Вольт

похідна одиниця SI, що має власну назву^[1]
безпрефіксна одиниця SI^d і UCUM derived unit^d
	Вольт
	Матриця з джозефсонівських контактів, створена NIST для відтворення стандартного вольта
Загальна інформація
Система одиниць	Похідні одиниці SI
Одиниця	електричної напруги
Позначення	В або V
Названа на честь	Алессандро Вольта
Перерахунок в інші системи
1 В в...	дорівнює...
основних одиницях SI	кг·м2·с−3·А−1
	Вольт у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Вольт (значення).

Во́льт (В, V) — одиниця вимірювання електричної напруги, електрорушійної сили та різниці потенціалів в системі SI.

Один вольт дорівнює електричній напрузі, яка виникає в електричному колі з постійним струмом силою один ампер при потужності один ват. Також один вольт дорівнює потенціалу точки електричного поля, в якої електричний заряд в один кулон має потенціальну енергію один джоуль.

В = Вт·А⁻¹ = м²·кг·с⁻³·А⁻¹ = Дж·Кл⁻¹.

Одиниця названа на честь італійського фізика і фізіолога Алессандро Вольта.

Історична довідка

У 1800 році в результаті професійних розбіжностей щодо гальванічного ефекту, яки відстоював Луїджі Гальвані, Алессандро Вольта розробив попередника електричної батареї так званий вольтовий стовп, як джерело постійного електричного струму. Вольта визначив, що найефективнішою парою різнорідних металів для виробництва електрики є цинк і срібло. У 1861 році Латімер Кларк^[en] і Чарльз Брайт^[en] використали назву «вольт» для одиниці опору^[2]^[3].

Одиниця вимірювання «вольт» була вперше уведена в 1861 році на 1-му Міжнародному конгресі електриків (тепер — Міжнародна електротехнічна комісія) як практична одиниця ЕРС, що дорівнює 10⁸ одиницям СГС системи одиниць. Її введення було пов'язане з поточними потребами інженерної фізики. У 1873 році Британська асоціація сприяння розвитку науки визначила вольт, ом і фарад^[4]. З 1893 до 1948 у використанні був міжнародний вольт, що дорівнює напрузі або ЕРС, які у провіднику з опором в один ом (міжнародний) виробляє струм в один ампер (міжнародний). Точна величина міжнародного вольта встановлювалась еталоном — групою Нормальних елементів Вестона. У Міжнародну систему одиниць (SI) вольт уведено рішенням XI-ї Генеральної конференції мір і ваг у 1960 році одночасно з прийняттям системи SI в цілому^[5].

До 1990 року 1 вольт визначався через одиницю енергії джоуль і одиницю заряду кулон.

Кратні та частинні одиниці

Кратні				Частинні
Величина	Назва	Позначення		Величина	Назва	Позначення
10¹ В	декавольт	даВ	daV	10⁻¹ В	децивольт	дВ	dV
10² В	гектовольт	гВ	hV	10⁻² В	сантивольт	сВ	cV
10³ В	кіловольт	кВ	kV	10⁻³ В	мілівольт	мВ	mV
10⁶ В	мегавольт	МВ	MV	10⁻⁶ В	мікровольт	мкВ	µV
10⁹ В	гігавольт	ГВ	GV	10⁻⁹ В	нановольт	нВ	nV
10¹² В	теравольт	ТВ	TV	10⁻¹² В	піковольт	пВ	pV
10¹⁵ В	петавольт	ПВ	PV	10⁻¹⁵ В	фемтовольт	фВ	fV
10¹⁸ В	ексавольт	ЕВ	EV	10⁻¹⁸ В	атовольт	аВ	aV
10²¹ В	зетавольт	ЗВ	ZV	10⁻²¹ В	зептовольт	зВ	zV
10²⁴ В	йотавольт	ЙВ	YV	10⁻²⁴ В	йоктовольт	йВ	yV
застосовувати не рекомендовано

Див. також

Примітки

↑ Latimer Clark and Sir Charles Bright (1861) On the formation of standards of electrical quantity and resistance. — Report of the Thirty-first Meeting of the British Association for the Advancement of Science (Manchester, England: September 1861), section: Mathematics and Physics, pp. 37-38.

↑ Latimer Clark and Sir Charles Bright (November 9, 1861) Measurement of electrical quantities and resistance // The Electrician, 1 (1) : 3–4.

↑ Sir W. Thomson, et al. (1873) First report of the Committee for the Selection and Nomenclature of Dynamical and Electrical Units // Report of the 43rd Meeting of the British Association for the Advancement of Science (Bradford, September 1873), pp. 222—225. From p. 223: "The "ohm, « as represented by the original standard coil, is approximately 10⁹ C.G.S. units of resistance ; the „volt“ is approximately 10⁸ C.G.S. units of electromotive force ; and the „farad“ is approximately 1/10⁹ of the C.G.S. unit of capacity.»

↑ Resolution 12 of the 11th meeting of the CGPM (1960) [Архівовано 2012-07-28 у Wayback Machine.](англ.) на сайті Міжнародного бюро мір і ваги

Література

Біленко І. І. Фізичний словник. — К.: Вища школа, Головне видав. 1979.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

Search