Пуштуни

етнічна група

Пушту́ни (пушту پښتانه‎, Pəx̌tānə́) або афга́нці — іранський народ Центральної і Південної Азії. Загальна кількість станом на початок 2020-х рр. — 60—70 млн осіб. Складає основну частину населення Афганістану (15,3 млн). Друга за чисельністю національна меншина Пакистану (43,4 млн; Пуштуністан). Мають численні діаспори в Індії (3,2 млн), ОАЕ (338 тис.), США (138 тис.) Ірані (110 тис.).

Пуштуни
Кількість 60 — 70 млн.
Ареал

Розселення

Раса європеоїди
Мова пушту
Релігія сунітський іслам

Носії мови пушту, що належить до іранської групи мов. Частина афганських пуштунів володіють також східноперською як другою мовою, а більшість індійських пуштунів — гінді-урдівською.

Представники індо-іранського або паміро-ферганського типів європеоїдної раси. Панівна релігія — сунітський іслам. Головні племена в Афганістані — дуррані (бл. 1,5 млн) і гільзаї (бл. 1,5 млн); в Пакистані — юсуфзаї, афридії, моманди. Традиційне господарювання — землеробство і скотарство. У осілих пуштунів житла глинобитні, у кочових — чотирикутні чорні повстяні шатра. В ряді племен (особливо кочових і напівкочових) феодальні відносини переплітаються з залишками родового ладу (існування хелів — родових общин і військових осередків, виборність родових старшин—маликів, громадські переділи землі тощо).

Назва

  • Пушту́ни, або пашту́ни (від англ. Pashtuns; пушту پښتانه‎, Pəx̌tānə́[1], [пехтане];)
  • Пата́ни, або пата́нці (від гінді पठान, Paṭhān; англ. Pathans) — назва індійського походження, яка поширена в британській англійській мові[2][3]; первісно стосувалася лише мешканців районів східніше лінії Дюрана[3][4].
  • Афгани, або афганці (від перс. افغان‎‎, Afğân, або бактр. Abgân, αβγανο)[5][6] — етнонім перського походження, відомий з VI ст. Згадується у тратктаті Варахаміхіри у формі Avagāṇa[7], а також працях китайського ченця-буддиста Сюаньцзана.

Історія

 Історія Афганістану

До нашої ери
Гандхара — XVII століття до н. е.
Ахеменіди — VI століття до н. е.
Селевкіди — IV століття до н. е.
Греко-Бактрійське царство — 250 до н. е. — 125 до н. е.
Наша ера
Кушанська імперія — I—V ст.
Ефталіти — V століття
Сасаніди — VI століття
Газневіди — XI століття
Саффариди — 861—1590 рр.
Гуріди — 1148—1206 рр.
Сефевіди — XIV століття
Афганські ханства
Гільзейське — 1709—1737 рр.
Гератське
Кабульське
Кандагарське
Пешаварське
Хаттаське
Абдалійське
Афганські держави
Дурранійська
держава
— 1747—1823 рр.
Емірат
Афганістан
— 1823—1929 рр.
Королівство
Афганістан
— 1929—1973 рр.
Республіка
Афганістан
— 1973—1978 рр.
Демократична
Республіка Афганістан
— 1978—1992 рр.
Північний
Альянс
— 1992—2001 рр.
Ісламський Емірат
Афганістан
— 1996—2001 рр.
Перехідна/транзитна
адміністрація — 2001—2004 рр.
Ісламська Республіка
Афганістан
— 2004—2021 рр.
Ісламський Емірат
Афганістан
— з 2021 р.

Портал «Афганістан»

Асоціюються із стародавнім племенем пактів (पक्थास, Pakthās), які згадані у Ріг-Веді, під час битви десяти царів[8]. Події умовно датуються 1500—1200 рр. до н. е.

Близько 430 р. до н. е. пактів (Pactyans) згадує і Геродот у своїй «Історії», як войовничий народ на північ від Індії[9].

Генетика

Розселення

Етнічна мапа, станом на 1980 рік.

Мова

Поширення пуштунської мови:
   панівна
   одна з багатьох мов
Докладніше: Пуштунська мова

Пуштунська мова належить до східноіранських мов. Близька до мунджійської мови, найближчої до вимерлої бактрійської. Має спільні риси із согдійською, хорезмійською, шугнанською, сангліцькою і хотано-сакською мовами[27].

Гіпотетично, історичною батьківщиною пуштунської мови є Бадахшан, де вона постала у тісному контакті з сакськими (східно-скіфськими) і хотанськими мовами[27][28]. Ряд лінгвістів, такі як Георг Моргенштерн, вважають пуштунську діалектом сакської[29]. Крім цього пуштунська має спільну лексику з осетинською, яка відсутня в інших східноіранських мовах[30].

Відомі пуштуни

  • Шарбат Гула — афганська жінка, котра стала відомою завдяки фотографії у журналі National Geographic в 1985 році.
  • Сухайла Сіддік — одна з небагатьох жінок-лідерів уряду Афганістану і є єдиною жінкою в історії Афганістану, яка мала звання генерал-лейтенанта, працювала міністром охорони здоров'я з грудня 2001 по 2004 рік.

Див. також

Примітки

Джерела

  • Ahmed, Akbar S. Pukhtun economy and society. London: Routledge and Kegan Paul, 1980.
  • Bečka, Jiří. A Study in Pashto Stress. Academia, 1969.
  • Caroe, Olaf. The Pathans: 500 B.C.-A.D. 1957 (Oxford in Asia Historical Reprints). Oxford University Press, 1984.
  • David, Anne Boyle. Descriptive Grammar of Pashto and its Dialects. De Gruyter Mouton, 2014. ISBN 978-1-61451-231-8.
  • Dupree, Louis. Afghanistan. Oxford University Press, 1997.
  • Fürer-Haimendorf, Christoph von Tribal populations and cultures of the Indian subcontinent // Handbuch der Orientalistik 2,7. Leiden: rill, 1985.
  • Pathan [Архівовано 15 липня 2021 у Wayback Machine.] // Encyclopædia Britannica, 1911.
  • Spain, James William. The Pathan Borderland. Mouton, 1963.
  • Vogelsang, Willem. The Afghans. Wiley-Blackwell, 2002.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Пуштуни