Джавахарлал Неру
Джавахарла́л Не́ру (जवाहरलाल नेहरू, Javāharlāl Nehrū; 14 листопада 1889 — 27 травня 1964[15]) — один із керівників індійського національно-визвольного руху, перший прем'єр-міністр Індії. Махатма Ганді називав його своїм політичним наступником. Донька Джавахарлала Неру Індіра та онук Раджив (а також його дружина Соня, італійка за походженням) теж займали в Індії найвищі державні посади.
Біографічні відомості
Джавахарлал Неру народився 14 листопада 1889 р. в сім'ї визначного діяча партії Індійський національний конгрес (ІНК) Мотілала Неру. Як і більшість представників індійської національної еліти, він здобув ґрунтовну англійську освіту в британській аристократичній школі Герроу й Кембриджі. Під час перебування у Великій Британії, Неру був також відомий як Джо Неру (англ. Joe Nehru).[16][17][18][19][20][21]
У 22 роки вступив в ІНК і зайнявся професійною політичною діяльністю. Джавахарлал Неру неодноразово обирався головою ІНК (1929—1930, 1936—1937, 1946, 1951—1954). У 1946 він як віце-прем'єр фактично очолив тимчасовий уряд Індії (прем'єр- міністром був віце-король), а з серпня 1947 р. з проголошенням незалежності Індії і до своєї кончини 27 травня 1964 р. беззмінно займав пости прем'єр-міністра і міністра закордонних справ.
Політична філософія Джавахарлала Неру особливо проясняється порівняно з системою поглядів Махатми Ганді. З них двох Махатма Ганді був рішучішою особою. Останній або прямо, або побічно впливав на молодого політика. хоча вони знаходилися в різних світоглядних площинах. Якщо Махатма Ганді оцінював політику з морально-етичних позицій, то Джавахарлал Неру підходив до неї як раціоналіст, в арсеналі якого широкий спектр методів — від громадянської непокори до відкритих озброєних виступів на захист національної незалежності. Махатма Ганді бачив майбутнє Індії в самобутності общин індуїстів, Джавахарлал Неру будував буржуазно-демократичну державу західного типу з сильною державною основою і ліберально-національною ідеологією.
Упродовж 1920-30-х років Джавахарлал Неру очолював ліве крило ІНК і відстоював лінію «пурна сварадж» (повна незалежність). Політичним ідеалом для нього тоді був СРСР, а привабливою ідеологією — соціалізм. Він відвідав в 1927 році СРСР і вступив у прорадянську Антиімперіалістичну Лігу, своє бачення світової історії відбив в листах дочці Індіри з в'язниці, в яких висловлював ідеї матеріалізму і соціальної діалектики. Водночас він завжди дистанціювався від комунізму як практики і ще в 30-і роки писав, що «коріння мої йдуть в XIX століття, і на мене дуже вплинула гуманістично-ліберальна традиція, щоб я міг відмовитися від неї повністю».
Економічна політика
Ставши керівником незалежної держави, він насаджував концепцію «змішаної економіки» за допомогою комбінування капіталізму і соціалізму. У одному інтерв'ю він говорив про «третій шлях, який буде кращим від усіх існуючих систем, — російської, американської та інших — і шукає способи створити щось відповідне до своєї власної історії і філософії». У державній політиці Джавахарлал Неру був скоріше прагматиком, ніж романтиком. Він діяв з позиції державного регулювання економіки і упроваджував 5-річні плани. Виступаючи послідовним прихильником демократизації суспільства, Джавахарлал Неру вибрав союзником Індії СРСР, але при цьому відстоював тактику «неприєднання», зберігаючи за країною свободу дій в тих чи інших обставинах.
Протягом більшої частини терміну перебування Неру на посту прем'єр-міністра, Індія продовжувала стикатися з серйозною нестачею продовольства, незважаючи на прогрес і збільшення сільськогосподарського виробництва. Промислова політика Неру, узагальнена в Резолюції про Промислову Політику 1956 року, сприяли зростанню виробництва у різноманітнх мануфактурах і важкій промисловості,[22] проте державне планування, контроль та регулювання стали погіршувати продуктивність, якість і рентабельність. Хоча економіка Індії характеризувалися стійким темпам зростання на рівні 2,5 % річних (висміяних лівим економістом Раджем Крішною як «індуські темпи зростання»), хронічне безробіття та широко поширена бідність продовжувала турбувати населення.
Література
- В. І. Головченко. Неру Джавахарлал // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
- Ф. Кирилюк. Неру Джавахарлал // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.500 ISBN 978-966-611-818-2
- Nehru: The Invention of India by Shashi Tharoor (November 2003) Arcade Books ISBN 1-55970-697-X
- Jawaharlal Nehru (Edited by S. Gopal and Uma Iyengar) (July 2003) The Essential Writings of Jawaharlal Nehru Oxford University Press ISBN 0-19-565324-6
- Autobiography: Toward freedom, Oxford University Press
- Jawaharlal Nehru: Life and work by M. Chalapathi Rau, National Book Club (1 January 1966)
- Jawaharlal Nehru by M. Chalapathi Rau. [New Delhi] Publications Division, Ministry of Information and Broadcasting, Govt. of India [1973]
- Letters from a father to his daughter by Jawaharlal Nehru, Children's Book Trust
- Nehru: A Political Biography by Michael Brecher (1959). London: Oxford University Press.
- After Nehru, Who by Welles Hangen (1963). London: Rupert Hart-Davis.
- Nehru: The Years of Power by Geoffrey Tyson (1966). London: Pall Mall Press.
- Independence and After: A collection of the more important speeches of Jawaharlal Nehru from September 1946 to May 1949 [Архівовано 5 червня 2011 у Wayback Machine.] (1949). Delhi: The Publications Division, Government of India.
- «The Challenge to Indian Nationalism.» by Selig S. Harrison Foreign Affairs vol. 34, no. 2 (1956): 620—636.
- «Nehru, Jawaharlal.» by Ainslie T. Embree, ed., and the Asia Society. Encyclopedia of Asian History. Vol. 3. Charles Scribner's Sons. New York. (1988): 98-100.
- «Nehru: The Great Awakening.» by Robert Sherrod. Saturday Evening Post vol. 236, no. 2 (19 January 1963): 60-67.
Джерела
- Jawaharlal Nehru. Jawaharlal Nehru: an autobiography. — 8. — Oxford University Press, 1989. — 640 с.
- Frank Moraes. Jawaharlal Nehru. — Jaico Publishing House, 2007. — 540 с. — ISBN 8179926958.
- Bakshi S. R. Jawaharlal Nehru: role in freedom struggle. — Anmol Publications PVT. LTD, 1990. — 279 с. — ISBN 8170412617.
- Shashi Tharoor. Nehru: the invention of India. — Arcade Publishing, 2003. — 282 с. — ISBN 155970697X.
Посилання
- Неру [Архівовано 4 грудня 2020 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
- Нараян Хазарі. Демократичний соціалізм і Джавахарлал Неру [Архівовано 10 травня 2022 у Wayback Machine.] // Шквал, 17.03.2021
Примітки
| Попередник: | Прем'єр-міністр Індії 15 серпня 1947 — 27 травня 1964 | Наступник: |
| Посада створена | Ґулзарілал Нанда (в. о.) |
