Ë (латиниця)

Ë
Латинська абетка
A	B	C	D	E	F	G
H	I	J	K	L	M	N
O	P	Q	R	S	T	U
V	W	X	Y	Z
Додаткові і варіантні знаки
À	Á	Â	Ã	Ä	Å	Æ
Ā	Ă	Ą	Ȧ	Ả	Ɐ	Ɑ
Ɓ	Ƀ	Ç	Ć	Ĉ	Ċ	Ȼ
Č	Ð,ð	Ď,ď	Đ,đ	È	É	Ê
Ë	Ē	Ė	Ę	Ě	Ə	Ĝ
Ğ	Ġ	Ģ	Ƣ	Ĥ	Ħ	Ì
Í	Î	Ï	Ī	Į	İ	I
IJ	Ĵ	Ķ	Ḱ	Ǩ	Ƙ	Ⱪ
Ļ	Ł	Ĺ	Ľ	Ŀ	Ñ	Ń
Ņ	Ň	N̈	Ɲ	Ƞ	Ŋ	Ò
Ó	Ô	Õ	Ö	Ǫ	Ø	Ő
Œ	Ơ	Ɋ	ʠ	Ŕ	Ř	Ɍ
Ɽ	ß	ſ	Ś	Ŝ	Ṡ	Ş
Š	Þ	Ţ	Ť	Ŧ	Ⱦ	Ƭ
Ʈ	T̈	Ù	Ú	Û	Ü	Ū
Ŭ	Ů	Ű	Ų	Ư	Ŵ	Ⱳ
Ẋ	Ý	Ŷ	Ÿ	Ɏ	Ƴ	Ẑ
Ẕ	Ȥ	Ⱬ	Ź	Ż	Ƶ	Ž

Ë, ë — літера розширеного латинського альфабету або символ, утворений буквою E шляхом додавання умлаута чи треми.

В албанській, мові гуам, кашубській, п'ємонтській, ладіно та люксембурзькій мовах позначає нейтральний голосний [ə], причому в албанській ë — найчастотніша літера (10 % вживання).

У нідерландській, французькій мовах, в мові африкаанс (рідко в англійській, німецькій та шведській мовах) означає окремо читану літеру e, тобто літера ë не утворює дифтонги з сусідньої голосною: фр. Noël (/nɔ.ɛl/) — Різдво, фр. citroën — «Сітроен», нід. koloniën — колонії, англ. Diogenes Laërtius — Діоген Лаертський, нім. Abdiël — Авдіїл (біблійний персонаж).

У німецькій ë вказує на те, що буквосполучення «ie» слід вимовляти не як довге «i», а як коротке, наприклад, у прізвищі Piëch («Піх», «Піхь»).

У цих випадках трема грає роль діерезиса, а не умлаута, як у відоміших та поширеніших німецьких літерах ä, ö, ü. Функціонально це різні діакритичні знаки, хоча й мають однаковий вигляд.

Літера ë також використовується в записі латиницею штучної мови квенья й використовується тоді, коли слово закінчується на звук «е» і потрібно підкреслити, що він вимовляється, а не скорочується, як в англійській.