A (латиниця)

перша літера латинської абетки
A
Латинська абетка
ABCDEFG
HIJKLMN
OPQRSTU
VWXYZ
Додаткові і варіантні знаки
ÀÁÂÃÄÅÆ
ĀĂĄȦ
ƁɃÇĆĈĊȻ
ČÐ,ðĎ,ďĐ,đÈÉÊ
ËĒĖĘĚƏĜ
ĞĠĢƢĤĦÌ
ÍÎÏĪĮİI
IJĴĶǨƘ
ĻŁĹĽĿÑŃ
ŅŇƝȠŊÒ
ÓÔÕÖǪØŐ
ŒƠɊʠŔŘɌ
ßſŚŜŞ
ŠÞŢŤŦȾƬ
ƮÙÚÛÜŪ
ŬŮŰŲƯŴ
ÝŶŸɎƳ
ȤŹŻƵŽ    

А, a («а») — перша літера латинської абетки, використовується практично у всіх абетках на латинській основі. Походить від грецької літери Α, α (альфа) і фінікійської алеф. Найчастіше позначає голосний звук [a] і його варіанти, але іноді (наприклад, в англійській мові) і інші звуки. Часто входить до складу диграфів (найдревніший — лат. ae, пізніше перетворився у лігатуру æ) або забезпечується діакритичними знаками.

Друкарські шрифти

Сучасна мала «а» не схожа на грецьку рукописну А. Ця модифікація великої А оформилася до IV століття.


Готична A

Унціальна A

Варіант готичної A

Сучасна гарнітура Roman

Сучасна гарнітура Italic

Сучасна гарнітура Script

Використання

В англійській мові буква A може позначати відкритий передній звук /æ/, як у слові pad, відкритий задній звук /ɑ/, як у слові father, або, за наявності букви e, дифтонг /eɪ/ (утім, вимова цього звука різниться залежно від діалекту), як у слові ace, унаслідок так званого великого зсуву голосних.

В угорській мові буква A позначає короткий задній голосний звук /ɔ/, а для позначення звука /a/ використовується варіант із діакритикою — Á.

У більшості інших мов, що використовують латинський алфавіт, буква А позначає як відкритий задній звук /ɑ/, так і відкритий середній звук /a/.

У міжнародній фонетичній транскрипції різні варіанти букви А означають різні варіанти звука «а». Наприклад, велика А означає відкритий задній звук, а мала «а» — відкритий передній звук.

Способи кодування

В юнікоді велика A записується U+0041 , а мала a — U+0061.

Код ASCII для великої A — 65, для малої a — 97; або у двійковій системі 01000001 та 01100001, відповідно.

Код EBCDIC для великої A — 193, для малої a — 129.

NCR код HTML та XML — «A» та «a» для великої та малої літер відповідно.