Чеська абетка
Чеська абетка (чеськ. Česká abeceda) — варіант латиниці, який використовують при написанні чеською мовою. Основні принципи абетки — «один звук — одна літера» і додавання діакритичних знаків над літерами для позначення звуків, далеких від латинської мови.
Абетки деяких інших східноєвропейських мов: (слов'янські, балтійські, та й інші, такі як естонський) базуються на основі чеської абетки, в якому прибираються або додаються символи відповідно до їх потреб в мові.[1] Найпомітнішим відхиленням від чеського є польська абетка, яка розроблялася незалежно.
Сучасний чеський правопис із використанням діакритиків бере свій початок із праці Яна Гуса De orthographia Bohemica (1406). До цього чеська латинка мала суттєво інший вигляд.
Сучасна абетка
Сучасна чеська абетка складається з 42-х літер:
| A | Á | B | C | Č | D | Ď |
| E | É | Ě | F | G | H | Ch |
| I | Í | J | K | L | M | N |
| Ň | O | Ó | P | Q | R | Ř |
| S | Š | T | Ť | U | Ú | Ů |
| V | W | X | Y | Ý | Z | Ž |
Однак у словниках подають звичайний наступний склад абетки (довгі голосні, а також палатальні приголосні не вважають самостійними літерами).
| A | B | C | Č | D |
| E | (Ě) | F | G | H |
| Ch | I | J | K | L |
| M | N | O | P | R |
| Ř | S | Š | T | U |
| V | (X) | Y | Z | Ž |
Літери Q і W використовують виключно в іноземних словах і замінюють на поєднання Kv і V як тільки слово стає «натуралізованим»; диграфи dz і dž також використовують здебільш для іноземних слів і не мають окремого місця в абетці.
