Суґа Йосіхіде

японський політик
Заголовок цієї статті — японське ім'я. Воно складається з прізвища та особового імені, яке йде після нього: іменем цієї особи є Йосіхіде, а прізвищем — Суґа.

Суґа Йосіхіде (яп. 菅 義偉; нар. 6 грудня 1948, Юдзава) — японський політик, Прем'єр-міністр Японії з 16 вересня 2020 до 4 жовтня 2021 року. Президент Ліберально-демократичної партії з 14 серпня 2020 до 29 вересня 2021 року. Суґа став першим новим прем'єр-міністром періоду Рейва.[1]

Суґа Йосіхіде
яп. 菅 義偉
Суґа Йосіхіде
Суґа Йосіхіде
100-й Прем'єр-міністр Японії
16 вересня 2020 — 4 жовтня 2021
Монарх Нарухіто
Попередник Абе Сіндзо
Наступник Кісіда Фуміо
Президент Ліберально-демократичної партії Японії
14 вересня 2020 — 29 вересня 2021
Попередник Абе Сіндзо
Наступник Кісіда Фуміо
Головний секретар Кабінету міністрів
26 грудня 2012 — 16 вересня 2020
Попередник Фуджімура Осаму
Наступник Кату Кацуному
Міністр внутрішніх справ та комунікацій
26 вересня 2006 — 27 серпня 2007
Прем'єр-міністр Абе Сіндзо
Попередник Такенака Хейцо
Наступник Масуда Хіроя
Член Палати представників від 2-го округу Канаґави
Нині на посаді
На посаді з 20 жовтня 1996
Попередник округ утворено
Народився 6 грудня 1948(1948-12-06) (75 років)
Akinomiyad, Повіт Оґачі, Префектура Акіта, Японія
Відомий як політик
Країна Японія
Alma mater Університет Хосей і Q11595480?
Політична партія Ліберально-демократична партія Японії
Батько Wasaburō Sugad
У шлюбі з Маріко Суґа
Нагороди
Золотий Олімпійський орден
Підпис
sugayoshihide.gr.jp

Представляє 2-й округ Канаґави в Палаті представників з 1996 року, працював міністром внутрішніх справ та комунікацій з вересня 2006 року до серпня 2007 року в першому уряді прем'єр-міністра Абе Сіндзо та головним секретарем Кабінету Міністрів в другому уряді Абе Сіндзо з 2012[2] до 2020. Його перебування на посаді головного секретаря кабміну стало найдовшим в історії Японії[3]. Суґа оголосив про свою кандидатуру на виборах лідерів Ліберально-демократичної партії[en] після того, як Абе оголосив про відставку й вважався найімовірнішою кандидатурою на його заміну як прем'єра, оскільки він отримав підтримку більшості членів партії з правом голосу заздалегідь до виборів[4].

Примітки

Посилання