Чемпіонат світу з футболу 1998

сезон футбольного турніру

Чемпіонат світу з футболу 1998 року (фр. Coupe du monde de football de 1998) — 16-й чемпіонат світу з футболу, що проводився ФІФА. Турнір проходив у Франції з 10 червня по 12 липня 1998 року. На чемпіонаті було зіграно 64 матчі й забито 171 м'яч (у середньому 2.67 м'ячі за матч).

1998 Чемпіонат світу з футболу
Деталі турніру
Господар Франція
Дата 10 червня – 12 липня
Кількість команд 32 (з 5 конфедерацій)
Стадіони 10 (10 міст)
Призери
Переможець Франція Франція
(1-й титул)
Фіналіст Бразилія Бразилія
3-тє місце Хорватія Хорватія
4-те місце Нідерланди Нідерланди
Статистика турніру
Матчів зіграно 64
Голів забито 171 (2.67 за матч)
Глядачів 2 785 100 (43 517 за матч)
Найкращий бомбардир(и) Хорватія Давор Шукер (6 голів)
Найкращий гравець Бразилія Роналду
Найкращий воротар Франція Фаб'єн Бартез
Нагорода Fair play Англія Англія
Франція Франція
1994
2002

Уперше в історії турніру кількість учасників його фінальної частини було розширено до 32 команд, які починали змагання у 8 групах. Відповідно турнір складався із рекордних на той час 64 ігор та тривав рекордні 32 дні. Матчі змагання проходили на 10 стадіонах у 10 містах Франції, основним з яких був визначений новозбудований Стад-де-Франс у столичному передмісті Сен-Дені, що приймав гру-відкриття і фінальний матч.

Переможцями чемпіонату стали господарі турніру, збірна Франції, яка із рахунком 3:0 здолала у фінальній грі діючих на той час чемпіонів світу, команду Бразилії. Франція виграла свій перший титул і стала сьомою в історії збірною-чемпіоном світу. При цьому вона стала шостою командою, якій таке досягнення підкорилося на домашніх стадіонах (після збірних Уругваю, Італії, Англії, Німеччини та Аргентини).

Турнір став дебютним для представників Хорватії, Ямайки, Японії та Південно-Африканської Республіки, причому перші відразу здобули «бронзу» мундіалю, а їх зірковий нападник Давор Шукер став його найкращим бомбардиром.

Вибір країни-господаря чемпіонату

Франція отримала право проведення світової першості 1998 року 2 липня 1992 року на засіданні виконавчого комітету ФІФА у швейцарському Цюриху. Єдиним її конкурентом було Марокко, яке за результатами голосування поступилося із рахунком 7 проти 12 голосів[1][2]. Раніше із боротьби за прийняття турніру вибула Швейцарія, яка не змогла забезпечити виконання вимог ФІФА.

Таким чином Франція, яка була господарем чемпіонату світу 1938, стала лише третьою країною, яка удруге в історії приймала світову футбольну першість (після Мексики та Італії у 1986 і 1990 роках відповідно).

Результати голосування[3]
КраїнаРаунд 1
Франція12
Марокко7

Міста і стадіони

Важливою частиною заявки Франції була гарантія підготовки для потреб турніру десяти стадіонів, включно із будівництвом нової арени на 80 тисяч місць.

Тогочасний мер Парижа Жак Ширак успішно досяг домовленості із Прем'єр-Міністром Едуаром Баладюром про будівництво нового стадіону, що отримав назву Стад де Франс, на території Сен-Дені, північного передмістя французької столиці. Будівництво арени розпочалося у грудні 1995 року, було завершене за 26 місяців, у листопаді 1997, та коштувало 2.67 мільярди французьких франків.

Вибір 10 стадіонів проходив зі скороченого списку із 14 арен під наглядом ФІФА. П'ять із десяти обраних стадіонів, марсельський Велодром, столичний Парк де Пренс, ліонський Жерлан, Муніципальний стадіон Тулузи та Парк Лескюр у Бордо, вже приймали світову футбольну першість шістдесятьма роками раніше, у 1938;

Найбільшу кількість ігор, дев'ять, включно з матчем-відкриттям та фінальною грою, приймав новозбудований Стад де Франс.

Сен-ДеніМарсельПарижЛіон
Стад де ФрансВелодромПарк де ПренсЖерлан
48°55′28″ пн. ш. 2°21′36″ сх. д. / 48.92444° пн. ш. 2.36000° сх. д. / 48.92444; 2.36000 (Стад де Франс)43°16′11″ пн. ш. 5°23′45″ сх. д. / 43.26972° пн. ш. 5.39583° сх. д. / 43.26972; 5.39583 (Велодром)48°50′29″ пн. ш. 2°15′11″ сх. д. / 48.84139° пн. ш. 2.25306° сх. д. / 48.84139; 2.25306 (Парк де Пренс)45°43′26″ пн. ш. 4°49′56″ сх. д. / 45.72389° пн. ш. 4.83222° сх. д. / 45.72389; 4.83222 (Жерлан)
Місткість: 80,000Місткість: 60,000Місткість: 48,875Місткість: 44,000
Ланс
Фелікс Боллар
50°25′58″ пн. ш. 2°48′53″ сх. д. / 50.4328500° пн. ш. 2.8148528° сх. д. / 50.4328500; 2.8148528 (Фелікс Боллар)
Місткість: 41,300
Нант
Стад де Божуар
47°15′20″ пн. ш. 1°31′31″ зх. д. / 47.2556306° пн. ш. 1.5253750° зх. д. / 47.2556306; -1.5253750 (Стад де Божуар)
Місткість: 39,500
ТулузаСент-ЕтьєнБордоМонпельє
Стадіон ТулузиЖоффруа ГішарПарк ЛескюрСтад де ла Моссон
43°34′59″ пн. ш. 1°26′02″ сх. д. / 43.5833139° пн. ш. 1.4340472° сх. д. / 43.5833139; 1.4340472 (Стадіон Тулузи)45°27′38″ пн. ш. 4°23′24″ сх. д. / 45.4607667° пн. ш. 4.3901167° сх. д. / 45.4607667; 4.3901167 (Жоффруа Гішар)44°49′45″ пн. ш. 0°35′52″ зх. д. / 44.82917° пн. ш. 0.59778° зх. д. / 44.82917; -0.59778 (Парк Лескюр)43°37′19″ пн. ш. 3°48′43″ сх. д. / 43.6221806° пн. ш. 3.8120222° сх. д. / 43.6221806; 3.8120222 (Стад де ла Моссон)
Місткість: 37,000Місткість: 36,000Місткість: 35,200Місткість: 34,000

Кваліфікація

У кваліфікаційному раунді 174 збірні змагалася за 30 місць у фінальній частині футбольної світової першості. Ще дві команди, господарі турніру збірна Німеччини та діючий чемпіон світу збірна Бразилії кваліфікувалися автоматично, без участі у відбірковому раунді.

За результатами відбору чотири команди уперше стали учасниками чемпіонату світу — Хорватія, Ямайка, Японія та Південно-Африканська Республіка.

Серед визначних команд, які не пробилися на мундіаль, були дворазові чемпіони світу збірну Уругваю, а також команди Португалії, Швеції (бронзовий призер попередньої першості)[4], а також Чехії (третє місце рейтингу ФІФА на той момент).

Перелік команд, що кваліфікувалися

До фінальної частини чемпіонату світу кваліфікувалися наступні 32 команди[5]:

АФК (4)
КАФ (5)
ОФК (0)
  • Не кваліфікувалися

КОНКАКАФ (3)
КОНМЕБОЛ (5)

УЄФА (15)

   Країни, збірні яких кваліфікувалися на чемпіонат світу
   Країни, чиї збірні не кваліфікувалися
   Країни, чиї збірні не брали участі у відборі
   Країни, що не входили до ФІФА

Склади команд

Як і на попередньому турнірі кожна команда мала подати заявку із 22 гравців.

З 704 гравців-учасників чемпіонату світу 447 перебували на контракті з європейськими клубами, 90 представляли азійський клубний футбол, 67 грали у Південній Америці, 61 — у регіоні КОНКАКАФ, а 37 — в Африці[6]. 75 гравців представляли англійські клуби, на п'ять більше ніж італійські або іспанські. Серед окремих клубних команд рекордсменом була «Барселона», яка делегувала на світову першість 13 футболістів[6].

Середній вік футболістів чемпіонату світу складав 27 років і 8 місяців, на п'ять місяців більше, ніж на попередньому мундіалі. Наймолодшим гравцем першості був камерунець Самюель Ето'о (17 років і 3 місяці), а найстаршим — шотландець Джим Лейтон (39 років та 11 місяців).

Нововведення

Технології

Уперше в іграх чемпіонатів світу четверті арбітри використовували електронні табло для демонстрації замін та доданого часу замість традиційних табличок[7].

Зміни правил

Першість 1998 року була найпершим чемпіонатом світу після упровадження правила золотого гола[7]. Арбітрам було рекомендовано карати прямою червоною карткою підкати ззаду, що несли загрозу здоров'ю суперника[8], а кількість можливих замін по ходу гри було збільшено з двох до трьох[9].

Арбітри

Матчі чемпіонату світу обслуговували 34 арбітри та 33 асистенти[10].

КАФ (5)
АФК (4)

Результати

Груповий етап

Усі матчі відбулися за центральноєвропейським літнім часом.

Група А

МКомандаІВНПМЗМПРМО
1.  Бразилія320163+36
2.  Норвегія312054+15
3.  Марокко31115504
4.  Шотландія301226−41


Марокко  2 — 2  Норвегія
(Протокол)
Стад де ла Моссон, Монпельє
Глядачів: 29 800
Арбітр:  Піром Ун-прасерт




Бразилія  1 — 2  Норвегія
(Протокол)
Велодром, Марсель
Глядачів: 55 000
Арбітр:  Есфандіар Бахармаст

Група B

МКомандаІВНПМЗМПРМО
1.  Італія321073+47
2.  Чилі30304403
3.  Австрія302134−12
4.  Камерун302125−32

Італія  2 — 2  Чилі
(Протокол)
Салас  45+3'  48'
Парк Лескюр, Бордо
Глядачів: 31 800
Арбітр:  Люсьєн Бушардо





Група C

МКомандаІВНПМЗМПРМО
1.  Франція330091+89
2.  Данія31113304
3.  ПАР302136−32
4.  Саудівська Аравія301227−51


Франція  3 — 0  ПАР
(Протокол)
Велодром, Марсель
Глядачів: 55 000
Арбітр:  Марсіо Резенде де Фрейташ

ПАР  1 — 1  Данія
(Протокол)
Муніципальний стадіон, Тулуза
Глядачів: 33 500
Арбітр:  Джон Торо Рендон



ПАР  2 — 2  Саудівська Аравія
(Протокол)
Аль-Джабер  45+2' (пен.)
Ас-Сунаян  74' (пен.)
Парк Лескюр, Бордо
Глядачів: 31 800
Арбітр:  Маріо Санчес

Група D

МКомандаІВНПМЗМПРМО
1.  Нігерія32015506
2.  Парагвай312031+25
3.  Іспанія311184+44
4.  Болгарія301217−61

Парагвай  0 — 0  Болгарія
(Протокол)
Стад де ла Моссон, Монпельє
Глядачів: 29 800
Арбітр:  Абдул Рахман Аль-Зайд

Іспанія  2 — 3  Нігерія
(Протокол)
Стад де Божуар, Нант
Глядачів: 35 500
Арбітр:  Есфандіар Бахармаст

Нігерія  1 — 0  Болгарія
(Протокол)
Парк де Пренс, Париж
Глядачів: 45 500
Арбітр:  Маріо Санчес

Іспанія  0 — 0  Парагвай
(Протокол)
Жоффруа Гішар, Сент-Етьєн
Глядачів: 30 600
Арбітр:  Ієн Маклеод

Нігерія  1 — 3  Парагвай
(Протокол)
Муніципальний стадіон, Тулуза
Глядачів: 33 500
Арбітр:  Піром Ун-прасерт

Група E

МКомандаІВНПМЗМПРМО
1.  Нідерланди312072+55
2.  Мексика312075+25
3.  Бельгія30303303
4.  Південна Корея301229−71



Бельгія  2 — 2  Мексика
(Протокол)
Парк Лескюр, Бордо
Глядачів: 31 800
Арбітр:  Г'ю Даллас


Нідерланди  2 — 2  Мексика
(Протокол)
Жоффруа Гішар, Сент-Етьєн
Глядачів: 30 600
Арбітр:  Абдул Рахман Аль-Зайд

Бельгія  1 — 1  Південна Корея
(Протокол)
Парк де Пренс, Париж
Глядачів: 45 500
Арбітр:  Марсіо Резенде де Фрейташ

Група F

МКомандаІВНПМЗМПРМО
1.  Німеччина321062+47
2.  Югославія321042+27
3.  Іран310224−23
4.  США300315−40






Група G

МКомандаІВНПМЗМПРМО
1.  Румунія321042+27
2.  Англія320152+36
3.  Колумбія310213−23
4.  Туніс301214−31

Англія  2 — 0  Туніс
(Протокол)
Велодром, Марсель
Глядачів: 54 587
Арбітр:  Масайоші Окада





Група H

МКомандаІВНПМЗМПРМО
1.  Аргентина330070+79
2.  Хорватія320142+26
3.  Ямайка310239−63
4.  Японія300314−30






Плей-оф

1/8 фіналуЧвертьфіналПівфіналФінал
              
27 червня — Париж      
   Бразилія 4
3 липня — Нант
   Чилі 1 
   Бразилія 3
28 червня — Сен-Дені
    Данія 2 
   Нігерія 1
7 липня — Марсель
   Данія 4 
   Бразилія (п.) 1 (4)
29 червня — Тулуза
    Нідерланди 1 (2) 
   Нідерланди 2
4 липня — Марсель
   Югославія 1 
   Нідерланди 2
30 червня — Сент-Етьєн
    Аргентина 1 
   Аргентина (п.) 2 (4)
12 липня — Сен-Дені
   Англія 2 (3) 
   Бразилія 0
27 червня — Марсель
    Франція 3
   Італія 1
3 липня — Сен-Дені
   Норвегія 0 
   Італія 0 (3)
28 червня — Ланс
    Франція (п.) 0 (4) 
   Франція (д. ч.) 1
8 липня — Сен-Дені
   Парагвай 0 
   Франція 2
29 червня — Монпельє
    Хорватія 1 Матч за третє місце
   Німеччина 2
4 липня — Ліон11 липня — Париж
   Мексика 1 
   Німеччина 0   Нідерланди 1
30 червня — Бордо
    Хорватія 3    Хорватія 2
   Румунія 0
   Хорватія 1 

1/8 фіналу








  Пенальті 
Берті
Креспо
Верон
Гальярдо
Аяла
4 — 3 Ширер
Інс
Мерсон
Оуен
Бетті
 

Чвертьфінали

Італія  0 — 0 (д. ч.)  Франція
(Протокол)
Стад де Франс, Сен-Дені
Глядачів: 77 000
Арбітр:  Г'ю Даллас
  Пенальті 
Р. Баджо
Альбертіні
Костакурта
В'єрі
Ді Б'яджо
3 — 4 Зідан
Лізаразю
Трезеге
Анрі
Блан
 



Півфінали

  Пенальті 
Роналду
Рівалдо
Емерсон
Дунга
4 — 2 Ф. де Бур
Бергкамп
Коку
Р. де Бур
 

Матч за третє місце

Фінал

Переможець

Переможець чемпіонату світу
з футболу 1998 року:

Франція
Перший титул

Статистика

Бомбардири

Найкращим бомбардиром турніру став хорватський нападник Давор Шукер, автор шести голів. Загалом в іграх турніру 112 різних гравців відзначилися 171 забитим м'ячем:

6 голів
5 голів
4 голи
3 голи
2 голи
1 гол
Автоголи

Нагороди

Золотий м'ячЗолотий бутсЗолота рукавичкаПремія чесної гриНайцікавіша команда
Роналду Давор Шукер Фаб'єн Бартез  Англія
 Франція
 Франція

Гравці, яких було вилучено в іграх чемпіонату

Символічна збірна турніру

До символічної збірної турніру за версією ФІФА було обрано 16 гравців[11].

ВоротаріЗахисникиПівзахисникиНападники

Фаб'єн Бартез
Хосе Луїс Чилаверт

Роберто Карлос
Марсель Десаї
Ліліан Тюрам
Франк де Бур
Карлос Гамарра

Дунга
Рівалдо
Мікаель Лаудруп
Зінедін Зідан
Едгар Давідс

Роналду
Давор Шукер
Браян Лаудруп
Денніс Бергкамп

Розподіл місць

Остаточний розподіл місць відповідно до прогресу на турнірі[12].

РКомандаГРІВНПГ+Г-РГО
1  ФранціяC7610152+1319
2  БразиліяA74121410+413
3  ХорватіяH7502115+615
4  НідерландиE7331137+612
Вибули на стадії чвертьфіналів
5  ІталіяB532083+511
6  АргентинаH5311104+610
7  НімеччинаF531186+210
8  ДаніяC521297+27
Вибули на стадії 1/8 фіналів
9  АнгліяG421174+37
10  ЮгославіяF421154+17
11  РумуніяG421143+17
12  НігеріяD420269−36
13  МексикаE412187+15
14  ПарагвайD412132+15
15  НорвегіяA41215505
16  ЧиліB403158−33
Вибули на груповій стадії
17  ІспаніяD311184+44
18  МароккоA31115504
19  БельгіяE30303303
20  ІранF310224−23
21  КолумбіяG310213−23
22  ЯмайкаH310239−63
23  АвстріяB302134−12
24  ПАРC302136−32
25  КамерунB302125−32
26  ТунісG301214−31
27  ШотландіяA301226−41
28  Саудівська АравіяC301227−51
29  БолгаріяD301217−61
30  Південна КореяE301229−71
31  ЯпоніяH300314−30
32  СШАF300315−40

Примітки

Посилання