Таджики

Таджики; Тоҷік, تاجیک
Кількість	18-27 млн осіб
Ареал	Афганістан: 8 000 000 (оцінка) Таджикистан: 6 373 834 (перепис 2010); 4 898 382 (перепис 2000); Узбекистан: 1 165 713 (оцінка 2000); або більше 6 000 000 (неофіц. оцінка); Пакистан: 1 000 000 (оцінка) ; Росія: 200 303 (2010).; Киргизстан: 46 105 (2009); Казахстан: 36 277 (2009); Україна: 4255 (2001); Білорусь: 871 (2009); Латвія: 123 (2010); Естонія: 33 (2011)
Раса	паміро-ферганська раса великої європеоїдної раси
Походження	Согдійці, бактрійці, хорезмійці та інші східно-іранські народи.
Близькі до:	фарсівани, перси
Входить до	іранські народи
Мова	таджицька, дарі
Релігія	Іслам (переважно сунізм)

Таджики — народ індоєвропейського походження, мова якого споріднена з перською. Таджики здебільшого мусульмани-суніти. Вони мешкають у Таджикистані, в північному Афганістані, де їх найбільше, в Пакистані та в Ірані.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Таджики (значення).

Слово «таджик» тюркського походження й означає «нетюрк». Так називали всіх жителів Середньої Азії, що не належали до тюркських народів.

Таджицька мова настільки споріднена з перською і дарі, що між носіями цих мов можливе взаємне розуміння.

Українсько-таджицькі зв'язки

Українсько-таджицькі зв'язки виявляються майже винятково у перекладах літературних творів. Першим перекладачем і дослідником тадж. літератури був Агатангел Кримський. Про таджиків писали Леонід Первомайський, Василь Мисик, Іван Калянник.

По війні надруковано твори класиків таджицької і перської літератури: А. Рудакі (858 — 940), А. Фірдоусі (934 — 1020), Гафіза (14 ст.); з новіших: С. Айні, А. Лахуті, Р. Джаліла, М. Турсун-заде, Міршакара та ін. 1962 в Україні проведено тиждень таджицької літератури і видано українською мовою зб. «Таджицька поезія. Антологія». Перекладів з української мови на таджицьку відносно мало: твори Т. Шевченка (А. Лахуті, М. Турсун-заде), І. Франка (Р. Джаліл), О. Корнійчука. До тижня української літератури 1961 в Ташкенті видано «Антологію української поезії».