Чемпіонат світу з футболу 2018

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігаціїПерейти до пошуку
Чемпіонат світу з футболу 2018
Офіційний логотип
Команд207
(у фінальній частині: 32)
Місце проведенняРосія Росія
Час проведення14 червня — 15 липня 2018 (фінальна частина)
Чемпіон Франція Франція (вдруге)
Фіналіст Хорватія Хорватія
3-є місце Бельгія Бельгія
4-е місцеАнглія Англія
Зіграно матчів64
Забито м’ячів169
(2,64 за матч)
Кількість глядачів3 031 768
(47 371 за матч у середньому)
Найкращий гравецьХорватія Лука Модрич
Найкращий бомбардирАнглія Гаррі Кейн (6 голів)
Найкращий воротарБельгія Тібо Куртуа
← 2014
2022 →

Чемпіонат світу з футболу 2018 — 21-й чемпіонат світу з футболу ФІФА, фінальний етап якого проходив з 14 червня по 15 липня 2018 року в Росії. Матчі відбувалися в 11-ти російських містах: Єкатеринбурзі, Санкт-Петербурзі, Сочі, Казані, Калінінграді, Саранську, Самарі, Ростові-на-Дону, Нижньому Новгороді, Волгограді та Москві[1]. Перший в історії мундіаль, який пройшов одразу у двох частинах світу — Європі та Азії.

У фінальному турнірі взяли участь 32 національні збірні. 31 команда пройшла відбірковий турнір, збірна Росії взяла участь як господар змагання. Титул чемпіона світу з футболу 2018 року здобула збірна Франції, яка у фінальному матчі здолала збірну Хорватії з рахунком 4:2.

Міністерство юстиції США стверджує, що є докази підкупу Росією чиновників ФІФА заради проведення в них чемпіонату світу-2018[2].

Вибір господаряред. код

За право проведення чемпіонату 2018 року змагалися Росія, Англія, а також зі спільними заявками Бельгія з Нідерландами та Іспанія з Португалією. 2 грудня 2010 року в Цюриху оголосили результат таємного голосування у виконавчому комітеті ФІФА, згідно з яким господарем чемпіонату стала Росія.[3]

Голосування
КраїнаПерший раундДругий раунд
Росія Росія913
Іспанія Іспанія / Португалія Португалія77
Нідерланди Нідерланди / Бельгія Бельгія42
Англія Англія20

Скандалиред. код

Звинувачення в нечесних виборахред. код

Починаючи з виборів країни-господаря ЧС-2018 у 2010, у світових ЗМІ з'явилися численні критичні публікації, що наголошували кримінальний (головним чином корупційний) характер вибору Росії господаркою ЧС-2018. Ці звинувачення спиралися не на встановлені в судовому порядку факти, а на дані інсайдерів з ФІФА, спортивних аналітиків-експертів, журналістів. Пізніше вони отримали підтвердження фактичними доказами з державних правоохоронних служб та розвідки (ФБР, БНД та ін.).

Так за встановленими БНД даними, первинне рішення про надання Росії прав ЧС-2018 було прийняте на таємній зустрічі в Москві ще в 2005 році. Президент ФІФА Зепп Блаттер зустрівся в січні 2005 в московському елітному нічному клубі «China Club» з одним з російських кримінальних авторитетів, «злодієм в законі»[4], «фахівцем» по корупції в галузі спорту або влаштуванню потрібних результатів спортивних змагань Алімжаном Тохтахуновим (він же «Тайванчик», «Узбек», а також «Алік»). Свого часу Алік Тайванчик був поставлений «смотрящим» в Європі нині покійним лідером російського кримінального світу, також «злодієм в законі» В'ячеславом Іваньковим (Япончиком)[5]. На цій зустрічі в «China Club» також був присутній колишній високопосадовець, радянсько-російський футбольний функціонер та відомий персонаж розслідувань багатьох корупційних схем В'ячеслав Колосков.

Тохтахунов на зустрічі з Зеппом Блаттером в «China Club» був офіційно у ролі голови російського «Вітчизняного футбольного фонду», але неофіційно він був там, щоб отримати від керівництва ФІФА згоду про надання прав проведення чемпіонату світу з футболу 2018 року Росії. І потрібне позитивне рішення на цій зустрічі було прийняте. Пізніше на Конгресі ФІФА в грудні 2010 воно було оформлене офіційно.

Німецьким спецслужбам вдалося сфотографувати зустріч в «China Club». Коли ці фото показали Зеппу Блаттеру і спитали — чи впізнає він пана (Тохтахунова) поряд з ним на світлинах, Блаттер відповів наступним чином:

— «Можна знайти тисячі моїх фотографій зі сторонніми людьми, і зовсім необов'язково, що я цих людей знаю. Цього пана я не пам'ятаю»[6][7][8].

Як повідомив часопис Українська правда, серед головних фігурантів розслідування швейцарської прокуратури та дисциплінарних органів ФІФА щодо купівлі Росією права приймати ЧС-2018 є і віце-президент УЄФА Григорій Суркіс. Він є також фігурантом окремого розслідування, що проводить Генеральна прокуратура США[9]. Як повідомив далі часопис, 24 липня 2015 Г.Суркіс, в компанії з кумом Суркіса та Путіна Віктором Медведчуком, побував у Санкт-Петербурзі за офіційним приводом — «жеребкування кваліфікаційного раунду ЧС-2018». Вони мали розмову з Путіним «на футбольну тематику». Медведчук рекомендував Путіну Суркіса — як людину, яка має серйозний авторитет у європейському футболі та у давніх дружніх стосунках з президентом ФІФА Блаттером. Путіна, в свою чергу, цікавили «всі варіанти», за яких у Росії можуть відібрати права на Чемпіонат світу з футболу 2018 року. Сторони обговорили потенційну загрозу ЧС в Росії в разі приходу до посади президента ФІФА Мішеля Платіні. Якщо на виборах президента ФІФА в грудні 2015 виграв би Мішель Платіні, то корупційний скандал у ФІФА був доведений до свого логічного завершення, а господарі ЧС-2018 і ЧС-2022 би змінилися. Часопис наголошує, що невипадково відразу після візиту Суркіса до Путіна, у світових ЗМІ з'явилося компрометуюче досьє на Платіні. Сліди цього документу цілком можливо йдуть саме з України.[10]

Визнання Блаттером підтасовки виборівред. код

28 жовтня 2015 у своїх інтерв'ю британському часопису «Financial Times»[11] та російській інформагенції ТАСС[12] президент ФІФА Йозеф Блаттер визнав, що закулісна таємна домовленість про надання прав Чемпіонату світу 2018 Росії існувала заздалегідь, ще до офіційного голосування виконкому ФІФА 2 грудня 2010 року. За словами Блаттера, у керівництві ФІФА уклали так звану неписьмову «джентельменську угоду» (англ. “gentleman’s agreement”), що передбачала фальсифікацію результатів голосування[13], щоб надати права ЧС-2018 Росії.[14]. Це визнання Блаттера, вищої посадової особи в ієрархії ФІФА, викликало суперечливі спроби невдалих спростувань, зі спробами перекручень і свідомо неправильного перекладу з англійської з боку російського державного спортивного керівництва.

Скандальні дії ФІФА зі збірною Хорватіїред. код

У чвертьфінальному матчі Росія — Хорватія балканці обіграли суперника в серії післяматчевих пенальті. Згодом у мережі з'явилося відео, у якому захисник Домагой Віда і член тренерського штабу збірної Хорватії Огнєн Вукоєвич, екс-гравці київського «Динамо», присвятили перемогу своїй колишній команді й Україні загалом. У відповідь користувачі російського Інтернету почали вимагати у ФІФА покарання для футболістів за нібито політичні висловлювання. У відповідь ФІФА винесла офіційне попередження Домагою Віді, а Огнєна Вукоєвича оштрафувала. Це викликало неабиякий резонанс в Україні. Президент ФФУ Андрій Павелко направив офіційне звернення до ФІФА та УЄФА з вимогою пояснити своє рішення. Українські користувачі соціальної мережі Facebook почали масову атаку на офіційну сторінку ФІФА, знизивши її рейтинг з 5 зірок до 1,1, залишаючи відгуки з найнижчою оцінкою та висловом «Слава Україні». У відповідь організація закрила можливість залишати відгуки. Сам Віда заявив, що його відео не мало жодного політичного підґрунтя, він просто подякував українцям за підтримку. Також закрили рейтинг на офіційній сторінці ФІФА в Google.

Учасникиред. код

КомандаМетод
кваліфікації
Дата
кваліфікації
Участь
у фін. стад.
ВостаннєНайкращий
результат
Рейтинг ФІФА
Росія РосіяГосподар2 грудня 201042014Груповий етап (1994, 2002, 2014)65
Бразилія БразиліяПерше місце південноамериканського відбору28 березня 2017212014Чемпіон (1958, 1962, 1970, 1994, 2002)2
Іран ІранПереможець групи А азійського відбору12 червня 201752014Груповий етап (1978, 1998, 2006, 2014)34
Японія ЯпоніяПереможець групи B азійського відбору31 серпня 2017620141/8 фіналу (2002, 2010)44
Мексика МексикаПерше місце північноамериканського відбору1 вересня 20171620141/4 фіналу (1970, 1986)16
Бельгія БельгіяПереможець групи H європейського відбору3 вересня 20171320144-е місце (1986)5
Південна Корея Південна КореяДруге місце групи А азійського відбору5 вересня 20171020144-е місце (2002)62
Саудівська Аравія Саудівська АравіяДруге місце групи B азійського відбору5 вересня 2017520061/8 фіналу (1994)63
Німеччина НімеччинаПереможець групи C європейського відбору5 жовтня 2017182014Чемпіон (1954, 1974, 1990, 2014)1
Англія АнгліяПереможець групи F європейського відбору5 жовтня 2017142014Чемпіон (1966)12
Іспанія ІспаніяПереможець групи G європейського відбору6 жовтня 2017152014Чемпіон (2010)8
Нігерія НігеріяПереможець групи B африканського відбору7 жовтня 2017620141/8 фіналу (1994, 1998, 2014)41
Коста-Рика Коста-РикаДруге місце північноамериканського відбору7 жовтня 2017520141/4 фіналу (2014)22
Польща ПольщаПереможець групи E європейського відбору8 жовтня 2017820063-є місце (1974, 1982)6
Єгипет ЄгипетПереможець групи E африканського відбору8 жовтня 201731990Груповий етап (1934, 1990)30
Ісландія ІсландіяПереможець групи I європейського відбору9 жовтня 2017дебют--21
Сербія СербіяПереможець групи D європейського відбору9 жовтня 201722010Груповий етап (2010)38
Португалія ПортугаліяПереможець групи B європейського відбору10 жовтня 2017720143-є місце (1966)3
Франція ФранціяПереможець групи A європейського відбору10 жовтня 2017152014Чемпіон (1998)7
Уругвай УругвайДруге місце південноамериканського відбору11 жовтня 2017132014Чемпіон (1930, 1950)17
Аргентина АргентинаТретє місце південноамериканського відбору11 жовтня 2017172014Чемпіон (1978, 1986)4
Колумбія КолумбіяЧетверте місце південноамериканського відбору10 жовтня 2017620141/4 фіналу (2014)13
Панама ПанамаТретє місце північноамериканського відбору11 жовтня 2017дебют--49
Сенегал СенегалПереможець групи D африканського відбору10 листопада 2017220021/4 фіналу (2002)32
Марокко МароккоПереможець групи C африканського відбору11 листопада 2017519981/8 фіналу (1986)48
Туніс ТунісПереможець групи A африканського відбору11 листопада 201752006Груповий етап (1978, 1998, 2002, 2006)28
Швейцарія ШвейцаріяПереможець плей-оф європейського відбору12 листопада 20171020141/4 фіналу (1934, 1938, 1954)11
Хорватія ХорватіяПереможець плей-оф європейського відбору12 листопада 2017420143-є місце (1998)18
Швеція ШвеціяПереможець плей-оф європейського відбору13 листопада 20171220062-е місце (1958)25
Данія ДаніяПереможець плей-оф європейського відбору14 листопада 2017520101/4 фіналу (1998)19
Австралія АвстраліяПереможець міжконтинентального плей-оф15 листопада 2017520141/8 фіналу (2006)43
Перу ПеруПереможець міжконтинентального плей-оф16 листопада 2017519821/4 фіналу (1970)10

Склади командред. код

У матчах чемпіонату світу можуть брати участь гравці, включені до заявок збірних на турнір, сформованих до його початку. Всього до заявки кожної команди можна внести 23 футболісти (включаючи 3 воротарів).

Згідно з регламентом турніру команди-учасниці чемпіонату мали оголосити остаточні списки з 23 гравців до 4 червня 2018 року[15]. За 24 години до першого зіграного матчу команди мають право замінити травмованого гравця іншим[16].

Емблемаред. код

Мем: Забивака під час розгонів демонстрантів

Офіційна емблема чемпіонату світу з футболу 2018 року представлена 28 жовтня 2014 в ефірі Першого каналу в програмі «Вечірній Ургант». У поданні символіки турніру взяли участь президент ФІФА Йозеф Блаттер, міністр спорту Росії Віталій Мутко і найкращий футболіст світу 2006 року італієць Фабіо Каннаваро.В емблемі ЧС-2018 вгадується силует Кубка світу ФІФА. Підкорення космосу, іконопис і любов до футболу — три складові логотипу, говориться в прес-релізі оргкомітету турніру.

Талісманом чемпіонату став вовк Забивака. Підсумки голосування по вибору талісмана були підведені 21 жовтня 2016[17]. Персонаж викликав хвилю обговореннь у соціальних мережах, де його почали порівнювати з агресивними російськими вболівальниками[18], а позу вовка — з рухами мобільних загонів особливого призначення під час розгонів демонстрантів[19].

Фінансуванняред. код

У березні 2013 року стало відомо, що регіони запросили на підготовку до чемпіонату світу з футболу 2018 540 млрд рублів, але перший заступник голови уряду РФ Ігор Шувалов заявив, що ця сума завищена. Прийнято рішення, що для уникнення нецільового витрачання коштів з федерального бюджету профінансують лише будівництво стадіонів і тренувальних баз, реконструкцію міських аеропортів і доріг від авіавузла до стадіонів. Витрати на міську інфраструктуру, дорожньо-транспортну мережу з проекту програми підготовки виключать. Регіони повинні самі знайти кошти на ці цілі, оскільки йдеться про витрати, які не підпадають під зобов'язання Росії перед ФІФА. 20 червня 2013 Уряд Російської Федерації прийняв постанову № 518 «Про Програму підготовки до проведення в 2018 році в Російській Федерації чемпіонату світу з футболу», в якому перераховані об'єкти міської, транспортної та спортивної інфраструктури, які повинні бути побудовані до початку чемпіонату світу із зазначенням джерела фінансування. У січні 2015 витрати на підготовку до чемпіонату світу з футболу 2018 року були скорочені на 10 %.

Бойкотред. код

Див. докладніше Список суперечок щодо ЧС 2018[en]
Приклад відео із закликом до бойкоту Чемпіонату світу з футболу в Росії

Багато країн світу і громадські організації закликали позбавити РФ права приймати чемпіонат у зв'язку з участю Росії в війні на сході України і анексією Криму.

  • Заступник прем'єр-міністра Великої Британії Нік Клегг в інтерв'ю газеті The Sunday Times закликав скасувати рішення про проведення Всесвітнього чемпіонату з футболу 2018 року в Росії як покарання за роль Москви в українській кризі, підкресливши необхідність посилити санкції до Росії з обох боків від Атлантики. Британський політик охарактеризував те що відбувається, як «потворну агресію Росії на російсько-українському кордоні … …Нам необхідно ввести більш жорсткі санкції, але разом з тим з граничною ясністю дати зрозуміти, що він (Путін) не повинен очікувати, що отримає привілей перебувати на вершинах світової політики, не будучи готовим дотримуватися елементарних правил міжнародних відносин», — заявив Клегг[21].
  • 2 вересня 2014 діючий президент Зепп Блаттер заявив, що про перенесення місця проведення ЧС-2018 не може бути й мови. Він також попросив всіх, у кого є або з'явиться таке бажання — більше не звертатися до ФІФА з проханнями скасувати чемпіонат в Росії, позаяк на всі подібні питання буде тільки одна відповідь. Блаттер ще раз підкреслив, що спорт і політика ніяк не можуть і не повинні перетинатися[22].
  • 7 червня 2015 року Доменіко Скала заявив, що не виключає можливості позбавлення Росії права проведення ЧС-2018[23].
  • 22 січня 2018 року Міністр закордонних справ України Павло Клімкін заявив, що Україна веде переговори з федераціями футболу і фанатськими організаціями про можливість бойкоту Чемпіонату світу з футболу в 2018 році в РФ або протестів в рамках заходу.[24]
  • Велика Британія Велика Британія: 14 березня 2018 року уряд Великої Британії повідомив, що у відповідь на замах на вбивство Скрипалів із використанням хімічної зброї — отруйної речовини сімейства «Новичок» британські високопосадовці та члени королівської родини бойкотуватимуть футбольний чемпіонат в Росії.[25]
  • Ісландія Ісландія: 26 березня 2018 року на знак протесту проти хімічної атаки у Сирії було оголошено про дипломатичний бойкот чемпіонату в Росії[26].

Арбітриред. код

16 березня 2018 року ФІФА вперше затвердила використання відеоспостереження на турнірі під своєю юрисдикцією.[27]

29 березня 2018 року ФІФА затвердила список з 36 суддів та 63 асистентів арбітрів, відібраних для обслуговування матчів чемпіонату світу.[28] 30 квітня 2018 року ФІФА затвердила список з 13 суддів-відеоасистентів.[29]

Стадіониред. код

28 вересня був складений остаточний список міст, в яких пройде чемпіонат, згідно з яким чемпіонат не повинен був пройти в Саранську і Ярославлі. 29 вересня 2012 в рамках телепередачі «Сьогодні ввечері з Андрієм Малаховим» на Першому каналі був названий список з 11 міст, в якому були зроблені зміни, і, згідно з цими змінами — матчі ЧС-2018 не пройдуть в Краснодарі і Ярославлі.

Список міст, які приймуть матчі чемпіонату світу:

МоскваСанкт-ПетербургКалінінградМосква
ЛужникиКрестовськийКалінінградВідкриття-Арена
К-ість глядачів: 78 011[30]К-ість глядачів: 64 468[31]К-ість глядачів: 33 973[32]К-ість глядачів: 44 190[33]
КазаньНижній Новгород
Казань-АренаНижній Новгород
К-ість глядачів: 42 873[34]К-ість глядачів: 43 319[35]
СамараВолгоград
Самара АренаВолгоград Арена
К-ість глядачів: 41 970[36]К-ість глядачів: 43 713[37]
СаранськСочіРостов-на-ДонуЄкатеринбург
Мордовія АренаФіштРостов АренаЦентральний
К-ість глядачів: 41 685[38]К-ість глядачів: 44 287[39]К-ість глядачів: 43 472[40]К-ість глядачів: 33 061[41]

Груповий етапред. код

Група Aред. код

МКомандаІВНПМЗМПРМО
1.Уругвай Уругвай330050+59
2.Росія Росія320184+46
3.Саудівська Аравія Саудівська Аравія310227−53
4.Єгипет Єгипет300326−40



Група Bред. код

МКомандаІВНПМЗМПРМО
1.Іспанія Іспанія312065+15
2.Португалія Португалія312054+15
3.Іран Іран31112204
4.Марокко Марокко301224−21


Група Cред. код

МКомандаІВНПМЗМПРМО
1.Франція Франція321031+27
2.Данія Данія312021+15
3.Перу Перу31022203
4.Австралія Австралія301225−31


Група Dред. код

МКомандаІВНПМЗМПРМО
1.Хорватія Хорватія330071+69
2.Аргентина Аргентина311135−24
3.Нігерія Нігерія310234−13
4.Ісландія Ісландія301225−31


Група Eред. код

МКомандаІВНПМЗМПРМО
1.Бразилія Бразилія321051+47
2.Швейцарія Швейцарія312054+15
3.Сербія Сербія310224−23
4.Коста-Рика Коста-Рика301225−31


Група Fред. код

МКомандаІВНПМЗМПРМО
1.Швеція Швеція320152+36
2.Мексика Мексика320134−16
3.Південна Корея Південна Корея31023303
4.Німеччина Німеччина310224−23


Група Gред. код

МКомандаІВНПМЗМПРМО
1.Бельгія Бельгія330092+79
2.Англія Англія320183+56
3.Туніс Туніс310258−33
4.Панама Панама3003211−90


Група Hред. код

МКомандаІВНПМЗМПРМО
1.Колумбія Колумбія320152+36
2.Японія Японія31114404
3.Сенегал Сенегал31114404
4.Польща Польща310225−33




Плей-офред. код

1/8 фіналуЧвертьфіналПівфіналФінал
              
30 червня – Сочі      
 Уругвай Уругвай 2
6 липня – Нижній Новгород
 Португалія Португалія 1 
 Уругвай Уругвай  0
30 червня – Казань
  Франція Франція  2 
 Франція Франція 4
10 липня – Санкт-Петербург
 Аргентина Аргентина 3 
 Франція Франція 1
2 липня – Самара
  Бельгія Бельгія 0 
 Бразилія Бразилія 2
6 липня – Казань
 Мексика Мексика 0 
 Бразилія Бразилія  1
2 липня – Ростов-на-Дону
  Бельгія Бельгія  2 
 Бельгія Бельгія 3
15 липня – Москва (Лужники)
 Японія Японія 2 
 Франція Франція 4
1 липня – Москва (Лужники)
  Хорватія Хорватія  2
 Іспанія Іспанія 1 (3)
7 липня – Сочі
 Росія Росія (пен.) 1 (4) 
 Росія Росія 2 (3)
1 липня – Нижній Новгород
  Хорватія Хорватія (пен.) 2 (4) 
 Хорватія Хорватія (пен.) 1 (3)
11 липня – Москва (Лужники)
 Данія Данія 1 (2) 
 Хорватія Хорватія  2
3 липня – Санкт-Петербург
  Англія Англія  1 Матч за третє місце
 Швеція Швеція 1
7 липня – Самара14 липня – Санкт-Петербург
 Швейцарія Швейцарія 0 
 Швеція Швеція  0 Бельгія Бельгія 2
3 липня – Москва (Відкриття)
   Англія Англія  2  Англія Англія  0
 Колумбія Колумбія 1 (3)
 Англія Англія (пен.) 1 (4) 

1/8 фіналуред. код



  Пенальті 
Іньєста Забито
Піке Забито
Коке Не забив
Рамос Забито
Аспас Не забив
3 – 4Забито Смолов
Забито Ігнашевич
Забито Головін
Забито Черишев
 

  Пенальті 
Бадель Не забив
Крамарич Забито
Модрич Забито
Пиварич Не забив
Ракитич Забито
3 – 2Не забив Еріксен
Забито К'єр
Забито Крон-Делі
Не забив Шене
Не забив Н. Йоргенсен
 




  Пенальті 
Фалькао Забито
Хуан Куадрадо Забито
Мур'єль Забито
Урібе Не забив
Бакка Не забив
3 – 4Забито Кейн
Забито Рашфорд
Не забив Гендерсон
Забито Тріпп'є
Забито Даєр
 

Чвертьфіналиред. код




  Пенальті 
Смолов Не забив
Дзагоєв Забито
Фернандес Не забив
Ігнашевич Забито
Кузяєв Забито
3 – 4Забито Брозович
Не забив Ковачич
Забито Модрич
Забито Віда
Забито Ракитич
 

Півфіналиред. код


Матч за третє місцеред. код

Фіналред. код

Статистикаред. код

Бомбардириред. код

У 64 матчах було забито 169 голів, у середньому 2.64 голи за гру.

6 голів
4 голи
3 голи
2 голи
1 гол
1 автогол

Джерело: ФІФА

Нагородиред. код

По завершенні турніру ФІФА назвала наступних лауреатів індивідуальних і командних нагород чемпіонату[106]:

Золотий м'ячСрібний м'ячБронзовий м'яч
Хорватія Лука МодричБельгія Еден АзарФранція Антуан Грізманн
Золотий бутсСрібний бутсБронзовий бутс
Англія Гаррі КейнФранція Антуан ГрізманнБельгія Ромелу Лукаку
6 голів, 0 передач4 голи, 2 передачі4 голи, 1 передача
Золоті рукавички
Бельгія Тібо Куртуа
Найкращий молодий гравець
Франція Кіліан Мбаппе
Премія чесної гри
Іспанія Іспанія

Див. такожред. код

Приміткиред. код

Посиланняред. код

Навігаційне меню