Ісламська Держава

Ісламська Держава
араб. الدولة الإسلامية‎
	Участь у війнах: Громадянська війна в Сирії; Війна в Іраку; Друга громадянська війна у Лівії (2014-2020); Релігійні війни в Нігерії; та інші конфлікти[en]
	Прапор організації
	Територія ІД, сірим кольором, у момент її найбільшого територіального протягу (травень 2015 року)
Сформоване:	з 15 жовтня 2006 року — до сьогодні
Ідеологія:	саляфітський джихадизм; салафізм; сунітський ісламізм
Лідери:	Халіфи:Абу Бакр аль-Багдаді †; Абу Ібрагім аль-Гашемі аль-Кураші †; Абу Хасан аль-Курейші † ; Абу аль-Хусейн аль-Хусейні аль-Кураші †; Абу Хафс аль-Хашемі аль-Кураші; ; Абу Муслім аль-Туркмані †; Абу Алі аль-Анбарі †; Абу Айман аль-Іракі †; Абу Мухаммад аль-Аднані; Аль Бара Шишані; Абу Умар аль-Шішані ; Абу Нурадін Рустамов
Штаб-квартира:	Баакуба (15 жовтня 2006—2013); Ар-Ракка (2013—2017) ; Меядін (2017) ; Абу-Кемаль (2017)
Чисельність:	На території Сирії та Іраку; 20,000—31,000 (оцінка ЦРУ); За межами Сирії та Іраку; 32,500—57,800 (дивіться Війська ІД[en]); Загалом; 52,500—257,800
	Ісламська Держава у Вікісховищі

Не плутати з ісламськими державами — державами, що влаштовані на засадах халіфату.

Ісламська Держава (ІД, араб. الدولة الإسلامية‎, ад-Даулят аль-Ісламія), до 29 червня 2014 року Ісламська Держава Іраку та Леванту (ІДІЛ; араб. الدولة الإسلامية في العراق والشام‎, ад-Даулят аль-Ісламія фі ль-Ірак уа аш-Шам; ДАІШ^[1]) — невизнана ісламістська терористична держава^[2] (халіфат з 29 червня 2014)^[3] і міжнародна^[4] терористична^[5]^[6]^[7]^[8], мілітаристська група напрямку джихадизму.

На березень 2015 року мала контроль над територією з населенням 10 млн осіб в Іраку і Сирії та номінальний контроль над маленькими областями Лівії, Нігерії і провінції Нангархар в східному Афганістані. Група також діє або має філії в інших частинах світу, у тому числі в Південній Азії.

Безпосередня попередниця ІДІЛ — угрупування «Ісламська держава Ірак», яка була утворена у 2006 році в Іраку шляхом злиття одинадцяти радикальних ісламістських угрупувань на чолі з місцевим підрозділом «Аль-Каїди».

Визнання терористичною групою

Наступні країни та міжнародні організації вважають Ісламську державу терористичною групою

Німеччина
США
Албанія
Австралія
Австрія
Бахрейн
Білорусь
Росія
Бельгія
ОАЕ
Велика Британія
Болгарія
Алжир
Чехія
Данія
Індонезія
Естонія
Марокко
Фінляндія
Франція
Південна Корея
Грузія
Хорватія
Нідерланди
Іспанія
Швеція
Ірландія
Італія
Ісландія
Японія
Канада
Чорногорія
Катар
Косово
Кувейт
Латвія
Лівія
Литва
Ліван
Люксембург
Угорщина
Північна Македонія
Малайзія
Єгипет
Азербайджан
Нігерія
Норвегія
Панама
Польща
Сирія
Португалія
Сербія
Сінгапур
Словаччина
Словенія
Сомалі
Саудівська Аравія
Тайвань
Туніс
Україна

Філіппіни
Оман
Йорданія
Ємен
Нова Зеландія
Греція

Назви

Організація мала різні назви від дня заснування^[9]

Група була заснована у 1999 р. йорданським радикалом Абу Мусаб аз-Заркаві, Джамаат ат-Таухід валь-Джихад, «Організація Монотеїзму і Джихаду».
У жовтні 2004, аз-Заркаві присягнув на вірність Осама бен Ладену і змінив ім'я групи на «Організація Основ Джихаду в Месопотамії^[en]», загальновідома як «Аль-Каїда в Іраку».^[9]^[10] Хоча група ніколи не називала себе Аль-Каїдою в Іраку, це була її неофіційна назва.^[11]
У січні 2006, Tanzim Qa'idat al-Jihad fi Bilad al-Rafidayn об'єдналася з деякими іншими іракськими повстанськими групами, і утворила Дорадчу раду муджахідів^[12] (англ. Mujahideen Shura Council^[en]) аз-Заркаві було убито у червні 2006.
12 жовтня 2006, Дорадча рада муджахидів об'єдналась з декількома більшими повстанськими фракціями, і 13 жовтня проголосила заснування ad-Dawlah al-ʻIraq al-Islāmiyah, також відома як Ісламська Держава Іраку (ІДІ)^[13] Керівництво цієї групи було Абу Умар аль-Багдаді і Абу Айюб аль-Масрі.^[14] Після того, як Умара і Масрі було убито під час американсько-іракської спецоперації в квітні 2010, Абу Бакр аль-Багдаді став новим лідером групи.
8 квітня 2013, організація що здійснювала експансію в Сирію, була перейменована на Ісламську Державу Іраку і Леванту.
29 червня 2014, група перейменувала себе у ad-Dawlah al-Islāmiyah (الدولة الإسلامية, («Ісламська Держава») і оголосила себе всесвітнім халіфатом.^[15]^[16]^[17] Відповідно, назва «Ірак і Левант» було видалено з усіх офіційних згадувань, і офіційна назва стала Ісламська Держава від дати декларації. Назва «Ісламська Держава» і запровадження халіфату зазнали нищівної критики міжнародної спільноти і ведучих мусульманських груп, що відмовилися користуватися ним.^[18]^[19]^[20]^[21]^[22]^[23]^[24]^[25]

Цілі всесвітнього халіфату

Починаючи з 2004 року провідна мета групи була заснування Ісламської сунітської держави.^[26]^[27] Особливо, ІДІЛ прагнула встановити халіфат, Ісламську державу на чолі з халіфом, що є наступником пророка Мухаммеда.^[28] У червні 2014 року ІДІЛ видала документ, в якому зазначається генеалогічне дослідження походженням ії лідера аль-Багдаді від Мухаммеда. На оголошенні нового халіфату 29 червня організація призначила аль-Багдаді його халіфом. Як халіф, він вимагає відданість усіх набожних мусульман у всьому світі, згідно з ісламською юриспруденцією.^[29]

ІДІЛ має на меті розширення свого впливу на всю земну кулю^[30] не рахуючись з людськими жертвами.^[31]

Карта що циркулювала інтернетом, показує історичні області колишніх мусульманських держав в Європі, Близькому Сході, і Африці, які ІДІЛ планує приєднати до своєї держави.^[32]^[33]^[34]^[35]^[36]^[37]^[38]

Територіальні зазіхання і міжнародна присутність

У Іраку і Сирії, ІДІЛ використовує існуючу адміністративно-територіальну систему, тільки-но перейменував адміністративні одиниці у вілаяти або провінції. У червні 2015 року офіційно проголошено створення філій в Лівії, Єгипті, Саудівській Аравії, Ємені, Алжирі, Афганістані, Пакистані, Нігерії і Північному Кавказі. За межами Іраку і Сирії, має підконтрольну територію тільки в Сінаї, Афганістані, і Лівії.^[39] ІДІЛ також має представництво в Марокко, Лівані, Йорданії і Палестині, але не має офіційних філій в цих країнах.^[39]

Лівійська провінція

У жовтні 2014 року бойовики ІДІЛ захопили контроль над прибережним містом Дерна, але в середині 2015 року бойовики ІДІЛ були вибиті із міста.^[40] Влітку 2014 року в Лівії почалася громадянська війна між лояльним до ісламістів Загальним національним конгресом і новим парламентом — Палатою депутатів. ІДІЛ виступило в конфлікті як «третя сторона». До лютого 2015 року бойовики тримали в облозі великий лівійський порт Сирт і контролюють розташоване поруч місто Нофалія, а також нафтове родовище аль-Мабрук на південь від Сирту.^[41]

Синайська провінція

10 листопада 2014 члени організації «Ансар Бейт аль-Макдіс» присягнули на вірність аль-Багдаді і стала називатися «Вілаят Синай»^[42]^[43]^[44]^[45] Угрупування має 1,000-2,000 вояків.^[46] Угрупування «Вілаят Синай» також діє в Секторі Газа, називаючи себе «Ісламською Державою в секторі Газа».^[47] 19 серпня 2015, члени групи підірвали штаб-квартиру Сил безпеки Єгипту, в північному Каїрі, поранивши 30 чоловік.^[48]

Алжирська провінція

Члени угруповання «Джунд аль-Хілафа» (араб. جند الخلافة‎) присягнули на вірності аль-Багдаді у вересні 2014 року.^[49] Також у вересні 2014 вояки цієї фракції в Алжирі відрізали голову французькому туристу Ерве Гурделю. З того часу, даних про дії угруповання майже немає, у грудні 2014 року алжирські сили безпеки знищили керманича фракції Халіда Абу-Сулеймана.^[50]

Хорсанська провінція

26 січня 2015, було проголошено Хорсанську провінцію (Вілаят Хорсан) на чолі з Хафізом Саїд Ханом й Абдуллахом Рауфом, після того як обоє присягнули аль-Багдаді. Назва Хорсан посилається на історичний регіон, який включає Афганістан, Пакистан, й «інші сусідні землі».^[51]^[52]^[53]^[54]

Проте вже 9 лютого 2015, Абдулу Рауфа було убито під час авіанальоту літаків НАТО.^[55] 18 березня 2015 року афганською урядовою армією був вбитий Хафіз Вахіді (в.о. губернатора).^[56]

Ємен

13 листопада 2014 року непізнана фракція в Ємені присягнула на відданість ІДІЛ. У грудні того ж року ІДІЛ впровадив активну присутність усередині Ємену, маючи конкурента Аль-Каїда на Аравійському півострові.^[57]^[58]^[59]. У лютому 2015, фракція Аль-Каїди Ансар аль-Шаріа^[en] присягнула на відданість ІДІЛ.^[60] Оскільки Єменська громадянська війна зазнала ескалації у березні 2015, вояки ІДІЛ почали бойові дії проти хуситів у мухфазах Хадрамаут, Шабва, Сана.^[61]^[62]

Західно-Африканська провінція

7 березня 2015, керманич Боко Харам Абубакар Шекау склав присягу ІДІЛ через звукове повідомлення, відіслане через Твіттер.^[63]^[64] У публікаціях ІДІЛ від кінця березня 2015 року Боко Харам згадується як Wilayat Gharb Afriqiya (Західно-Африканський вілаят).

Північно-Кавказька провінція

Деякі командири Кавказького Емірату в Чечні і Дагестані присягнули на вірність ІДІЛ наприкінці 2014 року.^[65] 23 червня 2015 року представник ІДІЛ Абу Мухаммад аль-Аднані склав присягу відданості й анонсував нову Кавказьку Провінцію під керівництвом Рустама Асельдерова.^[50]^[66]

Керівництво

Керівником ІД був Абу Бакр аль-Багдаді^[67]. Державний департамент США обіцяв нагороду у 10 млн доларів за інформацію про його місцеперебування. Він також відомий на прізвисько Абу Дуа, і у США вважався одним з найнебезпечніших екстремістів.

Аль-Багдаді народився 1971 року в іракському місті Самарра і називав себе спадкоємцем пророка Мухаммеда. Він вивчав іслам в Університеті Багдада, тривалий час воював на боці іракської Аль-Каїди. Американці заарештовували його 2004 року, але через 10 місяців звільнили. Він був проголошений головою Ісламської держави Іраку — до якої тоді ще не входив Левант — у травні 2010 року.

27 жовтня 2019 року Президент США Дональд Трамп підтвердив, що Абу Бакр аль-Багдаді був знищений в ході операції ЗС США в сирійському Ідлібі. В загальній складності операція з ліквідації аль-Багдаді тривала чотири години, було задіяно вісім вертольотів, безпілотники, десант. Новим лідером ІД став Абу Ібрагім аль-Гашемі аль-Кураші.^[68]^[69]^[70]^[71]^[72]

Аль Бара Шишані — амір джамаата «Ахадун Ахат» в провінції Латакія в Сирії. Один з ключових керівників ІД, громадянин Грузії. З 2013 року він був заступником військового аміра Абу Умара аш-Шишани, це одна з найвищих посад ІД. 2016-го, після ліквідації аш-Шишани, Аль Бару виїхав до Туреччини, влітку 2018-го прибув до України за підробленим паспортом. 15 листопада 2019-го його було затримано співробітниками СБУ в будинку, де він жив у Київській області.^[73]

3 лютого 2022 Президент Сполучених Штатів Джо Байден заявив, що лідер екстремістської організації «Ісламська держава» Абу Ібрагім аль-Гашемі аль-Кураші був убитий під час рейду американського спецназу в Сирії. Операція відбулася на північному заході Сирії в Ідлібі. При ліквідації лідера загинули не менше трьох цивільних. Жертв з боку американських військових не було.^[74]^[75]^[76]^[77]^[78]

Новим халіфом 10 березня 2022 року став Абу Хасан аль-Курейші більше, ніж через місяць після смерті його попередника.^[79]^[80]

30 листопада 2022 року Абу Хасан аль-Курейші був убитий. На його місця обрано нового лідера — Абу аль-Хусейн аль-Хусейні аль-Кураші.^[81]

Чисельність та озброєння

На думку аналітиків група налічує приблизно 10 тисяч бойовиків. Припускають, що ІД отримує кошти від індивідуальних спонсорів з країн Перської затоки. Також джерелом прибутків ІД є податки та викупи за заручників.

Угрупування контролювало багату на нафту місцевість на півночі Сирії. Із захопленням Мосула в Іраку його позиції зміцнилися. Є інформація, що вони отримали 425 млн доларів, які зберігалися у національному банку в Мосулі, і що невдовзі джихадисти можуть захопити найбільші в Іраку нафтові родовища у Байджі, на південь від Мосула.

Економіка

В перші роки громадянської війни в Сирії ІДІЛ черпала фінансову підтримку переважно з-за кордону, отримуючи левову частку грошей, які йшли на підтримку салафітських угруповань з боку країн Перської затоки, і частину тих, що йшли на підтримку «демократичної опозиції» з боку США. Навесні 2014 року територія ІДІЛ становила 250 тис. кв. км. і вона стала фінансово самодостатньою. Аналітики виділяють чотири основних джерела наповнення бюджету ІДІЛ на тому етапі:^[82]

Податки (зокрема спеціальний податок з немусульман, податок за невідвідування мечеті п'ять разів на день, вимагання, грабунки банків, напади на крамниці); конфіскація частини зарплат іракських урядовців, які продовжували їх отримувати від іракського уряду; рештки промисловості і сільське господарство.
Торгівля нафтою і газом через Туреччину. Туреччина отримувала з цього як фінансову (частина прибутку), так і політичну вигоду (підтримка сил, ворожих до режиму Ассада і курдського руху). В 2014 року доходи з цієї статті оцінювали в 3 млн дол. на день. Цей експорт був можливий передусім завдяки низьким цінам на нафту і газ, які іноді становили 1/3 від ринкових. Нафта з ІДІЛ виходила на ринок як турецька.
Грабунок, контрабанда і нелегальна торгівля творами мистецтва та історичними предметами. Показове нищення храмів і статуй в таких містах як Пальміра стосувалося тих об'єктів, які були занадто великими для транспортування і продажу. Також ІДІЛ видавала дозволи на чорну археологію серед місцевого населення, з чого брав певний податок.
Викупи за викрадених іноземців.

Історія

Докладніше: Список битв і терактів за участю Ісламської держави

Акції до 2014 року

Одним з перших терактів, за який угруповання взяло відповідальність, був підрив фугасу поблизу міста Баакуба в провінції Діяла (Ірак) 6 травня 2007, внаслідок якого загинув російський фотокореспондент Дмитро Чеботаєв і 6 американських військовослужбовців. Починаючи з 2009, угруповання регулярно заявляє про свою відповідальність за вибухи, напади та інші злочини,^[83] зокрема.

25 жовтня 2009 — підрив двох начинених вибухівкою автомобілів в центрі Багдада (біля будівель адміністрації губернатора і міністерства юстиції): загинули 155 осіб.
31 жовтня 2010 — Захоплення заручників в кафедральному соборі Багдада, що належить Сирійській католицькій церкві: загинули 58 осіб.
Сирійський фронт: на початку серпня 2013 бойовики ІДІЛ атакували позиції курдських бойовиків на прикордонних з Туреччиною територіях Сирії.^[84] Восени 2013 року бойовики ІДІЛ вели бойові дії в районі сирійських міст Ідліб, Алеппо^[85] і Аазаз як проти «Вільної сирійської армії»,^[86] так і проти курдських ополченців.^[87]
Наприкінці 2013 року ІДІЛ установила контроль над сирійським містом ар-Ракка, яке стало неофіційною столицею ІДІЛ в Сирії. Місто швидко було впорядковано, засновані шаріатські суди, управління містом грунтувалося безпосередньо на ісламських законах.^[88]^[89]

Наступ 2014 року

Докладніше: Наступ у Північному Іраці (2014)

Угруповання здобуло широку популярність улітку 2014, коли бойовики розпочали повномасштабний наступ на північні та західні райони Іраку, а також в північній Сирії (Сирійський Курдистан).

4 січня 2014 — бійці ІДІЛ установили контроль над містом Фаллуджа^[90].
10 червня 2014 — на п'ятий день вуличних боїв в Мосул^[91] і (мухафаза Найнав) бойовики ІДІЛ примусили частини Збройних сил Іраку втікати. За армією пішли чиновники і шиїтське населення двохмільйонного міста^[92]. За даними BBC, упродовж доби місто залишило близько чверті населення^[93].
До 11 червня бойовики ІДІЛ захопили Тікрит^[94], впритул наблизившись до Багдаду.
15 червня бойовики ІДІЛ захопили Талль-Афар^[95].
23 вересня 2014 США і Бахрейн, Йорданія, Катар, Об'єднані Арабські Емірати та Саудівська Аравія завдали ракетно-бомбових ударів по позиціях угрупування Ісламська Держава в Сирії. Крилаті ракети запускалися з американських бойових кораблів в Перській затоці та Червоному морі приблизно по двох десятках цілей, у тому числі по штаб-квартирі угруповання Ісламська держава в місті Ракка (схід Сирії)^[96].
24 вересня завдано авіаудари по бойовиках Ісламської Держави біля міста Алеппо рано-вранці. Унаслідок попередніх авіаударів ліквідовано приблизно 120 бойовиків^[97].
25 вересня збройні сили США та союзників із арабських країн завдають авіаударів по позиціях екстремістів у Сирії. Цього разу військові атакували нафтопереробні заводи, контрольовані терористами, у кількості 13-ти — удари завдані по 12. За підрахунками служб США, щоденно ці об'єкти приносять екстремістам до 2 мільйонів доларів прибутку^[98].
27 вересня міністерство оборони США заявило, що вважає за необхідне ввести війська до Сирії та Іраку — для боротьби з угрупованням Ісламська Держава. Про це оголосив голова Об'єднаного комітету начальників штабів США генерал Мартін Демпсі^[99].
28 вересня до військових ударів США (F-22) приєдналися Йорданія та Об'єднані Арабські Емірати. Авіація атакувала терористів у Сирії та Іраку, завдано точкових ударів — табір терористів біля міста Хасеке, командний пункт та аеропорт біля міста Манбідж (Сирія), позиції ісламістів у Іраку — загалом сім авіаударів. На це підрозділ «Аль-Каїди» — угрупування «Джабхат ан-Нусра» — заявило, що збирається помститися та завдати США удару у відповідь^[100].
5 жовтня стає відомо, що угруповання Ісламська держава захопило частину стратегічних висот над південними підступами до заблокованого курдського міста Кобані^[101].
10 жовтня ВПС США атакували позиції бойовиків поблизу міста Кобані, знищено танк, кулеметна точка, дві захоплені бойовиками будівлі.
Станом на середину жовтня 2014-го в результаті боїв між захисниками курдського міста Кобані і терористами, що намагаються його захопити, загинули понад 550 осіб. З 16 вересня в місті загинули 553 людини, серед них — 298 були членів Ісламської Держави. Серед загиблих — 20 цивільних, 17 з них були страчені бойовиками^[102].
16 жовтня 2014-го керівництво Італії повідомляє, що направить до Іраку 280 військовослужбовців, для надання допомоги в боротьбі з бойовиками угруповання Ісламська Держава — у складі міжнародної коаліції^[103].

Злочини після червня 2014 року

Улітку 2014 бойовики ІДІЛ стратили 500 чоловіків з общини єзидів та захопили в рабство близько 300 жінок.
16 червня 2014 ІДІЛ оголосила, що бере на себе відповідальність за вбивство 1700 курсантів училища ВПС на військовій базі Спайкер в Тікриті після того, як база і велика частина міста виявилися у їхніх руках.
19 серпня 2014 опубліковано відео, де учасник ІД обезголовив американського журналіста Джеймса Фоулі^[104].
28 серпня 2014 опубліковано відео, на якому бойовики Ісламської Держави страчують 250 полонених солдат сирійської армії^[105].
2 вересня 2014 опубліковано відео, де учасник ІД знечолив американського журналіста Стівена Сотлоффа^[106].
14 вересня 2014 опубліковано відео, де учасник ІД стратив британського співробітника гуманітарної місії Девіда Хейнса, викраденого в Сирії 2013 року.
22 вересня 2014 понад 300 іракських військових загинули під час хімічної атаки ІД^[107].
24 вересня 2014 бойовики ІД стратили взятого в заручники французького журналіста Ерве Гурделя.
3 жовтня 2014 в мережі з'явилося відео, де бойовик ІД відрізав голову таксисту та водієві, що розвозив гуманітарну службу в зруйновані міста Сирії, — британцю Алана Хеннінга (англ. Alan Henning), викраденому в Сирії в грудні 2013 року. На відео як наступна жертва названий американець Пітер Едвард Кассіг (вже страчений, за даними в пресі на 16.11.2014), колишній американський рейнджер, ветеран війни в Іраку і член однієї з благодійних організацій.^[108]
10 січня 2015 ІД взяла на себе відповідальність принаймні за захоплення заручників в магазині кошерних виробів у 12-му окрузі Парижа, підтримавши таким чином оперативників єменської Аль-Каїди, братів Куаші, які раніше атакували редакцію сатиричного видання Charlie Hebdo. Напад вчинив Амеді Кулібалі, прихильник Ісламської Держави у Франції.^[109]
14 листопада 2015 ІД взяла на себе відповідальність за вибухи та розстріли у столиці Франції.^[110]
31 грудня 2016 ІД взяла відповідальність за два вибухи, що стались в районі Синак м. Багдад (Ірак),^[111] в результаті яких загинули щонайменше 25 людей, а більш ніж 50 отримали поранення^[112].
з 31 грудня 2016 по 8 січня 2017 рр. в результаті серії вибухів у Багдаді загинуло щонайменше 108 людей та мінімум 238 — поранених.^[113]^[114] Відповідальність за вибухи взяла на себе терористична організація Ісламська Держава в ході Громадянської війни в Іраку, що триває з 2014 року.^[115]
22 березня 2017 було скоєно напад на парламент Великої Британії, внаслідок якого загинули 4 людини, постраждало більше 40 осіб. Відповідальність за напад взяла на себе ІД, хоча ряд джерел зазначає, що атака була радше інспірована пропагандою Ісламської Держави, ніж безпосередньо координувалася членами угруповання.
17 серпня 2017 сталася серія терористичних атак в Каталонії (Іспанія). Вантажівка в'їхала в натовп людей в районі пішохідної вулиці Рамбла в Барселоні, а через кілька годин фургон в'їхав в групу людей в Камбрілсі. Внаслідок першого наїзду загинули 13 людей, понад 100 людей отримали поранення. Другий наїзд забрав життя ще однієї людини, шестеро постраждали.^[116]
18 серпня 2019 Ісламська Держава взяла на себе відповідальність за вибух на весіллі в столиці Афганістану Кабулі, внаслідок якого загинули щонайменше 63 людини, ще 182 — поранені.^[117]
23 березня 2024 року Ісламська Держава взяла на себе відповідальність за теракт в Крокус Сіті Голл, що стався днем раніше. Було також опубліковано відео нападу, що було зняте на мобільний телефон одного з нападників.