Балійська мова

Балійська мова належить до балі-сасакської гілки західнозондської зони австронезійської сім'ї та близька до сасацької (див. Сасаки) і сумбавської мов, трохи далі від неї знаходяться мадурська та малайська мови і (в тому числі індонезійська мова). Балійську часто ідентифікують як близьку яванській, однак лексична схожість обумовлена ​​колонізаторською активністю Яви в минулі століття. Особливо помітний вплив на мову зробило завоювання Балі, яке здійснив Гаджі Мада в 1343 році.

Ареал та чисельність

Загальна кількість мовців, за даними перепису 2000 року, становить 3,33 млн. Носії компактно проживають на території провінції Балі, яка включає в себе острова Балі, Нуса-Пеніда, Нуса-Лембонган і Нуса-Ченінган (загальне населення 3,150 млн), а також в деяких областях на заході острова Ломбок і на східному краю Яви. На Сулавесі є кілька балійських поселень, кількість носіїв в них оцінюється в 7000^[1].

Соціолінгвістичні відомості

Статус балійської мови не визначений конституцією Індонезії, однак вона проголошує повагу та захист мов регіонів країни як національного культурного надбання^[2].

Наразі балійська мова не є літературною і використовується переважно в розмовній мові та в релігії. Друковані матеріали обмежуються шкільними підручниками, релігійними матеріалами та публікацією невеликих оповідань в газетах і журналах. Основною мовою, на якій ведеться навчання в школах, є індонезійська ^[3]. Балійська мова з писемністю на основі латинської абетки дається в початковій школі^[4][5]. Також учням викладається традиційне балійське письмо ^[3].

Діалекти

У сучасній балійській мові виділяють два діалекти, які істотно відрізняються лексично - «високий» баса алус (балі. basa alus - витончена, вишукана мова) і «низький» баса касар (балі. basa kasar - груба мова).

Баса алус являє собою суміш санскриту, давньояванської та давньобалійської мов, а також сучасних нідерландської та індонезійської. Він використовується в індуїстських текстах, в служіннях, в спілкуванні на релігійну тематику, в сценах лялькового театру ваянг, а також при шанобливому звертанні - молодших до старших, учнів до вчителів, представників нижчої касти судр (балі. sudra - шудра) до представників вищих каст, тривангса ^{[прим. 1]}. Більше 90% балійців належать до судрів і не володіють вищим діалектом в повній мірі, до кшатрій вони звертаються на баса мідіяна, який, на відміну від баса алус, порівняно близький до баса касар.

Для спілкування в сімейному колі, під час сільськогосподарських робіт використовується діалект баса касар, який в значній мірі зберіг лексику давньобалійської мови. Також він застосовується при спілкуванні з дітьми і при зверненні представників вищих каст до судрів.

Наразі основним письмовою мовою балійців є індонезійська, якою в більшій чи меншій мірі володіє практично все населення Балі. У шкільних підручниках, публікаціях в пресі, на вивісках та покажчиках на балійській мові застосовується абетка на основі латиниці. У балійської мови існує також власне складове письмо, що використовується в релігійних текстах, а також на вивісках і покажчиках.

Латиниця

Балійська абетка на основі латиниці, балі. Tulisan Bali, складається з 21 літери:

Aa  Bb  Cc  Dd  Ee  Gg  Hh  Ii  Jj  Kk  Ll  Mm  Nn  Oo  Pp  Rr  Ss  Tt  Uu  Ww  Yy

Балійське письмо

Балійська мова виділилася приблизно до VI століття н. е. і протягом декількох століть залишалася розмовною. Перше відоме письмове джерело з'явився в 882 році. У IX - XII ст. мова змінювався внаслідок поширення на Балі індуїзму та буддизму, запозичуючи лексику з санскриту. У наступні століття основний вплив на балійську надавали спочатку каві - давньояванська мова, а потім яванська мова.

Вже після розділення на рівні балійська випробувала вплив нідерландської мови в першій половині XX ст., після окупації острова в 1908 році Нідерландами. Надалі вплив чинили японська мова (в період окупації 1942 - 1945 рр.), після проголошення незалежності Індонезії - індонезійська, а з розвитком туризму - англійська ^[6]. Хоча в містах самого Балі діти вже не говорять балійською мовою, їх рідна мова - індонезійська або навіть англійська, але балійська мова широко використовується переселенцями з Балі на Яву, Калімантан, Сулавесі після виверження вулкана 1962 року, і там вона - жива і їй ніщо не загрожує. Збереглася вона і в районах традиційного проживання балійців на сході Яви, на заході острова Ломбок, в сільській місцевості тощо. Та й на самому Балі нею розмовляють близько 1 млн осіб, хоча вже, в основному, тільки середнього та похилого віку. ^[7]

Фонетика та фонологія

Голосні

У балійській мові шість голосних:

Приголосні

Кількість приголосних в балійській мові становить 18 або 19. Думки про гортанну змичку /ʔ/ варіюється від невизнання її фонеміческі значущою (із застереженням про можливість розгляду її в якості альтернативи фінального /k/ в окремих говорах) ^[3] до твердження про її появу в словах, що закінчуються на -d, -t та -k^[8].

Відповідність орфографії

За допомогою сполучень передаються такі звуки:

• ny — ɲ,
• ng — ŋ.