Ліга 1
Ліга 1 (через спонсорські причини знана як Ліга 1 Убер Іатс) — найвищий дивізіон у системі футбольних ліг Франції. Вона була повністю професіональною, починаючи з часу заснування у 1932 році, крім сезону 1943-44 років, коли режим Віші заборонив професійний футбол.
| Засновано | 1932 |
|---|---|
| Регіон |  Франція Монако |
| Конфедерація | УЄФА |
| Кількість команд | 20 |
| Рівень в ієрархії | 1 |
| Пониження в класі | Ліга 2 |
| Внутрішній кубок | Кубок Франції |
| Міжнародні турніри | Ліга чемпіонів УЄФА Ліга Європи УЄФА |
| Поточний чемпіон | Парі Сен-Жермен |
| Найбільше перемог | Парі Сен-Жермен (11 разів) |
| Сайт | www.lfp.fr |
 Поточний сезон | |
Історія
Ліга 1 є однією з провідних в Європі. Станом на завершення сезону 2012—13 Ліга 1 посідає шосте місце у рейтингу національних ліг УЄФА, який використовується для визначення представництва країн у єврокубках.[1]
В історії Ліги 1 було три значних корупційних скандали (з «Олімпіком» (Антіб) у 1933 р., «Ред Стар» у 1950-x роках і «Марселем» у 1993 р.), але щоразу вона зберігала свою репутацію завдяки швидкому і достатньо жорсткому покаранню винних сторін.
З сезону 2002/03 ліга складається з 20 клубів.
82-й сезон чемпіонату 2019/20 років не був завершений[2] через пандемію коронавірусу та заборону спортивних змагань до вересня місяця.[3]
Регламент
Команди грають одна з одною двічі протягом сезону (вдома і на виїзді). Наприкінці сезону три найгірші команди вибувають до Ліги 2. Раніше третя команда з кінця таблиці грала перехідні ігри за право грати в Лізі 1 з третьою найкращою командою Ліги 2, але починаючи з сезону 1994/95 матчі плей-оф було скасовано, і тепер три команди вибувають напряму.
Очки нараховуються згідно з міжнародними правилами: три очки за перемогу, одне за нічию й жодного — за поразку. Три очки за перемогу нараховуються починаючи з сезону 1994/1995 (раніше нараховувалося два), після випробування системи протягом 1988/89. Між 1973 і 1976 роками команді, яка забила в матчі понад два голи, нараховувалося додаткове очко з метою заохочування атакувального футболу, але випробування не принесло переконливих результатів.
Команди, які набрали однакову кількість очок, розташовуються у турнірній таблиці згідно з різницею забитих і пропущених голів, а якщо і цей показник є однаковим, то за кількістю забитих голів. До сезону 1966/67 замість цього критерію використовувався коефіцієнт забитих і пропущених голів. Ця система насправді надавала перевагу командам захисного плану, що продемонстрував сезон 1961/62 років, коли Реймс випередив РКФ Париж за коефіцієнтом забитих і пропущених голів, попри однакову різницю голів і меншу кількість забитих голів (83-60 проти 86-63).
Переможці та призери чемпіонату
Чемпіони за історію
| Клуб | Титули | Роки |
|---|---|---|
| «Парі Сен-Жермен» | 11 | 1986, 1994, 2013, 2014, 2015, 2016, 2018, 2019, 2020, 2022, 2023 |
| «Сент-Етьєн» | 10 | 1957, 1964, 1967, 1968, 1969, 1970, 1974, 1975, 1976, 1981 |
| «Олімпік» (Марсель) | 9 | 1937, 1948, 1971, 1972, 1989, 1990, 1991, 1992, 2010 |
| «Монако» | 8 | 1961, 1963, 1978, 1982, 1988, 1997, 2000, 2017 |
| «Нант» | 8 | 1965, 1966, 1973, 1977, 1980, 1983, 1995, 2001 |
| «Олімпік» (Ліон) | 7 | 2002, 2003, 2004, 2005, 2006, 2007, 2008 |
| «Реймс» | 6 | 1949, 1953, 1955, 1958, 1960, 1962 |
| «Бордо» | 6 | 1950, 1984, 1985, 1987, 1999, 2009 |
| «Лілль» | 4 | 1946, 1954, 2011, 2021 |
| «Ніцца» | 4 | 1951, 1952, 1956, 1959 |
| «Сет» | 2 | 1934, 1939 |
| «Сошо» | 2 | 1935, 1938 |
| «Олімпік» (Лілль) | 1 | 1933 |
| «Расінг» (Париж) | 1 | 1936 |
| «Рубе-Туркуен» | 1 | 1947 |
| «Страсбур» | 1 | 1979 |
| «Осер» | 1 | 1996 |
| «Ланс» | 1 | 1998 |
| «Монпельє» | 1 | 2012 |
Учасники
Гравці, що провели найбільше матчів в історії чемпіонатів Франції
- Станом на 28 листопада 2022
(жирним шрифтом позначено діючих гравців Ліги 1)
| Місце | Ім'я | Роки | Ігор |
|---|---|---|---|
| 1 | Мікаель Ландро | 1997—2014 | 618 |
| 2 | Жан-Люк Етторі | 1975—1994 | 602 |
| 3 | Домінік Дропсі | 1972—1989 | 596 |
| 4 | Домінік Барателлі | 1967—1985 | 593 |
| 5 | Ален Жиресс | 1970—1988 | 587 |
| 6 | Сільвен Кастендеш | 1982—2001 | 577 |
| 7 | Патрік Баттістон | 1973—1991 | 558 |
| 8 | Джекі Нові | 1964—1980 | 545 |
| 9 | Роже Марш | 1944—1962 | 542 |
| 10-11 |  Жан-Поль Бертран-Деман | 1969—1988 | 532 |
| 10-11 | Анрі Мішель | 1966—1982 | 532 |
Бомбардири
- Станом на кінець сезону 2016/17
| Місце | Ім'я | Роки | Голи |
|---|---|---|---|
| 1 |  Деліо Онніс | 1971—1986 | 299 |
| 2 | Бернар Лякомб | 1969—1987 | 255 |
| 3 | Ерве Ревеллі | 1965—1978 | 216 |
| 4 | .svg){kind=small} Роже Куртуа | 1932—1956 | 210 |
| 5 |  Таде Цисовський | 1947—1961 | 206 |
| 6 | Роже П'янтоні | 1950—1966 | 203 |
| 7 |  Джозеф Уйлакі | 1947—1964 | 189 |
| 8 | Фльорі Ді Налло | 1960—1975 | 187 |
| 9 | Карлос Б'янкі | 1973—1980 | 179 |
| 10 |  Гуннар Андерссон | 1950—1960 | 179 |
Українці в Лізі 1
Найпершим українцем у французькій лізі, мабуть, був колишній гравець львівської «України» та київського «Динамо» Олександр Скоцень, який протягом 1948-1950 років зіграв за "Ніццу"[5] 45 ігор, у котрих забив 23 голи.
| Гравець | Клуб | Сезон | Ігри | Голи |
|---|---|---|---|---|
| Олександр Заваров |  «Нансі» | 1990/91 | 30 | 7 |
| 1991/92 | 28 | 3 | ||
| Павло Яковенко |  «Сошо» | 1992/93 | 3 | 0 |
| 1993/94 | 3 | 1 | ||
| Сергій Скаченко |  «Мец» | 1999/00 | 16 | 4 |
| 2000/01 | 8 | 0 | ||
| 2001/02 | 3 | 0 | ||
| Максим Левицький |  «Сент-Етьєн» | 2000/01 | 15 | 0 |
| Юрій Яковенко | .png){kind=small} «Аяччо» | 2013/14 | 2 | 0 |
| Микола Кухаревич |  «Труа» | 2021/22 | 2 | 0 |
| Данило Ігнатенко |  «Бордо» | 2021/22 | 11 | 0 |
| Руслан Маліновський |  «Марсель» | 2022/23 | 20 | 1 |
| Едуард Соболь |  «Страсбур» | 2022/23 | 15 | 0 |
| 2023/24 | 3 | 0 |
Див. також
Примітки
Посилання
- Офіційний сайт Ліги 1 [Архівовано 25 лютого 2011 у Wayback Machine.]
- Офіційний сайт Федерації футболу Франції [Архівовано 9 грудня 2006 у Wayback Machine.]
