Ô (латиниця)

• У французькій мові виникнення Ô, так само як Â та Ê, пояснюється випаданням приголосних в потоці народно-романської мови: hospitalum → hôpital («лікарня»), hostellum → hôtel («ратуша»), rostire → rôtir («підсмажувати»), costa → côte («берег»). Звук о в цьому випадку закритий: /o/, однак в Південній Франції відмінності відкритості-закритості нерелевантні.
• Португальська мова вживає ô також для позначення закритого звуку о, але без випадаючого за нею приголосного. Їй протиставлена ​​буква Ó, що позначає відкритий звук.
• У словацькій ô позначає дифтонг /u̯o/.
• У В'єтнамській мові використовується ô для позначення звука о , а літера o означає звук ɔ .

Якщо у французькій та португальській ô вважається діакритичним варіантом о, то у словацькій та в'єтнамській це окрема літера абетки.

• О̂ (кирилиця)
• Циркумфлекс
• Ã
• Ñ
• Тильда

• Unicode Character 'LATIN SMALL LETTER O WITH CIRCUMFLEX' (U+00F4) [Архівовано 16 липня 2016 у Wayback Machine.]
• Unicode Character 'LATIN CAPITAL LETTER O WITH CIRCUMFLEX' (U+00D4) [Архівовано 6 липня 2016 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.