G (латиниця)

G

Латинська абетка
A	B	C	D	E	F	G
H	I	J	K	L	M	N
O	P	Q	R	S	T	U
V	W	X	Y	Z
Додаткові і варіантні знаки
À	Á	Â	Ã	Ä	Å	Æ
Ā	Ă	Ą	Ȧ	Ả	Ɐ	Ɑ
Ɓ	Ƀ	Ç	Ć	Ĉ	Ċ	Ȼ
Č	Ð,ð	Ď,ď	Đ,đ	È	É	Ê
Ë	Ē	Ė	Ę	Ě	Ə	Ĝ
Ğ	Ġ	Ģ	Ƣ	Ĥ	Ħ	Ì
Í	Î	Ï	Ī	Į	İ	I
Ĳ	Ĵ	Ķ	Ḱ	Ǩ	Ƙ	Ⱪ
Ļ	Ł	Ĺ	Ľ	Ŀ	Ñ	Ń
Ņ	Ň	N̈	Ɲ	Ƞ	Ŋ	Ò
Ó	Ô	Õ	Ö	Ǫ	Ø	Ő
Œ	Ơ	Ɋ	ʠ	Ŕ	Ř	Ɍ
Ɽ	ß	ſ	Ś	Ŝ	Ṡ	Ş
Š	Þ	Ţ	Ť	Ŧ	Ⱦ	Ƭ
Ʈ	T̈	Ù	Ú	Û	Ü	Ū
Ŭ	Ů	Ű	Ų	Ư	Ŵ	Ⱳ
Ẋ	Ý	Ŷ	Ÿ	Ɏ	Ƴ	Ẑ
Ẕ	Ȥ	Ⱬ	Ź	Ż	Ƶ	Ž

G, g («ґе») — сьома літера латинського алфавіту, присутня практично в усіх графічних системах на його основі.

Історія

Літера g впроваджена до латинської абетки в докласичний період як графічний варіант літери c: для розрізнення звуків /ɡ/ і /k/, що доти позначалися однією c. Винахідником літери вважається вільновідпущеник Спурій Карвілій Руґа (Spurius Carvilius Ruga)^[1], перший римлянин, який відкрив приватну школу (близько 230 р. до н. е.). У цей час запозичена ще з етруського алфавіту k виходить з ужитку, а c, що передавала /ɡ/ і /k/, починає передавати тільки /k/ (у будь-яких позиціях).

Положення літери g в абетці Руґи вказує на те, що абетковий порядок, пов'язаний з числовими значеннями букв згідно з грецькою системою, зберігав важливість і в III ст. до н. е. Згідно з деякими письмовими свідченнями, у ранній латинській абетці сьомою літерою була z, вилучена десь на початку III ст. до н. е. цензором Аппієм Клавдієм, який знайшов її безсмачною і чужоземною^[2].

Назва і вимова

Часто, але не завжди, позначає звук [g] — дзвінкий м'якопіднебінний проривний приголосний.

Називається в латинській та німецькій мовах «ґе», у французькій мові — «же», в англійській мові — «джі», в іспанській мові — «хе».

В українській абетці

Літера g використовувалася в деяких системах українського правопису для передачі звука /g/, який зараз позначається буквою ґ^[3] (gраты, gроно, проgресъ, Gанжа, Gалаgанъ). У 19 столітті цю літеру вживали Амвросій Метлинський (1839), Левко Боровиковський («Байки й прибаютки», 1852), Пантелеймон Куліш («Граматка», 1857, та ін.), видавці журналу «Основа» (1861—1862), упорядник збірника «Українські приказки, прислів'я і таке інше» М. Номис (1864). Останнім прихильником цього варіанту запису був харківський літератор М. Лободовський, який 1910 р. обстоював латинську літеру, бо «і чепурна, і навчає чужої мови букву».

Інше вживання

Велика літера

У біохімії — символ гліцину і гуанозину, також тип білка (G-білки).
В астрономії — префікс попереднього позначення комет, астероїдів і малих планет, відкритих з 1 по 15 квітня будь-якого року.
У міжнародній системі номерних знаків транспортних засобів — позначення Габону.
У музиці — літерне позначення ноти соль.
У фізиці — гравітаційна стала.

Мала літера

У фізиці — одиниця прискорення, викликаного гравітацією.

Лігатури

₲ — символ парагвайського гуарані.

Інше

У масонській символіці літеру пов'язують з Богом (God, Gott) і геометрією.
У мовах програмування G — мова програмування, що використовується в LabVIEW.
У фінансах — на Нью-Йоркській фондовій біржі позначає компанію «Gillette».
У поштових індексах перша буква: в Канаді позначає провінцію Квебек; у Великій Британії — Глазго.
У кіно G — рейтинг General audiences по системі рейтингів Американської кіноасоціації — «Фільм демонструється без обмежень»

Способи кодування

В юнікоді прописна G записується U+0047 , а мала g — U+0067.

Код ASCII для великої G — 71, для малої g — 103; або у двійковій системі 01000111 та 01100111, відповідно.

Код EBCDIC для великої G — 199, для малої g — 135.

NCR код HTML та XML — «G» та «g» для великої та малої літер відповідно.

Інші позначення літери G

Фонетичний алфавіт НАТО		код Морзе
Golf		––·

Морський прапорний сигнал	Семафорна абетка	Американська мова жестів (ASL)	Шрифт Брайля