Чемпіонат світу з футболу 2018

21-й чемпіонат світу з футболу
Чемпіонат світу з футболу 2018
Офіційний логотип
Команд207
(у фінальній частині: 32)
Місце проведенняРосія Росія
Час проведення14 червня — 15 липня 2018 (фінальна частина)
Чемпіон Франція Франція (вдруге)
Фіналіст Хорватія Хорватія
3-є місце Бельгія Бельгія
4-е місцеАнглія Англія
Зіграно матчів64
Забито м’ячів169
(2,64 за матч)
Кількість глядачів3 031 768
(47 371 за матч у середньому)
Найкращий гравецьХорватія Лука Модрич
Найкращий бомбардирАнглія Гаррі Кейн (6 голів)
Найкращий воротарБельгія Тібо Куртуа
← 2014
2022 →

Чемпіонат світу з футболу 2018 — 21-й чемпіонат світу з футболу ФІФА, фінальний етап якого проходив з 14 червня по 15 липня 2018 року в Росії. Матчі відбувалися в 11-ти російських містах: Єкатеринбурзі, Санкт-Петербурзі, Сочі, Казані, Калінінграді, Саранську, Самарі, Ростові-на-Дону, Нижньому Новгороді, Волгограді та Москві[1]. Перший в історії мундіаль, який пройшов одразу у двох частинах світу — Європі та Азії.

У фінальному турнірі взяли участь 32 національні збірні. 31 команда пройшла відбірковий турнір, збірна Росії взяла участь як господар змагання. Титул чемпіона світу з футболу 2018 року здобула збірна Франції, яка у фінальному матчі здолала збірну Хорватії з рахунком 4:2.

Міністерство юстиції США стверджує, що є докази підкупу Росією чиновників ФІФА заради проведення в них чемпіонату світу-2018[2].

Вибір господаря

За право проведення чемпіонату 2018 року змагалися Росія, Англія, а також зі спільними заявками Бельгія з Нідерландами та Іспанія з Португалією. 2 грудня 2010 року в Цюриху оголосили результат таємного голосування у виконавчому комітеті ФІФА, згідно з яким господарем чемпіонату стала Росія.[3]

Голосування
КраїнаПерший раундДругий раунд
 Росія913
 Іспанія /  Португалія77
 Нідерланди /  Бельгія42
 Англія20

Скандали

Звинувачення в нечесних виборах

Починаючи з виборів країни-господаря ЧС-2018 у 2010, у світових ЗМІ з'явилися численні критичні публікації, що наголошували кримінальний (головним чином корупційний) характер вибору Росії господаркою ЧС-2018. Ці звинувачення спиралися не на встановлені в судовому порядку факти, а на дані інсайдерів з ФІФА, спортивних аналітиків-експертів, журналістів. Пізніше вони отримали підтвердження фактичними доказами з державних правоохоронних служб та розвідки (ФБР, БНД та ін.).

Так за встановленими БНД даними, первинне рішення про надання Росії прав ЧС-2018 було прийняте на таємній зустрічі в Москві ще в 2005 році. Президент ФІФА Зепп Блаттер зустрівся в січні 2005 в московському елітному нічному клубі «China Club» з одним з російських кримінальних авторитетів, «злодієм в законі»[4], «фахівцем» по корупції в галузі спорту або влаштуванню потрібних результатів спортивних змагань Алімжаном Тохтахуновим (він же «Тайванчик», «Узбек», а також «Алік»). Свого часу Алік Тайванчик був поставлений «смотрящим» в Європі нині покійним лідером російського кримінального світу, також «злодієм в законі» В'ячеславом Іваньковим (Япончиком)[5]. На цій зустрічі в «China Club» також був присутній колишній високопосадовець, радянсько-російський футбольний функціонер та відомий персонаж розслідувань багатьох корупційних схем В'ячеслав Колосков.

Тохтахунов на зустрічі з Зеппом Блаттером в «China Club» був офіційно у ролі голови російського «Вітчизняного футбольного фонду», але неофіційно він був там, щоб отримати від керівництва ФІФА згоду про надання прав проведення чемпіонату світу з футболу 2018 року Росії. І потрібне позитивне рішення на цій зустрічі було прийняте. Пізніше на Конгресі ФІФА в грудні 2010 воно було оформлене офіційно.

Німецьким спецслужбам вдалося сфотографувати зустріч в «China Club». Коли ці фото показали Зеппу Блаттеру і спитали — чи впізнає він пана (Тохтахунова) поряд з ним на світлинах, Блаттер відповів наступним чином:

— «Можна знайти тисячі моїх фотографій зі сторонніми людьми, і зовсім необов'язково, що я цих людей знаю. Цього пана я не пам'ятаю»[6][7][8].

Як повідомив часопис Українська правда, серед головних фігурантів розслідування швейцарської прокуратури та дисциплінарних органів ФІФА щодо купівлі Росією права приймати ЧС-2018 є і віце-президент УЄФА Григорій Суркіс. Він є також фігурантом окремого розслідування, що проводить Генеральна прокуратура США[9]. Як повідомив далі часопис, 24 липня 2015 Г.Суркіс, в компанії з кумом Суркіса та Путіна Віктором Медведчуком, побував у Санкт-Петербурзі за офіційним приводом — «жеребкування кваліфікаційного раунду ЧС-2018». Вони мали розмову з Путіним «на футбольну тематику». Медведчук рекомендував Путіну Суркіса — як людину, яка має серйозний авторитет у європейському футболі та у давніх дружніх стосунках з президентом ФІФА Блаттером. Путіна, в свою чергу, цікавили «всі варіанти», за яких у Росії можуть відібрати права на Чемпіонат світу з футболу 2018 року. Сторони обговорили потенційну загрозу ЧС в Росії в разі приходу до посади президента ФІФА Мішеля Платіні. Якщо на виборах президента ФІФА в грудні 2015 виграв би Мішель Платіні, то корупційний скандал у ФІФА був доведений до свого логічного завершення, а господарі ЧС-2018 і ЧС-2022 би змінилися. Часопис наголошує, що невипадково відразу після візиту Суркіса до Путіна, у світових ЗМІ з'явилося компрометуюче досьє на Платіні. Сліди цього документу цілком можливо йдуть саме з України.[10]

Визнання Блаттером підтасовки виборів

28 жовтня 2015 у своїх інтерв'ю британському часопису «Financial Times»[11] та російській інформагенції ТАСС[12] президент ФІФА Йозеф Блаттер визнав, що закулісна таємна домовленість про надання прав Чемпіонату світу 2018 Росії існувала заздалегідь, ще до офіційного голосування виконкому ФІФА 2 грудня 2010 року. За словами Блаттера, у керівництві ФІФА уклали так звану неписьмову «джентельменську угоду» (англ. “gentleman’s agreement”), що передбачала фальсифікацію результатів голосування[13], щоб надати права ЧС-2018 Росії.[14]. Це визнання Блаттера, вищої посадової особи в ієрархії ФІФА, викликало суперечливі спроби невдалих спростувань, зі спробами перекручень і свідомо неправильного перекладу з англійської з боку російського державного спортивного керівництва.

Скандальні дії ФІФА зі збірною Хорватії

У чвертьфінальному матчі Росія — Хорватія балканці обіграли суперника в серії післяматчевих пенальті. Згодом у мережі з'явилося відео, у якому захисник Домагой Віда і член тренерського штабу збірної Хорватії Огнєн Вукоєвич, екс-гравці київського «Динамо», присвятили перемогу своїй колишній команді й Україні загалом. У відповідь користувачі російського Інтернету почали вимагати у ФІФА покарання для футболістів за нібито політичні висловлювання. У відповідь ФІФА винесла офіційне попередження Домагою Віді, а Огнєна Вукоєвича оштрафувала. Це викликало неабиякий резонанс в Україні. Президент ФФУ Андрій Павелко направив офіційне звернення до ФІФА та УЄФА з вимогою пояснити своє рішення. Українські користувачі соціальної мережі Facebook почали масову атаку на офіційну сторінку ФІФА, знизивши її рейтинг з 5 зірок до 1,1, залишаючи відгуки з найнижчою оцінкою та висловом «Слава Україні». У відповідь організація закрила можливість залишати відгуки. Сам Віда заявив, що його відео не мало жодного політичного підґрунтя, він просто подякував українцям за підтримку. Також закрили рейтинг на офіційній сторінці ФІФА в Google.

Учасники

КомандаМетод
кваліфікації
Дата
кваліфікації
Участь
у фін. стад.
ВостаннєНайкращий
результат
Рейтинг ФІФА
 РосіяГосподар2 грудня 201042014Груповий етап (1994, 2002, 2014)65
 БразиліяПерше місце південноамериканського відбору28 березня 2017212014Чемпіон (1958, 1962, 1970, 1994, 2002)2
 ІранПереможець групи А азійського відбору12 червня 201752014Груповий етап (1978, 1998, 2006, 2014)34
 ЯпоніяПереможець групи B азійського відбору31 серпня 2017620141/8 фіналу (2002, 2010)44
 МексикаПерше місце північноамериканського відбору1 вересня 20171620141/4 фіналу (1970, 1986)16
 БельгіяПереможець групи H європейського відбору3 вересня 20171320144-е місце (1986)5
 Південна КореяДруге місце групи А азійського відбору5 вересня 20171020144-е місце (2002)62
 Саудівська АравіяДруге місце групи B азійського відбору5 вересня 2017520061/8 фіналу (1994)63
 НімеччинаПереможець групи C європейського відбору5 жовтня 2017182014Чемпіон (1954, 1974, 1990, 2014)1
 АнгліяПереможець групи F європейського відбору5 жовтня 2017142014Чемпіон (1966)12
 ІспаніяПереможець групи G європейського відбору6 жовтня 2017152014Чемпіон (2010)8
 НігеріяПереможець групи B африканського відбору7 жовтня 2017620141/8 фіналу (1994, 1998, 2014)41
 Коста-РикаДруге місце північноамериканського відбору7 жовтня 2017520141/4 фіналу (2014)22
 ПольщаПереможець групи E європейського відбору8 жовтня 2017820063-є місце (1974, 1982)6
 ЄгипетПереможець групи E африканського відбору8 жовтня 201731990Груповий етап (1934, 1990)30
 ІсландіяПереможець групи I європейського відбору9 жовтня 2017дебют--21
 СербіяПереможець групи D європейського відбору9 жовтня 201722010Груповий етап (2010)38
 ПортугаліяПереможець групи B європейського відбору10 жовтня 2017720143-є місце (1966)3
 ФранціяПереможець групи A європейського відбору10 жовтня 2017152014Чемпіон (1998)7
 УругвайДруге місце південноамериканського відбору11 жовтня 2017132014Чемпіон (1930, 1950)17
 АргентинаТретє місце південноамериканського відбору11 жовтня 2017172014Чемпіон (1978, 1986)4
 КолумбіяЧетверте місце південноамериканського відбору10 жовтня 2017620141/4 фіналу (2014)13
 ПанамаТретє місце північноамериканського відбору11 жовтня 2017дебют--49
 СенегалПереможець групи D африканського відбору10 листопада 2017220021/4 фіналу (2002)32
 МароккоПереможець групи C африканського відбору11 листопада 2017519981/8 фіналу (1986)48
 ТунісПереможець групи A африканського відбору11 листопада 201752006Груповий етап (1978, 1998, 2002, 2006)28
 ШвейцаріяПереможець плей-оф європейського відбору12 листопада 20171020141/4 фіналу (1934, 1938, 1954)11
 ХорватіяПереможець плей-оф європейського відбору12 листопада 2017420143-є місце (1998)18
 ШвеціяПереможець плей-оф європейського відбору13 листопада 20171220062-е місце (1958)25
 ДаніяПереможець плей-оф європейського відбору14 листопада 2017520101/4 фіналу (1998)19
 АвстраліяПереможець міжконтинентального плей-оф15 листопада 2017520141/8 фіналу (2006)43
 ПеруПереможець міжконтинентального плей-оф16 листопада 2017519821/4 фіналу (1970)10

Склади команд

У матчах чемпіонату світу можуть брати участь гравці, включені до заявок збірних на турнір, сформованих до його початку. Всього до заявки кожної команди можна внести 23 футболісти (включаючи 3 воротарів).

Згідно з регламентом турніру команди-учасниці чемпіонату мали оголосити остаточні списки з 23 гравців до 4 червня 2018 року[15]. За 24 години до першого зіграного матчу команди мають право замінити травмованого гравця іншим[16].

Емблема

Мем: Забивака під час розгонів демонстрантів

Офіційна емблема чемпіонату світу з футболу 2018 року представлена 28 жовтня 2014 в ефірі Першого каналу в програмі «Вечірній Ургант». У поданні символіки турніру взяли участь президент ФІФА Йозеф Блаттер, міністр спорту Росії Віталій Мутко і найкращий футболіст світу 2006 року італієць Фабіо Каннаваро.В емблемі ЧС-2018 вгадується силует Кубка світу ФІФА. Підкорення космосу, іконопис і любов до футболу — три складові логотипу, говориться в прес-релізі оргкомітету турніру.

Талісманом чемпіонату став вовк Забивака. Підсумки голосування по вибору талісмана були підведені 21 жовтня 2016[17]. Персонаж викликав хвилю обговореннь у соціальних мережах, де його почали порівнювати з агресивними російськими вболівальниками[18], а позу вовка — з рухами мобільних загонів особливого призначення під час розгонів демонстрантів[19].

Фінансування

У березні 2013 року стало відомо, що регіони запросили на підготовку до чемпіонату світу з футболу 2018 540 млрд рублів, але перший заступник голови уряду РФ Ігор Шувалов заявив, що ця сума завищена. Прийнято рішення, що для уникнення нецільового витрачання коштів з федерального бюджету профінансують лише будівництво стадіонів і тренувальних баз, реконструкцію міських аеропортів і доріг від авіавузла до стадіонів. Витрати на міську інфраструктуру, дорожньо-транспортну мережу з проекту програми підготовки виключать. Регіони повинні самі знайти кошти на ці цілі, оскільки йдеться про витрати, які не підпадають під зобов'язання Росії перед ФІФА. 20 червня 2013 Уряд Російської Федерації прийняв постанову № 518 «Про Програму підготовки до проведення в 2018 році в Російській Федерації чемпіонату світу з футболу», в якому перераховані об'єкти міської, транспортної та спортивної інфраструктури, які повинні бути побудовані до початку чемпіонату світу із зазначенням джерела фінансування. У січні 2015 витрати на підготовку до чемпіонату світу з футболу 2018 року були скорочені на 10 %.

Бойкот

Див. докладніше Список суперечок щодо ЧС 2018[en]
Приклад відео із закликом до бойкоту Чемпіонату світу з футболу в Росії

Багато країн світу і громадські організації закликали позбавити РФ права приймати чемпіонат у зв'язку з участю Росії в війні на сході України і анексією Криму.

  • Заступник прем'єр-міністра Великої Британії Нік Клегг в інтерв'ю газеті The Sunday Times закликав скасувати рішення про проведення Всесвітнього чемпіонату з футболу 2018 року в Росії як покарання за роль Москви в українській кризі, підкресливши необхідність посилити санкції до Росії з обох боків від Атлантики. Британський політик охарактеризував те що відбувається, як «потворну агресію Росії на російсько-українському кордоні … …Нам необхідно ввести більш жорсткі санкції, але разом з тим з граничною ясністю дати зрозуміти, що він (Путін) не повинен очікувати, що отримає привілей перебувати на вершинах світової політики, не будучи готовим дотримуватися елементарних правил міжнародних відносин», — заявив Клегг[21].
  • 2 вересня 2014 діючий президент Зепп Блаттер заявив, що про перенесення місця проведення ЧС-2018 не може бути й мови. Він також попросив всіх, у кого є або з'явиться таке бажання — більше не звертатися до ФІФА з проханнями скасувати чемпіонат в Росії, позаяк на всі подібні питання буде тільки одна відповідь. Блаттер ще раз підкреслив, що спорт і політика ніяк не можуть і не повинні перетинатися[22].
  • 7 червня 2015 року Доменіко Скала заявив, що не виключає можливості позбавлення Росії права проведення ЧС-2018[23].
  • 22 січня 2018 року Міністр закордонних справ України Павло Клімкін заявив, що Україна веде переговори з федераціями футболу і фанатськими організаціями про можливість бойкоту Чемпіонату світу з футболу в 2018 році в РФ або протестів в рамках заходу.[24]
  •  Велика Британія: 14 березня 2018 року уряд Великої Британії повідомив, що у відповідь на замах на вбивство Скрипалів із використанням хімічної зброї — отруйної речовини сімейства «Новичок» британські високопосадовці та члени королівської родини бойкотуватимуть футбольний чемпіонат в Росії.[25]
  •  Ісландія: 26 березня 2018 року на знак протесту проти хімічної атаки у Сирії було оголошено про дипломатичний бойкот чемпіонату в Росії[26].

Арбітри

16 березня 2018 року ФІФА вперше затвердила використання відеоспостереження на турнірі під своєю юрисдикцією.[27]

29 березня 2018 року ФІФА затвердила список з 36 суддів та 63 асистентів арбітрів, відібраних для обслуговування матчів чемпіонату світу.[28] 30 квітня 2018 року ФІФА затвердила список з 13 суддів-відеоасистентів.[29]

Стадіони

28 вересня був складений остаточний список міст, в яких пройде чемпіонат, згідно з яким чемпіонат не повинен був пройти в Саранську і Ярославлі. 29 вересня 2012 в рамках телепередачі «Сьогодні ввечері з Андрієм Малаховим» на Першому каналі був названий список з 11 міст, в якому були зроблені зміни, і, згідно з цими змінами — матчі ЧС-2018 не пройдуть в Краснодарі і Ярославлі.

Список міст, які приймуть матчі чемпіонату світу:

МоскваСанкт-ПетербургКалінінградМосква
ЛужникиКрестовськийКалінінградВідкриття-Арена
К-ість глядачів: 78 011[30]К-ість глядачів: 64 468[31]К-ість глядачів: 33 973[32]К-ість глядачів: 44 190[33]
КазаньНижній Новгород
Казань-АренаНижній Новгород
К-ість глядачів: 42 873[34]К-ість глядачів: 43 319[35]
СамараВолгоград
Самара АренаВолгоград Арена
К-ість глядачів: 41 970[36]К-ість глядачів: 43 713[37]
СаранськСочіРостов-на-ДонуЄкатеринбург
Мордовія АренаФіштРостов АренаЦентральний
К-ість глядачів: 41 685[38]К-ість глядачів: 44 287[39]К-ість глядачів: 43 472[40]К-ість глядачів: 33 061[41]

Груповий етап

Група A

МКомандаІВНПМЗМПРМО
1.  Уругвай330050+59
2.  Росія320184+46
3.  Саудівська Аравія310227−53
4.  Єгипет300326−40



Група B

МКомандаІВНПМЗМПРМО
1.  Іспанія312065+15
2.  Португалія312054+15
3.  Іран31112204
4.  Марокко301224−21


Група C

МКомандаІВНПМЗМПРМО
1.  Франція321031+27
2.  Данія312021+15
3.  Перу31022203
4.  Австралія301225−31


Група D

МКомандаІВНПМЗМПРМО
1.  Хорватія330071+69
2.  Аргентина311135−24
3.  Нігерія310234−13
4.  Ісландія301225−31


Група E

МКомандаІВНПМЗМПРМО
1.  Бразилія321051+47
2.  Швейцарія312054+15
3.  Сербія310224−23
4.  Коста-Рика301225−31


Група F

МКомандаІВНПМЗМПРМО
1.  Швеція320152+36
2.  Мексика320134−16
3.  Південна Корея31023303
4.  Німеччина310224−23


Група G

МКомандаІВНПМЗМПРМО
1.  Бельгія330092+79
2.  Англія320183+56
3.  Туніс310258−33
4.  Панама3003211−90


Група H

МКомандаІВНПМЗМПРМО
1.  Колумбія320152+36
2.  Японія31114404
3.  Сенегал31114404
4.  Польща310225−33




Плей-оф

1/8 фіналуЧвертьфіналПівфіналФінал
              
30 червня – Сочі      
   Уругвай 2
6 липня – Нижній Новгород
   Португалія 1 
   Уругвай  0
30 червня – Казань
    Франція  2 
   Франція 4
10 липня – Санкт-Петербург
   Аргентина 3 
   Франція 1
2 липня – Самара
    Бельгія 0 
   Бразилія 2
6 липня – Казань
   Мексика 0 
   Бразилія  1
2 липня – Ростов-на-Дону
    Бельгія  2 
   Бельгія 3
15 липня – Москва (Лужники)
   Японія 2 
   Франція 4
1 липня – Москва (Лужники)
    Хорватія  2
   Іспанія 1 (3)
7 липня – Сочі
   Росія (пен.) 1 (4) 
   Росія 2 (3)
1 липня – Нижній Новгород
    Хорватія (пен.) 2 (4) 
   Хорватія (пен.) 1 (3)
11 липня – Москва (Лужники)
   Данія 1 (2) 
   Хорватія  2
3 липня – Санкт-Петербург
    Англія  1 Матч за третє місце
   Швеція 1
7 липня – Самара14 липня – Санкт-Петербург
   Швейцарія 0 
   Швеція  0   Бельгія 2
3 липня – Москва (Відкриття)
    Англія  2    Англія  0
   Колумбія 1 (3)
   Англія (пен.) 1 (4) 

1/8 фіналу



  Пенальті 
Іньєста
Піке
Коке
Рамос
Аспас
3 – 4 Смолов
Ігнашевич
Головін
Черишев
 

  Пенальті 
Бадель
Крамарич
Модрич
Пиварич
Ракитич
3 – 2 Еріксен
К'єр
Крон-Делі
Шене
Н. Йоргенсен
 




  Пенальті 
Фалькао
Хуан Куадрадо
Мур'єль
Урібе
Бакка
3 – 4 Кейн
Рашфорд
Гендерсон
Тріпп'є
Даєр
 

Чвертьфінали




  Пенальті 
Смолов
Дзагоєв
Фернандес
Ігнашевич
Кузяєв
3 – 4 Брозович
Ковачич
Модрич
Віда
Ракитич
 

Півфінали


Матч за третє місце

Фінал

Статистика

Бомбардири

У 64 матчах було забито 169 голів, у середньому 2.64 голи за гру.

6 голів
4 голи
3 голи
2 голи
1 гол
1 автогол

Джерело: ФІФА

Нагороди

По завершенні турніру ФІФА назвала наступних лауреатів індивідуальних і командних нагород чемпіонату[106]:

Золотий м'ячСрібний м'ячБронзовий м'яч
Лука Модрич Еден Азар Антуан Грізманн
Золотий бутсСрібний бутсБронзовий бутс
Гаррі Кейн Антуан Грізманн Ромелу Лукаку
6 голів, 0 передач4 голи, 2 передачі4 голи, 1 передача
Золоті рукавички
Тібо Куртуа
Найкращий молодий гравець
Кіліан Мбаппе
Премія чесної гри
 Іспанія

Див. також

Примітки

Посилання