Йога

психопрактика зміни свідомості, сукупність різноманітних індійських духовних і фізичних метод, що розробляються з метою керування психік
(Перенаправлено з Йоґ)

Йо́ґа[К. 1] (від санскр. योग, yoga IAST— «єднання» «підкорення», «запрягання»)[1][2] — система психопрактики; духовна, ментальна та фізична практична методика зміни свідомості, тіла, та психіки. Сукупність різноманітних індійських духовних і фізичних методів. Йоґу практикують як нерелігійні люди так і учасники різних напрямків індуїзму та буддизму з метою керування психікою та психофізіологією індивіда задля досягнення обраного психічного й духовного стану. Йоґа  — езотерична система в індійській традиції, що несе в собі архетипну ідею духовного розвитку[3]. Відома, як мінімум, починаючи з II ст. до н. е.

Велика статуя в Бангалорі із зображенням Шиви, який медитує

Мета йоґи — зміна онтологічного статусу людини у світі[джерело?][3].

У західний світ йоґа проникла в кінці XIX — на початку XX століття й здобула значну популярність у 1980-х як система фізичних вправ[4], хоча в Індії вона не стільки фізичні вправи, як медитативна й духовна практика[5].

В Індії вважається, що практика йоґи має лікувальний ефект, а також що йоґа допомагає людині здолати різноманітні недуги. Численні дослідження пробували встановити ефективність йоґи як додаткового засобу при лікуванні раку, шизофренії, астми та захворювань серцево-судинної системи[6][7]. Результати не дали однозначної відповіді[6][7]. 1 грудня 2016 року ЮНЕСКО включила йоґу у список нематеріальної культурної спадщини[8].

Етимологія та вжиток

Санскритське слово йоґа має багато різних значень і його переклад залежить від контексту. Слово походить від кореня युज्, юдж-, що в різних класах означає «контролювати», «запрягати», «об'єднувати», і виводиться від пра-і.є. *yeug- («приєднатися»; звідки також прасл. *jъgo, «ярмо», «іґо»)[2].

Слово «йоґа» у значенні філософської, езотеричної системи зазвичай не перекладається. Такий тип слів в санскриті називається yogarūḍhārtha (योगरूढार्थ) - їх значення повʼязане з коренем але не обмежується лише цим.

Історія йоґи

Відповідь на питання про те, коли зародилася йоґа, губиться в давнині. Уже у ведичних Самхітах йдеться про аскетизм, а аскетична практика (тапас) згадується в ранніх коментарях до Вед Брахманах. Однак, йоґа могла зародитися ще раніше, у доведичній Індії. На печатках часів Індської цивілізації, знайдених у Пакистані, є зображення, що нагадують людей в позах медитації, які можна розцінювати як свідчення на користь такої гіпотези, хоча вирішальних доказів немає.

Техніка досягнення вищих станів свідомості розвивалася в традиціях шраманів та Упанішад.

Чакри

Беззаперечних свідчень існування медитації в добуддійських брахманічних текстах не існує. Перші тексти, які описують техніку медитації, належать буддійській літературі. В індуїстських текстах термін йога вперше зустрічається в Катха-упанішаді, де мова йде про контроль над почуттями і вищий стан, в якому діяльність розуму припиняється. Подальший розвиток поняття йоги зустрічається в Упанішадах середнього періоду, в Махабхараті, зокрема в Бгаґавад-ґіті та в Йоґа-сутрах Патанджалі (II ст. до н. е.).

Патанджалі вважається засновником філософії йоґи. Хоча сам Патанджалі не вживає терміну «раджа», описана ним система відома як раджа-йоґа (королівська йоґа). Суть йоґи дається в другій сутрі:

Йоґа — це заборона зміни свідомості.

Використання слова ніродґа (заборона) свідчить про те, що Патанджалі був обізнаний із буддійськими ідеями і включив їх у свою систему, та не доводить приналежність Патанджалі до будь-якого релігійного напрямку. Існують також інші переклади, та коментарі Йоґа-сутри Патанджалі[9].

Сутри Патанджалі стали основою системи, яку називають аштанґа-йоґа (йога восьми щаблів): ями, ніями, асан, пранаями, пратьягари, дгарани, дг'яни та самадгі.

З точки зору цієї школи найвищий досяжний стан свідомості не відкриває ілюзорності різноманітності світу. Раджа-йоґа вважає буденний світ дійсним, а тому найвищий стан свідомості є тільки відкриттям самого себе, а не єдиного для всіх людей універсального абсолюту.

У «Бгаґавад-Ґіті» термін йоґа використовує в багатьох значеннях. Її шостий розділ повністю присвячений практикуванню йоґи, включно з медитацією. «Бгаґавад-ґіта» описує три системи йоґи: шлях діянь (карма-йоґа), шлях відданості (бгакті-йоґа) та шлях знань (джняна-йоґа).

Визначення йоґи

Визначення йоги описане у Сутрі 1.2 Йоґа-сутри Патанджалі

योगश्चित्तवृत्तिनिरोध:

yogaścitta vṛtti nirodha:

Існує більше 20 варіантів[10] перекладу цього визначення, наприклад:

Йоґа є утримання матерії думки (чітта) від «одягнення» у різні образи. (Вівекананда).

Йоґа є подавленням врітті (станів, видозмін) в чітті (свідомості). (Рігін)

Йоґа є здатність спрямовувати розум виключно на об'єкт і утримання у цьому напрямку, не відволікаючись. (Крішнамачар'я)

Йоґа — припинення функцій чітти. (Загуменнов). Та інші[11].

Також існують інші визначення йоґи, що зустрічаються у Сутрах і потребують контекстного прочитання.

Філософія

Філософія йоги опирається на найдавнішу філософську систему Індії санкх'я, приймає її метафізику й теорію пізнання, відрізняючись від неї вірою у всесвітній дух Параматму, іншими словами — у Бога. Йога, як і санкх'я дуалістична — світ, з її точки зору має дві першооснови — ідеальну (пуруша) та матеріальну (пракріті). Ідеальна першооснова світу плюралістична, тобто складається з окремих душ (джива). Матеріальна пракріті єдина і пронизує все, зв'язуючи індивідуальну душу з тілом людини та її думками. Мета йоги — звільнитися від цього зв'язку, і різні напрямки й школи йоги пропонують свої методи для досягнення такого стану.

Джива — чиста свідомість, але через незнання вона пов'язує себе з розумом (чіттою), який є продуктом пракріті, й у якому саттва домінує над раджасом і тамасом. Чітта сама по собі не має свідомості, але через близькість до дживи відображає її, а тому здається розумною й обдарованою свідомістю. Патанджалі стверджував, що звільнення можна досягнути завдяки безпосередньому пізнанню відмінності власного я від фізичного світу, зокрема від власного тіла, від власного розуму та від власного его (вівека-джняна). Цього можна добитися тільки обмежуючи функції тіла й почуттів та думок, разом із тим зберігаючи трансцендентну самосвідомість.

На відміну від санкх'ї філософська система йоги теїстична. Бог (Параматма) вважається найвищим об'єктом, на якому може зосереджуватися думка. Бог — досконала істота, вічна й присутня у всьому, має досконале знання й не має недоліків. Йога доводить існування бога таким аргументом: будь-що, що має ступені повинно мати максимум. Існування різних ступенів пізнання означає з необхідністю існування досконалого знання. Той, хто має досконале знання є богом. Розвиток світу відбувається завдяки сполученню пуруші та пракріті, а причиною занепаду є припинення такого сполучення. Але сполучення не властиве ні пракріті, ні пуруші. Отже, повинна існувати верховна істота, яка встановлювала б зв'язок між пракріті та пурушею у відповідності з моральними ціхами окремих душ.

Напрямки

Основні напрями йоги

Крім чотирьох основних напрямків йоги, існує також багато інших, серед яких широко відома хатха-йога — шлях впливу тілесними вправами на психіку. Кінцева мета йоги може бути абсолютно різною — від поліпшення фізичного здоров'я до досягнення мокші.

Як окремий вид арттерапії існує йоготерапія — профілактика та лікування хвороб фізичного та ментального стану практикуючого методами йоги. Широко відома практика медитативного живопису, що є поєднанням раджа та карма-йоги.

Протипоказання

Як і кожен вид терапії, є поняття протипоказань до її використання:[12]

Гострі стани. Інфекції

Гострі інфекційні захворювання, в тому числі ГРВІ з підвищеною температурою. Гнійні та некротичні процеси.Будь-які гострі стани, при загостреннях хронічних захворювань.Виражена фізична астенія після фізичної травми, оперативного втручання, перенесеного захворювання.Післяопераційний період.

Травми
Психіка

Органічні, включно зі симптоматичними психічними розладами.Психічні розлади та розлади поведінки, пов'язані з уживанням психоактивних речовин.Шизофренія, шизотипічні та маревні розлади.Розлади настрою (афективні розлади).Розлади особистості та поведінки в зрілому віці.Розумова відсталість.

Хвороби нервової системи

Запальні хвороби центральної нервової системи.Системні атрофії, що вражають переважно центральну нервову систему.Екстрапірамідні та інші порушення руху.Інші дегенеративні хвороби нервової системи, згідно МКБ-10 (хвороба Альцгеймера, обмежена атрофія головного мозку, …).Демієлінізуючі хвороби центральної нервової системи.Епілепсія.Мінливі транзиторні церебральні ішемічні напади.Синдром передньої, середньої, задньої мозкових артерій.Поліневропатії та інші ураження периферичної нервової системи.Хвороби нервово-м'язового синапсу і м'язів (міастенія, міопатії, м'язова дистрофія , …).Церебральний параліч та інші паралітичні синдроми.Інші порушення нервової системи, згідно МКБ-10 (гідроцефалія, полісистемна дегенерація, …).

Хвороби ока та його придаткового апарату

Гострі і підгострі запальні захворювання і травми.Вивих кришталика.Оклюзії судин сітківки.Глаукома з не компенсованим внутрішньоочним тиском.Дегенеративна міопія.Загроза відшарування сітківки, опероване відшарування сітківки.Хвороби вуха та соскоподібного відростка.Зниження слуху судинного характеру (лабіринтова ішемія або крововилив), запалення слухової труби.Післяопераційний період при захворюваннях слухової труби (отосклероз) — протипоказані перевернуті пози.

Хвороби вуха та соскоподібного відростка

Зниження слуху судинного характеру (лабіринтова ішемія або крововилив), запалення слухової труби.Післяопераційний період при захворюваннях слухової труби (отосклероз) — протипоказані перевернуті пози.

Хвороби системи кровообігу

Ревматична хвороба серця за наявності будь-якого ступеня активності, супроводжувана пороками серця ІІ-ІІІ ст.Ревматичні патології клапанів ІІ-ІІІ ступеня.Постміокардичний кардіосклероз з дилатацією порожнин.Хронічний ревматичний перикардит.Гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба, ІІ-ІІІ ст з не контрольованими цифрами АД.Гіпертонічна хвороба І-ІІ ст (при контролі артеріального тиску та консультації кардіолога — не є протипоказанням).Стенокардія, починаючи з 3 функціонального класу (2-й функціональний клас, з наявністю гемодинамічно значущих стенозів коронарних артерій (за даними коронарографії)).Стенокардія 1-2 функціонального класу не є протипоказанням.Перенесений інфаркт міокарда (постінфарктний кардіосклероз).ІХС з серцевою недостатністю 2А клас і вище.Аневризма аорти.Аневризма коронарної артерії.Аневризма легеневої артерії.Легенева гіпертензія при градієнті тиску понад 40 мм рт. ст., як супутнього симптому при захворюваннях серцево—судинної системи або як самостійне захворювання.Легенева недостатність ІІ-ІІІ стадії.Серцева недостатність (СН) II a і вище (по Стражеско—Василенко), функціональний клас NYHA II.Артеріовенозна нориця легеневих судин.Перикардит.Ендокардит.Кардіоміопатія (дилатаційна, обструктивна, гіпертрофічна, при обмінних порушеннях).Ендоміокардіальна (еозинофільна) хвороба.Ендокардіальний фіброеластоз.

Порушення ритму і провідності

Передсердно-шлуночкова (атріовентрикулярна) блокада, ІІ-ІІІ (повна) ступенів.Трьохпучкова блокада.Синдром передчасного збудження без наявності супутніх аритмій — не є протипоказанням.Поворотна шлуночкова аритмія.Пароскізмальне порушення ритму (надшлуночкова тахікардія, шлуночкова тахікардія).Синдром слабкості синусового вузла.Серцева недостатність.Набутий дефект перегородки серця.

Цереброваскулярні хвороби

Субарахноїдальний крововилив.Закупорка і стеноз прецеребральних артерій.Розшарування мозкових артерій.Церебральний атеросклероз.Прогресуюча судинна лейкоенцефалопатія.Гіпертензивна енцефалопатія.Хвороба Мойамойа.Негнійний тромбоз внутрішньочерепної венозної системи.Церебральний артеріїт, не класифікований в інших рубриках.Облітеруючий ТРОМБАНГІТ (хвороба Бергера).М'язова та сполучнотканинна дисплазія артерій.Синдром Бадда-Кіарі.Постфлебітичний синдром ІІІ ст.Стискання вен (синдром стискання верхньої порожнистої вени).Венозна недостатність ІІ-ІІІ ст.

Захворювання крові

Еритроцитопенія.Лейкопенія.Тромбоцитопенічна пурпура.Гемофілія.

Захворювання ендокринної системи

Цукровий діабет з нейро- і ретинопатію.Цукровий діабет з нефропатією (ХНН ІІ-ІІІ ст., З мікроальбумінурії після 300 мг / добу).

Хвороби органів травлення

Хвороба Крона.Випадання заднього проходу / прямої кишки.Геморой у стадії загострення, при наявності кровотечі.Печінкова недостатність в декомпенсированной стадії (ІІ-ІІІ ст.).Цироз печінки.

Хвороби кістково-м'язової системи

Синдром дуги аорти (Такаясу), з ускладненнями.Спинальний стеноз (відносний ПП).Поразка міжхребцевого диска шийного відділу з міелопатією.Міозит осифікуючий травматичний/прогресуючий.Долонний фасціальний фіброматоз (Депюітрена).Остеопороз з патологічним переломом.Алгонейродістрофія.Хвороба Педжета (кісток) (деформуючий остеїт).

Сечостатева система

Хронічні захворювання нирок з хронічною нирковою недостатністю від ІІ-ІІІ ст.Ниркова остеодистрофія.Варикоцеле.Випадіння та грижа яєчника і маткової труби.

Дихальна система

Параліч голосових зв'язок і гортані.Стеноз гортані.Поразки плеври (пневмоторакс, фіброторакс, гемоторакс, …).Дихальна недостатність ІІ-ІІІ ст.

Онкологія

Злоякісні новоутворення (всі).

Хатха-йога

Докладніше: Хатха-йога

Хатха-йога — система, описана Йогі Сватмарама в трактаті Хатха-йога-прадипіка в XV ст. В основному вона відрізняється від раджа-йоги Патанджалі тим, що робить наголос на очищенні фізичного тіла (шаткарма) як шляху до очищення розуму та життєвої енергії прани. В порівнянні із сидячою позою раджа-йоги, призначеною для медитації, хатха-йога розвинула систему поз для всього тіла — асан та дихальних вправ — пранаями. Саме хатха-йога та її сучасні різновиди зазвичай асоціюється зі словом йога в сучасному світі.

Йога в інших традиціях

Група людей, що практикує йогу в 2012 році.

Буддизм

Практикування станів медитативного занурення входило в практику раннього буддизму. Будда в своїх ранніх проповідях висловлював ідеї, схожі на вчення йоги. Однак, відмінність ідеології буддизму в тому, що медитативні стани ще не є звільненням. Буддизм підкреслює необхідність пробудженої думки навіть в найглибших станах медитації. На відміну від брахманістської думки, що звільнення можливе тільки після смерті, буддизм шукає звільнення при житті.

В V—IV ст. до н. е. в Індії розвинувся буддистський напрям йогачара, який використовує йогу, як шлях до просвітлення, стану бодисатви.

Близький до йоги за ідеологією дзен-буддизм, одна із форм махаяни. Корені медитативної практики дзен виходять із йоги.

Індуїзм

йога — одна із шести ортодоксальних шкіл (даршанів) філософії індуїзму, за вченням якої людина може практикувати саморозвиток шляхом самопізнання, самозаглибленням, та шляхом свідомих відносин з зовнішнім світом. йога виникла близько 2 ст. до н. е. як вчення ідеалістичного спрямування.

У філософії індуїзму йогою вважають систему раджа-йоги, викладену в «йога-сутрах» й тісно пов'язану з базовими принципами санкх'ї. Йога обговорюється в різноманітних джерелах індуїзму, таких як Веди, Упанішади, «Бгагавад-Гіта», «Хатха-йога-прадипіка», «Шива-самхіта» і «Тантри».

Джайнізм

Джайнізм та йога настільки взаємопов'язані, що деякі дослідники стверджують, що джайнізм є йогою, яка виросла до рівня релігії[13]. Іконографія джайнів зображує просвітлених (тіртханкарів), що медитують в йогівських позах для медитації. За переказом Магавіра досяг стану абсолютного знання, сидячи в мулабандхасані. З іншого боку п'ять приписів ями аналогічні п'яти основним обітницям джайнізму.

Іслам

Індійська йогічна практика помітно вплинула на розвиток суфізму[14]. Древньоіндійський текст з йоги, «Амрітакунда», («Озеро нектару») ще в XI столітті був перекладений арабською та перською мовами[15].

У 2008 році лідери ісламського духовенства в Малайзії видали фетву проти мусульман, що займаються йогою. У ній стверджувалося, що в йозі містяться елементи індуїстського релігійного вчення і, відповідно, практика йоги для мусульман є богохульною і харамною. Мусульманські учителі йоги з Малайзії критикували це рішення, оцінивши його як образливе[16]. У фетві дозволяється практика йоги як фізичні вправи, але забороняється така практика, як повторення мантр[17].

Християнство

Абрахам Ооммен (Індійське товариство проповідування християнського знання) зазначає, що одним з головних заперечень проти практики йоги християнами є аргумент про те, що йога є складовою частиною індуїзму. Він вказує на некоректність цього аргументу, оскільки існують численні історичні свідчення того, що йога практикувалася на території Індії ще в доарійську епоху, тобто до виникнення індуїзму. За словами Ооммена, сама по собі йога не є ні релігією, ні складовою частиною будь-якої релігії, вона являє собою психосоматичну техніку, яку індуїсти використовують як практичний інструмент. Ооммен вважає, що багато ідей, на яких заснована йога, близькі християнським віровченням, а тому християни цілком можуть практикувати свою власну йогу, яка відповідає їхньому світогляду[18].

Фітнес-йога

У західному світі великої популярності набув особливий вид фітнесу, який використовує йогічні асани — фітнес-йога та/або постуральна йога.

Галерея асан

Міжнародний День йоги

11 грудня 2014 року Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй у складі 193 членів, прийняла консенсусом резолюцію про призначення 21 червня Міжнародним днем йоги. Оголошення цього дня відбулося після заклику призначити 21 червня Міжнародним днем йоги прем'єр-міністром Індії Нарендра Моді під час його виступу на Генеральній Асамблеї ООН 27 вересня 2014 р. Пропонуючи дату 21 червня, яка є одним з двох сонцестоянь, як Міжнародний день йоги, Нарендра Моді сказав, що ця дата є найдовшим днем у році в північній півкулі і має особливе значення в багатьох частинах світу.

Перший Міжнародний день йоги світ спостерігав 21 червня 2015 року. Приблизно 35 тисяч людей, у тому числі прем'єр-міністр Індії Нарендра Моді і велика кількість високопоставлених осіб, виконали 21 асан протягом 35 хвилин в Нью-Делі. День, присвячений йозі, спостерігали мільйони людей у всьому світі. Подія в Нью-Делі встановила два рекорди Гіннеса — найбільший клас йоги з 35 985 людей і рекорд за кількістю національностей, що брали у ньому участь (вісімдесят чотири).

Див. також

Коментарі

Примітки

Джерела та література

  • Apte, Vaman Shivram (1965). The Practical Sanskrit Dictionary. Delhi: Motilal Banarsidass Publishers. ISBN 81-208-0567-4. (fourth revised & enlarged edition).
  • Patañjali (2001). Yoga Sutras of Patañjali.
  • Chatterjee, Satischandra; Datta, Dhirendramohan (1984). An Introduction to Indian Philosophy (вид. Eighth Reprint Edition). Calcutta: University of Calcutta.
  • Flood, Gavin (1996). An Introduction to Hinduism. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 0-521-43878-0.
  • Gambhirananda, Swami (1998). Madhusudana Sarasvati Bhagavad_Gita: With the annotation Gūḍhārtha Dīpikā. Calcutta: Advaita Ashrama Publication Department. ISBN 81-7505-194-9.
  • Harinanda, Swami. Yoga and The Portal. Jai Dee Marketing. ISBN 0978142950.
  • Jacobsen, Knut A. (Editor); Larson, Gerald James (Editor) (2005). Theory And Practice of Yoga: Essays in Honour of Gerald James Larson. Brill Academic Publishers. ISBN 9004147578. (Studies in the History of Religions, 110)
  • Keay, John (2000). India: A History. New York: Grove Press. ISBN 0-8021-3797-0.
  • Michaels, Axel (2004). Hinduism: Past and Present. Princeton, New Jersey: Princeton University Press. ISBN 0-691-08953-1.
  • Müller, Max (1899). Six Systems of Indian Philosophy; Samkhya and Yoga, Naya and Vaiseshika. Calcutta: Susil Gupta (India) Ltd. ISBN 0-7661-4296-5. Reprint edition; Originally published under the title of The Six Systems of Indian Philosophy.
  • Possehl, Gregory (2003). The Indus Civilization: A Contemporary Perspective. AltaMira Press. ISBN 978-0759101722.
  • Radhakrishnan, S.; Moore, CA (1967). A Sourcebook in Indian Philosophy. Princeton. ISBN 0-691-01958-4.
  • Taimni, I. K. (1961). The Science of Yoga. Adyar, India: The Theosophical Publishing House. ISBN 81-7059-212-7.
  • Vivekananda, Swami (1994). Raja Yoga. Calcutta: Advaita Ashrama Publication Department. ISBN 81-85301-16-6. 21st reprint edition.
  • Zimmer, Heinrich (1951). Philosophies of India. New York, New York: Princeton University Press. ISBN 0-691-01758-1. Bollingen Series XXVI; Edited by Joseph Cambell.
  • Arya, Usharbudh; Swami Veda Bharati (1985). Philosophy of Hatha Yoga. Pennsylvania: Himalayan Institute Press. ISBN 089389088X. Архів оригіналу за 19 липня 2014. Процитовано 30 травня 2009.
  • Feuerstein, Georg (1996). The Shambhala Guide to Yoga. Boston & London: Shambhala. ISBN 157062142X.
  • Анатолій Пахомов (2017). Хатха Йога. Коректний підхід до хребта. Київ: ТОВ НВП Інтерсервіс ISBN 978-6176-696-588-6
  • Йога. Міріам Равентос// Видавництво: Моя книжкова полиця,2018. Перекладач Христина Ромашко. 36 с. ISBN 978-966-97730-1-2
  • Ігрова йога. Лорена Паджалунга// Видавництво КМ-БУКС, 2018. Перекладач Марія Пухлій. 40 с. ISBN 978-966-948-048-4
  • Олександр Кропивко (2017). Корректный подход к позвоночнику в повседневной жизни и асанах йоги. ISBN 978-5-4483-5801-2

Посилання