Збірна Боснії і Герцеговини з футболу

До незалежності

Футбол у Боснії та Герцеговині почав розвиватись на початку 20-го століття, а Сараєво (у 1903 році)^[2] та Мостар (у 1905 році)^[3] були першими містами, де в нього почали грати.

Країна перебувала під правлінням Австро-Угорщини, коли розпочалися офіційні футбольні турніри в 1908 році^[5]. На початку Першої світової війни в Сараєво було чотири клуби — САШК, «Славія», «Джерзелез»^[6] і «Маккабі»,^[7] а також ще приблизно 20 клубів за межами столиці.

Після війни Боснія і Герцеговина потрапила до Королівства Югославії і її команди почали виступати у національному чемпіонаті країни, який став проводитись з 1923 року.

У 1920 році була заснована пряма попередниця футбольної організації Боснії і Герцеговини — Сараєвська футбольна субасоціація, яка входила до складу Футбольного союзу Югославії. У її завдання входило організація футболу на місцевому рівні (республіканська, обласна, міжмуніципальна та міська ліги). Найкращі клуби брали участь у загальнонаціональному чемпіонаті, який тривав до сезону 1939/40 років, після чого почалася Друга світова війна. До 1940 року у вищому югославському дивізіоні виступали три команди з Боснії та Герцеговини: сараєвські клуби САШК і «Славія», а також «Країшник» з Баня-Луки.

Футбольна асоціація Боснії та Герцеговини була заснована після Другої світової війни, ставши частиною Югославської футбольної асоціації, яка стала курувати футбол новоствореної СФР Югославії.

Збірна Боснії та Герцеговини де-факто провела першу гру на післявоєнному чемпіонаті Югославії 1945 року як збірна Народної Республіки Боснії та Герцеговини, проте вже в першому раунді плей-оф була розгромлена збірною Народної Республіки Хорватія з рахунком 1:6.

Найкращими командами повоєнної Боснії та Герцеговини були «Сараєво», «Железнічар» (Сараєво) і «Вележ» (Мостар), які регулярно грали в Югославській першій лізі та кубкових змаганнях і неодноразово ставали чемпіонами Югославії та володарями Кубка. Так «Сараєво» у сезоні 1965/66 та 1984/85, а «Железнічар» у 1971/72 вигравали чемпіонат Югославії, а «Вележ» у 1981 та 1985 роках та «Борац» у 1987 році ставали володарями Кубка Маршала Тіто. Найдалі на міжнародній арені просунувся «Железнічар», дійшовши до півфіналу Кубка УЄФА в 1985 році.

В той же час найкращі боснійській гравці, такі як Сафет Сушич, Вахід Халілходжич, Фарук Хаджибегич, Івиця Осим, Блаж Слишкович, Мехмед Баждаревич, Душан Баєвич, Йосип Каталинський, Асім Ферхатович представляли збірну Югославії^[8].

Помітна поява боснійського гравця на чемпіонаті світу відбулася в 1962 році, коли нападник Мухамед Муїч зламав ногу радянському футболісту Едуарду Дубинському під час жорстокого фолу^[9][10][11]. Незважаючи на те, що арбітр не показав гравцю картку, Мухамед був відправлений додому власною федерацією, і його більше ніколи не викликали до збірної^[12][13].

Після завершення Євро-1968 двоє гравців із СР Боснії та Герцеговини, Мирсад Фазлагич та Івиця Осим, були обрані до символічної збірної турніру, представляючи національну збірну Югославії, яка в підсумку дійшла до фіналу турніру.

Згодом кілька боснійських гравців були частиною збірної чемпіонаті світу 1974 року, яка вийшла з групового етапу без поразок і випередила Бразилію. Нападник Душан Баєвич відзначився хет-триком в одній із найбільших перемог на чемпіонатах світу — проти Заїру (9:0). Також у тій грі забив інший боснієць Йосип Каталинський.

Плеймейкер Сафет Сушич, якого часто вважають найкращим боснійським гравцем усіх часів, представляв Югославію на чемпіонаті світу в 1982 і 1990 роках. Капітаном команди, яка дійшла до чвертьфіналу в 1990 році, був Златко Вуйович, ще один гравець боснійського походження.

Боснійці, що виступали за збірну Югославії на великих турнірах (1920—1990)

Турнір	Гравець	Тренер
Олімпіада-1948	Мирослав Брозович, Бранко Станкович	-
Чемпіонат світу 1950	Предраг Джаїч, Бранко Станкович	-
Олімпіада-1952	Бранко Станкович	-
Чемпіонат світу 1954	Бранко Станкович, Лев Мантула	-
Олімпіада-1956	Круно Радилєвич, Ібрагім Біоградлич, Мухамед Муїч	-
Євро-1960	Мілан Галич, Томислав Кнез, Мухамед Муїч	-
Олімпіада-1960	Мілан Галич, Томислав Кнез, Велимир Сомболац	-
Чемпіонат світу 1962	Влатко Маркович, Андрія Анкович, Мілан Галич, Мухамед Муїч, Никола Стипич	-
Олімпіада-1964	Іван Чуркович, Мирсад Фазлагич, Светозар Вуйович, Івиця Осим	-
Євро-1968	Мирсад Фазлагич, Івиця Осим, Вахидин Мусемич, Бошко Антич, Ідриз Хошич	-
Чемпіонат світу 1974	Енвер Марич, Енвер Хаджиабдич, Йосип Каталинський, Франьо Владич, Душан Баєвич, Різах Мешкович	-
Євро-1976	Джемал Хаджиабдич, Йосип Каталинський, Енвер Марич, Вахід Халілходжич, Едхем Шліво, Франьо Владич	-
Олімпіада-1980	Боро Приморац, Сребренко Репчич, Милош Шестич, Зоран Вуйович, Златко Вуйович, Джевад Шечербегович, Владимир Матієвич	-
Чемпіонат світу 1982	Едхем Шліво, Зоран Вуйович, Златко Вуйович, Сафет Сушич, Милош Шестич, Вахід Халілходжич, Предраг Пашич	-
Євро-1984	Мирсад Баліч, Сафет Сушич, Милош Шестич, Мехмед Баждаревич, Златко Вуйович, Фарук Хаджибегич, Сулейман Халилович	-
Олімпіада-1984	Мехмед Баждаревич, Владо Чаплич, Мирсад Балич, Адмир Смаїч	-
Олімпіада-1988	Семір Туце, Цвіян Милошевич, Давор Йозич, Рефік Шабанаджович	Івиця Осим, Джемалудин Мушович
Чемпіонат світу 1990	Фарук Хаджибегич, Давор Йозич, Сафет Сушич, Златко Вуйович, Фахрудин Омерович, Рефік Шабанаджович, Мирсад Балич	Івиця Осим, Джемалудин Мушович

Створення збірної

Невдовзі після здобуття Боснією і Герцеговиною незалежності від Югославії, на початку боснійської війни, збірна гравців Боснії та Герцеговини під назвою «Зірки-благодійники Боснії та Герцеговини» взяла участь у гуманітарних товариських матчах на виїзді проти бельгійського «Генка» та німецького «Кайзерслаутерна» у березні 1993 року^[14], капітаном у збірній був Блаж Слишкович^[15][16].

Через кілька місяців футбольна команда Боснії та Герцеговини (гравці, зібрані в основному з тодішнього «Сараєво») під керівництвом Фуада Музуровича зіграла свій перший матч проти іншої національної збірної, це відбулося в Тегерані проти Ірану. Боснія і Герцеговина перемогла з рахунком 3:1^[17][18], однак цей матч не був визнаний, оскільки Боснія і Герцеговина ще не була членом ФІФА.

22 липня 1995 року збірна Боснії та Герцеговини провела ще один благодійний матч проти дюссельдорфської «Фортуни», багато в чому завдяки боснійцям Александару Ристичу, тодішньому тренеру «Фортуни» та його помічнику Енверу Маричу^[19]. У грі, яка завершилася з рахунком 2:2, Харис Шкоро зробив дубль за боснійців^[20].

Перший товариський матч команди, визнаний ФІФА, відбувся всього через дев'ять днів після того, як Дейтонська мирна угода поклала кінець боснійській війні, і був зіграний у Тирані проти Албанії 30 листопада 1995 року. Тоді ще Республіка Боснія і Герцеговина (оскільки Дейтонська угода була офіційно підписана 14 грудня 1995 року, започаткувавши сучасну державу Боснія і Герцеговина) отримала тимчасове членство у ФІФА, щоб зіграти в цьому футбольному матчі, який вони програли з рахунком 0:2. Команда грала у футболках, куплених у спортивних магазинах сусідньої країни за години до вильоту^[17][21]. У стартовому складі під керівництвом головного тренера Фуада Музуровича в першому офіційному матчі Боснія вийшла у такому складі: Ісмір Пінтол, Ведин Мусич, Ібрагім Дуро, Мухамед Коньїч, Сенад Бегич, Неджад Фазлагич, Есмир Джафич, Енес Демирович, Хусреф Мусемич, Асим Хрньїч і Алмір Туркович.

Збірна Боснії та Герцеговини з футболу не мала права брати участь у відбіркових матчах до чемпіонату світу 1994 року, оскільки країна ще не була повноцінним членом ФІФА^[3]. А приєднання до УЄФА відбулося в 1998 році в Дубліні, тому збірна не змогла взяти участь і у кваліфікації до Євро-1996^[3]. Боснія і Герцеговина стала єдиною збірною в світі в наш час, яка спочатку стала членом ФІФА, а потім її континентальної організації УЄФА^[22].

Дебютний відбір на чемпіонат світу 1998

У середині грудня 1995 року на засіданні в Парижі Виконавчий комітет ФІФА прийняв Футбольну асоціацію Боснії і Герцеговини в повноправні члени ФІФА, а всього через 24 години в паризькому Луврі відбулося жеребкування відбіркового етапу чемпіонату світу 1998 року. Збірна Боснії і Герцеговини потрапила в групу з Грецією, Данією та двома колишніми югославськими республіками — Хорватією та Словенією.

1 вересня 1996 року збірна Боснії і Герцеговини, капітаном якої був Мехмед Баждаревич, дебютувала в змаганнях під егідою УЄФА, програвши Греції з рахунком 0:3 у своєму першому офіційному відбірковому матчі до великого турніру^[23]. Свій перший домашній матч відбору проти Хорватії довелося провести в італійській Болоньї через напружені відносини між країнами. Хорвати перемогли з рахунком 4:1, а єдиний і перший гол на турнірах за Боснію і Герцеговину забив Хасан Саліхаміджич на 22 хвилині матчу.

Першу перемогу в офіційному матчі ФІФА боснійська збірна здобула 6 листопада 1996 року у товариській грі проти Італії, яка посіла друге місце на чемпіонаті світу 1994 року^[24][25]. Країна колишньої Югославії посідала 170 позицію, тоді як Італія на той час була п'ятою (розрив у 165 позицій)^[26]. Вже на 6-й хвилині Боснія і Герцеговина повела в рахунку завдяки голу Хасана Саліхаміджича. Через шість хвилин Джанфранко Дзола зрівняв рахунок, а остаточний результат гри встановив Елвир Болич на 44-й хвилині.

Через кілька днів у Любляні Боснія та Герцеговина здобула свою першу перемогу у кваліфікаціях, обігравши Словенію з рахунком 2:1^[27].

У підсумку Боснія і Герцеговина завершила групу на четвертій позиції, двічі обігравши Словенію та обігравши Данію вдома з рахунком 3:0. Фуад Музурович очолював команду в першій кваліфікаційній кампанії^[28], пропустивши у фінальну частину Данію, що там дійшла до чвертьфіналу, та Хорватію, що здобула бронзу.

Провальні відбори на Євро-2000 та чемпіонат світу 2002

У відбірковому турнірі до чемпіонату Європи 2000 року боснійці під керівництвом вже нового тренера Мишо Смайловича знову виграли лише 3 ігри і загалом виступили ще гірше, програвши всі матчі переможцю групи Чехії та учаснику стикових матчів із Шотландії. Крім того Боснійці розгубили очки у матчах з Фарерами, Естонією (перемога та нічия і там, і там) та Литвою (перемога та поразка). Втім, команда стала третьою, обійшовши обидві балтійські дружини за додатковими показниками.

25 квітня 2000 року Боснія і Герцеговина зіграла благодійний матч для боснійських сиріт проти FIFA World Stars XI перед 25 000 людей на стадіоні «Кошево» в Сараєво^[29]. Гра закінчилася з рахунком 1:0 на користь «зірок» завдяки голу з пенальті Роберто Баджо. Серед інших за збірну світу проти Боснії зіграли Лама, Суарес, Хассан, Алоїзіо, Верлат, Дунга, Хаджі, Баджо, Даеї, Нжанка та Онопко, а тренерами були Карлос Алберто Паррейра і Карлуш Кейрош.

Справжнім кошмаром для збірної Боснії став відбірковий турнір до чемпіонату світу 2002 року. Команда без шансів програла обидва матчі Іспанії, а також в гостях Австрії та Ізраїлю, зігравши з ними двома внічию і обігравши двічі лише Ліхтенштейн. В результаті боснійці стали передостанніми і після завершення відбіркового турніру Блаж Слішкович замінив Смайловича.

Обнадійливі відбори на Євро-2004 та чемпіонат світу 2006

Як ніколи була близька збірна Боснії і Герцеговини до виходу на чемпіонат Європи 2004 року з першого місця у своїй кваліфікаційній групі, в якій боснійці зустрілись проти Данії, Румунії, Норвегії та Люксембургу. Початок турніру для боснійців був невдалим: перший же домашній матч проти Румунії балканці програли вже до 30 хвилини, пропустивши три м'ячі, а потім програли норвежцям в Осло. У березні 2003 року боснійці легко впоралися з Люксембургом, а потім у Копенгагені обіграли данців із рахунком 2:0. Втім, потім була невдача в Крайові у матчі проти румунів, яким вистачило одного гола для перемоги. У вересні боснійці завдяки голу Златана Байрамовича на 87-й хвилині обіграли норвежців у Зениці, а потім здолали Люксембург завдяки єдиному м'ячу Сергея Барбареза. Боснійці набрали на той момент 12 очок і мали всі шанси на перше місце в групі, оскільки Румунія, яка обіграла їх двічі, вже вилетіла з боротьби. В останньому матчі боснійцям треба було обігравати данців, інакше ті вигравали групу, а Норвегія на 99 % гарантувала собі друге місце, оскільки її суперником був відвертий аутсайдер з Люксембургу. На жаль для боснійців, гра завершилася нічиєю 1:1 — на гол Мартіна Йоргенсена боснійці відповіли точним ударом головою Елвира Болича, і навіть вилучення Томаса Гравесена не допомогло вирвати перемогу. У результаті норвежці, які йшли четвертими, посіли друге місце і самі відкинули боснійців на четверте місце^[30].

У відбірковому етапі до чемпіонату світу 2006 року боснійці знову до останнього боролись за вихід на турнір, почавши відбір з нічиєї проти головних конкурентів Іспанії та Сербії і Чорногорії, боснійці у третій грі розгромно програли Бельгії (1:4), а потім втратили очки і проти аутсайдера Литви, зігравши лише 1:1. Втім у другій половині відбору балканці виправили свою гру і у червні через кілька днів після прохідної перемоги над Сан-Марино Боснія і Герцеговина провела один із найкращих матчів у своїй історії проти Іспанії на стадіоні «Месталья» у Валенсії. Завдяки голу Звєздана Мисимовича на 38-й хвилині гри гості вели в рахунку до самої кінцівки, проте наприкінці матчу у боснійців вилучили двох гравців, і заповітну нічию іспанцям приніс на шостій доданій хвилині Карлос Марчена^[31]. Надалі боснійцями були обіграні Бельгія, Литва та Сан-Марино і Боснія і Герцеговина знову опинилася перед останнім туром за крок до проходу далі. Однак у матчі в Белграді, де боснійцям обов'язково треба було перемагати, господарі перемогли завдяки голу Кежмана і залишили Боснію і Герцеговину без місця на чемпіонаті світу 2006 року. Боснійці не зазнали жодної поразки вдома протягом відбору, але знов посіли третє місце, відстаючи на чотири очки від Іспанії, що посіла друге місце, і на чотири очки випередивши Бельгію, що посіла четверте місце.

Відбір до Євро-2008 і зміна поколінь

Відбірковий турнір на чемпіонат Європи 2008 року пройшов для збірної неоднозначно. З одного боку, Боснія встановила особистий рекорд із забитих м'ячів у відборі, що становив 16 голів. З іншого боку, збірна пережила важку зміну поколінь, кілька відставок тренерів та серію поразок. Надія на вихід на Євро-2008, яка спалахнула після перемоги в першому ж матчі над Мальтою з рахунком 5:2, зникла після поразок від Угорщини та Греції. Між цими поразками була нічия зі скромною Молдовою в Кишиневі, після якої Блаж Слишкович був звільнений і його місце зайняв Фуад Музурович. На додаток до цієї зміни, відразу тринадцять гравців збірної Боснії заявили про те, що припинять виступи за національну команду, якщо свої посади не залишать керівники футбольної асоціації Мілан Єліч, Ільо Доминкович, Сулейман Чолакович та Ахмет Пашалич^[32]. В результаті скандал і зміни на тренерському містку призвели до того, що у збірній почали грати гравці молодіжки Сеніад Ібричич, Борис Панджа, Едін Джеко та Сеяд Салихович.

Після цього справи у збірній почали налагоджуватись і балканці здобули перемогу над норвежцями в Осло з рахунком 2:1, а надалі були перемоги вдома 3:2 над Туреччиною та 1:0 у над Мальтою. У грі з турками у збірній дебютували майбутні зірки збірної Един Джеко та Елвер Рахимич. Однак в подальшому боснійці програли усі п'ять матчів, що залишилися проти Угорщини, Молдови, Греції, Норвегії та Туреччини, відкотившись на четверте місце з дуже скромними результатами. Фуад Музурович, який провалив кінцівку турніру, був звільнений, а його місце зайняв Мехо Кодро. Але через кілька місяців Кодро був звільнений^[33], і його місце зайняв Мирослав Блажевич.

Вихід у стикові матчі (2008—2012)

Відбір на чемпіонат світу 2010

Футбольна асоціація Боснії і Герцеговини призначила Мирослава Блажевича новим головним тренером на кваліфікацію до чемпіонату світу 2010 року. Там команда обіграла Бельгію, Естонію та Вірменію як вдома, так і на виїзді, а також зіграла внічию з Туреччиною, чого вистачило щоб посісти друге місце у групі і вперше у своїй історії потрапити до раунду плей-оф відбору, пропустивши напряму на турнір тодішнього чемпіона Європи Іспанію, яка виграла усі свої 10 ігор відбору^[34]. Крім того Едін Джеко розділив друге місце в суперечці бомбардирів з Вейном Руні завдяки дев'яти голам, а знаковим був вчинений ще восени 2008 року розгром Естонії з рахунком 7:0, який став найбільшою перемогою в історії збірної. Крім того Харіс Медунянін, Міралем П'яніч і Асмир Бегович вперше виступили за національну команду під час цих відбіркових матчів.

У стикових матчах Боснія і Герцеговина зіграла з Португалією, але в обох зустрічах португальці виграли 1:0 та потрапили до ПАР, залишивши боснійців за бортом змагання.

Відбір на Євро-2010

28 грудня 2009 року головним тренером збірної Боснії та Герцеговини став Сафет Сушич^[35]. Дебют Сушича відбувся в товариському матчі проти збірної Гани, який боснійці виграли з рахунком 2:1 завдяки голам Ведада Ібішевича та Міралема П'янича. Перший потік критики на адресу Сушича полився після того, як команда виграла лише два матчі із шести під керівництвом Сушича. Тоді група журналістів зажадала від Сушича подати у відставку^[36], проте той відмовився йти.

Втім у 2011 році ситуація значно покращилася і збірна Боснії оформила безпрограшну серію з семи зустрічей: перемоги над Албанією, Білорусією (двічі) та Люксембургом, а також нічиї проти Греції, Франції та Португалії, причому за ці сім зустрічей боснійці пропустили лише один раз від французів, завдяки чому у відборі до Євро-2012 боснійці вдруге поспіль потрапили у плей-оф. Боснійці навіть могли виграти відбіркову групу D і кваліфікуватися на турнір напряму, для чого у останньому турі їм треба було перемогти збірну Франції в Парижі. Едін Джеко забив гол на 40 хвилині, і команда вела в рахунку до 77-ї хвилини, коли шотландський арбітр Крейг Томсон призначив пенальті у ворота балканців. Французи завдяки влучному удару Саміра Насрі зрівняли рахунок і Боснія фінішувала другою, відставши на одне очко від Франції^[37].

У стикових матчах Боснія та Герцеговина вдруге поспіль потрапила на Португалію, яка на той час була восьмою збірною світу^[38][39]. Після нульового першого матчу доля путівки вирішувалась в Португалії, де господарі завдяки дублю Кріштіану Роналду здобули перемогу з рахунком 6:2, при цьому боснійці догравали матч у меншості, оскільки Сенад Лулич отримав дві жовті картки менш ніж за хвилину. В результаті їм знов не вдалось потрапити на європейський форум^[40][41].

Чемпіонат світу 2014

Кваліфікаційний етап

У відбірковій групі G до чемпіонату світу 2014 року Боснії, яку продовжував тренувати Сафет Сушич, потрапили команди Греції, Словаччини (обидві брали участь у попередньому чемпіонаті світу), Литви, Латвії та Ліхтенштейну. Національна команда розпочала кваліфікацію з виїзної перемоги над Ліхтенштейном з рахунком 8:1, яка стала найбільшою перемогою збірної в історії. Команда продовжила результативну серію, обігравши вдома Латвію з рахунком 4:1, а у третьому раунді кваліфікації Боснія і Герцеговина зіграла один із ключових матчів в Афінах проти прямого конкурента Греції. Матч завершився без голів, чого вистачило Боснії, щоб зберегти перше місце в групі^[42]. За кілька днів Боснія і Герцеговина виграла у Литви з рахунком 3:0. Через травму Міралем П'янич пропустив наступний важливий відбірковий матч проти Греції 22 березня 2013 року, тим не менш боснійці виграли з рахунком 3:1, а Едін Джеко забив двічі^[43]. Після цього відбулася перемога з рахунком 5:0 проти Латвії в Ризі.

Поразка від Словаччини 6 вересня 2013 року вдома з рахунком 0:1 дозволила Греції зрівнятися за очками, однак Боснія та Герцеговина зберігала свою перевагу завдяки значно кращій різниці м'ячів. Боснія за кілька днів провела свій другий матч проти Словаччини, цього разу в гостях у Жиліні, де Словаччина вийшла вперед на 43-й хвилині гри завдяки голу Гамшика, але у другому таймі боснійцям вдалося переломити результат та здобути вирішальну перемогу у кваліфікації — спочатку рахунок зрівняв Бічакчич, а на 78-й хвилині гри Ізет Хайрович, лише у своїй другій зустрічі за збірну, забив приголомшливий гол ударом з 25-метрів першим же дотиком до м'яча після виходу на заміну, принісши перемогу своїй команді^[44].

Тепер для виходу на «мундіаль» Боснії потрібно було здобути перемоги в останніх двох матчах проти аутсайдерів групи Ліхтенштейну та Литви. Перемога над Ліхтенштейном була легкою — Боснія і Герцеговина вже в першому таймі вирішила питання переможця, забивши 4 голи. У другому таймі Ліхтенштейн відіграв один м'яч, встановивши остаточний рахунок 4:1. 15 жовтня 2013 року в Каунасі проходив вирішальний матч, де Боснія і Герцеговина зуміла перемогти Литву завдяки єдиному голу Ібішевича^[45][46] і завдяки кращій різниці м'ячів вперше у своїй історії вийшла на чемпіонат світу^[47]. Боснія набрала однакову кількість очок з Грецією (25), але значно краща різниця м'ячів забезпечила їй перше місце та пряму путівку на чемпіонат світу 2014 року в Бразилії^[48][49]. Крім того Едін Джеко з десятьма голами та Ведад Ібішевич із вісьмома створили один з найрезультативніших атакувальних дуетів європейської кваліфікації.

Фінальний раунд

Боснія підготувалась до фінального турніру, здобувши перемоги в товариських іграх над Мексикою та Кот-д'Івуаром^[50], де вони грали з єдиним центральним форвардом у особі Едіна Джеко та опорним півзахисником у особі Мухамеда Бешича за новою схемою 4–2–3–1, яку Боснія почала награвати через занепокоєння силою суперників^[51].

15 червня 2014 року на знаменитій «Маракані» у Ріо-де-Жанейро Боснія дебютувала на чемпіонатах світу, зігравши з дворазовим чемпіоном світу з Аргентиною. На третій хвилині гри після навісу Мессі у штрафний майданчик суперника Аргентина вийшла вперед завдяки автоголу Сеада Колашинаца. На 65-й хвилині Мессі збільшив перевагу аргентинців з межі штрафного майданчика, а на 85 хвилині Ведад Ібішевич забив перший гол Боснії в історії чемпіонатів світу, встановивши остаточний результатом гри 1:2^[53].

21 червня на «Арені Пантанал» у Куябі збірна Боснії та Герцеговини зіграла проти Нігерії. Нігерієць Пітер Одемвінгіе забив єдиний гол у грі, однак матч завершився скандалом — арбітр Пітер О'Лірі скасував чистий гол Едіна Джеко нібито через офсайд^[54]. Помилка складала більш ніж на два метри, що викликало суперечливі відгуки з боку боснійських уболівальників, особливо після розповсюдження фотографії, на якій арбітр матчу святкує з нігерійським голкіпером матчу Вінсентом Еньєамою^[55][56]. У компенсований час другого тайму Джеко знову не пощастило — його удар з близької відстані нігерійський воротар відбив у штангу^[57]. 9 листопада 2014 року суддя гри Пітер О'Лірі в інтерв'ю газеті New Zealand Herald визнав, що гол Джеко був скасований помилково^[58]. Тим не менш боснійці після двох поразок достроково втратили шанс на вихід з групи.

25 червня у своєму останньому матчі на турнірі, який вже не мав турнірних завдань для обох команд, Боснія і Герцеговина здобула свою першу перемогу на чемпіонатах світу, обігравши Іран з рахунком 3:1, завдяки голам Едіна Джеко, Міралема П'янича і Авдії Вршаєвич. Через дострокове вибуття збірної з турніру тренер Сафет Сушич поекспериментував зі стартовим складом для цієї гри, повернувшись до схеми 4-4-2, яка діяла протягом усіх відбіркових матчів, і надав молодим гравцям (які не брали участі у відбіркових матчах) ігровий час на чемпіонаті світу. Так на чемпіонаті зіграли Анел Хаджич (3-й матч), Тіно-Свен Сушич (4-й матч), Сеад Колашинац (6-й матч) і Мухамед Бешич (12-й матч), а Боснія завершила турнір на груповому етапі на третьому місці, набравши три очки в трьох зіграних матчах^[59].

Невдалий відбір на Євро-2016

У відбірковому турнірі до чемпіонату Європи 2016 року збірна Боснії та Герцеговини потрапила до першого кошика і це був лише третій випадок, коли одна з колишніх югославських збірних опинилася так високо в історії кваліфікації до чемпіонату Європи після СР Югославії (у відборі на Євро- 2000) та Хорватії (кваліфікація на Євро- 2012). Боснія потрапила до групи В, де мала зіграти проти Бельгії, Ізраїлю, Уельсу, Кіпру та Андорри.

Боснія розпочала кваліфікацію з шокуючої домашньої поразки з рахунком 1:2 від скромного Кіпру (на той час у рейтингу ФІФА займав 121 місце, набагато позаду Боснії)^[61], після чого зіграла внічию 0:0 з Уельсом у Кардіффі та 1:1 з Бельгією вдома. На четверту гру відбору лідери команди Едін Джеко та Ведад Ібішевич вибули через травми, без яких Боснія зазнала поразки від Ізраїлю в Хайфі з рахунком 0:3^[62]. На наступний день після неї, 17 листопада 2014 року, Сафет Сушич був звільнений з посади головного тренера збірної Боснії через серію незадовільних результатів, набравши лише два очки в чотирьох матчах у кваліфікації Євро-2016^[63][64][65]. Боснія відставала від Ізраїлю, який посідав перше місце, на 7 очок, який також зіграв на одну гру менше.

13 грудня 2014 року^[66] Мехмед Баждаревич був призначений новим головним тренером національної збірної Боснії і Герцеговини^[67][68][69], а 28 березня 2015 року дебютував на чолі команди у переможному матчі проти Андорри (3:0)^[70]. Потім Боснія продовжила своє відродження під керівництвом Баждаревича та перемогла Ізраїль з рахунком 3:1 у Зениці, а Едін Вішча забив свої перші голи за національну збірну^[71]. Наступну гру Боснія програла Бельгії з рахунком 3:1^[72], після чого послідувала очікувана перемога над Андоррою з рахунком 3:0, яка повернула боснійців близько до 3-го місця, що давало право зіграти в плей-оф^[73]. Наступний матч Боснії в Зениці був проти Уельсу, який посідав перше місце у відбірковій групі. У двох останніх матчах групового етапу Боснія не мала ключових гравців Джеко, Бешича та Колашинаца, тим не менш забезпечила собі місце в плей-оф, перемігши Уельс 2:0 у Зениці, та Кіпр 3:2 у Нікосії, коли Милан Джурич забив вирішальний переможний гол^[74][75].

Боснія була командою з найвищим посівом, яка потрапила в плей-оф, і потрапила на збірну Ірландії, яка фінішувала позаду Німеччини та Польщі та випередила Шотландію у своїй відбірковій групі. Лідери ірландців Волтерс і О'Ші були дискваліфіковані на перший матч, а Гівен і Лонг пропускали гру через травми, тоді як Боснія була майже у повному складі за винятком дискваліфікованого Бешича. Втім боснійці не змогли використати перевагу і домашній матч закінчився внічию 1:1^[76]. Основні гравці боснійців Шуніч і Муйджа не змогли взяти участь у матчі-відповіді через травми, отримані в першому матчі, а Джонатан Волтерс, який повернувся до складу Ірландії на другий матчі, забив двічі на переповненому стадіоні «Авіва», вивівши свою команду на Євро-2016. Ібішевичу не вдалося скоротити відставання в компенсований час, його удар з льоту влучив у поперечину^[77][78]. Таким чином Боснія і Герцеговина разом з Нідерландами та Грецією стали єдиними збірними з першого кошика, які не потрапили до фінального етапу. При цьому усі троє брали участь у попередньому чемпіонаті світу 2014 року.

Кубок Кірін 2016 та відбір на ЧС-2018

2016 року збірна Боснії під керівництвом Баждаревича здобула свій перший трофей в історії, коли команда виграла Кубок Кірін. Боснія поїхала до Японії без своїх лідерів, дуету з «Роми» Едіна Джеко та Міралема П'янича, а також голкіпера «Челсі» Асмира Беговіча та ветерана-захисника Еміра Спахича, надавши можливості зіграти менш досвідченим гравцям. У першому півфіналі Милан Джурич забив два голи у другому таймі матчу проти Данії, зрівнявши рахунок 2:2, після чого Боснія перемогла Данію по пенальті у своїй першій в історії серії пенальті^[79]. У фіналі Боснія зустрілася з господарем Японією, яка переграла Болгарію в іншому півфіналі з рахунком 7:2. Джурич знову відзначився дублем, принісши своїй збірній перемогу з рахунком 2:1 в Осаці, яка здобула свій перший міжнародний трофей^[80]. Після турніру боснійські ЗМІ прозвали Джурича боснійським самураєм через його характерну зачіску, а також за те, що він був найкращим бомбардиром турніру та найкращим гравцем^[81][82].

Втім у відборі до чемпіонату світу 2018 року в Росії збірна Боснії не змогла показати таку ж вдалу гру, оскільки втратила багато важливих очок. Команда вигравала по ходу матчів у відбірковій Групі H, зокрема з Грецією в Афінах, де греки забили на 95-й хвилині, зрівнявши рахунок 1:1, проти Кіпру на виїзді, де боснійці вели 2:0 після першого тайму, але програли 2:3 і, нарешті, проти Бельгії у Сараєво, де після першого тайму перемагали 2:1, але в підсумку знову програли, на цей раз 3:4^[83][84]. В результаті у кваліфікації Боснія посіла третє місце у групі, пропустивши вперед Бельгію та Грецію, не потрапивши навіть у стикові матчі.

Дебют у Лізі націй та відбір на Євро-2020

Ліга націй 2018/19

Після завершення виступів у збірній кількох ключових ветеранів, таких як Сенад Лулич, Ведад Ібішевич і Харіс Медуньянін, Боснія почала повільне омолодження своєї національної збірної молодшими гравцями. 4 січня 2018 року Роберт Просинечки був призначений новим головним тренером національної збірної Боснії та Герцеговини^[85]. Під його керівництвом того ж року збірна дебютувала у новому турнірі європейських збірних, Лізі націй, потрапивши у лізі B до групи з Австрією та Північною Ірландією. Боснійці двічі обіграли північноірландців, а також перемогли австрійців та зіграли з ними внічию. За підсумками турніру балканці посіли перше місце у групі та вийшли у дивізіон A, а також отримали можливість вийти на чемпіонат Європи 2020 року через плей-оф у випадку якщо не зможуть пройти класичну кваліфікацію. Загалом команда під керівництвом нового тренер зіграла 9 матчів без поразок (що дорівнює попередньому рекорду під керівництвом Сушича).

Відбір на Євро-2020

Через успішний виступ у Лізі націй, у відбірковому турнірі до Євро-2020 Боснія вважалася фаворитом у боротьбі за вихід на континентальну першість із другого місця у групі, проте команда виступила вкрай невдало і вперше з відбору до Євро-2008 посіла четверте місце у турнірній таблиц.. Боснійська команда розпочала з важкої перемоги над Вірменією з рахунком 2:1^[86], а потім зіграла вдома внічию з Грецією (2:2), хоча і вела по ходу гри 2:0^[87]. Однак найбільшим розчаруванням стала поразка на виїзді від Фінляндії з рахунком 0:2, після чого боснійці зазнали поразки з рахунком 1:2 на виїзді від Італії в Турині, здобувши таким чином лише 4 очки після чотирьох матчів^[88]. Подальші поразки від Вірменії, Греції та Італії опустили Боснію на 4 місце у своїй групі з 13 очками^[89]. Тим не менш, команда все ж змогла пройти в плей-оф завдяки успішному виступу в Лізі націй.

Після перших двох ігор Ліги націй УЄФА 2020/21, Боснія та Герцеговина зіграла в плей-оф кваліфікації до Євро-2020, де суперником у першій грі стала Північна Ірландія, команда, яку Боснія двічі обіграла в попередньому сезоні Ліги націй. Однак цього разу острів'яни змогли несподівано перемогти Боснію по пенальті (4:3) після нічиєї 1:1 в основний час, через що Боснія знову пропустила велике міжнародне змагання^[90].

Ліга націй 2020/21

Через незадовільні результати Просинечки було звільнено і новим тренером став Душан Баєвич для роботи з командою у Лізі націй УЄФА 2020/21, де Боснії треба було зіграти у непростій групі з Польщею, Нідерландами та Італією, а також у плей-оф кваліфікації до Євро-2020, який було перенесено через спалах COVID-19.

4 вересня 2020 року Боснія зіграла виїзний матч проти Італії. Зіткнувшись із повністю оновленою командою Італії, Боснія зуміла відкрити рахунок завдяки голу Едіна Джеко, але не змогла втримати результат і матч закінчився з рахунком 1:1. Ця гра підвищила оптимізм серед боснійських уболівальників^[91]. Однак Боснія не змогла отримати вигоду з успішної стартової гри, програвши через кілька днів вдома Польщі 1:2, незважаючи на те, що першими повели в рахунку^[92].

У жовтні Боснія зіграла вдома з голландцями та здобула ще одну обнадійливу нульову нічию, а потім відбулася виїзна поїздка до Польщі, де Боснія тримала перевагу на перших хвилинах, але після того як Анел Ахмедходжич отримав червону картку за фол проти Роберта Левандовскі, без шансів програла 0:3^[93][94]. Після цього виїзна поїздка Боснії до Нідерландів закінчилася ще одним кошмаром, коли балканці програли голландцям з рахунком 1:3 і достроково посіли останнє місце у групі та вилетіли з вищого дивізіону^[95]. Тим не менш боснійці повернулися додому з надією зберегти трохи гордості проти впевненої італійської команди, і не дати Італії виграти групу, але і цього не вийшло, оскільки Боснія програла 0:2, здобувши таким чином лише 2 очки у групі^[96].

Тренерство Івайло Петева

21 січня 2021 року болгарин Івайло Петев був оголошений новим тренером напередодні відбіркових матчів до чемпіонату світу 2022 року^[97]. Це був перший випадок, коли тренером команди став не виходець з колишньої Югославії.

24 березня 2021 року збірна Боснії зіграла свою першу гру відбору проти Фінляндії в Гельсінкі, яка завершилася внічию 2:2^[98], а у другій грі зазнали поразки в домашньому матчі з Францією на «Грбавиці».

У вересні Боснія змогла заробити виїзне очко проти чинного чемпіона світу Франції, зігравши внічию 1:1 завдяки голу Едіна Джеко, але потім розчарувала нічиєю 2:2 проти Казахстану в Зениці, пропустивши вирішальний гол від казахстанців у компенсований час^[99][100]. У жовтні Боснія знову зустрілася з Казахстаном, цього разу в Нур-Султані, вигравши з рахунком 2:0 і зберегла свої шанси на вихід на чемпіонат світу^[101]. Через три дні Боснія зіграла внічию 1:1 Україною у Львові^[102], і їй тепер потрібно було здобувати мінімум 4 очки в двох матчах, що залишилися (Фінляндія та Україна), щоб потрапити в плей-оф. Але вже у першій з цих двох ігор проти Фінляндії в Зениці граючи без травмованого Едіна Джеко, Боснія програла з рахунком 1:3 і достроково вибула з боротьби. Після цього вони програли і свою останню гру у відбірковому раунді 0:2 проти Україні, яка завдяки цьому в результаті і посіла 2-е місце.

Після ще однієї невдалої кваліфікації на чемпіонат світу Боснія і Герцеговина під керівництвом Петева змогла виправитись у Лізі націй УЄФА 2022/23, знову здобувши підвищення до Ліги А та водночас гарантувавши собі місце як мінімум в плей-оф відбору на Євро-2024.

Складні нічиї на виїзді проти Фінляндії та Чорногорії та домашні перемоги над Румунією та Фінляндією дозволили Боснії та Герцеговині очолити групу після перших чотирьох ігор. Перемога у 5 турі проти Чорногорії вдома в Зениці достроково забезпечила боснійцям перше місце у групі. Згодом це дозволило Петеву поекспериментувати з молодшими гравцями для останнього виїзного матчу проти Румунії, який зрештою закінчився їх першою та єдиною поразкою в групі.

Незважаючи на цей успіх, контракт Петева закінчився, і він був звільнений від своїх обов'язків головного тренера в грудні 2022 року, перед початком відбіркової кампанії до Євро-2024^[103][104].

Відбір на Євро-2024

У січні 2023 року Фарук Хаджибегич повернувся до роботи зі збірною Боснії та Герцеговини із завданням вивести команду на Євро-2024^[105]. Хаджибегич переміг у першому відбірковому матчі проти Ісландії 23 березня 2023 року 3:0^[106], але за три дні у другій грі проти Словаччини зазнав несподіваної поразки 0:2^[107]. Після ще двох поразок у кваліфікаційних іграх проти Португалії та Люксембургу 23 червня 2023 року Хаджибегич розірвав контракт із боснійською федерацією за обопільною згодою^[108].

У серпні 2023 року новим головним тренером став ще один фахівець, що вже очолював команду в минулому, Мехо Кодро^[109]. Він переміг у своїй першій грі після повернення, обігравши Ліхтенштейн у відбірковому матчі 8 вересня 2023 року^[110]. Але після поразки від Ісландії через три дні, яка фактично позбавила шансів Боснії на пряму кваліфікацію на Євро-2024 Кодро був звільнений з посади 21 вересня^[111].

29 вересня 2023 року Саво Милошевич був призначений новим головним тренером збірної Боснії і Герцеговини, ставши вже третім керманичем команди по ходу одного відбору^[112]. 13 жовтня 2023 року він переміг у своїй першій грі проти Ліхтенштейну у відбірковому матчі^[113], а 16 жовтня зазнав першої поразки у грі проти Португалії. Боснія і Герцеговина програла ту гру на «Билино Полє» з рахунком 5:0, що стало найбільшою поразкою в її історії на домашньому полі^[114]. Наступного місяця боснійці зазнали ще двох поразок, від Люксембургу (1:4) та Словаччини (1:2), посівши таким чином передостаннє п'яте місце у групі.

Незважаючи на такі невдалі виступи, завдяки перемозі у групі Ліги націй команда зберегла шанси на вихід на Євро через плей-оф, де потрапила на Україну^[115]. Там боснійці на домашньому полі у Зениці програли 1:2 і вкотре не змогли отримати право дебютувати на чемпіонатах Європи^[116].

Станом на 19 листопада 2023^[117]

Гравці виділені жирним продовжують виступи за збірну.

Найбільше матчів

Найкращі бомбардири

Найбільше «сухих» матчів

Капітани

Примітки: Також ряд інших гравців були тимчасовими капітанами у певних матчах за відсутності капітана: Мехмед Баждаревич (2 гри, 1996), Мехо Кодро (5, 1997—1998), Влатко Главаш (1, 1997), Сувад Катана (2, 1998), Елвир Болич (6, 1999—2000), Бруно Акрапович (4, 1999—2003), Хасан Саліхаміджич (1, 2004), Златан Байрамович (1, 2006), Джемал Берберович (1, 2007), Асмир Бегович (6, 2011—2020), Харіс Медуньянін (4, 2016—2018), Ведад Ібішевич (1, 2017), Міралем П'янич (6, 2019—2021), Ермін Бичакчич (1, 2019), Сеад Колашинаць (2, 2021—2022), Ібрагім Шехич (3, 2021—2023), Синиша Саничанин (1, 2021), Ельдар Чивич (1, 2021), Аднан Ковачевич (1, 2021), Айдин Нукич (1, 2021), Смаїл Превляк (1, 2022), Раде Крунич (1, 2023), Гойко Цимирот (1, 2023).

Ювілейні голи

Станом на 19 листопада 2023, збірна забила 365 голів.

№	Дата	Автор	Суперник	Результат
1	8 жовтня 1996	Хасан Саліхаміджич	Хорватія	1–4
100	4 червня 2005		Сан-Марино	3–1
200	29 лютого 2012	Ведад Ібішевич	Бразилія	1–2
300	3 вересня 2017	Едін Джеко	Гібралтар	4–0

Заявка збірної на матчі відбору на Євро-2024 проти команд Люксембургу і Словаччини 16 і 19 листопада 2023 року.

Статистика матчів і голів наведена станом на 20 листопада 2023 року.

№	Поз.	Гравець	Дата народження (вік)	Ігри	Голи	Клуб
1	1ВР	Нікола Васіль	2 грудня 1995 (28 років)(19951202)	8	0	Санкт-Паулі
22	1ВР	Кенан Пирич	7 липня 1994 (29 років)(19940707)	7	0	АЕК (Ларнака)
12	1ВР	Гидаєт Ганкич	29 червня 1994 (29 років)(19940629)	0	0	Ботев (Пловдив)
3	2ЗХ	Денніс Хаджикадунич	9 липня 1998 (25 років)(19980709)	25	0	Гамбург
16	2ЗХ	Юсуф Газибегович	11 березня 2000 (24 роки)(20000311)	14	0	Штурм (Грац)
	2ЗХ	Амар Дедіч	18 серпня 2002 (21 рік)(20020818)	12	1	Ред Булл (Зальцбург)
19	2ЗХ	Аднан Ковачевич	9 вересня 1993 (30 років)(19930909)	12	0	Ракув
2	2ЗХ	Ренато Гойкович	10 вересня 1995 (28 років)(19950910)	4	1	Оренбург
5	2ЗХ	Ніхад Муякич	15 квітня 1998 (26 років)(19980415)	2	0	Анкарагюджю
4	2ЗХ	Нермин Золотич	7 липня 1993 (30 років)(19930707)	1	0	Каса Пія
13	3ПЗ	Гойко Цимирот	19 грудня 1992 (31 рік)(19921219)	47	0	Аль-Файха
20	3ПЗ	Мирослав Стеванович	29 липня 1990 (33 роки)(19900729)	33	3	Серветт
	3ПЗ	Раде Крунич	7 жовтня 1993 (30 років)(19931007)	32	4	Мілан
18	3ПЗ	Амір Хаджіахметович	8 березня 1997 (27 років)(19970308)	30	0	Бешикташ
14	3ПЗ	Гарис Гайрадинович	18 лютого 1994 (30 років)(19940218)	7	1	Касимпаша
7	3ПЗ	Амар Рахманович	13 травня 1994 (29 років)(19940513)	7	1	Крила Рад (Самара)
6	3ПЗ	Беньямін Тагірович	3 березня 2003 (21 рік)(20030303)	6	0	Аякс (Амстердам)
17	3ПЗ	Альмедин Зилькич	25 лютого 1996 (28 років)(19960225)	3	0	Сараєво
21	3ПЗ	Дал Верешанович	23 травня 2001 (22 роки)(20010523)	2	0	Чайкур Різеспор
8	3ПЗ	Іван Башич	30 квітня 2002 (21 рік)(20020430)	1	0	Оренбург
9	4НП	Смаїл Превляк	10 травня 1995 (28 років)(19950510)	27	6	Герта (Берлін)
23	4НП	Ермедин Демирович	25 березня 1998 (26 років)(19980325)	23	1	Аугсбург
15	4НП	Неманья Білбія	2 листопада 1990 (33 роки)(19901102)	6	0	Зрінськи
10	4НП	Саїд Гамулич	12 листопада 2000 (23 роки)(20001112)	6	0	Вітессе
11	4НП	Гарис Табакович	20 червня 1994 (29 років)(19940620)	1	0	Герта (Берлін)

Минулі виклики

У списку подані гравці, що викликались раніше протягом 2023 року:

Примітки PRE = Попередній склад INJ = Виключений через травму або хворобу RET = Завершив виступи за збірну WD = Вилучено Поз. Гравець Дата народження (вік) Ігри Голи Клуб Останній виклик 1ВР Ібрагім Шехич 2 вересня 1988 (35 років)(19880902) 54 0 Аль-Халідж (Сейгат) v.  Португалія, 16 жовтня 2023 1ВР Горан Карачич 18 серпня 1996 (27 років)(19960818) 0 0 Адана Демірспор v.  Ліхтенштейн, 8 вересня 2023 PRE 1ВР Осман Хаджикич 12 березня 1996 (28 років)(19960312) 0 0 Вележ v.  Португалія, 17 червня 2023 PRE 2ЗХ Сеад Колашинаць 20 червня 1993 (30 років)(19930620) 57 0 Аталанта v.  Люксембург, 16 листопада 2023 INJ 2ЗХ Адріан Леон Баришич 19 липня 2001 (22 роки)(20010719) 4 0 Базель v.  Люксембург, 16 листопада 2023 INJ 2ЗХ Ельдар Чивич 28 травня 1996 (27 років)(19960528) 27 1 Ференцварош v.  Португалія, 16 жовтня 2023 2ЗХ Анел Ахмедходжич 26 березня 1999 (25 років)(19990326) 21 1 Шеффілд Юнайтед v.  Ліхтенштейн, 13 жовтня 2023 PRE 2ЗХ Хрвоє Миличевич 20 квітня 1993 (31 рік)(19930420) 8 0 АЕК (Ларнака) v.  Ісландія, 11 вересня 2023 2ЗХ Синиша Саничанин 24 квітня 1995 (29 років)(19950424) 23 0 Партизан v.  Ліхтенштейн, 8 вересня 2023 PRE 2ЗХ Йосип Чорлука 3 березня 1995 (29 років)(19950303) 3 0 Зрінськи v.  Португалія, 17 червня 2023 PRE 2ЗХ Хрвоє Баришич 3 лютого 1991 (33 роки)(19910203) 1 0 Зрінськи v.  Португалія, 17 червня 2023 PRE 2ЗХ Елвір Дуракович 7 лютого 2000 (24 роки)(20000207) 0 0 Сараєво v.  Португалія, 17 червня 2023 PRE 3ПЗ Міралем П'янич (віце-капітан) 2 квітня 1990 (34 роки)(19900402) 114 18 Шарджа v.  Люксембург, 16 листопада 2023 INJ 3ПЗ Саньїн Прчич 20 листопада 1993 (30 років)(19931120) 17 0 Страсбур v.  Ісландія, 11 вересня 2023 3ПЗ Аді Налич 1 грудня 1997 (26 років)(19971201) 9 0 Гаммарбю v.  Ісландія, 11 вересня 2023 3ПЗ Амер Гояк 13 лютого 1997 (27 років)(19970213) 35 4 Ференцварош v.  Ліхтенштейн, 8 вересня 2023 PRE 3ПЗ Гаріс Дулевич 16 листопада 1993 (30 років)(19931116) 28 1 Вільний агент v.  Португалія, 17 червня 2023 PRE 3ПЗ Владан Данилович 27 липня 1999 (24 роки)(19990727) 7 0 Насіунал (Фуншал) v.  Португалія, 17 червня 2023 PRE 3ПЗ Армін Ходжич 29 лютого 2000 (24 роки)(20000229) 0 0 Хатайспор v.  Португалія, 17 червня 2023 PRE 4НП Едін Джеко 17 березня 1986 (38 років)(19860317) 133 65 Фенербахче v.  Люксембург, 16 листопада 2023 WD 4НП Лука Менало 22 липня 1996 (27 років)(19960722) 15 3 Динамо (Загреб) v.  Португалія, 16 жовтня 2023 4НП Кенан Кодро 19 серпня 1993 (30 років)(19930819) 15 2 Фегервар v.  Ісландія, 11 вересня 2023 RET 4НП Ясмин Мешанович 6 січня 1992 (32 роки)(19920106) 1 0 Кішварда v.  Португалія, 17 червня 2023 PRE

Тренерський штаб

Посада	Ім'я
Головний тренер	Саво Милошевич
Помічники тренера	Ненад Цветкович
	Маріо Іванкович
	Недім Юсуфбегович
Тренер воротарів	Синиша Мркобрада
Фітнес-тренери	Алмір Сеферович
	Марко Стоянович
Відеоаналітик	Джордже Йорович
Лікарі команди	Аднан Хаджимуратович
	Реуф Карабег
Технічний директор	Звєздан Мисимович
Секретар команди	Дарко Любоєвич

Головні тренери

Станом на 19 листопада 2023^[117]

Ім'я	З	По	І	В	Н	П	ГЗ	ГП	РГ	В%
Фуад Музурович	30 листопада 1995	7 листопада 1997	18	7	2	9	21	25	−4	38,89
Джемалудин Мушович	14 травня 1998	27 січня 1999	7	1	2	4	7	16	−9	14,29
Фарук Хаджибегич	10 березня 1999	9 жовтня 1999	7	2	2	3	10	10	+0	28,57
Авдо Калайджич (в.о.)	18 серпня 1999	18 серпня 1999	1	0	1	0	0	0	+0	&00.00
Мишо Смайлович	24 січня 2000	1 січня 2002	14	5	4	5	20	17	+3	35,71
Блаж Слишкович	27 березня 2002	11 жовтня 2006	37	11	11	15	44	56	−12	29,73
Фуад Музурович[a]	21 грудня 2006	17 грудня 2007	9	3	0	6	11	16	−5	33,33
Мехо Кодро	5 січня 2008	17 травня 2008	2	0	1	1	2	5	−3	&00.00
Деніял Пирич (в.о.)	18 травня 2008	30 червня 2008	1	1	0	0	1	0	+1	100,000
Мирослав Блажевич	10 липня 2008	12 грудня 2009	17	8	2	7	34	24	+10	47,06
Сафет Сушич	29 грудня 2009	17 листопада 2014	49	23	9	17	83	59	+24	46,94
Мехмед Баждаревич[b]	13 грудня 2014	10 жовтня 2017	25	14	5	6	53	30	+23	56,00
Роберт Просинечки	4 січня 2018	27 листопада 2019	22	9	6	7	29	21	+8	40,91
Душан Баєвич	21 грудня 2019	18 листопада 2020	8	0	3	5	4	14	−10	&00.00
Івайло Петев[c]	21 січня 2021	31 грудня 2022	20	6	7	7	19	24	−5	30,00
Фарук Хаджибегич	4 січня 2023	23 червня 2023	4	1	0	3	3	7	−4	25,00
Мехо Кодро	3 серпня 2023	21 вересня 2023	2	1	0	1	2	2	+0	50,00
Саво Милошевич	29 вересня 2023	Донині	4	1	0	3	4	11	−7	25,00
Всього			247	93	55	99	347	337	—	37,65

Чемпіонати світу

Фінальний етап										Кваліфікація
Рік	Раунд	Позиція	І	В	Н	П	ГЗ	ГП		І	В	Н	П	ГЗ	ГП	Позиція
1930—1990	Виступали як  Югославія									Виступали як  Югославія
1994	Не брали участь									Не брали участь
1998	Не кваліфікувались									8	3	0	5	9	14	4/5
2002	Не кваліфікувались									8	2	2	4	12	12	4/5
2006										10	4	4	2	12	9	3/6
2010										12	6	1	5	25	15	2/6[a]
2014	Груповий етап	20/32	3	1	0	2	4	4	10	8	1	1	30	6	1/6
2018	Не кваліфікувались									10	5	2	3	24	13	3/6
2022										8	1	4	3	9	12	4/5
2026	Визначиться у майбутньому									Визначиться у майбутньому
2030
2034
Всього	—	—	3	1	0	2	4	4	66	29	14	23	121	81	—

Чемпіонати Європи

Фінальний етап										Кваліфікація
Рік	Раунд	Позиція	І	В	Н	П	ГЗ	ГП		І	В	Н	П	ГЗ	ГП	Позиція
1960—1992	Виступали як  Югославія									Виступали як  Югославія
1996	Не брали участь									Не брали участь
2000	Не кваліфікувались									10	3	2	5	14	17	3/6
2004										8	4	1	3	7	8	4/5
2008										12	4	1	7	16	22	4/7
2012										12	6	3	3	19	14	2/6[a]
2016										12	5	3	4	18	15	3/6[b]
2020										11	4	2	5	21	18	4/6[c]
2024										11	3	0	8	10	22	5/6[d]
2028	Визначиться у майбутньому
2032
Всього	—	—	—	—	—	—	—	—		75	29	12	34	104	114	—

Ліга націй

Ліга націй УЄФА
Сезон	Дивізіон	Група	І	В	Н	П	ГЗ	ГП	+/-	Позиція
2018–19	B	3	4	3	1	0	5	1		13
2020–21	A	1	6	0	2	4	3	11		15
2022–23	B	3	6	3	2	1	8	8		18
2024–25	A	Визначиться у майбутньому
Всього			16	6	5	5	16	20	13

Позиція у рейтингу ФІФА

У таблиці вказано позицію збірною у рейтингу ФІФА за роками^[126]

Традиційними кольорами форми збірної Боснії та Герцеговини є синій і білий, взяті з прапора країни. Також інколи використовується жовтий, що також присутній на прапорі. У той час як нинішні домашні форми переважно сині, а виїзні переважно білі, ця колірна гама спочатку використовувалася у зворотному порядку. Це пов'язано з тим, що прапор Республіки Боснія і Герцеговина, який використовувався до Дейтонської угоди, був переважно білим.

Екіпіровку з 2023 року виробляє іспанська спортивна компанія Kelme^[127]. Генеральний спонсор команди — m: tel^[128]. Також спонсорами команди є Coca-Cola, ASA Osiguranje та Privredna Banka Sarajevo.

У таблиці нижче наведено історію виробників форми для національної футбольної збірної Боснії та Герцеговини:

Роки	Виробник форми
1996–1999	Patrick[129]
1999–2000	Adidas[129]
2000–2005	Reusch[129]
2005–2014	Legea[129]
2014–2023	Adidas[130]
2023–донині	Kelme[127]

Домашня

2008–10

2010–11

2011–13

2013

2013–14

2014–15

2015–18

2018–19

2020–22

2022

2022—

Виїзна

2008–10

2010–11

2011–13

2013

2013–14

2014–15

2015–18

2018–19

2020–22

2022

2022

Прізвисько

Прізвиськом збірної Боснії та Герцеговини з футболу є «Дракони» (босн. Zmajevi), яке вперше вжив коментатор Мустафа Міяйлович у прямому ефірі 28 березня 2009 року під час гри проти Бельгії (перемога 4:2). Це ж прізвисько застосовується і до будь-якої збірної Боснії з ігрових видів спорту. Дослідження з боку фанатів довели, що прізвисько має історичний підтекст, проте тлумачиться він по-різному. Так, лицарський Орден Дракона, що колись існував, включав у себе і титул «дракона», який носили багато воєвод і феодалів Середньовічної Боснії. Цей же титул дістався і династії Котроманичів завдяки кровноспорідненим зв'язкам з імператором Священної Римської Імперії Сигізмундом^[131]. Проте найчастіше «дракон» вважався алюзією чи алегорією у поезії. Прізвисько «Боснійський дракон» носив Хусейн Градащевич, борець за незалежність Боснії від турецького ярма^[132].

Національні та зарубіжні ЗМІ називають також збірну «Золоті лілії» за національним гербом та першим прапором Боснії та Герцеговини. На гербі було зображено кілька флер-де-ліс, цей же герб був і гербом Котроманичів^[133].

Вболівальники

Значна частина вболівальників збірної Боснії та Герцеговини — це боснійці, які проживають у Північній та Західній Європі, Північній Америці або навіть Австралії^[134]. У Боснії та Герцеговині зареєстровані такі клубні фанатські угруповання, як Fukare, Horde zla, Lešinari, Robijaši, Red Army Mostar, Manijaci, Škripari, Sokolovi та інші (у тому числі й різні угруповання ультрас клубу «Зрінськи» з Мостару), які вболівають за збірну. Однак більшими є Belaj Boys, BHLegion, Armija Zmajeva, Ljuti Krajišnici, а найбільша — BHFanaticos^{[135][136][137]}.

Ці угруповання іноді виступали на матчах із політичними гаслами та зривали зустрічі: так, 24 березня 2007 року через боснійських фанатів на стадіоні Уллевол у норвезькому Осло матч проти Норвегії було відкладено на годину. Фанати закидали поле фаєрами, димовими шашками та петардами, протестуючи проти корупції у національній футбольній федерації^[138]. Дії вболівальників викликали резонанс, і 1 червня 2008 року Мехо Кодро та Елвир Болич, колишні гравці збірної, провели благодійну зустріч зірок боснійського футболу з метою привнесення змін до футбольної структури країни^[139]. Матч відбувся в Сараєво і був показаний у прямому ефірі: заради цього 15 тисяч людей зібралися на стадіоні, пожертвувавши матчем збірної Боснії та Герцеговини проти Азербайджану в Зениці, який йшов паралельно (там було лише 50 уболівальників)^[140][141]. Гра завершилася перемогою команди Кодро з рахунком 11:9^[142].

Угруповання BHFanaticos перед кожним матчем виконує пісню «Jedna si jedina», що була гімном Боснії та Герцеговини до 1998 року (пісня перестала бути гімном у зв'язку з невдоволенням сербської та хорватської громади). Новий гімн виконувався без слів до 2009 року, поки не були прийняті слова, проте під цю музику боснійські ультрас співали колишній гімн^[143][144].

• Офіційна сторінка Футбольної федерації Боснії і Герцеговини [Архівовано 28 лютого 2009 у Wayback Machine.]