Абдулразак Гурна

Абдулразак Гурна
Abdulrazak Gurnah
Ім'я при народженні	Abdulrazak Gurnah
Народився	20 грудня 1948(1948-12-20)[1][2][…] (75 років) Занзібар (місто), Занзібар, Танзанія[4]
Громадянство	Велика Британія[5]
Національність	занзібарець[6]
Діяльність	прозаїк-романіст, викладач університету, прозаїк, редактор, письменник
Сфера роботи	postcolonial literatured[7], літературна діяльністьd[7] і редагування[7]
Alma mater	Кентський університет і Лондонський університет
Заклад	Кентський університет і Bayero University Kanod
Мова творів	англійська
Роки активності	1987 — тепер. час
Жанр	проза
Magnum opus	Desertiond, Paradise[d], Gravel Heartd, By the Sead, The Last Giftd, Pilgrims Wayd, Admiring Silenced, Dottied і Memory of Departured
Членство	Королівське літературне товариство[8]
Нагороди	член Королівського літературного товариства[d] (2006)
Абдулразак Гурна у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Абдулраза́к Гурна́ (англ. Abdulrazak Gurnah; нар. 20 грудня 1948, Занзібар, Танзанія) — англомовний британський прозаїк танзанійського походження; член Королівського літературного товариства. Найвідоміші з його романів — «Рай» (1994), який потрапив до короткого списку Букерівської премії і премії Вітбріда, «Дезертирство» (2005) та «Біля моря» (2001), який отримав книжкову премію газети Лос-Анджелес Таймс.^[10] Був удостоєний Нобелівської премії 2021 року «за безкомпромісне та співчутливе вивчення наслідків колоніалізму та долі біженця у прірві між культурами та континентами».^[11]

Життя і кар'єраред. код

Абдулразак Гурна народився 20 грудня 1948 року^[12] на острові Занзібар^[13] біля узбережжя Східної Африки. Переїхав до Великої Британії студентом у 1968 р. Спочатку навчався в Коледжі Крайст-Черч, Кентербері^[en], дипломи якого на той час присуджував Лондонський університет.^[14]

Гурна керував дослідницькими проектами, присвяченими творчості Рушді, Найпола, Г. В. Десані^[en], Ентоні Берджеса, Джозефа Конрада, Джорджа Ламмінга^[en] та Ямайки Кінкейд^[en].

У жовтні 2021 року він був удостоєний Нобелівської премії з літератури 2021 ріку «за безкомпромісне та співчутливе вивчення наслідків колоніалізму та долі біженця у прірві між культурами і континентами».^[11]

Твориред. код

Романиред. код

• «Пам’ять про відбуття» (Memory of Departure — 1987)^[15]
• «Шлях паломників» (Pilgrims Way — 1988)^[16]
• «Дотті» (Dottie — 1990)^[17]
• «Рай» (Paradise — 1994)^[18] (у шортлисті на Букерівську премію та Costa Book Awards)
• «Милуючись тишею» (Admiring Silence — 1996)^[19]
• «Біля моря» (By the Sea — 2001)^[18] (в лонглисті на Букера та шортлисті премії «Лос-Анджелес таймс»)
• «Дезертирство» (Desertion — 2005)^[20]
• «Останній подарунок» (The Last Gift — 2011)^[21]
• «Рінисте серце» (Gravel Heart — 2017)^[22]
• «Посмертя» (Afterlives — 2020)^[23]

Оповіданняред. код

• «Моя мати жила на фермі в Африці» (My Mother Lived on a Farm in Africa — 2006)

Переклади українськоюред. код

• Абдулразак Ґурна. Пам’ять про відбуття. Переклад з англійської Гєника Бєлякова. – Київ: Комубук, 2023 (анонс видавництва)^[24].

Приміткиред. код