U (латиниця)

U

Латинська абетка
A	B	C	D	E	F	G
H	I	J	K	L	M	N
O	P	Q	R	S	T	U
V	W	X	Y	Z
Додаткові і варіантні знаки
À	Á	Â	Ã	Ä	Å	Æ
Ā	Ă	Ą	Ȧ	Ả	Ɐ	Ɑ
Ɓ	Ƀ	Ç	Ć	Ĉ	Ċ	Ȼ
Č	Ð,ð	Ď,ď	Đ,đ	È	É	Ê
Ë	Ē	Ė	Ę	Ě	Ə	Ĝ
Ğ	Ġ	Ģ	Ƣ	Ĥ	Ħ	Ì
Í	Î	Ï	Ī	Į	İ	I
Ĳ	Ĵ	Ķ	Ḱ	Ǩ	Ƙ	Ⱪ
Ļ	Ł	Ĺ	Ľ	Ŀ	Ñ	Ń
Ņ	Ň	N̈	Ɲ	Ƞ	Ŋ	Ò
Ó	Ô	Õ	Ö	Ǫ	Ø	Ő
Œ	Ơ	Ɋ	ʠ	Ŕ	Ř	Ɍ
Ɽ	ß	ſ	Ś	Ŝ	Ṡ	Ş
Š	Þ	Ţ	Ť	Ŧ	Ⱦ	Ƭ
Ʈ	T̈	Ù	Ú	Û	Ü	Ū
Ŭ	Ů	Ű	Ų	Ư	Ŵ	Ⱳ
Ẋ	Ý	Ŷ	Ÿ	Ɏ	Ƴ	Ẑ
Ẕ	Ȥ	Ⱬ	Ź	Ż	Ƶ	Ž

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: U.

U («у») — 21-а літера латинського алфавіту, присутня практично в усіх графічних системах на його основі.

Історія

Літера U з'явилася в XVI столітті внаслідок розвитку форм літери V.

У класичній латинській графіці для передачі як голосного /u/, так і приголосного /w/ використовувалася одна літера V: наприклад, num писалося як NVM, а via вимовлялося як [ˈwia].

Під час пізнього Середньовіччя розвинулися дві форми V, обома позначали звуки /u/ і /v/. Форма із загостреною нижньою частиною писалася на початку слова, тоді як форма із закругленою нижньою частиною (U) — у середині та наприкінці, незалежно від звука. Перше розрізнення між ними відмічено в готичному рукопису 1386 р., де v передувало u. Ближче до середини XVI ст. за v закріплюється передача приголосного, а за u — голосного звука. Проте, друкарі ще в XVII столітті уникали використовувати велику U і остаточне розрізнення між двома літерами було прийняте Французькою академією тільки в 1762 році^[1].

Вимова

У більшості мов, що використовують латинську абетку, ця літера передає фонему /u/ чи схожі голосні^[2].

В англійській абетці літера називається u (МФА: ['juː]), у множині ues^[3]^[4]. Читається у наголошеному відкритому складі як [juː] — довгий йотований [u], після деяких літер (r, j, іноді чи факультативно l) — як довгий нейотований [u] (rule, June, lute). В американському варіанті англійської нейотована вимова також спостерігається після звуків [ʃ] і [ʒ], які передає s. У закритому положенні літера читається як [ʌ]; архаїчна вимова [ʊ] зберігається після губних приголосних (put), та ще в деяких словах-винятках (sugar). У небагатьох словах u передає інші звуки, такі як [ɪ] (business) та [ɛ] (bury).

У французькій орфографії літера передає звук [y], у той час як для позначення [u] використовується диграф ou. У нідерландській та африкаанс вона передає також [y] або [ʏ], а для позначення [u] використовується диграф oe. У валлійській мові літера може передавати довгий [iː] чи короткий [ɪ] (у південних діалектах), або довгий [ɨː] чи короткий [ɨ̞] (у північних діалектах); у той час як для передачі [uː] та [ʊ] використовується літера w.

Способи кодування

Інші позначення літери U

Фонетичний алфавіт НАТО		код Морзе
Uniform		··–

Морський прапорний сигнал	Семафорна абетка	Американська мова жестів (ASL)	Шрифт Брайля