Збірна Узбекистану з футболу

національна футбольна збірна
Узбекистан
ЕмблемаУзбекистан
АсоціаціяАсоціація футболу Узбекистану
ТренерСловенія Сречко Катанець
Найбільше виступівСервер Джепаров (126)
Найкращий бомбардирЕльдор Шомуродов (37)
Код ФІФАUZB
Місце в рейтингу ФІФА 64 2 (4 квітня 2024)[1]
Домашня
Виїзна
Перший матч
Таджикистан 2:2 Узбекистан Узбекистан
(Душанбе, Таджикистан; 17 червня 1992)
Найбільша перемога
Монголія Монголія 0:15 Узбекистан Узбекистан
(Чіангмай, Таїланд; 5 грудня 1998)
Найбільша поразка
Японія Японія 8:1 Узбекистан Узбекистан
(Сайда, Ліван; 17 жовтня 2000)
Кубок Азії
Виступів7 (вперше у 1996)
Найвище досягнення4 місце (2011)

Збірна Узбекистану з футболу — національна футбольна збірна, якою керує Асоціація футболу Узбекистану.

Станом на 4 квітня 2024 посідає 64-e місце у рейтингу футбольних збірних світу[1].

Матч Узбекистан — Бахрейн, стадіон «Пахтакор», 2009 рік.
Збірна Узбекистану з футболу в 2011 році напередодні товариського матчу проти збірної України в Київі.
Стадіон «Буньодкор» на матчі зі збірною Лівана, 2013 рік.
Переповнені трибуни стадіону «Пахтакор» на матчі зі збірною Японії, 2009 рік.

Історія

Роком народження футболу в Узбекистані вважається 1912 рік, так як саме тоді були створені футбольні команди в Коканді та Фергані, трохи пізніше в Андижані, Ташкенті, Самарканді та Бухарі, між якими почали проводитися міжміські матчі. Перший чемпіонат Ферганської долини був проведений в 1914 році, чемпіонат Узбецької РСР почав розігруватися з 1926 року, а розіграш Кубка Узбецької РСР став проводитися з 1939 року.

У 1928 році вперше була створено збірна Узбекистану, яка взяла участь в Спартакіаді, в число учасників якої входили представники деяких європейських країн. На цьому турнірі збірна Узбекистану провела свій перший міжнародний матч зі збірною робітничих клубів Швейцарії і перемогла з рахунком 8:4. Аж до середини 1991 року Узбекистан входив до складу СРСР і мав свою збірну, як і інші союзні республіки, які в основному проводили матчі всередині команд і збірних СРСР, зокрема в футбольних турнірах Літньої Спартакіади народів СРСР. Збірна Узбецької РСР брала участь у всіх розіграшах футбольного турніру Літньої Спартакіади народів СРСР, і в турнірі 1986 року дійшовши до фіналу, програла збірній Української РСР з рахунком 0:1, тим самим вигравши срібні медалі турніру. Футбольні клуби Узбекистану в ті часи також брали участь в чемпіонаті СРСР з футболу.

Після розпаду СРСР і здобуття незалежності Узбекистану, була організована збірна Узбекистану нового скликання. Свої перші матчі збірна провела в 1992 році. Першою грою збірної Узбекистану став матч проти збірної Таджикистану, в рамках Кубку Центральної Азії з футболу 1992 року, який ініціювала ФІФА. Ці матчі офіційно зареєстровані ФІФА на основі того, що збірній Узбекистану було дозволено з 1992 року брати участь в турнірах, що проводяться під егідою ФІФА. На розіграші цього турніру в форматі ліги, збірна Узбекистану стала другою після збірної Казахстану. У перший рік існування, збірна Узбекистану проводила матчі тільки зі збірними Таджикистану, Туркменістану, Казахстану і Киргизстану. У 1993 році збірна не провела жодного матчу.

У 1994 році Федерація футболу Узбекистану була офіційно прийнята в АФК і ФІФА. У тому ж році Узбекистан здобув перемогу в міжнародному турнірі Кубок Незалежності Узбекистану, а в кінці року збірна перемогла у фіналі збірну Китаю з рахунком 4:2 та стала переможцем футбольного турніру Азійських Ігор 1994 року, які пройшли в японському місті Хіросіма.

Восени 1995 року збірна Узбекистану як переможець Азійських Ігор 1994 року і збірна Нігерії як переможець Кубку Африканських Націй 1994 року одержали право брати участь в Афро-Азійському Кубку Націй. Турнір складався з двох матчів проходив у Ташкенті та Лагосі відповідно. В обох матчах збірна Нігерії переграла збірну Узбекистану з рахунком 3:2 та 1:0 відповідно і стала переможцем, а збірна Узбекистану володарем срібних медалей турніру.

У 1997 році збірна Узбекистану вперше в своїй історії грала відбіркові матчі до ЧС-1998. У першому етапі вони мали змагатися з командами Індонезії, Камбоджі та Ємену за єдину путівку в наступний раунд. У боротьбі за цю путівку узбеки особливих проблем не відчули та посіли перше місце в групі.

У фінальному етапі 10 команд були розбиті на 2 групи по 5 команд у кожній. Переможці груп отримували путівки на ЧС. Команди, що зайняли другі місця в групах, брали участь в стиковому матчі АФК. Переможець стикового матчу отримував путівку. Той, хто програв брав участь в стикових матчах АФК/ОФК за путівку. Узбекистан потрапив до групи Б разом з Південною Кореєю, Японією, ОАЕ та Казахстаном. В цій групі Узбекистан посів передостаннє 4-те місце, випередивши Казахстан за додатковими показниками

В фінальному етапі відбіркових матчів до ЧС-2002 10 команд були розбиті на 2 групи по 5 команд у кожній. Переможці груп отримували путівки на ЧС Команди, що зайняли другі місця в групах, брали участь в стиковому матчі АФК. Переможець стикового матчу отримував путівку. Той, хто програв брав участь в стикових матчах АФК / ОФК за путівку. Узбекистан потрапив до групи Б разом із Китаєм, ОАЕ, Катаром та Оманом. В цій групі узбеки посіли третє місце і не потрапили до фінальної частини ЧС.

У фінальному етапі до ЧС-2006 8 команд були розбиті на 2 групи по 4 команди в кожній. Переможці груп і команди які посіли другі місця в групах отримували путівки на ЧС. Команди, що зайняли треті місця в групах, брали участь в стикових матчах АФК. Переможець брав участь в стикових матчах КОНКАКАФ / АФК за путівку. Збірна Узбекистану потрапила до групи А разом зі збірними Південної Кореї, Саудівської Аравії та Кувейтом. У групі команда посіла 3-тє місце, таким чином збірна Узбекистану здобула путівку до стикових матчів, де за сумою двох матчів поступилася збірній Бахрейну.

У сезоні 2007 року у збірної змінився наставник, головним тренером був призначений Рауф Інилеєв. У сезоні 2007 року збірна провела солідну кількість ігор - 16 ігор, в яких здобула 7 перемог, звела внічию 3 матчі і програла 6 ігор. Різниця забитих і пропущених м'ячів склала 34 - 13. Тільки одного разу, в 2001 році збірна провела більше - 21 гру. Календар збірної був складений таким чином, щоб підійти до головного змагання сезону - чемпіонату Азії у всеозброєнні.

Сезон 2007 року розпочався товариською грою зі збірною Азербайджану в лютому, продовжився матчами на турнірі в Шимкенті (3 гри), потім безпосередньо перед матчами Кубку Азії були проведені ще 4 товариські поєдинки. На чемпіонаті континенту збірна провела матчі групового турніру і чвертьфінальний матч. На заключному етапі сезону були зіграні два товариські матчі з європейськими збірними - України та Естонії і два відбіркових матчі чемпіонату світу-2010 з Тайванем.

У 2007 році за збірну виступила рекордна кількість футболістів - 52, в тому числі дебютували в головній команді країни 21 футболіст - Ринат Агзамов, Камолиддін Таджиєв, Х. Хашимов, Р. Бакієв, А. Мухітдінов, Янніс Мандзукас, Батир Караєв, М. Саїдов , Хамза Карімов, І. Атаханов, Г. Джумаєв, І. Акрамов, Хайрулла Карімов, Азіз Ібрагімов, Азіз Хайдаров, Анзур Ісмаїлов, Жасур Хасанов, Оділь Ахмедов, Шавкат Саломов, В. Клишина, Р. Кадиров.

У сезоні 2007 року 14 матчів провів за збірну Іслом Іномов, по 12 матчів зіграли Ігнатій Нестеров, Тимур Кападзе і Улугбек Бакаєв. Пахтакорівський капітан Сервер Джепаров зіграв 11 матчів.

Перед відбірковим турніром ЧС-2010 тренером став Рауф Інилеєв, який значно перекроїв команду, зробивши ставку на молодих футболістів. Виступаючи без багатьох досвідчених гравців, в тому числі і без багаторічного капітана збірної Мірджалола Касимова, збірна, проте, вельми успішно просувалася по відбірному циклу.

У наступному раунді, Узбекистан потрапив в одну групу зі збірними Лівану, Сінгапуру і Саудівської Аравії. Раунд збірна завершила на першому місці, здобувши п'ять перемог і програвши лише в останньому матчі Саудівської Аравії.

У четвертому, вирішальному, раунді, збірна Узбекистану потрапила в одну групу з Австралією, Бахрейном, Катаром і Японією. Підсумок: 1 перемога, 1 нічия і 6 поразок. Незважаючи на це, Узбекистан до останнього туру зберігав шанси на вихід на чемпіонат світу, але поступився в матчі останнього туру Бахрейну з рахунком 0:1.

У відбірковому турнірі до ЧС-2014 збірна Узбекистану потрапила до групи А разом з Іраном, Південною Кореєю, Катару та Лівану. У цій групі Узбекистан посів третє місце та здобув право зіграти стиковий матч за право позмагатися за путівку до фінальної частини ЧС-2014 з представником КОНМЕБОЛ. Суперником Узбекистану була Йорданія, яка перемогла Узбекистан у серії післяматчевих пенальті.

Участь у змаганнях

Чемпіонати світу ФІФА

до 1991перебувала у складі СРСР
1994не приймала участі
1998не пройшла кваліфікацію: 4-те місце в групі фінального раунду
2002не пройшла кваліфікацію: 3-тє місце в групі фінального раунду
2006не пройшла кваліфікацію: 3-тє місце в групі фінального раунду, поразка в континентальному стиковому матчі
2010не пройшла кваліфікацію: 5-те місце в групі фінального раунду
2014не пройшла кваліфікацію: 3-тє місце в групі фінального раунду, поразка в континентальному стиковому матчі
2018не пройшла кваліфікацію: 4-те місце в групі третього раунду
2022TBD
2026TBD

Кубок Азії

до 1991перебувала у складі СРСР
1992не приймала участі
19964-те місце в групі (9-12-ті місця)
20004-те місце в групі (9-12-ті місця)
20041/4 фіналу (5-8-мі місця)
20071/4 фіналу (5-8-мі місця)
20111/2 фіналу (1-4-ті місця)
20151/4 фіналу (5-8-мі місця)
20191/8 фіналу (9-16-ті місця)

Азійські ігри

до 1991перебувала у складі СРСР
1994 Чемпіон
19981/4 фіналу
20023-тє місце в групі (9-24-ті місця)
2006З 2006 року на турнірі беруть участь молодіжні збірні за олімпійським регламентом

Склад збірної

Наступні гравці були викликані для участі у відбіркових матчах Чемпіонату світу 2018 проти збірних Філіппін (24 березня 2016) та Бахрейну (29 березня 2016):[2]

Статистика футболістів наведена за станом на 30 березня 2016 року, після матчу проти збірної Бахрейну

ПозиціяГравецьДата народження (Вік)МатчіГолКлуб
11ВРЕльдорбек Суюнов12 квітня 1991 (33 роки)11-4 Насаф
121ВРІгнатій Нестеров20 червня 1983 (40 років)93-100 Локомотив (Ташкент)
211ВРОлександр Лобанов4 січня 1986 (38 років)7-3 Персеполіс
22ЗХДаврон Хошимов24 листопада 1992 (31 рік)60 Пахтакор
32ЗХАнзур Ісмаїлов21 квітня 1985 (39 років)752 Чанчунь Ятай
42ЗХЄгор Кримець27 січня 1992 (32 роки)160 Бейцзинь Гоань
52ЗХКамолиддін Таджиєв3 травня 1983 (40 років)100 Пахтакор
202ЗХІслом Тухтаходжаєв30 жовтня 1989 (34 роки)471 Локомотив (Ташкент)
292ЗХВіталій Денисов23 лютого 1987 (37 років)631 Локомотив (Москва)
63ПЗДжавохір Сохібов1 березня 1995 (29 років)70 Пахтакор
73ПЗАзіз Хайдаров8 липня 1985 (38 років)741 Аль-Шабаб
83ПЗСервер Джепаров3 жовтня 1982 (41 рік)11525 Локомотив (Ташкент)
93ПЗСардор Рашидов14 червня 1991 (32 роки)3111 Аль-Джаїш
103ПЗОділ Ахмедов 25 листопада 1987 (36 років)7715 Краснодар
143ПЗЖасур Хасанов2 серпня 1983 (40 років)502 Локомотив (Ташкент)
153ПЗФозіл Мусаєв2 січня 1989 (35 років)210 Сепахан
163ПЗСтаніслав Андреєв6 травня 1988 (35 років)332 Пахтакор
173ПЗСанжар Турсунов29 грудня 1986 (37 років)495 Умм-Салал
223ПЗОтабек Шукуров22 червня 1996 (27 років)10 Буньодкор
233ПЗЕльдор Шомуродов29 червня 1995 (28 років)52 Буньодкор
253ПЗСанжар Шоахмедов23 вересня 1990 (33 роки)20 Локомотив (Ташкент)
114НПІгор Сергєєв30 квітня 1993 (31 рік)2810 Пахтакор
324НПМарат Бікмаєв1 січня 1986 (38 років)332 Локомотив (Ташкент)
504НПОлександр Гейнрих6 жовтня 1984 (39 років)8730 Ордабаси

Нещодавні виклики

ПозиціяГравецьДата народження (Вік)МатчіГолКлуб
1ВРМурод Зухуров23 лютого 1983 (41 рік)4-4 Буньодкор
2ЗХАртем Філіпосян6 січня 1988 (36 років)130 Бухара
2ЗХАкмал Шорахмедов10 травня 1986 (37 років)240 Буньодкор
2ЗХШавкат Мулладжанов19 січня 1986 (38 років)390 Аль-Шааб
2ЗХШухрат Мухаммадієв29 червня 1989 (34 роки)130 Насаф
3ПЗВагіз Галіулін10 жовтня 1987 (36 років)110 Тосно
3ПЗЛутфулла Тураєв30 березня 1988 (36 років)180 Фелда Юнайтед
3ПЗТімур Кападзе5 вересня 1981 (42 роки)11910 Локомотив (Ташкент)
3ПЗШохрух Гадоєв31 грудня 1991 (32 роки)121 Аль-Мухаррак
3ПЗФаррух Сайфієв17 січня 1991 (33 роки)130 Насаф
4НПБаходир Насімов2 травня 1987 (36 років)205 Буньодкор
4НПХусниддін Гафуров29 липня 1994 (29 років)10 Явор
4НПВохід Шодієв9 листопада 1986 (37 років)143 Перак


Оділ Ахмедов

Рекордсмени

Станом на 1 квітня 2016 року

Найбільша кількість проведених матчів

ФутболістДата народженняМатчівМ'ячівПерший матчОстанній матч
Тімур Кападзе198109055 вересня 1981 (42 роки)1191014.05.2002-
Сервер Джепаров198210033 жовтня 1982 (41 рік)1152514.05.2002-
Ігнатій Нестеров1983062020 червня 1983 (40 років)93-10021.08.2002-
Олександр Гейнрих198410066 жовтня 1984 (39 років)873014.05.2002-
Оділ Ахмедов1987112525 листопада 1987 (36 років)771513.10.2007-
Анзур Ісмаїлов1985210421 квітня 1985 (39 років)75202.07.2007-
Азіз Хайдаров198507088 липня 1985 (38 років)74102.07.2007-
Мірджалол Касимов1970091717 вересня 1970 (53 роки)663017.06.199212.10.2005
Микола Ширшов1974062222 червня 1974 (49 років)641319.11.199617.08.2005
Андрій Федоров1971041010 квітня 1971 (53 роки)63611.04.199415.11.2006
Асрор Алікулов1978091212 вересня 1978 (45 років)61011.07.199915.10.2008

Найбільша кількість забитих м'ячів

Максим Шацьких
ФутболістДата народженняМатчівМ'ячівПерший матчОстанній матч
Максим Шацьких1978083030 серпня 1978 (45 років)603418.08.199929.05.2014
Мірджалол Касимов1970091717 вересня 1970 (53 роки)663017.06.199212.10.2005
Олександр Гейнрих198410066 жовтня 1984 (39 років)863014.05.2002-
Сервер Джепаров198210033 жовтня 1982 (41 рік)1132514.05.2002-
Ігор Шквирін1963042929 квітня 1963 (61 рік)312017.06.199217.10.2000
Жафар Ірісметов1976082323 серпня 1976 (47 років)361525.05.199721.11.2007
Оділ Ахмедов1987112525 листопада 1987 (36 років)751513.10.2007-
Улугбек Бакаєв1978112828 листопада 1978 (45 років)521425.04.200129.05.2014
Микола Ширшов1974062222 червня 1974 (49 років)641319.11.199617.08.2005

Примітки

Футболісти теперішнього складу (термін від останнього зіграного матчу не більше року)

Головні тренери

Дані станом на 1 квітня 2016 року

ТренерДата народженняПеріод роботиМатчіПеремогиНічиїПоразкиВсі у %
Рустам Акрамов11.07.19481992-199418133278
Олександр Іванков17.10.1949199520020
Бохадир Ібрагімов20.11.19451996820625
Рустам Мірсадиков19.03.195419971253450
Убіжара Вейга да Сільва02.02.19551997-19981154258
Махмуд Рахімов01.06.19551999760186
Віктор Борисов17.10.194120001100100
Павло Садирін18.09.1942200010010
Юрій Саркісян30.05.19472000611423
Володимир Сальков01.04.1937200119103658
Леонід Остроушко10.08.193620011100100
Равшан Хайдаров15.07.19612002-2004, 200525136660
Ганс-Юрген Геде14.11.19562005301211
Роберт Хафтон13.10.19472005312056
Валерій Непомнящий07.08.19432006632161
Рауф Інилеєв11.03.19592007-2008291351151
Мірджалол Касимов17.09.19702008-20101543827
Вадим Абрамов05.08.19622010-2012281151245
Мірджалол Касимов17.09.19702012-2015401991248
Самвел Бабаян19.05.19712015-8800100

Капітани збірної

ПеріодКапітан
1992—2005Мірджалол Касимов
2005—2008Максим Шацьких
2008—2015Сервер Джепаров
2015—т.ч.Оділ Ахмедов

Провідні гравці збірної

Жирним шрифтом виділені діючі футболісти національної збірної

В 1990-ті роки

В 2000-ні роки

Натуралізація іноземних футболістів у збірній Узбекистану

Володимир Мамінов
Олексій Поляков

Натуралізація іноземних футболістів проводилося в збірній Узбекистану не часто. Перший раз, коли футболіст з іншої країни отримав паспорт громадянина Республіки Узбекистан, був російський футболіст - Андрій Рєзанцев, який виступав у той час за самарські «Крила Рад». У 2001 році головним тренером збірної Узбекистану був призначений відомий російський тренер - Володимир Сальков. Саме з його ініціативи в Узбекистан були запрошені чотири російських футболіста: два з них в той час гравці московського «Локомотива» - півзахисник Володимир Мамінов і захисник Олег Пашинін, воротар - Олексій Поляков, який виступав у той час за самарські «Крила Рад», а також ще один півзахисник - Руслан Агаларов, який виступав у той час за махачкалинський «Анжі». У 2001 році були натуралізовані також два футболісти з Болгарії: захисник - Олексій Діонісієв, що виступав у той час за «Левскі», і нападник - Георгій Георгієв, який виступав у той час за «Славію».[3][4]

Володимир Сальков також запросив до збірної Узбекистану боснійського півзахисника - Елвера Рахімича, що не виступав ще за збірну Боснії і Герцеговини і був у той час гравцем московського «ЦСКА». Причиною відмови Рахиміча виступати за збірну Узбекистану було за словами Салькова очікування запрошення в збірну Боснії і Герцеговини і закріпитися в основному складі «ЦСКА» не відволікаючись. Того ж року Сальков запросив в Узбекистан півзахисника Андрія Каряку, який виступав у той час за самарські «Крила Рад», але отримав від нього відмову через те що Каряка очікував виклику в збірну України або Росії. Сальков домовився з ще трьома російськими футболістами: Володимиром Казаковим, Дмитром Вязьмікіним та Віталієм Сафроновим, але головні тренери їх клубів не відпустили даних футболістів через нестиковки календарів чемпіонату Росії і відбіркових матчів Чемпіонату світу в Азії.[3][4]

Андрій Рєзанцев виступав за збірну Узбекистану протягом 1998 року і зіграв сім матчів. Володимир Мамінов виступав за збірну Узбекистану з 2001 по 2005 рік, зіграв 12 матчів і забив три голи. Олег Пашинін виступав також в цей період, зігравши 11 матчів. Олексій Поляков також виступав за збірну в ці роки і захищав ворота збірної Узбекистану в 18 матчах. Руслан Агаларов зіграв один матч за збірну Узбекистану в 2001 році. Протягом 2001 років два болгарських футболіста - Олексій Діонісієв і Георгій Георгієв зіграли за Узбекистан по 5 матчів і забили по 1 і 2 голи відповідно.[3][4]

Форма

Класична форма збірної Узбекистану

Традиційними кольорами спортивної форми збірної Узбекистану є білий і синій. Так, основна (домашня) форма збірної має повністю білий колір з невеликими вкрапленнями світло-синього кольору, а запасна (виїзна) форма повністю синій або світло-синій колір з невеликими вкрапленнями білого кольору.[5][6]

Виробники форми

РокиВиробники форми[5][6]
1992—1997 Adidas
1998 Admiral
1999 Grand Sport
2000 Adidas
2001—2002 Hummel
2003 Umbro
2004 Puma
2004 Zeus
2005—2012 Puma
2013—н. ч. Joma

Домашня форма

1992—1995
1996
1997
1998—1999
2000-2001
2002—2003
2004—2006
2007—2011
2011—2012
2013—2014
2015
2016—н.в

Резервна форма

1992—1995
1996
1997
1998—1999
2000-2001
2002—2003
2004—2006
2007—2011
2011—2012
2013—2014
2015
2016—н.в

Примітки

Джерела