Ⱄ		Слово	/s/	200	Можливо, комбінація християнських символів кола і трикутника	С
Ⱅ		Твердо	/t/	300	Грецька Τ τ	Т
Ⱆ		Оук	/u/	400	Лігатура з Ⱁ і Ⱛ	У
Ⱇ		Ферть	/f/	500	Грецька Φ φ	Ф
Ⱈ		Хѣръ	/х/	600	Можливо, поєднання латинських g і h	Х
Ⱉ		От, Омега	/ɔ/	700	Лігатура Ⱁ зі своїм оберненим зображенням	Ѡ
Ⱌ		Ци	/ts/	900	Гебрейська ץ (прикінцева форма)	Ц
Ⱍ		Червь	/ʧ/	1000	Гебрейська צ (початкова і середня форма)	Ч; Џ
Ⱎ		Ша	/ʃ/	—	Гебрейська літера ש	Ш
Ⱋ		Шта	/ʃt/	800	Лігатура з Ⱎ і Ⱍ (або з Ⱅ, що менш ймовірно)	Щ
Ⱏ		Ѥръ	/ɯ/	—	Можливо, модифікована Ⱁ	Ъ
ⰟⰊ		Ѥры	/ɨ/	—		Ы
Ⱐ		Ѥрь	/ɘ/	—	Можливо, модифікована Ⱁ	Ь
Ⱑ		Ѩть	/æ/, /jɑ/	—	Можливо, лігатура грецьких E+I	Ѣ; Ї
Ⱖ		Ѥ	/jɛ/, /jo/	—		Ѥ
Ⱓ		Ю	/ju/	—		Ю
Ⱔ		Малий юс	/ɛ̃/	—		Ѧ, Я
Ⱗ		Малий йотований юс	/jɛ̃/	—		Ѩ
Ⱘ		Великий юс	/ɔ̃/	—		Ѫ
Ⱙ		Великий йотований юс	/jɔ̃/	—		Ѭ
Ⱚ		Фита	/θ/	—	Грецька Θ θ	Ѳ
Ⱛ		Ижиця	/ʏ/, /i/			Ѵ
Ⱝ		Трикутна а	/ɑ/	—
Ⱕ		Малий юс з хвостом	/ɛ̃/	—
Ⱒ		Павукоподібна ха	/x/	—
Ⱊ		Пѣ	/p/	—	Відома з абецедаріїв, достеменний вигляд не встановлено. Можливо, грецька Ψ ψ
Ⱞ		[ЛатиноподобныѨ] Мыслите	/m/	—
Ⱜ		Ѥрь-штапикъ	/ə/	—

Щоб побачити букви глаголиці, необхідно встановити шрифт з підтримкою глаголиці.

Хорватська глаголиця

На території Далмації (частина сучасної Хорватії) у IX ст. глаголицю впроваджували учні Кирила й Методія, поширюючи там писемність хорватським ізводом старослов'янскої мови. Відоме використання глаголиці й у світських текстах. Уперше про це письмо згадують документи Сплітського собору 925 року. Він, разом з наступними соборами, намагався обмежити і навіть заборонити літературу та служби слов'янською мовою, проте глаголисти все ж нарешті добилися прав на богослужіння за глаголичним обрядом^[5]. Глаголичний обряд, поширений у певних місцевостях Хорватії (уздовж узбережжя і на островах), побутував до 1960-х років^[6], коли церковнослов'янська мова богослужіння була змінена на хорватську — через постанову ІІ Ватиканського собору, що дозволив служби рідними мовами.

• 
  Давній глаголичний рукопис початку X століття. Сторінка з київських глаголичних листків
• 
  Надпис глаголицею на Башчанській плиті
• 
  Глаголичне Ассеманієве Євангеліє
• 
  Надпис глаголицею в катедральному соборі Загреба
• 
  Молитва «Отче наш». Праворуч — курсивна глаголиця.
• 
  Дороговказ в Дрівеніку, Хорватія
• 
  Зоґрафське Євангеліє
• 
  Зоґрафське Євангеліє
• 
  Зоґрафське Євангеліє

В Юнікоді розміщено два окремих блоки з глаголицею: основний (у діяпазоні U+2C00 - U+2C5F, 96 символів) та допоміжний (у діяпазоні U+1E000 - U+1E02F, 38 символів). До блоків було включено і рідкісні літери, як-от:

Ⱞ — графічний варіянт М, окремою літерою не вважається;

Ⱊ — трапляється в деяких в рукописних абетках, її звучання достеменно не з'ясоване, зазвичай називається «пе»;

Ⱜ — хорватський варіянт кириличного «ъ», спрощений для заощадження місця (через потребу за старих правописів ставити «ъ» в кінці кожного слова, що закінчується на шелестівку), зазвичай називається «паличкою» — «Ѥрь-штапикъ»;

Ⱒ — трапляється лише у двох джерелах: у Синайському псалтирі 3 рази та в Євангелії Ассемані 1 раз, у всіх випадках передаючи першу літеру в слові «хлъмъ», імовірно звучаючи твердим звуком [х];

Ⱝ — хорватське «трикутне А», трапляється кілька разів у найдавніших текстах, звучання літери достеменно не з'ясоване (припускають, що це подовжений або йотований звук [а]).

Запис глаголицею частини вірша Шевченка:

Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива, Додолу верби гне високі, Горами хвилю підійма.Ⱃⰵⰲⰵ ⱅⰰ ⱄⱅⱁⰳⱀⰵ Ⰴⱀⰹⱂⱃ ⱎⰻⱃⱁⰽⰻⰺ, Ⱄⰵⱃⰴⰻⱅⰻⰺ ⰲⰹⱅⰵⱃ ⰸⰰⰲⰻⰲⰰ, Ⰴⱁⰴⱁⰾⱆ ⰲⰵⱃⰱⰻ ⰳⱀⰵ ⰲⰻⱄⱁⰽⰹ, Ⰳⱁⱃⰰⰿⰻ ⱈⰲⰻⰾⱓ ⱂⰹⰴⰹⰺⰿⰰ.[4]

• В Істрії від міста Роча, батьківщини першого хорватського друкаря Юрія Жакона, до Хума — найменшого міста у світі, веде семикілометрова «Алея глаголиці» — дорога, обабіч якої стоять пам'ятники, присвячені найдавнішій слов'янській абетці.
• На острові Крк у Хорватії споруджено пам'ятник у вигляді стилізованої літери «Аз».
• Наразі глаголиця використовується в міжслов'янській мові.
• з 1 грудня 2004 року в обіг введено двогривневі банкноти, які на реверсі під заголовком «Правда руська» мають текст глаголицею.^[7]
• Літери глаголиці використані у Старослов'янській Вікіпедії для слова «Вікіпедія» на її головній сторінці та на її логотипі.
• У фантазійному світі, описаному у циклі романів «Відьмак», глаголиця використовується як графічна система^[8], виконуючи у такий спосіб роль рун у світі Дж. Р. Р. Толкіна.
• Напис глаголицею з'являється також в одній з серій аніме, знятого за мотивами романів Log Horizon.^[9].

• Глаголичні пам'ятки
• Глаголична система числення

• Німчук В. В. Глаголиця // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови; редкол.: В. М. Русанівський (співголова), О. О. Тараненко (співголова), М. П. Зяблюк та ін. — 2-ге вид., випр. і доп. — К. : Вид-во «Укр. енцикл.» ім. М. П. Бажана, 2004. — 824 с. : іл. — ISBN 966-7492-19-2. — С. 97—98.
• Німчук В. В. Глаголиця // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 110. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.

Глаголица
Глаголиця на новій банкноті [Архівовано 30 вересня 2007 у Wayback Machine.]

• Misal 1483 — hrvatski prvotisak [Архівовано 10 грудня 2012 у Wayback Machine.]
• Vrbnički statut 1380/1527 [Архівовано 25 травня 2013 у Wayback Machine.]
• Istarski razvod 1325/1546 [Архівовано 25 травня 2013 у Wayback Machine.]
• Звантажити глаголичні черенки